Справа № 948/1158/19 Номер провадження 22-ц/814/1372/21Головуючий у 1-й інстанції Косик С.М. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.
30 липня 2021 року м. Полтава
судді Полтавського апеляційного суду Абрамова П.С.
у справі № 948/1158/19 щодо рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах від 28 липня 2021 року за наслідками перегляду рішення Машівського районного суду Полтавської області від 18 березня 2021 року та ухвали Машівського районного суду Полтавської області від 27 листопада 2019 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Фермерського господарства «Анаско», ОСОБА_4 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування його державної реєстрації
короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції
У листопаді 2019 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернулись до суду із позовом до Фермерського господарства «Анаско», ОСОБА_4 , та прохали з наступними змінами та доповненнями позовних вимог (а.с.1-6, 111-113 т.1):
1. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01.10.2012 р., укладений між ОСОБА_4 та ФГ «АНАСКО» в особі Пікуля Р.М., як такий, що вчинений батьками (в даному випадку матір'ю позивачів) з явним порушенням законних інтересів неповнолітніх дітей;
2. Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 01.10.2012 р. між ОСОБА_4 та ФГ «АНАСКО» від 18.12.2012 р. за реєстраційним номером 532300004001886;
3. Визнати обставини причин пропуску строку позовної давності поважними та поновити пропущений строк на звернення до суду.
В обґрунтування позовних вимог вказували, що 01.10.2012 між ОСОБА_4 та ФГ «АНАСКО» був укладений договір оренди земельної ділянки площею 6,5800 га на території Павлівської сільської ради, кадастровий номер 5323085000:00:004:0013, який був зареєстрований у відділі Держземагенства у Машівському району.
Оскільки на час укладення договору оренди 01.10.2012 року між ОСОБА_4 та ФГ «Анаско» земельна ділянка, яка передана ОСОБА_4 в оренду вказаному фермерському господарству, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 15.12.2003 року, належала в рівних частках позивачам та відповідачу ОСОБА_4 , тобто остання не була єдиним власником земельної ділянки та не мала права одноособово нею розпоряджатися, а в подальшому і державний акт, виданий на ім'я ОСОБА_4 був визнаний судом недійсним, а тому і оспорюваний договір оренди земельної ділянки потрібно визнати недійсним.
25.04.2019 було виділено ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в натурі у спільну часткову власність по ј частині кожному, вищевказану земельну ділянку та рекомендовано посвідчити право власності на неї в установленому законом порядку. Натомість, зареєструвати за кожним із них право власності не вдалось, так як було відмовлено у зв'язку з тим, що станом на 27.07.2016 р. існували обмеження (обтяження) орендою від 18.12.2012 р., а угода про розірвання оренди не зареєстрована.
ФГ «АНАСКО» у добровільному порядку розірвати договір оренди землі не погоджується.
Окрім цього позивачі зазначили, що строк позовної давності ними пропущено з поважних причини, оскільки обставини видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, в якому було зазначено, що спадкоємцями майна є в тому числі і вони в рівних частинах з відповідачкою-2 їм стали відомі на весні 2018 року, коли ознайомилися з вищевказаним свідоцтвом на спадщину за законом, а потім і дізналися про укладення договору оренди земельної ділянки.
Ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 27.11.2019 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с.35 т.1).
Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 18 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Фермерського господарства «Анаско», ОСОБА_4 задоволено у повному обсязі.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 жовтня 2012 року, укладений між ОСОБА_4 та Фермерським господарством «АНАСКО», що зареєстрований у відділі Держземагенства у Машівському районі, запис у Державному реєстрі земель від 18.12.2012 р. за номером 532300004001886, щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території Павлівської сільської ради, загальною площею 6,58 га.
Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 01 жовтня 2012 року, укладеного між ОСОБА_4 та ФГ «АНАСКО», що зареєстрований у відділі Держземагенства у Машівському районі, запис у Державному реєстрі земель від 18.12.2012 р. за номером 532300004001886, щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території Павлівської сільської ради, загальною площею 6,58 га.
Стягнуто з Фермерського господарства «АНАСКО», ОСОБА_4 , з кожного, на користь позивача ОСОБА_3 судовий збір у сумі 384,20 грн.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2021 року ухвала Машівського районного суду Полтавської області від 27 листопада 2019 року про відкритя провадження у справі та рішення Машівського районного суду Полтавської області від 18 березня 2021 року - залишено без змін.
Обґрунтування думки:
Вважаю, що постанова Полтавського апеляційного суду від 28.07.2021 у даній справі в частині залишення без змін рішення Машівського районного суду Полтавської області від 18.03.2021 року є помилковим.
Як місцевим так і апеляційним судом було встановлено, що позивачі у справі не були сторонами спірного договору оренди та свого волевиявлення на розпорядження спірною земельною ділянкою вони не надавали.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частини перша та друга статті 15 ЦК України. За змістом наведених приписів способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
В ряді постанов, коли сторони не виявляли свого волевиявлення на укладення договору, Верховний суд висловив позицію про те, що належним способом захисту є не вимога про визнання правочину недійсним, а вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Так у постанові Великої палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року справа № 145/2047/16-ц зазначено, що : «Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97))».
За таких обставин вважаю, що при розгляді даної справи Полтавський апеляційний суд повинен був застосувати саме вказані правові висновки Верховного суду, скасувати рішення місцевого суду та відмовити в задоволені позовних вимог позивачів про визнання договору оренди землі недійсним.
Суддя П.С. Абрамов