№ 2а-1369/10/2370
02.06.2010 р. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого - судді Чалої А.С.,
при секретарі -Журавлі В.В.,
за участю: прокурора відділу прокуратури Черкаської області Максимової В.В. - за посвідченням, представника позивача Пугач Л.М. - за довіреністю, відповідача -ОСОБА_3, адвоката -ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Канівського міжрайонного прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій,
Канівський міжрайонний прокурор Черкаської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України в Черкаській області (далі - позивач) про стягнення з фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 (далі - відповідач) фінансових санкцій в сумі 1700 грн. 00 коп.
Позивач стверджує, що за порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», винесено постанови № 042328 від 19.05.2008 року та № 057702 від 29.08.2008 року, згідно яких до відповідача застосовані фінансові санкції на загальну суму 3400 грн. Оскільки фізична особа -підприємець ОСОБА_3 не сплатив зазначену суму добровільно, позивач просить стягнути її в судовому порядку.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач надав суду заперечення на позов, в якому наполягав на пропущенні позивачем строку звернення до суду, передбаченого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Також відповідач та його адвокат вказували, що на час проведення перевірки 24 березня 2008 року відповідач не займався автомобільними перевезеннями як перевізник, оскільки його ліцензія була анульована, а він на той час перебував в трудових відносинах з ВАТ «Канівське АТП-17151», працював водієм на вказаному підприємстві, в підтвердження чого надав копію трудової книжки та довідку підприємства. Окрім того, його власний автомобіль, який зазначений в акті перевірки -Мерседес Бенц, номерний знак НОМЕР_1, був в оренді у ВАТ «Канівське АТП-17151»згідно договору оренди та цій юридичній особі був виданий тимчасовий реєстраційний талон на автомобіль та ліцензійна картка, в підтвердження чого надав відповідні документи (договір оренди, ліцензійну картку). Щодо другої перевірки 15 серпня 2008 року відповідач зазначав, що транспортний засіб -Фольцваген, номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_6 також належить відповідачу на праві приватної власності, про те на час здійснення перевірки на даний автомобіль відповідачем видано довіреність на право керування ТЗ ОСОБА_6, яка посвідчена нотаріально. В той день ОСОБА_6 перевезень не здійснював, в трудових відносинах з відповідачем не перебував, а їхав зі своєю родиною у власних справах, проте був зупинений працівниками державтоінспекції, яким достовірно відомо, що цей автомобіль належить ОСОБА_3, тобто акт було складено упереджено. Відповідач надав в судове засідання письмові пояснення ОСОБА_6
Щодо пропуску строку звернення до суду прокурор пояснила, що у березні 2010 року до прокуратури області надійшло звернення громадянина ОСОБА_7, в якому він вказував на бездіяльність посадових осіб органів прокуратури щодо притягнення до відповідальності посадових осіб територіального управління Головавтотрансінспекції, які своєчасно не притягнули до відповідальності за вчинені порушення суб'єктів господарювання, які займаються автомобільними перевезеннями.
Прокурор вказувала, що в зв'язку з надходженням даного звернення прокуратурою Черкаської області проведено перевірки, якими було встановлено, що на перевізників маршруту Канів-Київ, зокрема ФОП ОСОБА_3 накладені фінансові санкції, які ними у добровільному порядку не сплачені. Стягнення фінансових санкцій для територіального управління Головавтотрансінспекції є проблематичним, а тому Канівською міжрайонною прокуратурою за результатами розгляду звернення ОСОБА_7 були направлені відповідні позовні заяви. Таким чином, прокуратурою річний строк звернення до суду не пропущений.
Представник позивача зазначала, що позивач не звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду, проте коштів на це не має, тому згідно домовленості між інспекцією і прокуратурою, остання звертається із позовами в інтересах інспекції, а проблематичність вчасного звернення до суду полягає у великому навантаженні на прокуратуру.
Заслухавши думку прокурора, пояснення представника позивача, відповідача, адвоката, розглянувши подані документи і матеріали, суд приходить до наступного.
24 березня 2008 року посадовими особами була здійснена перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. За результатами перевірки було складено акт № 000264, з якого вбачається, що 24 березня 2008 року відповідач, експлуатуючи ТЗ марки Мерседес Бенц номерний знак НОМЕР_1 надавав послуги з перевезення пасажирів (про що свідчить трафарет Київ-Канів) без оформлення документів, передбачених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме без оформлення дорожнього листа, ліцензійної картки, схеми маршруту, розкладу руху, таблиці вартості проїзду, квитково-касового листа. В акті ОСОБА_3 зазначив, що він перевезенням пасажирів не займався, автомобіль знаходився в двох кілометрах від автостанції Поділ, а перевіряючи вимагали хабар. За результатами перевірки начальником територіального управління Головавтотрансінспекції у Черкаській області було прийнято постанову від 19 травня 2008 року № 042328, згідно з якою до позивача застосовано фінансову санкцію в сумі 1700 грн., передбачену абзацом 3 статті 60 Закону.
