Копія
27 травня 2010 р. Справа № 2а-2999/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кунець О.М.
за участю:
секретаря судового засідання-Мороз Т.М.,
представника позивача - Сечіна С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сумиобленерго" до Державної податкової інспекції в м. Суми про скасування податкового повідомлення-рішення ,-
Позивач - Відкрите акціонерне товариство «Сумиобенерго» звернувся до суду з позовною заявою в якій просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000202314/0/10838, що винесено Державною податковою інспекцією в м.Суми 22.02.2010р. відповідно до якого на позивача покладено обов'язок зі сплати податку на додану вартість в сумі 13 446 грн. та штрафних санкцій у розмірі 6 723 грн.
В судове засідання, позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, що датована 25.05.2010р. в якій просить скасувати вищезазначене податкове повідомлення-рішення та відшкодувати судові витрати.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що перевіркою, проведеною ДПІ в м.Суми було встановлено оприбуткування позивачем - ВАТ «Сумиобленерго» послуг, наданих ТОВ «Тревел-НВХ» по перевезенню залізобетонних опор на загальну суму 80 680 грн. 02 коп., в тому числі ПДВ - 13 446 грн. 67 коп. Позивач вважає неправомірною та безпідставною правову позицію відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Тревел -НВХ». Крім цього, позивач просить суд врахувати, що відсутність товарно-транспортних накладних та складання актів виконаних робіт не на бланках типових форм не доводить те, що документи, які підписані від імені ТОВ «Тревел-НВХ», були складені лише з метою створити уяву про реальність здійснення господарських операцій, що призвело до завищення податкового кредиту ВАТ «Сумиобленерго» при визначенні суми сплати податку на додану вартість до бюджету. Крім цього, позивач зазначає, що посилання відповідача на пояснення гр..ОСОБА_2 також є безпідставними, оскільки дані пояснення зібрані в ході попереднього слідства. Чим поясненням не надавалась належна юридична оцінка, факти, викладені в поясненнях не доведені в суді та не покладені в основу вирока.
В судовому засіданні представник позивача повністю підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача надав до суду заперечення, відповідно до яких позовні вимоги позивача вважає необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Суми №0000192314/0/10838 від 22.02.2010р. вважає законним. В судовому засіданні представник відповідача підтримав свою позицію, викладену у запереченні і зазначає, що підстави для скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення відсутні з наступних підстав:
Перевіркою було встановлено, що ВАТ «Сумиобленерго» було оприбутковано послуги (перевезення залізобетонних опор) від ТОВ «Тревел - НВХ» на загальну суму 80 680 грн. 02 коп. в тому числі ПДВ - 13 446 грн. 67 коп., а саме: 2 квартал 2007 року - 38 000 грн. 02 коп. в т.ч. ПДВ 6 333 грн. 34 коп., 4 квартал 2007 року - 38 000 грн.., в т.ч. ПДВ 6333 грн. 34 коп., 1 квартал 2008 року - 4680 грн., в т.ч. ПДВ - 780 грн. 00 коп. Акти здачі приймання робіт (послуг) були підписані ОСОБА_2, якою також було оформлено ТОВ «Тревел-НВХ» за підписом ОСОБА_2 Посилаючись на протокол допиту свідка від 10.04.2009р., згідно якого ст..лейтенантом міліції м.Брест, Республіки Білорусь було опитано гр.ОСОБА_2, відповідач просить суд врахувати, що дана особа не підписувала ніяких документів, фірма була відкрита на її імя, при закритті фірми була необхідна присутність гр..ОСОБА_2 в зв'язку з чим, за її присутності у нотаріуса були підписані документи на закриття фірми. Крім цього, відповідач просить суд врахувати, що 19.07.2007р. ОСОБА_2 засуджено судом Московскього району м.Бреста за крадіжку до позбавлення волі на 1,5 років, а взагалі ОСОБА_2 перебуває в місцях позбавлення волі з 15.05.2007р. так як відразу після скоєння крадіжки була заарештована та до проведення судового засідання перебувала в місцях позбавлення волі. На даний час, відповідно до інформації Броварської ОДПІ Київської області від 13.03.2009р. стосовно службових осіб ТОВ «Тревел-НВХ» порушена кримінальна справа (дата порушення 11.06.2008р.) за фактом використання завідома підроблених документів. Дане підприємство за даними перевірки за місцем реєстрації не знаходиться. Крім цього, відповідач зазначає, що постановою господарського суду Київської області від 23.04.2008р. ТОВ «Тревел-НВХ» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 29.07.2008 року провадження у справі №Б 18/223-08 про банкрутство ТОВ «Тревел-НВХ» було припинено та ліквідовано дану юридичну особу. 