Справа № 614/994/20 Головуючий суддя І інстанції Гуляєва Г. М.
Провадження № 22-ц/818/3443/21 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Справи у спорах, що виникають з сімейних відносин про стягнення аліментів
30 липня 2021 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.,
суддів колегії Котелевець А.В., Хорошевського О.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравцуна Віктора Анатолійовича на рішення Борівського районного суду Харківської області від 02 березня 2021 року, ухвалене у складі судді Гуляєвої Г.М., по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання батька,
У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Борівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на своє утримання аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн щомісяця, починаючи з дати подання позову до суду; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 1700 грн.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що він є літньою людиною, все своє життя працював, виховував та вивчав двох синів: ОСОБА_1 ,1970 р.н., та ОСОБА_4 , 1975 р.н., не ухиляючись від своїх батьківських обов'язків. Після смерті дружини та матері їх дітей синів, ОСОБА_5 , він у жовтні 2002 року одружився з ОСОБА_6 , після чого вони живуть у її будинку, а у будинку позивача залишився відповідач зі своєю сім'єю.
Після одруження позивача з ОСОБА_6 у нього погіршилися стосунки з сином ОСОБА_1 , вони тривалий час зовсім не спілкувалися. Позивач у 2014 році захворів, але допомогу йому та необхідне піклування було надано лише зі сторони дружини ОСОБА_6 та її рідних, які працюють в медичних закладах м. Харкова.
Позивач отримує пенсію в розмірі 2291.04 грн, а його дружина 2100 грн, проте всі гроші витрачаються на придбання ліків. Позивач не має земельного паю, за станом здоров'я не може працювати та потребує догляду і додаткових витрат на лікування. Зі слів відповідача - він працює за кордоном, де має заробіток щомісяця 1500 євро, а також отримує пенсію за вислугою років щомісячно у розмірі 5500 грн. Дружина відповідача ОСОБА_8 також отримує пенсію за вислугою років.
Позивач має можливість, але не бажає добровільно надавати регулярну матеріальну допомогу на лікування батька. Одноразово позивачу була надана допомога на лікування відповідачем в розмірі 5000 грн. В 2010 році другий син позивача ОСОБА_4 помер. Інших джерел доходу, державних пільг, субсидій, майна, яке може принести дохід, - у позивача немає. Належним позивачу на праві власності жилим будинком по АДРЕСА_1 зареєстрований та мешкає відповідач зі своєю сім'єю.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити та пояснив, що він хворіє з жовтня 2020 року, щомісячно отримує пенсію в розмірі 2300 грн, якої йому не вистачає, оскільки він на лікування в місяць витрачає близько 4000-5000 грн.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, категорично заперечував проти його задоволення та визнав, що він дійсно заробляє у Польщі, де він працює водієм в логістичній фірмі. Вказав, що він та його дружина перебувають на пенсії, він хворіє, діти повнолітні, проте ще не мають самостійного заробітку, тому перебувають на його утриманні. Таким чином, відповідач не має можливості надавати матеріальну допомогу своєму батькові.
Рішенням Борівського районного суду Харківської області від 02 березня 2021 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання батька. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на його утримання у розмірі 1769 грн. щомісячно довічно, починаючи з дня звернення до суду, а саме з 18.12.2020. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 1700 грн. Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Не погоджуючись з таким рішення суду адвокат Кравцун В.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, відповідно до якого відмовити у позовних вимогах.
Відповідач вважає, що рішення Борівського районного суду Харківської області від 02 березня 2021 року ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах доказах, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Вказав, що суд не прийняв до уваги пояснення відповідача ОСОБА_1 і докази, що він та його дружина на пенсії, він хворіє, діти, хоча і повнолітні, але ще не мають самостійного заробітку, тому перебувають на його утриманні. Таким чином, відповідач не має можливості надавати матеріальну допомогу своєму батькові.
Зауважив, що відповідач є пенсіонером, хворіє, і отримує пенсію за вислугу років у розмірі 3793,20 грн, дружина відповідача є пенсіонером і отримує пенсію за вислугу років у розмірі 1769,00 грн.
Зазначив, що донька відповідача - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається в Вищому навчальному закладі на території Республіки Польща, відповідач і його дружина є її спонсорами на період її навчання і оплачують її навчання і проживання за кордоном.
Вказав, що батько і мати дружини відповідача - ОСОБА_10 і ОСОБА_11 є пенсіонерами і отримують пенсію за віком: батько в розмірі 2683,04 грн, а мати - 2657.45 грн, а тому потребують матеріальної допомоги відповідача і його дружини. Мати дружини відповідача ОСОБА_12 - ОСОБА_11 такоє хворіє, для лікування яких необхідні гроші.
