Справа № 537/4763/19 Номер провадження 22-ц/814/1486/21Головуючий у 1-й інстанції Фадєєва С. О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
20 липня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Чумак О.В.
суддів: Дряниці Ю.В., Бондаревської С.М.
розглянула в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача - ОСОБА_1 - адвоката Бойченко Ганни Володимирівни на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 лютого 2021 року, ухвалене суддею Фадєєвою С.О., повний текст рішення складено 19 лютого 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та часткове звільнення від сплати аліментів.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
У листопаді 2020 року ОСОБА_3 звернувся до місцевого суду з позовом до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів та звільнення його частково від сплати аліментів.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що 28.10.2019 р. його представником отримано копію судового наказу, виданого 12.09.2018 р. Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області, яким з нього на користь ОСОБА_4 стягнуто на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі ј частки з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
До цього часу він не знав про наявність вказаного судового рішення та сплачував аліменти в добровільному порядку.
Зазначає, що з ним проживає та перебуває на утриманні неповнолітня дочка від попереднього шлюбу з ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Оскільки ОСОБА_6 не виконує обов'язку з матеріального утримання доньки, за нею утворилася заборгованість зі сплати аліментів в сумі 83942,36 грн.
Крім цього, 28.10.2019 р. заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26.11.2018 р., з нього стягнуто на користь відповідачки аліменти на її особисте утримання в розмірі ј частки від доходу (заробітку).
Оскільки йому не було відомо про розгляд вказаних справ, він був позбавлений можливості подавати свої заперечення, доводи та докази, що призвело до визначення аліментів у набагато більшому розмірі та утворення заборгованості, яка впливає на його матеріальний стан.
Просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі судового наказу, виданого 12.09.2018 р. Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області в справі № 537/2980/18, на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ј частки до 1/10 частки з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.07.2018 р.
Також просив частково звільнити його від сплати аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3/20 частки з усіх видів його заробітку (доходів) починаючи з 05.07.2018 по день набрання рішенням суду в даній справі законної сили та відкликати з Горішньоплавнівського міського ВДВС ГТУЮ в Полтавській області судовий наказ, виданий 12.09.2018 Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області в справі № 537/2980/18.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та часткове звільнення від сплати аліментів відмовлено.
Крім цього, додатковим рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 квітня 2021 року стягнуто з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_4 витрати, понесені на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 1500 грн.
Рішення суду від 16 лютого 2021 року в апеляційному порядку оскаржено представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Бойченко Г.В.
В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права, прохає скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі, та відкликати судовий наказ від 12.09.2018 р. у справі № 537/2980/18.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник позивача вказує, що поза увагою місцевого суду залишилася та обставина, що на момент прийняття судового наказу від 12.09.2018 р. про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_8 в розмірі 1/4 частки, в матеріалах справи були відсутні докази та інформація щодо перебування у ОСОБА_1 на утриманні неповнолітньої дочки ОСОБА_9 .
Ця обставина була навмисно прихована ОСОБА_4 у заяві про видачу судового наказу, як і факт подання до суду позовної заяви до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її особисте утримання.
Отже, на день видачі судового наказу на утриманні позивача знаходилося три особи: дочка ОСОБА_10 , син ОСОБА_7 та відповідачка ОСОБА_4 , яка перебувала у відпустці по догляду за дитиною, що вплинуло на обґрунтованість і законність судового наказу та розмір призначених аліментів.
Вважає, що вказані обставини є підставою для зменшення розміру аліментів та скасування рішення суду, що оскаржується в апеляційному порядку.
Під час розгляду цієї справи змінилися обставини, про які вказувалося в позові, та які не враховані місцевим судом при ухваленні оскаржуваного рішення, а саме, що на утриманні позивача перебувають дві неповнолітні дитини: дочка ОСОБА_7 та син ОСОБА_7 , а також батьки похилого віку.
Позивач має тяжке матеріальне становище, оскільки через локдауни позбавлений можливості працювати та отримувати постійний дохід, а ОСОБА_6 не виконує аліментні зобов'язання по забезпеченню дочки ОСОБА_7 , яка перебуває на його утриманні.