16.10.2008р. Броварською ОДПІ Київської області було складено акт №176 про анулювання реєстрації платника ПДВ. Згідно даного акту, розмір податкової заборгованості з ПДВ на дату анулювання складав 8883 грн. 39 коп. Відповідач стверджує, що у даного підприємства відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали необхідні для фактичного здійснення реальної фінансово-господарської діяльності. Також відповідач просить суд врахувати, що постановою Київського окружного адміністративного суду по справі №2а-9283/09/1070 було задоволено позов Броварської ОДПІ та ТОВ «Тревел НВХ» та припинено юридичну особу ТОВ «Тревел НВХ», з моменту його державної реєстрації визнано установчі документи недійсними. З урахуванням викладеного, відповідач зазначає, що відповідно до абз.1 пункту 5 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30 травня 1997 року №165, у разі заповнення податкової накладної іншою особою, ніж вказано в п.2 даного Порядку, така податкова накладна вважається недійсною. В податкових накладних, на підставі яких підприємство віднесло до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість сплачену за надані послуги по перевезенню, не підтверджуються відповідними первинними документами, що фіксують відомості про перевезений вантаж. Відповідач вважає, що товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим. Зважаючи на те, що первинні документи, які були надані на перевірку, були складені від імені ТОВ «Тревел НВХ» лише з метою створити уяву про реальність здійснення господарської операції, а дії посадових осіб ВАТ «Сумиобленерго» були направлені на сприяння та допомогу створення такої умови, без фактичного надання транспортних послуг та пслату коштів за них, як наслідок дані протиправні дії призвели до завищення податкового кредиту позивачем при визначенні суми сплати податку на додану вартість до бюджету, то дані угоди не відповідають вимогам діючого законодавства.
З урахуванням викладеного, представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу.
В судовому засідання, яке відбувалося 25.05.2010 року, було оголошено перерву до 27.05.2010 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
ДПІ в м.Суми на підставі направлення на перевірку та відповідного наказу №61 від 27.01.2010р. була проведена виїзна возапланова перевірка ТОВ «Сумиобленерго» (позивача) з питань дотримання податкового законодавства, правильності, повноти нарахування сплати податків до бюджету по фінансово-господарських операціях позивача з ТОВ «Тревел НВХ» за період з 01.01.2007р. по 31.12.2008р.
За результатами перевірки відповідачем було складено Акт перевірки за №817/2314/23293513/9 від 05.02.2010р. (а.с.11-50), в якому встановлено порушення п.1.7., п.п.7.2.3., п.7.2., п.п.7.4.1., п.п.7.4.5. п.7.4., п.п.7.5.1. п.7.5., п.п.7.7.1. п.7.7. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст..216, ст..228 Цивільного кодексу Українищодо загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Перевіркою було встановлено, що ВАТ «Сумиобленерго» було оприбутковано послуги (перевезення залізобетонних опор) від ТОВ «Тревел - НВХ» на загальну суму 80 680 грн. 02 коп. в тому числі ПДВ - 13 446 грн. 67 коп., а саме: 2 квартал 2007 року - 38 000 грн. 02 коп. в т.ч. ПДВ 6 333 грн. 34 коп., 4 квартал 2007 року - 38 000 грн.., в т.ч. ПДВ 6333 грн. 34 коп., 1 квартал 2008 року - 4680 грн., в т.ч. ПДВ - 780 грн. 00 коп. Факт перевезення фіксувався на підставі наступних документів:
Акт здачі-приймання робіт (послуг) №б/н від 16.05.2007р. на суму 38 000 грн., Акт здачі-приймання робіт (послуг) №19/11 від 19.11.2007р. на суму 38 000 грн, Акт здачі-приймання робіт (послуг) №31/03 від 31.03.2008р. на суму 4 680 грн. 00 коп. Всього було надано послуг на суму 80 680 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ 13 446 грн. 67 коп. Крім цього, було досліджено податкові накладні, а саме: Податкова накладна №15 від 15.05.2007р. на суму 38000 грн. 02 коп. (ПДВ - 6333 грн. 34 коп.), №199 від 19.11.2007р. на суму 38 000 грн. 00 коп. (ПДВ - 6333 грн. 33 коп.), та №096-2 від 29.02.2008р. на суму 4680 грн. 00 коп. (ПДВ - 780 грн.), на загальну суму 80 680 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ 13 446 грн. 67 коп.
