справа № 542/300/21
провадження № 2/542/248/21
21 липня 2021 року смт Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі
головуючого судді Кашуби М.І.
за участю секретаря судового засідання Коркішко А.М.
представника позивачів - адвоката Берлименко Т.В.
третьої особи - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до територіальної громади в особі Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування, -
22 лютого 2021 року представник позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , адвокат Берлименко Т.В., звернулася до суду з позовом до територіальної громади в особі Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування, в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:
1.визнати за ОСОБА_2 право власності на:
- ѕ частини 2-кімнатної житлової квартири АДРЕСА_1 ;
-автомобіль марки ВАЗ модель 211440, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належав померлому ОСОБА_4 ;
-страхову суму 50 000 гривень, пов'язану зі смертю ОСОБА_4 на підставі електронного полісу добровільного страхування здоров'я на випадок хвороби.
2.визнати за ОСОБА_3 , в порядку спадкування за законом права та обов'язки забудовника на житловий будинок (А-1), загальною площею 105,7 кв.м., житловою площею 71,8 кв.м., з господарськими будівлями, що розташований за адресою АДРЕСА_2 .
Представник позивачів мотивувала свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , чоловік позивачки ОСОБА_2 та батько позивачки ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається, у тому числі, із:
-житлового будинку (А-1), загальною площею 105,7 кв.м., житловою площею 71,8 кв.м., з господарськими будівлями у вигляді: сарай (Б), гараж (В), погріб вхідний (Г), що розташований за адресою АДРЕСА_2 ;
-ѕ частин 2-кімнатної житлової квартири АДРЕСА_3 ;
-автомобіля марки ВАЗ модель 211440, 2008 рік випуску, тип загальний легковий - загальний хетчбек - В, колір - бежевий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , об'єм двигуна 1596, який належав померлому ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ;
-страхової суми 50 000 гривень пов'язану зі смертю ОСОБА_4 на підставі електронного полісу добровільного страхування здоров'я на випадок хвороби.
Вказувала, що позивачі бажають поділити спадкове майно між собою наступним чином:
ОСОБА_2 :
- ѕ частини 2-кімнатної житлової квартири АДРЕСА_1 ;
-автомобіль марки ВАЗ модель 211440, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належав померлому ОСОБА_4 ;
-страхову суму 50 000 гривень, пов'язану зі смертю ОСОБА_4 на підставі електронного полісу добровільного страхування здоров'я на випадок хвороби;
ОСОБА_3 :
-права та обов'язки забудовника на житловий будинок (А-1), загальною площею 105,7 кв.м., житловою площею 71,8 кв.м., з господарськими будівлями, що розташований за адресою АДРЕСА_2 .
Крім того представник позивачів зазначила, що спадкова справа після померлого ОСОБА_4 заведена у приватного нотаріуса Новосанжарського районного нотаріального округу Семиволоса О.В. за № 46/2020. Заяви про прийняття спадщини згідно з законом подали дружина померлого позивачка ОСОБА_2 та дочка померлого позивачка ОСОБА_3 . Інші спадкоємці, які претендують на спадщину, відсутні.
Вказувала, що звернувшись до нотаріуса для посвідчення договору про поділ спадщини для подальшої видачі свідоцтв про право на спадщину на спадкове майно, позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали відмову у вчиненні нотаріальної дії.
В зв'язку з вказаними обставинами, з метою захисту своїх прав, позивачі звернулися до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 02 березня 2021 року провадження у справі відкрито, її розгляд ухвалено проводити у порядку загального позовного провадження, у зв'язку з чим розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання (а.с. 44).
Ухвалою судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 16 березня 2021 року вказаний позов залишено без руху та надано позивачам строк для усунення недоліків (а.с. 53-54).
18 березня 2021 року представником позивачів усунуто недоліки позовної заяви та через канцелярію суду надано квитанції про сплату судового збору (а.с.63-66).
Ухвалою судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 19 березня 2021 року продовжено розгляд справи (а.с.69).