Послався на те, що постановою державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Шульгою Ю.О. 17.10.2020 відкрито виконавче провадження (ВП № 63326669) про стягнення з відповідача ОСОБА_1 матеріальних збитків в сумі 13719,00 грн на користь Борівської селищної ради, а згідно з відповіддю Міжрайонного ВДВС по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного Межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 09.03.2021 № 1109, залишок не стягнутої з ОСОБА_1 суми становить: 12888,30 грн, з них 11716,63 грн в рахунок матеріального збитку та 1171,67 грн в рахунок виконавчого збору.
Визнав, що він разом з дружиною проживають у жилому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності позивачу ОСОБА_2 , усі комунальні платежі: за послуги доставки і розподілу газу, за послуги водопостачання, за телекомунікаційні послуги, оплату за газ, за електропостачання сплачує відповідач ОСОБА_1 через Приватбанк на ім'я позивача, хоча будинок належить позивачу і він у ньому зареєстрований.
Вказав, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразове зазначав, що право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом (наприклад, постанови від 10.10.2018 у справі № 301/160/17, від 16.04.2018 у справі № 759/1215/17).
Зазначив, що максимальна грошова сума аліментів, яку відповідач ОСОБА_1 може надавати позивачеві ОСОБА_2 становить 500,00 грн на місяць.
Учасники справи не скористались правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення районного суду відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України.
ОСОБА_2 надав суду заперечення щодо наданих відповідачем до скарги доказів та вказав, що сторона відповідача свідчить, що фактично на утриманні відповідача знаходяться батьки його дружини, і при цьому надає до суду копії довідок про доходи батьків дружини відповідача, копії їх пенсійних посвідчень, а також копії медичних документів про хвороби батьків дружини відповідача, які не мають відношення до справи. Закон не зобов'язує відповідача ОСОБА_1 утримувати батьків своєї дружини а тому ці докази не є належними, не відносяться до предмету доказування і не підлягають врахуванню судом при ухваленні рішення по справі.
Зазначив, що відповідач надав до суду копії документів органу виконавчої служби про стягнення з нього матеріальних збитків згідно постанови Борівського районного суду Харківської області по справі № 614/657/20. При цьому відповідач не повідомив суд, що виконавче провадження № 63326669 зупинено згідно з відкритими даними АСВП. Тобто, відповідач свідомо надав до суду неправдиві відомості щодо своїх витрат та відрахувань з пенсії за цим виконавчим провадженням. Ці докази, на думку позивача, також є неналежними і не підлягають врахуванню при винесення рішення по справі.
Зауважив, що судом першої інстанції встановлено, що відповідач отримує додатковий дохід у Польщі, де працює водієм в логістичній фірмі. При цьому відповідач не надав доказів отриманого за межами України доходу, насамперед декларацій про доходи за період своєї праці за межами України, тільки надає до суду сумнівні докази своїх витрат. Цей факт свідчить про те, що відповідач навмисно приховує реальні свої статки та не бажає надавати матеріальну допомогу непрацездатному батькові, обов'язок утримання якого передбачений ст.ст. 202, 203 СК України.
Послався на те, що відповідач, його дружина та їх повнолітні працездатні доньки зареєстровані, а відповідач та його дружина мешкають, у житловому будинку, який належить позивачеві на праві особистої приватної власності, та перешкоджають йому у доступу до його власності. З цього приводу, надані відповідачам докази сплати комунальних послуг також не відносяться до предмету доказування, бо сплата комунальних послуг є необхідної умовою проживання та користування житловим будинком.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 1 ст. 369 ЦПК України, з огляду на те, що спір у даній справі виник з приводу стягнення суми, розмір якої є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, без повідомленням учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи у порядку письмового провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
За правилом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що позивач є особою похилого віку, 1948 року народження, є пенсіонером, має дохід - пенсію у розмірі 2291.04 грн, яка виходячи з його стану здоров'я, не може задовольнити його життєві потреби, а тому має необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, відповідачем не було надано доказів того, що у нього немає можливості надавати матеріальну допомогу батькові, не надано доказів на підтвердження його незадовільного стану здоров'я, доказів що його повнолітні діти потребують матеріальної допомоги. Крім того, судом не встановлено підстав, передбачених положеннями статті 204 СК України, для звільнення відповідача від обов'язку утримувати непрацездатного батька. Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами по справі, другий син позивача помер, тому ОСОБА_2 може отримувати матеріальну допомогу від своєї жінки та єдиного сина. В судовому засіданні встановлено, що жінка позивача приймає участь в утриманні та лікуванні позивача, проте навіть це не забезпечує належний та достатній рівень життя позивача.
Визначаючи розмір аліментів, суд врахував відповідно до ст. 205 СК України стан здоров'я позивача, що потребує додаткових витрат на його лікування, його похилий вік, розмір пенсії, можливість відповідача надавати матеріальну допомогу позивачу у присудженому розмірі, у зв'язку з чим на основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на його утримання у розмірі 1769 грн щомісячно з їх подальшою відповідною індексацією. Вказаний розмір аліментів є доцільним та відповідатиме інтересам сторін, а також чинному законодавству.
