08 червня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-1563/10/2470
15:08
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левицького В.К.,
при секретарі судового засідання Левчуку Д.С..
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1;
відповідача - Буйновська С.І., за дорученям,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області про визнання незаконними дій, стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, з урахуванням змінених позовних вимог, до Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області (далі - відповідач) про визнання незаконними дій в частині негайного виконання Постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2007 р., стягнення заробітної плати за період з 04 по 30 червня 2007 р. (період затримки виконання вказаної постанови, яка вступила в законну силу), та виплати вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2007 р., яка була допущена до негайного виконання в частині поновлення позивача на роботі, у результаті чого середньомісячний заробіток за час затримки виконання судового рішення склав 1069,00 грн. Також позивач вважає, що відповідачем при звільненні його з роботи 18.11.2008 р., в порушення вимог ст. 44 КЗпП України, не виплачено вихідну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати.
В судовому засіданні позивач підтримав змінені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач проти позову заперечував з підстав наведених у письмовому заперечені, оскільки вважає, що позивач звернувся до суду з порушенням строку звернення до суду, а тому у позові слід відмовити. Крім того, вказував на те, що позивачу було виплачено допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати відповідно до ст. 44 КЗпП України при його звільненні 26.03.2008 р. у зв'язку з ліквідацією сектору. Наполягав на тому, що 18.11.2008 р. він не звільняв позивача, а тільки вніс виправлення в трудову книжку позивача на підставі судового рішення про зміну дати звільнення з 26.03.2008 р. на 18.11.2008 р.
За клопотання позивача в судовому засіданні 03.06.2010 р. допитано свідка ОСОБА_3
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 08.06.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на строк не більше ніж п'ять днів, про що повідомлено сторони під час проголошення вступної та резолютивної частини. Оскільки закінчення строку виготовлення та підписання повного тексту постанови припало на вихідний день, повний текст постанови виготовлено та підписано судом 14.06.2010 р., тобто в перший робочий день після нього.
Заслухавши пояснення сторін, покази свідка, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
16.06.2005 р. ОСОБА_1 (надалі - позивач) розпорядженням Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області (надалі - відповідач) № 39 ос призначено завідувачем сектору з питань взаємодії з правоохоронними органами, оборонної та мобілізаційної роботи Заставнівської районної державної адміністрації.
11.01.2007 р. розпорядженням відповідача №1 ос було звільнено позивача із займаної посади. Пізніше, розпорядженням відповідача від 22.01.2007 р про внесення змін до розпорядження від 11.01.2007 р. «Про звільнення ОСОБА_1», в зв'язку із хворобою останнього, днем його звільнення слід рахувати 19.01.2007 р.
Не погоджуючись із звільненням, позивач звернувся до суду. 15.03.2007 р. постановою Заставнівського районного суду в задоволенні позову позивачу було відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2007 р. постанову Заставнівського районного суду від 15.03.2007 р. скасовано та прийнято нову якою позов задоволено повністю. Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідуючого сектору з питань взаємодії з правоохоронними органами, оборонної та мобілізаційної роботи Заставнівської районної державної адміністрації, стягнуто на його користь заборгованість за час вимушеного прогулу в сумі 4218, 84 грн. (а.с. 15).
17.07.2007 р. відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2007 р., відповідач своїм розпорядженням № 46 поновив позивача на посаді завідуючого сектору з питань взаємодії з правоохоронними органами, оборонної та мобілізаційної роботи Заставнівської районної державної адміністрації з 20.01.2007 р. (а.с. 41). Цим же розпорядженням відповідач зобов'язав відділ фінансового-господарського забезпечення провести розрахунок та виплату за час вимушеного прогулу позивачу, у межах суми надходження за один місяць виплатити до 31.07.2007 р., а решту суми виплатити у межах поступлення коштів.
Виплата суми заборгованості за час вимушеного прогулу сторонами не заперечується. Проте, позивач вважає, що судове рішення звернуте до негайного виконання виконано із затримкою, тому за час затримки з відповідача слід стягнути неодержану заробітну плату.
Також судом встановлено, що згідно розпорядження відповідача від 26.03.2008 р. № 30 ос позивача було звільнено із займаної посади у зв'язку з ліквідацією сектору, згідно п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, про що зроблено запис в трудовій книжці (а.с. 21).