Ухвалою суду від 25 березня 2021 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .
06.04.2021 до суду надійшли пояснення ОСОБА_1 . У своїх поясненнях третя особа вказала, що вона є власницею ј частини квартири АДРЕСА_1 . Зазначила, що позовні вимоги позивача не підтверджуються належними доказами, відсутній спір, необхідний для звернення до суду, так як сторони повинні були у нотаріуса поділити спадщину за згодою сторін і оформити договір, в якому зазначити належні реальні частки (ст. 1278 ЦП України). Крім того вказала, що у провадженні Новосанжарського районного суду перебуває на розгляді справа від 16.03.2021 за № 542/360/21, провадження 2/542/262/21, за її позовом до ОСОБА_2 , щодо усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом вселення, так як ОСОБА_2 , яка не є власником частини квартири, чинить їй перешкоди у користуванні квартирою. Заперечує проти задоволення позову в частині визнання права власності за позивачкою ОСОБА_2 на ѕ частини вказаної квартири, посилаючись на те, що померлий ОСОБА_4 при житті не набув права власності на цю частину квартири. Також зазначила, що вона звернулася до відділення поліції № 3 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області з заявою про кримінальне правопорушення щодо шахрайських дій відповідальних осіб Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, надання недостовірних документів під час приватизації квартири АДРЕСА_1 , що безпосередньо стосується предмету позову. Вказала, що на даний час проводиться досудове розслідування за її заявою.
Ухвалою суду від 15 квітня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.118).
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
У своїх письмових поясненнях наданих до суду 21.07.2021 позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Спадкова справа після померлого заведена у приватного нотаріуса Новосанжарського районного нотаріального округу Семиволоса О.В. за № 46/2020. Заяви про прийняття спадщини згідно з законом подали дружина померлого позивачка ОСОБА_2 та дочка померлого позивачка ОСОБА_3 . Інші спадкоємці, які претендують на спадщину, відсутні.
Позивачі вказали, що вони бажають поділити спадкове майно між собою.
Посилались на те, що померлий при житті не отримав документи щодо прийняття в експлуатацію житлового будинку з господарськими будівлями, а на ѕ частини 2-кімнатної житлової квартири не зареєстрував право власності, у зв'язку з чим вони змушені звернутися до суду з вказаним позовом.
Також зазначили, що позивачка ОСОБА_2 не заперечує проти того, щоб ОСОБА_3 визнала за собою у порядку спадкування за законом права та обов'язки забудовника на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою АДРЕСА_2 , право на яке належало померлому ОСОБА_4 .
А позивачка ОСОБА_3 вказала, що не заперечує проти того, щоб ОСОБА_2 визнала за собою у порядку спадкування за законом на ѕ частки 2-кімнатної житлової квартири АДРЕСА_1 ; автомобіль марки ВАЗ модель 211440, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належав померлому ОСОБА_4 ; страхову суму 50 000 гривень, пов'язану зі смертю ОСОБА_4 на підставі електронного полісу добровільного страхування здоров'я на випадок хвороби, право на яке належало померлому ОСОБА_4 .
Крім того, позивачі у своїх письмових поясненнях зазначили, що вони за власною згодою здійснили поділ спадкового майна, про що свідчить заява від 20.01.2021 у спадковій справі № 46/2020, спору між ними щодо поділу спадкового майна немає, але у зв'язку з тим, що документи щодо посвідчення права власності на нерухоме майно неналежним чином оформлені, вони не мають можливості реалізувати право на спадщину у позасудовому порядку, тому прохають задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник позивачів адвокат Берлименко Т.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові, прохала їх задовольнити.
Представник відповідача територіальної громади в особі Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Надав заяву про розгляд справи у відсутності представника. У заяві зазначив, що не заперечує проти задоволення позовних вимог.
