Справа362/3164/21
Провадження 2-а/362/51/21
"30" липня 2021 р. м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Дорошенко В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у м. Київ, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 17.06.2021 серії ЕАН № 4362443,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову від 17.06.2021 серії ЕАН № по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП щодо позивача.
Позов обґрунтовував тим, що постановою від 17.06.2021 інспектора Управління патрульної поліції у м. Київ Лисенка О.В. (далі - відповідач) позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. ОСОБА_1 вважає, що постанова є незаконною та підлягає скасуванню з огляду на невірну кваліфікацію його дій. Вказав, що в оскаржуваній постанові зазначено, що він порушив пункт 15.4 ПДР України у частині зупинки транспортного засобу на проїзній частині другим рядом і його дії кваліфіковано за ч.1 ст. 122 КУпАП. Вважає, що таке формулювання підпадає під ознаки правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП. Наголосив, що відсутні докази будь-якого порушення ним ПДР України, відсутні правові підстави зупинки його інспектором. Наголосив, що зупинився на вимогу працівників поліції, за нібито порушення ПДР України, при цьому будь-яких доказів вчинення ним адміністративного правопорушення йому не надано, а отже і подальші дії відповідача є такими, що не відповідають Закону.
Вказане стало підставою для звернення до суду.
Суд ухвалою від 29.06.2021 відкрив провадження у справі та вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач позов не визнав. У відзиві на позов відповідач просить відмовити в задоволення заявлених позовних вимог, стверджуючи про правомірність та обґрунтованість постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Вважає, що відповідач у спірній постанові вірно кваліфікував дії позивача.
Вивчивши надані сторонами докази, суд установив таке.
17.06.2021 ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною першою ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень (постанова від 17.06.2021 серії ЕАН № 4362443).
За змістом указаної постанови ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «R400 LA4X2», д.н.з. НОМЕР_1 , у м. Києві Бориспільське шосе, 25, здійснив зупинку транспортного засобу на проїзній частині другим рядом, чим порушив правила стоянки, розміщення транспортного засобу на проїзній частині в два і більше ряди і вимоги п. 15.4. ПДР України. Його дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Як вже зазначено, позивач стверджує, що самовільно зупинку не здійснював, а зупинився на вимогу інспектора у тому місці, на яке відповідним диском показав інспектор, іншого місця для зупинки не було, а ігнорування вимоги інспектора про зупинку транспортного засобу потягнуло б порушення ПДР України. Вважає, що відсутні докази вчинення ним будь-якого порушення ПДР України.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини другої ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
У силу ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, разом з тим частина друга цієї статті передбачає що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватись вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з п. 15.4 ПДР України транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди. Велосипеди, мопеди і мотоцикли без бокового причепа дозволяється ставити на проїзній частині не більше ніж у два ряди.
За ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення <…> правил перевезення вантажів, <…>, зупинки, стоянки, <…>.
Зі змісту постанови, що міститься в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 порушив п. 15.4 ПДР України, а саме здійснив зупинку транспортного засобу на проїзній частині у другому ряду, що кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно з ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають учасники справи (ч.3 ст.77 КАС України).
Відповідно до ст. 80 КАС України речовими доказами є зокрема електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.
Так, дослідивши долучений відповідачем відеозапис з нагрудного відео реєстратора поліцейського, суд зауважує, що там зафіксовано факт стоянки транспортного засобу позивача у крайній правій смузі руху.
Тобто звинувачення позивача у порушенні ним пункту 15.4 ПДР суперечить фактичному місцезнаходженню його транспортного засобу, оскільки з вказаного доказу не вбачається наявності першого ряду інших транспортних засобів на проїзній частині у режимі стоянки/зупинки.
Отже, двох і більше рядів транспортних засобів на проїзній частині у тому місці і у той час не було, а тому дії позивача невірно кваліфіковано за п. 15.4 ПДР України.
Разом з тим, суд звернув увагу на твердження позивача про те, що його зупинка у тому місці була вимушеною через відповідний жест працівника поліції, що не заперечувалося відповідачем у його відзиві на позов.
За приписами ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У порушення вказаної норми, суд констатує, що у наданих учасниками справи доказах відсутні oбставини щoдo poз'яснення позивачу прaв та oбoв'язкiв, пeредбачених ст. ст. 55, 56, 59, 63 Кoнституцiї України, а також ст. 268 КУпАП. Натомість працівником поліції неодноразово роз'яснено позивачу лише строки оскарження постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, у тому числі, про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
При цьому оскаржувана постанова не містить відомостей, щодо фіксації правопорушення за допомогою технічних засобів, хоча відповідач надав суду CD-диск із згадуваним вище відеозаписом події правопорушення, який, на думку відповідача, обґрунтовує вчинення позивачем цього правопорушення.
У силу п. 1 і п. 5 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України та добросовісно.
На думку суду, поведінка працівника поліції щодо позивача, яка відображена на уже згадуваному вище відеозаписі, при складанні вказаного протоколу є дещо зухвалою.
Так, в адміністративному судочинстві діє презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень, яка полягає в тому, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Таким чином, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих і достатніх у своїй сукупності доказів на підтвердження того, що позивач скоїв це правопорушення.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
За змістом пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, з-поміж іншого, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування постанови серії ЕАН № 4362443 від 17.06.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач за звернення до суду з цим позовом сплатив судовий збір у сумі 454,00 гривень, що підтверджується відповідною квитанцією.
Керуючись статтями 2, 139, 245, 246, 283, 286 КАС України, суд
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у м. Київ про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 17.06.2021 серії ЕАН № 4362443 задовольнити повністю.
Скасувати постанову від 17 червня 2021 року серії ЕАН № 4362443, складену поліцейським Управління патрульної поліції в м. Києві Лисенком Олександром Васильовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції судові витрати в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Васильківський міськрайонний суд Київської області.
Згідно з пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя В.М. Дорошенко