Також вказує, що місцевий суд не застосував вимоги ст. 179 СК України та дійшов помилкових висновків про те, що у позивача з грудня 2019 р. покращився матеріальний стан у зв'язку з зі стягненням з ОСОБА_6 аліментів на утримання дочки ОСОБА_7 , оскільки ці кошти є власністю дитини, а не позивача.
Також зазначає, що суд неправильно застосував до правовідносин ст. ст. 182, 192, 273 СК України та не застосував ст. 197, ч. 1 ст. 191 СК України.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_4 просила залишити без задоволення апеляційну скаргу та без змін рішення місцевого суду, яке вважає законним і обґрунтованим.
Зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що з 05.07.2018 р. чи моменту ухвалення рішення про стягнення аліментів у нього суттєво погіршився матеріальний стан, чи стан здоров'я, змінився сімейний стан чи наявні інші обставини, через які він не має можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.
Вказує, що позивач має задовільний стан здоров'я, не одружений, на його утриманні перебуває, крім сина, і неповнолітня дочка. Ці обставини існували до 05.07.2018 р. та після набрання чинності судовим наказом від 12.09.2018 р.
Вважає, що наявність у позивача на утриманні неповнолітньої дочки не може бути безумовною підставою для зміни розміру аліментів та не звільняє його обов'язку утримувати до досягнення повноліття іншу дитину, батьком якої він є.
Також посилається на те, що позивачем не надано доказів тяжкого матеріального становища. Натомість, встановлено, що у період з грудня 2019 р. по травень 2020 р. ОСОБА_6 сплачено аліменти на користь ОСОБА_1 9600 грн. аліментних зобов'язань на утримання неповнолітньої ОСОБА_7 , а позивач неодноразово здійснював виїзд за кордон на роботу, в тому числі й до, і після 05.07.2018 р., а також після винесення судового наказу.
Вважає, що судом правильно застосовано положення ст.ст. 182, 192 СК України, а ст. 179 СК України не підлягає застосуванню, оскільки предметом позову не є питання зменшення розміру аліментів на утримання дочки ОСОБА_11 .
Зауважує, що у неї виникли обставини, встановлені п. 1 ч. 1 ст. 182 СК України, так як у сина ОСОБА_7 виявлено вроджене генетичне захворювання, та на забезпечення сина вона несе значні витрати.
Вважає правильними висновки місцевого суду про відмову у задоволенні позову про часткове звільнення позивача від сплати аліментів, оскільки не встановлено обставин, передбачених ст.ст. 188, 197 СК України.
Розгляд справи проводиться апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив, і це вбачається з матеріалів справи, що сторони є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судовим наказом Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.09.2018 року, який набрав законної сили, з позивача ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 05.07.2018 р. і до досягнення дитиною повноліття (а.с.7,10).
Неповнолітній ОСОБА_7 має певні захворювання, у зв'язку з чим відповідачка несе додаткові витрати на проведення медичних обстежень та розвиваючих занять з психологічної та логопедичної корекції, на підтвердження чого надано копії відповідних документів (а.с. 44-47, 77-80, 190-193).
Відповідачка працює оператором комп'ютерного набору у філії «Торговий дім» ПП «Алкогрупа» та загальна сума її доходу за період з лютого 2019 р. по листопад 2019 року становить 42438,50 грн. (а.с. 76).
Позивач ОСОБА_3 має неповнолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір'ю якої є ОСОБА_6 .
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 09.02.2016 року, яке набрало законної сили 20.02.2016 р., визначено місце проживання неповнолітньої ОСОБА_7 з батьком ОСОБА_12 та стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_7 у розмірі ј частини заробітку (доходу), але не менше встановленого законодавством мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.11.2015 р. і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 11-12).