Третя особа ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позову в частині визнання права власності на ѕ частини квартири АДРЕСА_1 заперечувала, посилаючись на те, що вона є власницею ј частини зазначеної квартини. Вказувала, що її приватизація була здійснена в порушення вимог закону, на підставі недостовірних відомостей, наданих під час приватизації.
Суд, відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи, які не з'явилися.
Заслухавши пояснення у вступному слові представника позивачів, третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з положеннями ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з частиною 3 статті 1268, частиною 1 статтті 1269, частиною 1 статті 1270 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За змістом положень статті 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.
Відповідно до статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.
Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно. Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (статті 355, 356, 358, 367 ЦК України).
Пунктом 4.8 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 за № 296/5 (далі- Порядок) визначено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців є рівними. Спадкоємці можуть за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, або за нотаріально посвідченим договором, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, змінити розмір частки у спадщині когось із них.
Учасники спільної часткової власності вправі укладати договори про визначення розміру часток, зміну розміру часток, а також виділення частки в натурі (поділу). Договори про виділ частки в натурі майна (поділ), право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються нотаріусом на підставі документів, що посвідчують право власності на таке майно, або на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, якщо державну реєстрацію права власності на нерухоме майно проведено без видачі документа, що посвідчує таке право, або у зв'язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Якщо між учасниками спільної часткової власності виникають спори щодо визначення, зміни розміру часток, а також виділу частки спільного майна в натурі (поділу), нотаріус відмовляє у вчиненні такої нотаріальної дії і роз'яснює заінтересованим особам їх право звернутися до суду для вирішення цих спорів (пункти 6.6, 6.8, 6.11 Глави 1 Розділу ІІ Порядку).
З аналізу наведених норм та тлумачення статті 1278 ЦК України слідує, що якщо спадкодавець склав заповіт і в ньому не зазначив частки спадкоємців, вони вважаються рівними. Навпаки, якщо заповідач розподілив спадщину між спадкоємцями в нерівних частках, то кожний має право саме на ту частку, яку вказав спадкодавець. За відсутності заповіту частки кожного спадкоємця в спадщині визнаються рівними. Відступ від цього принципу можливий за домовленістю спадкоємців між собою (стаття 1267 ЦК України). Спадщина належить спадкоємцям, які прийняли її на праві спільної часткової власності (частина четверта статті 355 ЦК України), а тому при її поділі застосовуються правила передбачені в главі 26 ЦК України, які регулюють відносини спільної часткової власності. Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ провадиться в судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному із спадкоємців за законом або за заповітом.
Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові від 22.01.2020 у справі № 243/6275/16-ц.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 11.12.2019 у справі № 638/2267/14-ц Касаційний цивільний суд зазначив, що виділ на підставі статті 1278, 1279 ЦК України може бути здійснений спадкоємцями за взаємною згодою, шляхом укладення договору або (у разі наявності спору) в судовому порядку. Якщо ж неможливо виділити частку спадкоємця у натурі, то спадкове майно передається одному із спадкоємців, а іншим - відповідна грошова компенсація.
З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що поділ спадкового майна між спадкоємцями в судовому порядку можливий за наявності спору між ними стосовно поділу такого майна.
Так, судом встановлено, що матеріально- правова вимога (предмет спору) містить вимогу позивачів про визнання за ними права власності на спадкове майно в порядку спадкування, а саме на: ѕ частини квартири, автомобіль, страхову суму та права та обов'язки забудовника на житловий будинок.
При цьому, як випливає зі змісту пред'явленої до суду матеріально-правової вимоги, позивачі фактично просять суд здійснити поділ спадкового майна, оскільки предмет позову містить прохання про визнання права власності за кожним позивачем не у рівних частках на все спадкове майно, як це передбачено положеннями ЦК України, а просять визнати за ними право власності на ѕ частини квартири, автомобіль, страхову суму за ОСОБА_2 та права та обов'язки забудовника на житловий будинок за ОСОБА_3 .
