Справа № 948/1158/19 Номер провадження 22-ц/814/1372/21Головуючий у 1-й інстанції Косик С.М. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.
28 липня 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді: Абрамова П.С.
Суддів: Бондаревської С.М., Пилипчук Л.І.,
за участю секретаря судового засідання - Міщенко Я.О.,
позивача - ОСОБА_1 та її представника - адвоката Чолан М.В.,
представників відповідача - Пікуля Р.М., ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу Фермерського господарства «Анаско»
на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 18 березня 2021 року та ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 27 листопада 2019 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Фермерського господарства «Анаско», ОСОБА_6 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування його державної реєстрації
короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції
У листопаді 2019 року позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 звернулись до суду із позовом до Фермерського господарства «Анаско», ОСОБА_6 , та прохали з наступними змінами та доповненнями позовних вимог (а.с.1-6, 111-113 т.1):
1. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01.10.2012 р., укладений між ОСОБА_6 та ФГ «АНАСКО» в особі Пікуля Р.М., як такий, що вчинений батьками (в даному випадку матір'ю позивачів) з явним порушенням законних інтересів неповнолітніх дітей;
2. Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 01.10.2012 р. між ОСОБА_6 та ФГ «АНАСКО» від 18.12.2012 р. за реєстраційним номером 532300004001886;
3. Визнати обставини причин пропуску строку позовної давності поважними та поновити пропущений строк на звернення до суду.
В обґрунтування позовних вимог вказували, що 01.10.2012 між ОСОБА_6 та ФГ «АНАСКО» був укладений договір оренди земельної ділянки площею 6,5800 га на території Павлівської сільської ради, кадастровий номер 5323085000:00:004:0013, який був зареєстрований у відділі Держземагенства у Машівському району.
Оскільки на час укладення договору оренди 01.10.2012 року між ОСОБА_6 та ФГ «Анаско» земельна ділянка, яка передана ОСОБА_6 в оренду вказаному фермерському господарству, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 15.12.2003 року, належала в рівних частках позивачам та відповідачу ОСОБА_6 , тобто остання не була єдиним власником земельної ділянки та не мала права одноособово нею розпоряджатися, а в подальшому і державний акт, виданий на ім'я ОСОБА_6 був визнаний судом недійсним, а тому і оспорюваний договір оренди земельної ділянки потрібно визнати недійсним.
25.04.2019 було виділено ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в натурі у спільну часткову власність по ј частині кожному, вищевказану земельну ділянку та рекомендовано посвідчити право власності на неї в установленому законом порядку. Натомість, зареєструвати за кожним із них право власності не вдалось, так як було відмовлено у зв'язку з тим, що станом на 27.07.2016 р. існували обмеження (обтяження) орендою від 18.12.2012 р., а угода про розірвання оренди не зареєстрована.
ФГ «АНАСКО» у добровільному порядку розірвати договір оренди землі не погоджується.
Окрім цього позивачі зазначили, що строк позовної давності ними пропущено з поважних причини, оскільки обставини видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, в якому було зазначено, що спадкоємцями майна є в тому числі і вони в рівних частинах з відповідачкою-2 їм стали відомі на весні 2018 року, коли ознайомилися з вищевказаним свідоцтвом на спадщину за законом, а потім і дізналися про укладення договору оренди земельної ділянки.
Ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 27.11.2019 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с.35 т.1).
Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 18 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Фермерського господарства «Анаско», ОСОБА_6 задоволено у повному обсязі.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 жовтня 2012 року, укладений між ОСОБА_6 та Фермерським господарством «АНАСКО», що зареєстрований у відділі Держземагенства у Машівському районі, запис у Державному реєстрі земель від 18.12.2012 р. за номером 532300004001886, щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території Павлівської сільської ради, загальною площею 6,58 га.
Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 01 жовтня 2012 року, укладеного між ОСОБА_6 та ФГ «АНАСКО», що зареєстрований у відділі Держземагенства у Машівському районі, запис у Державному реєстрі земель від 18.12.2012 р. за номером 532300004001886, щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території Павлівської сільської ради, загальною площею 6,58 га.
Стягнуто з Фермерського господарства «АНАСКО», ОСОБА_6 , з кожного, на користь позивача ОСОБА_5 судовий збір у сумі 384,20 грн.