Оплату за надані послуги перевезення позивачем було здійснено на підставі виписаних ТОВ «Тревел-НВХ» рахунків-фактур у формі безготівкового розрахунку на загальну суму 80 680 грн. 02 коп. При цьому, в ході перевірки було досліджено Договори на послуги переведення, а саме: Договір №1505/3 від 15.05.2007р., Договір №17/23/1211/4 від 12.11.2007р. та Договір №2802/1 від 28.02.2008р.
За наслідками проведеної перевірки матеріалів податкової звітності щодо взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Тревел-НВХ» відповідачем було зроблено висновок про неправомірність збільшення податкового кредиту по податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним. Такі висновки ДПІ в м.Суми було зроблено на підставі наступних обставин:
- 11 вересня 2009 року Постановою Київського окружного адміністративного суду по справі №2-а9283/1070 було задоволено позов Броварської ОДПІ до ТОВ «Тревел-НВХ» та припинено юридичну особу ТОВ «Тревел-НВХ» з моменту його державної реєстрації, визнано уст ановчі документи ТОВ «Тревел-НВХ» недійсними з моменту державної реєстрації. Однак, з наданої відповідачем копії даної постанови Київського окружного адміністративного суду (а.с.60-61) неможливо встановити, чи набрала дана постанова законної сили. Крім цього в рашінні суду на яке посилається відповідач, зазначено лише про те, що відсутність мети досягнення економічних та соціальних інтересів та отримання прибутку вбачається лише з матеріалів справи, проте суд, виходячи з наведених в рішенні формулювань, не виключає наявність інших документів, які б свідчили про протилежне. У вказаному рішенні не зазначено, що відсутність мети досягнення економічних та соціальних інтересів та отримання прибутку є встановленим фактом, не вбачається також, які суд вжив заходів до зібрання доказів, які б підтверджували чи спростовували дане твердження. Крім цього, в зазначеному рішення суду не надавалася оцінка договорів перевезення, які укладалися позивачем з ТОВ «Тревел НВХ» що були предметом дослідження при проведенні перевірки ДПІ в м.Суми в акті №817/2314/23293513/9 від 05.02.2010р. Ці договори не визнавалися фіктивними відповідно до ст..232 ЦК України, отже, вони фактично є діючими і такими, що направлені на досягнення економічних та соціальних інтересів та отримання прибутку.
- Директором ТОВ «Тревел-НВХ» є ОСОБА_2. Відповідно до протоколу допиту свідка від 10.04.2009р. м.Брест Республіки Білорусь слідчим Московскього району м.Брест було допитано гр..ОСОБА_2 З даного протоколу допиту вбачається, що в ході слідчих дій лейтенантом міліції СВ Броварського МВ Цибою Н.Д. було встановлено, що у вересні 2006 року невстановлена особа, не маючи наміру здійснювати діяльність підприємства пов'язану з оптовою торгівлею товарів, наданням послуг будівництвом та іншою діяльністю, зафіксованою у статутних документах ТОВ «Тревел-НВХ», з корисливих мотивів запропонувала ОСОБА_2 за матеріальну допомогу стати засновником та директором даного підприємства, на що остання дала згоду, достовірно знаючи, що діяльність підприємства буде здійснюватись іншими особами. В подальшому, на прохання невстановленої особи, ОСОБА_2 подала до ФКД ВАТ «Інпромбанк» необхідний пакет документів та відкрила у банківській установі розрахунковий рахунок. Однак, як зазначає сам відповідач - це лише пояснення зібрані в ході попереднього слідства. Цим поясненням судом не надавалася належна юридична оцінка, факти викладені в поясненнях не доведені в суді та не покладені в основу обвинувального вироку. Таким чином, посиланні відповідача на ці документи не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки відповідно до ст..70 КАС України не мають доказової сили.