Не погоджуючись з вказаним розпорядженням позивач оскаржив його до Заставнівського районного суду Чернівецької області. Постановою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 18.06.2008 р. позов задоволено, скасовано розпорядження відповідача № 30 ос від 26.03.2008 р. про його звільнення та поновлено на посаді завідувача сектору з питань взаємодії з правоохоронними органами, оборонної та мобілізаційної роботи, стягнуто на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 3322,46 грн.
Згадане рішення суду виконано відповідачем лише 17.10.2008 р., а саме розпорядженням голови Заставнівської районної державної адміністрації № 127 ос було поновлено позивача на посаді завідувача сектору з питань взаємодії з правоохоронними органами, оборонної та мобілізаційної роботи з 26.03.2008 р., про що зроблено запис в трудовій книжці № 34.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008 р. скасовано постанову Заставнівського районного суду Чернівецької області від 18.06.2008 р. та прийнято нову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено.
Відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008 р. відповідач 18.11.2008 р. видав розпорядження № 148 ос, яким визнано таким, що втратило чинність розпорядження голови Заставнівської районної державної адміністрації від 17.10.2008 р. № 127 ос. У розпорядженні № 30 ос від 26.03.2008р. було змінено формулювання звільнення ОСОБА_1, а саме: у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (реорганізації сектору), п.1 ст.40 КЗпП.
На підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008 р. в трудовій книжці ОСОБА_1 вчинено запис № 35: “ Запис за № 34 є недійсним”. А також, вчинено запис № 36: “Запис за № 27 є недійсним. Звільнений з посади завідувача сектору з питань взаємодії з правоохоронними органами, оборонної та мобілізаційної роботи апарату райдержадміністрації у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (реорганізації сектору) п.1 ст.40 КЗпП України”. Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_1, датою вчинення запису № 36 зазначено 26.03.2008р.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008 р. та постанову Заставнівського районного суду Чернівецької області від 18.06.2008 р. було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового судового розгляду постановою Заставнівського районного суду від 11.02.2010 р., розпорядження голови Заставнівської районної державної адміністрації № 30 від 26.03.2008 року та розпорядження № 148 від 18.11.2008 року визнано незаконними та скасовано. Поновлено позивача на посаді завідувача сектором взаємодії з правоохоронними органами, оборонної та мобілізаційної роботи апарату Заставнівської районної державної адміністрації, стягнуто на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу 23148,34 грн.
Як вбачається з мотивувальної частини постанови Заставнівського районного суду від 11.02.2010 р. «вимушений прогул ОСОБА_1 за період із 26.03.2008 року по даний час складатиме 22 місяці, з врахуванням того, що в період із 17.10.2008 року по 28.10.2008 року він фактично працював після виконання судового рішення про поновлення на роботі».
Розпорядженням відповідача від 30.04.2010 р. поновлено позивача на посаді завідувача сектором взаємодії з правоохоронними органами, оборонної та мобілізаційної роботи апарату Заставнівської районної державної адміністрації з 26.03.2008 р..
Крім того, судом встановлено, що постановою Чернівецького окружного адміністративного суду в справі № 2а- 1239/09/2470, яка набрала законної сили 09.11.2009 р., визнано незаконним вчинення запису в трудовій книжці ОСОБА_1 щодо дати звільнення 26.03.2008 р., зобов'язано голову Заставнівської районної державної адміністрації внести виправлення в записи трудової книжки ОСОБА_1 шляхом зміни дати звільнення ОСОБА_1 на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008 р., а саме змінити дату звільнення з 26.03.2008 р. на 18.11.2008 р., в частині стягнення морально-матеріальних збитків відмовлено.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов в частині вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення підлягає задоволенню, в частині стягнення вихідної допомоги позовні вимоги задоволенню не підлягають, а в частині визнання незаконних дій - провадження підлягає закриттю.
Задовольняючи позов в частині стягнення з Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2007 р. у справі № 22а-127/07 в розмірі 1069,00 грн. суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статус державних службовців, які працюють у державних органах та їх апараті, визначено в Законі України «Про державну службу».
Позивач, в зв'язку з невиконанням рішення суду щодо поновлення його на посаді, ставить вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення.
Нормами Закону України «Про державну службу» спірні правовідносини не врегульовані.
Відповідно до ч. 7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Відповідач не заперечує щодо затримки виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2007 р., проте наполягає на тому, що вказана затримка виникла не з їх вини, оскільки рішення суду було отримано тільки 16.06.2007 р. і після його отримання 17.07.20007 р. було видано розпорядження № 46 про поновлення позивача на посаді.