Також 15 серпня 2008 року посадовими особами голоавтотансінспекції в Черкаській області була здійснена перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Місце проведення перевірки автомобільна дорога Канів-Черкаси, 3 км. За результатами перевірки було складено акт від 15.08.2008 року, з якого вбачається, що 15 серпня 2008 року відповідач, за допомогою водія ОСОБА_6, який керував ТЗ марки Фольцваген номерний знак НОМЕР_2 надавав послуги з нерегулярних перевезень пасажирів за маршрутом Київ-Канів (в салоні автобуса 10 пасажирів) без оформлення документів, передбачених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме без оформлення дорожнього листа, ліцензійної картки, посвідчення водія відповідної категорії. Транспортний засіб переобладнаний без погодження з Державтоінспекцією (має 13 посадочних місць в ТП-8), заблоковано аварійний вихід, чим порушено п. 145 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 року № 1184. В акті зазначено, що ОСОБА_6 від підпису відмовився. За результатами перевірки начальником територіального управління Головавтотрансінспекції у Черкаській області було прийнято постанову від 29 серпня 2008 року № 057702, згідно з якою до позивача застосовано фінансову санкцію в сумі 1700 грн., передбачену абзацом 3 статті 60 Закону.
Термін сплати, визначених постановами фінансових санкцій, становить 15 діб з моменту отримання постанов. Відповідач фінансові санкції в добровільному порядку до бюджету не сплатив.
В судовому засіданні встановлено, що ліцензія відповідача на час проведення перевірок була анульована, також її реквізити не зазначені в постановах начальника територіального управління Головавтотрансінспекції у Черкаській області.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі -Закон України № 2344-III).
Відповідно до статті 6 Закону України № 2344-III центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування. У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують: урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту; урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює: державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Пунктом 4 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті (далі Головавтотрансінспекція), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 №1190 передбачено, що Головавтотрансінспекція, як урядовий орган державного управління, відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів. Пунктом 20 Положення передбачено, що Головавтотрансінспекція є юридичною особою, мас самостійний баланс, реєстраційні рахунки в установах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Згідно вимог пункту 8 цього ж Положення, Міністерство транспорту та зв'язку України наказом від 14.12.2005 № 888 затвердило Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.12.2005 за № 1573/11853. За п.1 цього Положення, територіальний орган Головавтотрансінспекції в Черкаській області (далі - територіальне управління) є територіальним структурним підрозділом Головавтотрансінспекції без права юридичної особи.
Пунктом 4 цього ж Положення, основними завданнями територіальних управлінь Головавтотрансінспекції у відповідному регіоні, визначено здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання усіх форм власності вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування, а пунктом 5 - що територіальні управління Головавтотрансінспекції відповідно до покладених на них завдань здійснюють державний контроль за суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті. Пунктом З цього Порядку передбачено, що одним з органів державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція та її територіальне управління в Черкаській області.
Згідно вимог статті 6 Закону та пункту 4 Порядку, державний контроль автомобільних перевізників здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) шляхом проведення рейдових перевірок.
Згідно пункту 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду -відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Статтею 39 Закону України № 2344-III визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують перевезення.
Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень:
- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
- для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
З акту перевірки від 24 березня 2008 року, вид перевезень пасажирів, якими займався відповідач на думку перевіряючих, встановити неможливо.
Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлена статтею 60 Закону України № 2344-ІІІ. Зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 цього Закону, застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
Пунктом 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті встановлено, що фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється органам державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.
Постанови про застосування фінансових санкцій були отримані відповідачем 16 травня 2008 року та 29 серпня 2008 року відповідно.
Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 зазначеної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, після спливу п'ятнадцятиденного терміну, встановленого для добровільної сплати особою фінансової санкції, починає обчислюватись річний строк для звернення до адміністративного суду про стягнення фінансової санкції в примусовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позовна заява була подана прокурором лише 2 квітня 2010 року, тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.
Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що територіальне управління позивач не має коштів на сплату судового збору для звернення до суду, оскільки позивач не вчиняв дій щодо звернення до прокуратури з метою подання позову в інтересах позивача зовсім.
Твердження прокурора про те, що ним не було пропущено строку позовної давності, так як лише у березні 2010 року в зв'язку з реагуванням на звернення громадянина ОСОБА_7 йому стало відомо про бездіяльність Головавтотрансінспекції щодо стягнення фінансових санкцій з перевізників, не може бути прийнято судом, так як прокурор по даній справі виступає відповідно до статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто здійснює лише представництво інтересів держави в особі позивача і не є позивачем по даній справі.
Посилання прокурора на ті підстави, в зв'язку з якими йому стало відомо про вчинене правопорушення після спливу майже двох років є нічим іншим, як намаганням штучно поновити строк звернення до суду.
Більш того вказані прокурором причини, не можуть прийняті судом як поважні, оскільки він та позивач мали можливість звернутися з даними позовними вимогами з 16 травня 2008 року та 29 серпня 2008 року відповідно, тобто з того моменту коли відповідач в 15-ти денний термін не сплатив фінансові санкції.
Оскільки позивач та прокурор не скористалися своїми правами у річний термін, передбачений Кодексом адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне в позові відмовити на підставі пропущення строку звернення до суду.
Керуючись ст.ст. 17, 86, 159, 162, 163, 254 КАС України,
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.С. Чала