- 19.07.2007р. ОСОБА_2 засуджено судом Московського району м.Бреста за крадіжку до позбавлення волі на 1,5 років, а взагалі гр..ОСОБА_2 перебуває в місцях позбавлення волі з 15.05.2007р. так як одразу після скоєння злочину (крадіжки) була заарештована та до проведення судового засідання перебувала в місцях позбавлення волі. Однак, належних доказів на підтвердження вищезазначених обставин, відповідачем не надано. Зокрема до матеріалів справи не надано ні обвинувального вироку щодо притягнення гр..ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за крадіжку, як не надано і Постанови суду про обрання запобіжного заходу у вигляті утримання даної особи під вартою до розгляду кримінальної справи..
- Відповідно до інформації Броварської ОДПІ Киїівської області від 13.03.2009р. №1105/8/23-3 стосовно службових осіб ТОВ «Тревел -НВХ» СВ Броварського МВ ГУ УМВС України в Київській області розсліджуєтьтся кримінальна справа №30-230, порушена 11.06.2008р. за фактом використання завідомо підроблених документів за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України. Однак, відповідних доказів, на які йдеться посилання в Акті відповідача, до суду ДПІ в м.Суми не надано, відповідно відсутній і обвинувальний вирок по вищезазначеній кримінальній справі. Принаймні суду невідомо на якій стадії на даний час знаходиться провадження по даній кримінальній справі, чи передано її на розгляд до суду.
- Підприємство ТОВ «Тревел НВХ» зареєстровано за адресою: Київська область, м.Бровари, буд.170, проте відповідно до матеріалів перевірки дане підприємство за даною адресою не знаходиться. За даною адресою знаходиться ВАТ «Броварисільбуд», про що було складено акт тематичної перевірки щодо знаходження СПД за юридичною адресою від 14.10.2008р. Договір оренди між ВАТ «Броварисільбуд» та ТОВ «Тревел-НВХ» не укладався, фактичне місцезнаходження ТОВ «Тревел-НВХ» невідоме. Однак, відповідачем не надано доказів на підтвердження даних доводів.
- Фактична відсутність, згідно податкової звітності, трудових ресурсів у ТОВ «Тревел НВХ», виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів необхідних для фактичного здійснення реальної фінансово-господарської діяльності. При цьому слід зазначити, що податкова накладна не містить даних про виробничі ресурси підприємств, отже робити висновки про їх відсутність тільки на підставі податкової звітності неможливо. Також, суд не приймає до уваги посилання на відсутність трудових ресурсів у ТОВ «Тревел НВХ», Оскільки водії, не будучи працівниками підприємства, можуть надавати поялсги перевезення за договорами підряду. Крім цього, неможливо робити висновки про відсутність ресурсів на підставі повідомлення Броварської МДПІ про відсутність за місцезнаходженням ТОВ «Тревел НВХ» за юридичною адресою, оскільки дане підприємство може здійснювати господарську діяльність за іншою адресою. Акт про відсутність ТОВ «Тревел НВХ» за місцемзнаходження до суду відповідачем не надано.
- Постановою господарського суду Київської області від 23.04.2008р. ТОВ «Тревел НВХ» було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 29.07.2008р. провадження у справі було припинено, юридичну особу ТОВ «Тревел НВХ» ліквідовано. На підставі даної ухвали суду, ОДПІ Київської області було складено акт про анулювання реєстрації даного платника ПДВ. Однак, ухвала господарського суду Київської області про ліквідацію підприємства ТОВ «Тревел НВХ» датована 29.07.2008р., а господарські операції, які досліджувались при проведенні перевірки відбувалися у 2 та 4 кварталі 2007 року та у 1 кварталі 2008 року.