Разом з цим, суд вважав за належне роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до закону, а також роз'яснив сторонам, що відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками районного суду.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 (а. с. 7).
З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 8).
Сума пенсії ОСОБА_2 за період з 01.11.2020 по 30.11.2020 складає 2291.04 грн, що підтверджується довідкою про доходи № 0451 4548 3382 1431 (а. с. 9).
ОСОБА_2 10.10.2002 уклав шлюб з ОСОБА_6 , що вбачається з копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 (а.с.13). ОСОБА_6 за листопад 2020 отримала пенсію в розмірі 2100 грн., що підтверджується довідкою про доходи № 4751 1576 6373 1751 (а. с. 14).
Відповідно до довідки про склад сім'ї № 4689 від 03.12.2020, виданої виконавчим комітетом Борівської селищної ради Борівського району Харківської області, ОСОБА_6 зареєстрована по АДРЕСА_2 разом зі своєю донькою ОСОБА_16 (а. с. 15).
ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та має наступний склад сім'ї: ОСОБА_12 - невістка, син - ОСОБА_1 та онуки: ОСОБА_17 та ОСОБА_9 , що підтверджується довідкою про склад сім'ї № 4688 від 03.12.2020, виданою виконавчим комітетом Борівської селищної ради Борівського району Харківської області (а. с. 16).
ОСОБА_2 має діагноз: ішемічна хвороба серця, дифузний кардіосклероз С.Н. ІІ ст., гіпертонічна хвороба ІІІ ст. ст. 3 ризику, що тягне за собою додаткові витрати на лікування, що підтверджується медичною документацією та квитанціями, які свідчать про придбання ліків (а. с. 17-28).
Згідно з довідкою про доходи пенсіонера ОСОБА_1 останній отримує пенсію в розмірі 5881.49 грн. (а. с. 80).
Наведені свідчить про те, що позивач є непрацездатний та дійсно потребує матеріальної допомоги від відповідача - свого сина.
Нормами ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:
1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:
1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:
1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст. 89 ЦПК України:
1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов'язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба у матеріальній допомозі.
Положеннями статті 205 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (стаття 202 СК України), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (стаття 204 СК України).
З указаного вбачається, що обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц, провадження № 61-2386сво19.
Зазначений правовий висновок був правильно врахований районним судом відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України.
Таким чином, при встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі.
При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, висловленими в постанові від 18.11.2020 по справі № 757/52096/18.
Зазначена правова позиція суду касаційної інстанції враховується при розгляді цієї справи, оскільки вона є більш новою, порівняно із правовими позиціями від 10.10.2018 у справі № 301/160/17, від 16.04.2018 у справі № 759/1215/17, на які посилається відповідач.
Колегія суддів відхиляє посилання у доводах скарги на те, що відповідач не має можливості надавати допомогу своєму батькові у визначеному судом розмірі через те, що допомагає батькам дружини, оскільки така його допомога має суто добровільний характер.
Що стосується посилання відповідача на грошову допомогу, яку відповідач надавав своїй доньці у навчанні у Республіці Польща, то ці доводи скарги є безпідставні, оскільки згідно з його нотаріальною заявою така допомога була обмежена строком з 20.08.2019 по 01.10.2020, тобто до подачі позову по цій справі (а. с. 136). Відповідно до ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Статус відповідача як боржника у виконавчому провадженні № 63326669 не свідчить про неможливість сплачувати присуджену судом суму, оскільки як вбачається з відритих даних АСВП, наданих позивачем станом на 26.07.2021 воно перебуває у стані «Зупинено», що свідчить про те, що стягнення за ним не провадяться.
Судом безспірно встановлено, що відповідач крім пенсії має регулярний заробіток на території Республіки Польщі, що за відсутності інших істотних витрат свідчить про можливість надавати непрацездатному батьку, який потребує його допомогу у визначеному судом мінімальному у даному випадку розмірі.
Колегія суддів також звертає увагу, що позивач надав відповідачу та його сім'ї для проживання своє житло, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримувати від цього додатковий дохід у вигляді орендної плати.
Сплата відповідачем витрат на оплату комунальних послуг за користування будинком позивача є його обов'язком відповідно до норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки саме сім'я ОСОБА_1 є користувачами таких послуг.
Таким чином, доводами апеляційної скарги не спростовані висновки суду про те, що відповідач має можливість сплачувати аліменти щомісяця у розмірі 1769 грн.
З огляду на те, що висновки суду відповідають обставинам справи, при ухваленні рішення районним судом не було порушено норми матеріального права, доводи скарги висновки суду не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржене рішення - без змін.
Підстави для перерозподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України - відсутні.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Борівського районного суду Харківської області від 02 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 30 липня 2021 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді колегії А.В. Котелевець.
О.М. Хорошевський.