Копія
19 травня 2010 р. Справа № 2а-3042/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко І.Г.
за участю секретаря судового засідання-Дикач О.О.,
представника позивача - Пацали В.В.,
представника відповідача - Маслова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Конотоп до відділу Державної виконавчої служби Конотопського міськрайонного управління юстиції, третя особа - ОСОБА_5, про визнання постанови незаконною ,-
Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі (позивач, УПФУ в м. Конотопі) звернулось до суду з позовом до відділу Державної виконавчої служби Конотопського міськрайонного управління юстиції (відповідач, ВДВС Конотопського МУЮ), в якому просить:
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця ВДВС Конотопського МУЮ Манзір Олександра Борисовича в частині передачі виконавчого документа - постанови №66 від 23.10.2009 року про стягнення з ОСОБА_5 (третя особа, ОСОБА_5.) штрафу в розмірі 3 434грн. арбітражному керуючому;
- скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №16135247 від 04.12.2009 року, винесену старшим державним виконавцем ВДВС Конотопського МУЮ Манзір Олександром Борисовичем.
Свої вимоги мотивує тим, що в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» адміністративний штраф, який був застосований до посадової особи - третьої особи не є грошовим зобов'язанням боржника, відносно якого порушено провадження у справі про банкрутство, вимога позивача за постановою №66 від 23.10.2009 року не включена до реєстру вимог кредиторів, стягнення 3 434грн. штрафу є видом адміністративного стягнення. А тому позивач вважає, що підстави до застосування п.7 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», при винесенні оскаржуваної постанови, у відповідача були відсутні.
Відповідач з позовними вимогами не погодився. Дії старшого державного виконавця ВДВС Конотопського МУЮ вважає правомірними, а оскаржувану постанову - такою, що прийнята в межах наданих Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» повноважень. Відповідач зазначає, що оскільки фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 постановою Господарського суду Сумської області від 21.09.2009 року було визнано банкрутом, а з цього часу згідно п.5 ст. 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, старший державний виконавець правомірно на підставі п.7 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» закінчив виконавче провадження, а постанову №66 від 23.10.2009 року передав для виконання арбітражному керуючому. Кредитори, вимоги яких пов'язані із зобов'язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, кредитори, які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру, мають право заявити свої вимоги в процесі провадження у справі про банкрутство. Вважає, що позивач не був позбавлений права заявити кредиторські вимоги до арбітражного керуючого в процесі провадження у справі про банкрутство, а тому не вбачає порушення його прав, тим паче, що на даний час з приводу примусового виконання постанови №66, державним виконавцем 19.03.2010р. було знову відкрито виконавче провадження (а.с.18-19).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з підстав викладені у позові, уточнив та просив визнати незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження №16135247 від 04.12.2009 року, винесену старшим державним виконавцем ВДВС Конотопського МУЮ Манзір Олександром Борисовичем.
Представник відповідача в судовому засіданні з позовними вимогами не погодився. Додатково пояснив, що державний виконавець діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», при цьому позивач, не скористався правом заявити свої вимоги в процесі провадження у справі про банкрутство, вважає що діями відповідача не було порушено прав УПФУ в м. Конотопі.
Третя особа - ОСОБА_5, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи (а.с.44), в судове засідання не з'явився, про причини неявки, всупереч вимог ч.2 ст. 40 КАС України, суд не повідомив.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, листа відповідача (а.с.7), оскаржувану постанову позивач отримав 26.02.2010року, що не оспорюється відповідачем, поштовий штамп на конверті свідчить, що позов було надіслано в останній день права на оскарження постанови (а.с.28), у зв'язку з чим, на переконання суду, строки на звернення з даним позовом до суду УПФУ в м. Конотопі не були пропущені, а тому справа розглядається в порядку, встановленому КАС України.
Заслухавши повноважних представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 23 жовтня 2009 року УПФУ в м. Конотопі було винесено постанову за №66 про застосування адміністративного стягнення, якою на директора фірми «Укрмеблісервіс» у формі товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_5 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1 717грн. З урахуванням положень частини другої статті 308 КУпАП у разі несплати ОСОБА_5 штрафу у строк, установлений ч.1 ст. 307 КУпАП та примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби, стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу в розмірі 3 434грн. (а.с.16-17).
Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначає обов'язок державного виконавця вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
26.11.2009 року старшим державним виконавцем Манзір Олександром Борисовичем було відкрито виконавче провадження №16135247 з приводу примусового виконання постанови №66 від 23.10.2009р. про стягнення з ОСОБА_5 штрафу в сумі 3 434,00грн., що підтверджується копією постанови про відкриття провадження у справі (а.с.36).
21.09.2009 року господарським судом Сумської області було винесено постанову за №6/151-09 про визнання фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_5 банкрутом (а.с.8).
Згідно вказаної постанови господарського суду Сумської області від 21.09.2009р., старшим державним виконавцем ВДВС Конотопського МУЮ Манзір Олександром Борисовичем 04.12.2009р. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №16135247, а постанову від 23.10.2009 року за №66 передано для виконання арбітражному керуючому Атамановій Т.М., що підтверджується копією постанови про закінчення виконавчого провадження (а.с.6), копією листа від 18.02.2010р. за №48887/04-29/13 (а.с.7), поясненнями представників сторін
Проте, суд не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.
Відповідач під час винесення оскаржуваної постанови посилався на п.7 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої виконавче провадження підлягає закінченню, у випадку передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії, у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому, у разі визнання боржника банкрутом.
Дійсно, відповідно до п. 5 ст. 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», на який в обґрунтування своєї позиції посилається відповідач, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: строки виконання зобов'язань громадянина-підприємця вважаються такими, що настали; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями громадянина-підприємця; а також припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян.
В той же час, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності саме суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Тобто, даний Закон регулює правові відносини, які на переконання суду, не можуть стосуватись тих відносин, які виникли між сторонами в даному випадку, а тому твердження відповідача про те, що вимоги по стягненню штрафу з ОСОБА_5, позивач міг заявити до арбітражного керуючого в процесі провадження у справі про банкрутство, суд вважає безпідставними.
Так, як вбачається з матеріалів справи (а.с.16-17,33,34), постановою, яку виніс позивач, та з приводу примусового виконання якої було відкрито виконавче провадження №16135247, стягнення було накладено на ОСОБА_5, як на посадову особу - керівника фірми «Укрмеблісервіс» у формі ТОВ, а не як на суб'єкта підприємницької діяльності-фізичну особу.
Таким чином, визнання банкрутом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 не мало правових наслідків під час здійснення виконавчого провадження з приводу примусового виконання постанови №66 від 23.10.2009 року, у зв'язку з чим, у відповідача були відсутні підстави, передбачені нормами ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» для закінчення виконавчого провадження, тим паче, що норми вказаного Закону передбачаються звернення стягнення, в тому числі і на заробітну плату та інші доходи боржника, яким, в даному випадку виступає, керівник фірми «Укрмеблісервіс» у формі ТОВ - ОСОБА_5
Стаття 7 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Виходячи з викладеного, не дивлячись на те, що провадження з приводу примусового виконання постанови №66 від 23.10.2009 року знову 19.03.2010р. було відкрито (а.с.37), твердження відповідача про відсутність з його боку порушень прав та законних інтересів позивача, в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження. Винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець в порушення вимог ст.7,5 Закону України «Про виконавче провадження» спричинив затягування виконання виконавчого документа, повторне відкриття виконавчого провадження з приводу примусового виконання постанови №66 від 23.10.2009 року зумовило здійснення заново всіх виконавчих дій, включаючи направлення постанови про відкриття виконавчого провадження, надання часу боржнику для добровільного виконання, здійснення дій по розшуку майна боржника, тощо.
Таким чином, закінчуючи виконавче провадження з причин визнання банкрутом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, державний виконавець діяв з порушенням прав, наданих йому Законом України «Про виконавче провадження», ст. 19 Конституції України, оскаржувана постанова не може бути такою, що прийнята у відповідності до ч.3 ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим позовні вимоги УПФУ в м. Конотопі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Конотоп до відділу державної виконавчої служби Конотопського міськрайонного управління юстиції Сумської області про визнання постанови незаконною -задовольнити.
Визнати незаконною постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Конотопського міськрайонного управління юстиції Сумської області Манзір Олександра Борисовича про закінчення виконавчого провадження №16135247 від 04.12.2009 року . < Текст >
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) І.Г. Шевченко
< Список > < Дата >
З оригіналом згідно
Суддя І.Г. Шевченко
Повний текст постанови складено 26.05.2010р.