- з посиланням на п.2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88 первинні документи, зокрема акти виконаних робіт складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Акти здачі-приймання робіт (посліг), які було надано на перевірку на відповідають вищезазначеним положенням - не зазначено відомості про перевезений товар (кількість, ціна, сума), адреса пункту навантаження та розвантаження товару. Отже, відповідачем було зроблено висновок про те, що відповідні акти виконаних робіт не являються належними доказами підтверджуючими витрати позивача з придбання транспортних послуг і з їх використанням у власній господарській діяльності. Проте, суд не може прийняти до уваги дане твердження відповідача, оскільки п.2.7. вищезазначеного Положення саме про складання актів приймання-передачі на бланках спеціалізованих форм не йдеться. Первинні документи складаються на бланках типових або спеціалізованих форм у тому випадку, якщо такі форми затверджені міністерствами і відомствами України. Якщо форми не затверджені вказаними органами, то документи складаються у довільній формі з зазначенням суті господарської операції. Нормативними актами України не затверджена типова форма акту приймання-передачі виконаних робіт по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, отже це акт може бути складений у довільній формі.
- На момент проведення перевірки позивачем не було надано товарно-транспортні накладні наявність та обов'язковість яких передбачена пунктом 2 Наказу Мінтранспорту України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995р. №488/346. Зважаючи на вищевикладене та враховуючи те, що відповідні податкові накладні підписана іншою особою, вона вважається недійсною. Стосовно даних тверджень відповідача, слід зазначити наступне: відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої спільним Наказом Мінстату та Мінтрансу України від 07.08.1996р. №228/253 «Для первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для виконання розрахунків між перевізниками і замовниками автомобільного транспорту застосовуються такі типові форми єдиної первинної транспортної документації: ... товарно-транспортна накладна». Проте, вказаний наказ був визнаний таким, що стримує розвиток підприємницької діяльності, тому з метою спрощення обліку та застосування транспортної документації Держкомпідприємництва зупинило дію вказаного наказу згідно з повідомленням від 25.04.06. На даний час державну реєстрацію вказаного наказу скасовано згідно з висновком Міністерства юстиції України від 15 травня 2006 року N10/68. Крім того, згідно з постановою КМУ від 19.04.93 № 283 «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку» - товарно-транспортна накладна (крім ТТН на переміщення спирту, алкогольних напоїв) не є документом суворої звітності. Спільний наказ Мінтрансу та Мінстату України від 29.12.95 № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» також не може бути застосований до даних правовідносин , так як цей нормативний акт встановлює типові форми документів первинного обліку роботи вантажних автомобілів, і стосується лише контрагнета позивача - ТОВ «Тревел - НВХ» як перевізника, так як облік роботи вантажних автомобілів ведеться лише на підприємстві, яке на певних правових підставах володіє автомобілем. Зазначений наказ не затверджує типові форми обліку виконаних робіт з перевезення вантажів у підприємства-замовника перевезень. З огляду на викладене, товарно-транспортна накладна не є документом первинного обліку у підприємства-замовника перевезень. Отже первинними документами, які дають підставу для включення витрат до складу валових, в контексті наявних правовідносин, можуть бути будь-які документи, складені з контрагентом, які фіксують виконання операції з перевезення вантажу. Такими документами у позивача є акти приймання-передачі виконаних робіт по перевезенню вантажів б/н від 16.05.2007 року (а.с.76) на суму 38 000 грн., № 19/11 від 19.11.2007 року (а.с.79) на суму 38 000 грн., № 31/03 від 31.03.2008 року (а.с.73) на суму 4 680 грн
- посилаючись на ч.ч.1 та 2 ст.215, ст..203, ст..228 ЦК України, відповідач вважає, що ВАТ «Сумиобленерго» порушено вимоги законодавства щодо укладання правочину, що суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном дердави, доходної частини бюджету, а отже є нікчемним. З приводу даних доводів відповідача, суд зазначає наступне. Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно із абзацом 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Як вбачається з договорів, укладених між ВАТ «Сумиобленерго» та ТОВ «Тревел НВХ», а саме: Договір перевезення №2802/1 від 28.02.2008р. (а.с.71-72), Договір перевезення №1505/3 від 15.05.2007р. (а.с.74-75) та Договір перевезення №1211/4 від 12.11.2007р. (а.с. 77-78) , предметом даних договорів є виконання «Виконавцем» (ТОВ «Тревел НВХ» робіт по перевезенню з/б опор з визначенням відповідного маршруту Розрахунки за виконані роботи здійснюються «Замовником» - ВАТ «Сумиобленерго» шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок «Виконавця» в строк вказаний в рахунку.