Як убачається з розрахунків заборгованості зі сплати аліментів, борг ОСОБА_6 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 01.10.2019 р. становив 83942,36 грн. Станом на 01.05.2020 р. -95616,86 грн. З листопада 2015 р. по листопад 2019 р. сплата аліментів не здійснювалася. У період з грудня 2019 по травень 2020 сплачено/стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 9600,00 грн. (а.с. 13, 117-118, 120-121, 145-146).
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 01.06.2020 р., яке залишено без змін постановою апеляційного суду від 23.07.2020 р., стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 10 серпня 2018 року і до досягнення дитиною, ОСОБА_14 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 149-151).
Згідно наданого державним виконавцем розрахунку, з липня 2018 станом на 01.09.2019 р. борг ОСОБА_1 перед ОСОБА_4 зі сплати заборгованості по аліментам на утримання сина складає 47047,49 грн. (а.с. 189).
Станом на 05.12.2018 р. борг ОСОБА_1 перед ОСОБА_4 зі сплати заборгованості по аліментам на її утримання складає 12424,80 грн. (а.с. 43).
Відмовляючи у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про те, що з 05.07.2018 р. чи з моменту ухвалення судового рішення про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 суттєво погіршився матеріальний стан позивача або стан його здоров'я, змінився сімейний стан чи наявні інші обставини, через які він не має можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.
При цьому, суд першої інстанції послався на те, що позивач має задовільний стан здоров'я, не одружений; на його утриманні, крім сина, перебуває також неповнолітня дочка, на утримання якої рішенням суду стягнуто аліменти з її матері ОСОБА_6 на користь позивача, та після винесення судового наказу в період з грудня 2019 р. по травень 2020 р. сплачено/стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 9600 грн. аліментних зобов'язань.
Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надав інформації щодо офіційного працевлаштування, а вищевказані обставини існували як до, так і після 05.07.2018 року, та після набрання чинності судовим наказом Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.09.2018 р.
Спір про стягнення аліментів на утримання дружини, ОСОБА_4 , між сторонами вирішено в судовому порядку та при визначені розміру аліментів у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів були взяті до уваги як наявність аліментних зобов'язань ОСОБА_1 за судовим наказом, так і інші обставини, що мали значення для справи.
Також місцевий суд встановив, що ОСОБА_3 неодноразово виїздив за межі України до та після 05.07.2018 р., та після винесення судом судового наказу про стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_7 та висилав кошти на утримання дочки ОСОБА_7 та за його дорученням позивача на картку ОСОБА_4 перераховувалися кошти на користь ОСОБА_4 , про що повідомила допитана у суді першої інстанції свідок ОСОБА_15 .
Будь-яких письмових доказів щодо працевлаштування позивача, як і доказів розміру його доходу, стороною позивача не надано.
Колегія суддів не в повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Як зазначено в частині сьомій статті 170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, або такий може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу, у разі його видачі відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.
Аналіз приписів розділу II ЦПК України дає підстави для висновку, що визначеними законом способами захисту порушеного права боржника у випадку видачі судового наказу про стягнення аліментів (пункти 4 та 5 частини першої статті 161 ЦПК України) є подання позову про зменшення розміру аліментів або звернення до суду із заявою про перегляд такого судового наказу за нововиявленими обставинами (правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від: 15 січня 2020 року у справі № 554/325/16-ц (провадження № 61-20049св19) та 26 лютого 2020 року у справі № 523/5464/19 (провадження № 61-21155св19).
При цьому, вирішуючи справу за позовом боржника (платника аліментів) про зменшення розміру аліментів, після видачі судом наказу про їх стягнення у частці від заробітку (доходу), суд повинен керуватися в першу чергу положеннями статті 192 СК України, та субсидіарно положеннями статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів ( ч.2 ст.182 СК України).
В силу ч.3 ст. 182 Сімейного кодексу України суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Згідно ч.1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Місцевим судом правильно встановлено, що на утриманні позивача ОСОБА_1 перебуває неповнолітня дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання якої рішенням суду від 09.02.2016 р. визначено з позивачем, та на утримання якої з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше встановленого законодавством мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.11.2015 р. і до досягнення дитиною повноліття.