короткого змісту вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ФГ «АНАСКО» прохали скасувати ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 27.11.2019 року про відкриття провадження у справі та скасувати рішення Машівського районного суду Полтавської області від 18.03.2021 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу
Вказували, що при відкритті провадження судом не було у повному обсязі перевірено дотримання позивачем вимог статті 175 ЦПК України та статті 6 Закону України «Про судовий збір». Суд відкрив провадження та не врахував, що судовий збір сплачено не в повному обсязі всіма позивачами та за кожну позовну вимогу; не перевірив, що документи, долучені до позовної заяви неналежним чином завірені, а особа, яка підписала позовну заяву, ОСОБА_5 , не мала повноважень на підписання позовної заяви від імені ОСОБА_3 ; адреси позивачів, зазначені у позові, не відповідають дійсним.
Вважають, що позивачами було пропущено строк позовної давності, оскільки про порушення свого права та інтересу вони могли дізнатись з 2012 року, так як орендне користування було відкритим і безперешкодним, проживали разом із матір'ю, ОСОБА_5 , за однією адресою та мали доступ до всіх документів, а тому були обізнані про договір оренди землі.
узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Чолан М.В., що діє в інтересах позивача ОСОБА_5 , прохав апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду залишити без змін.
встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу
Судом першої інстанції установлено, що вбачається з матеріалів справи, що 01.10.2012 року між ОСОБА_6 та Фермерським господарством «АНАСКО» (далі по тексту - ФГ «АНАСКО») укладено договір оренди землі.
За умовами вказаного договору ОСОБА_6 передала ФГ «АНАСКО» в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території Павлівської сільської ради, загальною площею 6,58 га, зі сплатою орендної плати в натуральній та грошовій формі не менше 3% у строк з 1.09 по 31.12.
Договір був зареєстрований у відділі Держземагенства у Машівському районі, запис 18.12.2012 за номером 532300004001886 (а.с. 11,12 т.1, 38-47 т.2).
Сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ПЛ №0286060 (а.с.18 т.1) був виданий ОСОБА_7 на підставі розпорядження Машівської райдержадміністрації від 01.04.1997 р. №113 на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Павлівка» розміром 6,45 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
Відповідно до дубліката свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.12.2003, виданого державним нотаріусом Машівської державної нотаріальної контори Асановою Р.Ш., спадкоємцями майна ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина - ОСОБА_6 (відповідачка-3 по справі) та неповнолітні діти, зокрема: ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (позивачі по справі) в рівних частках кожному у спадковому майні, що складається з права на земельну ділянку (пай) землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Павлівка» розміром 6,45 га в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка належала спадкодавцю на підставі права, посвідченого сертифікатом ПЛ №0286060 Машівської райдержадміністрації 20.12.1997, зареєстрованого 11.02.1998 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №60 (а.с.23 т.1).
Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 25.04.2019 року визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Машівської районної державної адміністрації Полтавської області від 06.01.2005 р. за №6 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам Павлівської сільської ради у розмірі земельної частки (паю)» у частині передачі у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 6,58 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на дільниці приватизації бувшого КСП «Павлівка», а також визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №142215 площею 6,580 га, розташованої на території Павлівської сільської ради Машівського району Полтавської області, який був виданий 18.05.2005 року ОСОБА_6 на підставі розпорядження голови Машівської районної державної адміністрації №6 від 06.01.2005 року та зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010555800012 і скасовано його державну реєстрацію (а.с.19-21 т.1, 45 т.2 ).
Рішенням сільського голови Михайлівської сільської ради Машівського району Полтавської області на 27 сесії сьомого скликання №1235 від 16.08.2019 було вирішено виділити гр. ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в натурі (на місцевості) у спільну часткову власність по ј частині кожному, земельну ділянку площею 6,5800 га за кадастровим номером 5323085000:00:004:0013 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Михайлівської сільської ради Машівського району Полтавської області та рекомендовано вказаним особам посвідчити право власності на вказану земельну ділянку у встановленому законодавством порядку (а.с.24 т.1).
Судом першої інстанції установлено, що 29.09.2018 позивачі, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , звернулися до ФГ «Анаско» з претензією щодо добровільного розірвання договору оренди землі, укладеного ним 01.10.2012 з ОСОБА_6 з подальшим укладенням з кожним із них окремих договорів (а.с.13 т.1).
У відповідь на вказане звернення голова ФГ «Анаско» Пікуль Р.М. повідомив, що підстав для розірвання договору оренди землі немає (а.с.14 т.1).