Ухилення однією із сторін двохстороннього договору від сплати податків за цим договором жодним чином не свідчить про порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (активні дії), оскільки об'єктивна сторона несплати до бюджету відповідного податку міститься не в діях, а в бездіяльності, з чого випливає, що висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочинів в укладених між позивачем та ТОВ «Тревел НВХ» договорах, в розумінні п. 1 ст. 228 ЦК України - зроблений відповідачем із невірним тлумаченням змісту вказаної норми матеріального права.
Відповідачем не враховано припис акту цивільного законодавства України, який викладений в ч. 1 ст. 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Таким чином, висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочинів в усіх укладених між позивачем та ТОВ «Тревел НВХ» договорах на послуги перевезення, в розумінні ч. 1 ст. 215 ЦК України - зроблений відповідачем на підставі невірного тлумачення відповідачем змісту вказаної норми матеріального права та вважаються недоведеними.
Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним. Хоча відповідач і використав в акті перевірки такий термін, як «нікчемний правочин», відповідач не звернув уваги на те, що згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом. Відповідачем, при використанні терміну «нікчемний правочин», не звернуто увагу на те, що недійсність нікчемних правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі.
Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у ч. 1 ст. 219 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у ч. 1 ст. 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 ч. 2 ст. 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним; тощо.
Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Частиною 2 ст. 207 ГК України встановлено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Також відповідач не звернув увагу на те, що згідно із ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Пунктом 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-XII встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.
Як свідчать матеріали справи у сторін відсутні судові рішення, які набрали законної сили, за яким Договора, укладені між ВАТ «Сумиобленерго» та ТОВ «Тревел НВХ» щодо виконання послуг по перевезеню, визнані відповідним судом недійсними.
Таким чином, судом встановлено, що відповідно до вищезазначених договорів на послуги перевезення №2802/1 від 28.02.2008р. (а.с.71-72) , №1505/3 від 15.05.2007р. (а.с.74-75) та №1211/4 від 12.11.2007р. (а.с. 77-78) , передбачено, що «Замовник» - ВАТ «Сумиобленерго» доручає, а «Виконавець» (ТОВ «Тревел НВХ») бере на себе зобов'язання щодо надання послуг по перевезенню з/б опор з визначенням відповідного маршруту. Розрахунки за виконані роботи здійснюються «Замовником» - ВАТ «Сумиобленерго» шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок «Виконавця» в строк вказаний в рахунку. Відповідно до вказаних договорів, між сторонами замовником та виконавцем було проведено ряд заходів, спрямованих на виконання договору, що підтверджується рахунками-фактурами: №ТР-0000013 від 15.05.2007р., №ТР-000084 від 12.11.2007р. та №191 від 28.02.2008р. (посилання в акті перевірки а.с.25), актами здачі-приймання виконаних робіт (а.с.73, 76, 79) і відповідними податковими накладними (а.с.25 - стор.15 Акту).
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.п. 7.5.1. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Отже, суд вважає, що протиправність дій ВАТ «Сумиобленерго», що призвели до завищення податкового кредиту при визначенні позивачем суми сплати податку на додану вартість до бюджету відповідачем не доведена.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Відповідачем вказаного процесуального обов'язку стосовно податкових повідомлень- рішень за №0000202314/0/10838, від 22.02.2010р. відповідно до якого позивача визначено до сплати податку на додану вартість в сумі 13 446 грн. та штрафних санкцій у розмірі 6 723 грн., не виконано, тому дане повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Сумиобленерго" до Державної податкової інспекції в м. Суми про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми №0000202314/0/10838 від 22.02.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) Відкритому акціонерному товариству "Сумиобленерго" за платежем податок на додану вартість в розмірі 20169 грн. 00 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Сумиобленерго" (40035, м. Суми, вул. Д.Коротченка, 7, код 23293513) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03 грн. 40 коп. /три гривні 40 коп./. < Сума стягнення (цифрами) > < Текст >
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено 02.06.2010 року.
Суддя (підпис) О.М. Кунець
< Список > < Дата >
З оригіналом згідно
Суддя О.М. Кунець