Між тим, борг ОСОБА_6 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 01.10.2019 р. становив 83942,36 грн. Станом на 01.05.2020 р. - 95616,86 грн. З листопада 2015 р. по листопад 2019 р. сплата аліментів не здійснювалася. У період з грудня 2019 по травень 2020 сплачено/стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 9600,00 грн. (а.с. 13, 117-118, 120-121, 145-146).
Враховуючи те, що за ОСОБА_6 рахується значна заборгованість зі сплати аліментів, що свідчить про погіршення матеріального стану позивача, оскільки він фактично утримує неповнолітню дитину, яка проживає разом з ним, тоді як він не працює, що не спростовано стороною відповідача, - колегія суддів приходить до висновку про те, що у позивача наявні передбачені ч. 1 ст. 192 СК України підстави для зменшення розміру аліментів, стягнутих за судовим наказом від 12.09.2018 р., з 1/4 частки до 1/6 частки з усіх видів заробітку.
При цьому, у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили, тобто з 20.07.2021 р., що відповідає роз'ясненням у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Обґрунтовуючи позовні вимоги про часткове звільнення від сплати аліментів, позивач послався на те, що в разі зменшення розміру аліментів, що стягуються за судовим рішенням з ОСОБА_1 , він підлягатиме звільненню від сплати аліментів у розмірі 3/20 часток від усіх видів заробітку (доходу).
У суді першої інстанції представник позивача уточнила, що 3/20 частки становить різницю між 1/4 часткою, що стягується за судовим наказом, та 1/10 часткою, яку позивач просить стягувати. При цьому пояснила, що звільнити позивач його просить саме від сплати аліментів у розмірі 3/20 частки з усіх видів його заробітку (доходів), починаючи з 05.07.2018 р. по день набрання рішенням суду в даній справі законної сили, дані позовні вимоги заявлені з метою компенсації недоліків законодавства та є похідними від основної вимоги.
Перевіряючи рішення місцевого суду від 16 лютого 2021 року в частині відмови у задоволенні позову про часткове звільнення від сплати аліментів, колегія суддів виходить з того, що згідно із ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Між тим, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що в нього існують обставини, які свідчать про можливість звільнити його від сплати аліментів у розмірі 3/20 частки.
Той факт, що ОСОБА_3 у період з 01.01.2018 р. по 04.12.2019 р. чотири рази перетинав державний кордон України не доводить ту обставину, що його матеріальний стан дозволяє сплачувати аліменти у визначеному судовим наказом розмірі, враховуючи те, що згідно пояснень позивача, вказані поїздки були пов'язані з пошуком роботи, а не відпочинком, що не спростовано відповідачкою.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що на утриманні позивача знаходяться батьки похилого віку не підтверджені належними і допустимими доказами, в тому числі письмовими. Отже, обґрунтовано не взяті до уваги місцевого суду та не приймаються колегією суддів.
Посилання позивача в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі на те, що він в добровільному порядку перераховував кошти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , про що було надано копії банківських квитанцій, не позбавляє права позивача ОСОБА_3 на звернення до державного чи приватного виконавця з вимогою про здійснення перерахунку розміру аліментів, та у випадку наявності спору звернутися до суду з відповідною вимогою, як передбачено ч. 3 ст. 195 СК України.
При цьому, позивач в межах даного позову з вимогами про зарахування раніше сплачених коштів у рахунок боргу зі сплати аліментів не звертався.
За таких обставин, висновки місцевого суду про відмову у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів не відповідають встановленим по справі обставинам, що згідно п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду в цій частині з ухваленням нового про часткове задоволення позову про зменшення розміру аліментів.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишається колегією суддів без змін, оскільки відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 3, ст.ст. 382-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бойченко Ганни Володимирівни задовольнити частково.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 лютого 2021 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів. Ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів, що стягнуті з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на підставі судового наказу, виданого 12.09.2018 року Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області в справі № 537/2980/18, на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частки до 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходів) ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 20.07.2021 р.
В іншій частині рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В.Чумак
Судді: Ю.В.Дряниця
С.М.Бондаревська