Тобто позивачами у позові фактично заявлено вимогу про поділ спадкового майна, який відповідно до вищевказаних положень закону підлягає розгляду у суді за наявності спору між спадкоємцями та недосягнення між ними згоди про поділ спадщини.
Натомість, звертаючись до суду із позовом до відповідача- територіальної громади в особі Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області позивачі посилались як на формальну підставу позову- на постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
При цьому судом встановлено, що нотаріус, у своїй постанові від 20 січня 2021 року відмовляючи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні нотаріальної дії- посвідченні договору про поділ спадкового майна посилався не на наявність спору між спадкоємцями щодо такого поділу, а на відсутність державної реєстрації права власності за спадкодавцем на нерухоме майно- на ѕ частини квартири та на будинок садибного типу з господарськими будівлями.
Як на юридичну підставу позову позивачі посилались на положення статей 182, 1216, 1218, 1269, 1270 ЦК України, які визначають поняття спадкування, склад спадщини, врегульовують питання подання заяви про прийняття спадщини та визначають строк для прийняття спадщини.
Водночас, предмет позову (матеріально-правова вимога) не відповідає нормативно-правовій кваліфікації обставин, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги.
Проте, на переконання суду, суд не позбавлений права самостійно визначити правову природу спірних правовідносин та застосувати ту норму матеріального права, якою врегульовано спірне у справі питання, незважаючи на відсутність відповідних посилань у позовній заяві, з огляду на що судом було застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, що врегульовують питання поділу спадкового майна між спадкоємцями.
Зазначене в повній мірі узгоджується із висновком Великої Палати Верховного суду у постанові від 4.12.2020 у справі №917/1739/17, де ВП ВС зазначила, що «правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, як помилково вважали суди попередніх інстанцій у цій справі…
Суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального та процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові ВП ВС від 25.06.2019 у справі №924/1473/15).
Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду від 23.10.2019 у справі №761/6144/15-ц).
Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту».
Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що питання поділу спадкового майна вирішуються між спадкоємцями у порядку, визначеному законом, а у випадку недосягнення між ними згоди щодо поділу такого спадкового майна, питання вирішується в судовому порядку. При цьому учасниками такого спору є спадкоємці, які у встановленому законом порядку прийняли спадщину.
Натомість, звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визначили відповідачем територіальну громаду в особі Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області не вказавши при цьому та не довівши належними та допустимими доказами про наявність спору саме з цим відповідачем у правовідносинах стосовно поділу спадщини після померлого ОСОБА_4 .
Відповідачем є особа чи держава (частина друга статті 48 ЦПК України), до якої звернуті матеріально-правові вимоги позивача. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Аналіз наведених судом норм права дає підстави для висновку про те, що належним відповідачем у спорах про визнання права власності на спадкове майно у порядку поділу та поділ спадкового майна є спадкоємці, тобто особи, визначені за заповітом або за законом, які звернулися у передбаченому порядку та строки із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті спадкодавця, та прийняли цю спадщину або вважаються такими, які прийняли спадщину, однак не досягли згоди щодо поділу спадкового майна.
У пунктах 30, 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 461/3581/16-ц (провадження № 14-421цс19) міститься висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням, зокрема фізичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).
Судом встановлено, що у даній справі, спір стосується прав та інтересів спадкоємців після померлого ОСОБА_4 . При цьому судом не встановлено обставин, які б вказували на те, що предметом спору є права та обов'язки територіальної громади в особі Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області.
Належних та допустимих доказів на спростування зазначеного висновку суду матеріали справи не містять.
Оскільки позов пред'явлено до неналежного відповідача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Зазначений висновок суду узгоджується з висновком ВП ВС у пункті 40 постанови від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76, 77, 79, 89, 258, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України , суд,
У задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до територіальної громади в особі Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Новосанжарський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частин рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;
позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 ;
відповідач: територіальна громада в особі Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, місцезнаходження: вул. Незалежності, 41, смт Нові Санжари Полтавського району Полтавської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 .
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Кашуба М.І.