Вказані доводи суд не бере до уваги, оскільки представник відповідача був присутній 04.06.2006 р. під час проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови, а діючими нормами КАС України не встановлено випадків відстрочення виконання судового рішення звернутого до негайного виконання для сторін, представники яких були присутні під час проголошення судового рішення (вступної та резолютивної частин).
З метою захисту конституційного права, суд приходить до висновку про можливість застосування аналогії закону, з метою заповнення прогалин врегулювання спірних правовідносин, шляхом використання норм Кодексу законів про працю України.
З приводу заперечень відповідача щодо правильності визначення суми, яка підлягає стягненню, суд вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Позивачем було обраховано суму, заявлену до стягнення відповідно до листа-відповіді КРУ в Чернівецькій області «Про надання інформації» № 24-08-17-16/6421 від 29.10.2009 р. (а.с. 8-9). Відповідач заперечуючи щодо суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, спростувань щодо вірності розрахунку не подав.
Доводи відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду до уваги судом не береться, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, у виплаті середнього заробітку за час затримки виконання рішення позивачу було відмовлено 20.01.2010 р. (а.с. 7). Таким чином, суд вважає, що позивач звернувся до суду в межах строку звернення до суду.
З огляду на викладене суд вважає, що позов ОСОБА_1 в частині стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення в сумі 1069,00 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Закриваючи провадження в частині визнання незаконними дій Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області щодо негайного виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2007 р. у справі № 22а-127/07 суд виходив з наступного.
Частиною 1-2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ст. 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Тобто підставою для звернення до адміністративного суду, в даному випадку щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень, є порушення прав, свобод та інтересів фізичної особи у сфері публічно-правових відносин, якщо не встановлено інший порядок їх судового захисту.
Проте слід зазначити, що встановлення протиправності дій та застосування санкцій щодо невиконання судових рішень закріплено ст. 382 Кримінального кодексу України (невиконання судового рішення).
За правилами встановленими п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, суд неповноважний щодо розгляду цього спору, а тому в цій частині позовних вимог провадження підлягає закриттю.
Суд констатує факти затримок відповідачем виконання судових рішень звернутих до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді, зокрема виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2007 р. затримано на 13 днів, а постанови Заставнівського районного суду Чернівецької області від 18.06.2008 р. на - 121 день.
Згідно ст. 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Відповідно до ч. 5 ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Згідно з вимогами ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
На думку суду, вказані дії (бездіяльність) відповідача порушують норми ст. 124 Конституції України, ст. 14 КАС України та створюють суттєві перешкоди судів у здійсненні правосуддя.
У зв'язку з виявленням, під час розгляду справи, порушень закону, відповідно до вимог ст. 166 КАС України судом постановлено окрему ухвалу, яку направлено відповідачу для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Стосовно позовних вимог щодо стягнення вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати при звільненні суд відзначає наступне.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, у зв'язку із звільненням позивача із займаної посади у зв'язку з ліквідацією сектору, згідно п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України (розпорядження відповідача від 26.03.2008 р. № 30 ос), позивачу було виплачено в повному обсязі вихідну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати відповідно до ст. 44 КЗпП України.
Доводи позивача про необхідність виплати вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати відповідно до ст. 44 КЗпП України, суд не приймає до уваги, оскільки 18.11.2008 р. позивача не було звільнено з посади, а тільки на підставі постанови Чернівецького окружного адміністративного суду внесено виправлення в записи трудової книжки позивача шляхом зміни дати звільнення з 26.03.2008 р. на 18.11.2008 р. Таким чином, датою звільнення позивача є 18.11.2008 р., а не 26.03.2008 р. З огляду на наведене, суд вважає, що фактично позивача було звільнено один раз і при його звільненні відповідач виплатив належні суми вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
Частина 1 ст. 94 КАС України визначає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Матеріали справи підтверджують понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі 3,40 грн. Таким чином, враховуючи положення ч. 1 ст. 94 КАС України на користь позивача з Державного бюджету підлягає стягненню зазначена сума судових витрат.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд,-
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2007 р. у справі № 22а-127/07 в розмірі 1069,00 грн.
3. Провадження у справі в частині визнання незаконними дій Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області щодо негайного виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2007 р. у справі № 22а-127/07 - закрити.
4. В частині позовних вимог про стягнення вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати відмовити.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3,40 грн.
Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.
Постанова відповідно до ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання її в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 14.06.2010 р.
Суддя /підпис/ В.К. Левицький
Суддя В.К. Левицький