Встановивши, що на час укладення договору оренди 01.10.2012 року між ОСОБА_6 та ФГ «Анаско» земельна ділянка, яка була передана ОСОБА_6 в оренду ФГ «Анаско», належала не тільки ОСОБА_6 , але й позивачам (спадкоємцям померлого) в рівних частках позивачам згідно зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.12.2003 року, і остання не була єдиним власником земельної ділянки та не мала права одноособово нею розпоряджатися, а в подальшому і державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_6 , був визнаний судом недійсним, суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки має бути визнаний недійсним.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним всебічним встановленням всіх обставин справи, та доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують, з огляду на наступне.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину, серед іншого виготовленням документації тощо.
Частиною 1 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
При укладенні ОСОБА_3 оспорюваної угоди з ФГ «Анаско» були порушені спадкові права позивачів на земельну ділянку, захист яких був здійснений у судовому порядку шляхом визнання незаконним державного акту на право приватної власності на землю серії ПЛ №142215 площею 6,580 га, виданого 18.05.2005 року, та скасування його державної реєстрації (справа № 540/1094/18 рішення Машівського районного суду Полтавської області від 25.04.2019 р., що набрало законної сили 24.02.2020 року).
Не зважаючи на те, що державний акт на право приватної власності на ім'я ОСОБА_3 на землю був скасований, ФГ «Анаско» не розірвало договір оренди земельної ділянки з останньою, а продовжує користуватись земельною ділянкою в порушення прав власників (позивачів у справі).
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, визнання правочину недійсним.
Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що права та інтереси позивачів мають буди захищені і визнання договору оренди земельної ділянки недійсним забезпечить реальне відновлення порушених прав, оскільки наявність запису в державному реєстрі про обтяження земельної ділянки оспорюваним договором оренди перешкоджає позивачам здійснити ними реєстрацію права власності на успадковані частки вказаної земельної ділянки.
Щодо строку позовної давності у справі
У відповідності з вимогами ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі ст. 2161 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску строку позовної давності суд першої інстанції вірно виходив з того, що на час видачі свідоцтва про право на спадщину до майна померлого спадкодавця ОСОБА_7 та державного акта, виданого на ім'я ОСОБА_6 та у подальшому скасованого, позивачі були неповнолітніми, а тому не були обізнані про порушення їх спадкових прав.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачі спільно проживали із матір'ю, ОСОБА_6 , і мали повний доступ до правовстановлюючих документів, були обізнані про отримання ОСОБА_6 орендних виплат, мають характер припущень, які не можуть бути покладені в основу доказування, та не спростовують висновку суду про те, що позивачі були неповнолітніми і не могли довідатися про порушення свого права.
З матеріалів справи вбачається, що до суду позивачі звернулися в листопаді 2019 року.
Спірний договір оренди земельної ділянки від 01.10.2012 року вони не укладали, а про наявність договору оренди земельної ділянки дізналися у 2018 році.
Таким чином, позивачі звернулися до суду протягом трирічного строку з дня коли вони дізналися про порушення свого права.
Щодо доводів апеляційної скарги з приводу процесуальних порушень суду першої інстанції при відкритті провадження у справі
Ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 27.11.2019 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с.35 т.1).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 353 ЦПК України ухвала про відкриття провадження не може бути оскаржена окрема від рішення суду, заперечення на таку ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Посилання заявника в апеляційній скарзі на процесуальні порушення місцевого суду, що на його думку, перешкоджали відкриттю провадження у справі, були підставами для залишення позову без руху, є занадто формальними, а тому відкриття провадження у справі судом першої інстанції відбулось з дотриманням права позивачів на доступ до правосуддя.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Заявник в апеляційній скарзі зазначав на відсутність правомочності ОСОБА_5 щодо права підпису позовної заяви від імені ОСОБА_3 .
З приводу цього слід зазначити, що в матеріалах справи наявна довіреність від ОСОБА_3 на представництво ОСОБА_5 у суді з правом підпису документів від імені довірителя. Вказана довіреність була предметом огляду суду першої інстанції та представництво інтересів, у тому числі і здійснення довірителем підпису позовної заяви довіреною особою, ОСОБА_3 , не заперечувала.
Згідно з ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Разом із тим, частиною 3 статті 376 ЦПК України передбачений вичерпний перелік обставин, за наявності яких порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Таких обставин у справі не встановлено.
висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Анаско» на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 18 березня 2021 року та ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 27 листопада 2019 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 27 листопада 2019 року про відкритя провадження у справі та рішення Машівського районного суду Полтавської області від 18 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.
У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 липня 2021 року.
Головуючий суддя П.С. Абрамов
Судді С.М. Бондаревська
Л.І. Пилипчук