ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 липня 2021 року м. Київ № 640/20237/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача без самостійних вимог Головне управління Державної казначейської служби у місті Києві, Державна судова адміністрація України, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві (ТУ ДСА України в місті Києві), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби у місті Києві, в якій, з урахуванням уточнень, просить:
визнати протиправними дії ТУ ДСА України в місті Києві щодо нарахування та виплати суддівської винагороди у період з квітня 2020 року до 31.08.2020 з застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, встановленого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік";
зобов'язати ТУ ДСА України в м. Києві нарахувати та виплатити суддівську винагороду за період з квітня 2020 року до 31.08.2020 без застосування обмеження розміру суддівської винагороди, встановленого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (за вирахуванням виплачених сум);
В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що з 2013 перебуває на посаді судді Солом'янського районного суду міста Києва та отримує суддівську винагороду, яка складається з посадового окладу та доплати за вислугу років. Проте, з квітня 2020 року належна до виплати позивачу суддівська винагорода обмежена 10 мінімальними розмірами заробітної плати. На переконання позивача, відповідачем безпідставно та в порушення вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у період з 18.04.2020 по серпень 2020 року не нараховано та не виплачено їй суддівську винагороду. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач послалася на те, що частина третя статті 29 Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік" із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-ІХ від 13.04.2020 суперечить нормам Конституції України та нормам Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.
Представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, вказуючи, що у період з 18.04.2020 до 28.08.2020 положення частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону № 553-ІХ) були чинними і на підставі них здійснювалося нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди.
Представником Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві до суду подано пояснення, в яких представник зазначає, що механізм виконання судових рішень, боржником за яким є державний орган, встановлений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2021 до участі у справі залучено третю особу - Державну судову адміністрацію України.
Представником Державної судової адміністрації України до суду подано письмові пояснення, в яких третя особа просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки у період з 18.04.2020 до 28.08.2020 положення частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону № 553-ІХ) були чинними, а тому на підставі них правомірно здійснювалося нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2020 призначено судове засідання у справі. Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, 17.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, а 30.06.2021 ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження.
Отже суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
31.07.2012 Указом Президента України №461/2012 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 , призначено на посаду судді Кіровського районного суду м. Донецька строком на п'ять років.
06.09.2012 відповідно до наказу голови Кіровського районного суду м. Донецька №50-к позивач приступила до виконання обов'язків судді у цьому суді.
23.05.2013 Указом Президента України №301/2013 «Про переведення суддів» позивача в межах п'ятирічного строку переведено на роботу на посаду судді Солом'янського районного суду міста Києва.
01.06.2013 позивач відрахована зі штату суддів Кіровського районного суду м. Донецька, у зв'язку з переведенням до Солом'янського районного суду м. Києва.
03.06.2013 відповідно до наказу голови Солом'янського районного суду м. Києва №17-о.с. позивач зарахована на посаду судді Солом'янського районного суду м. Києва у межах п'ятирічного строку.
07.09.2018 Указом Президента України №271/2018 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено на посаду судді Солом'янського районного суду м. Києва безстроково.
07.09.2018 відповідно до свідоцтва про шлюб позивач змінила прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » у зв'язку з реєстрацією шлюбу.
Згідно з довідкою про нараховану та виплачену суддівську винагороду за квітень-липень 2020 від 13.08.2020 №714, виданою ТУ ДСА України в місті Києві:
- посадовий оклад судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за квітень 2020 року складає 67 564,29 грн, доплата за вислугу років складає 20 269,29 грн; обмеження доходу згідно з Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 № 553-ІХ - 21 044,76 грн; разом за квітень нараховано 66 788,82 грн;
- посадовий оклад за травень 2020 року складає 66 378,95 грн; доплата за вислугу років складає 19 913,69 грн; відпустка суддів - 16 179,87 грн; обмеження доходу згідно з Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 № 553-ІХ - 46 520,01 грн; разом за травень нараховано 55 952,50 грн;
- посадовий оклад за червень 2020 року складає 78 825,00 грн; доплата за вислугу років складає 23 647,50 грн; відпустка суддів - 89 106,52 грн; обмеження доходу згідно з Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 № 553-ІХ складає - 55 242,50 грн; разом за червень нараховано 136 336,52 грн;
- посадовий оклад за липень 2020 року складає 10 281,52 грн; доплата за вислугу років складає 3 084,46 грн; обмеження доходу згідно з Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 № 553-ІХ складає - 7 205,55 грн; разом за липень нараховано 6 160,32 грн.
Загальний розмір обмеження виплати доходу за квітень - липень 2020 року становить 130 012,82 грн.
Згідно з довідкою про нараховану та виплачену суддівську винагороду за серпень 2020 року від 04.09.2020 №750, виданою ТУ ДСА України в місті Києві:
- посадовий оклад позивача за серпень 2020 року складає 59118,75 грн; доплата за вислугу років складає 17 735,63 грн; відпустка суддів - 18 631,36 грн; лікарняний - 10 781,75 грн; обмеження доходу згідно з Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 № 553-ІХ складає - 41 431,88 грн; разом за серпень нараховано 64 835,61 грн.
Аналогічні суми вказані і в довідці про нараховану та виплачену суддівську винагороду за квітень-вересень 2020 року від 25.06.2021 №335.
Таким чином, загальна сума обмеження доходу складає 171 444,70 грн (130 012,82 + 41 431,88 грн).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно зі статтю 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частиною першою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, що узгоджується з приписами частини другої статті 130 Конституції України.
Відповідно до частини другої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Частиною дев'ятою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Отже, з огляду на приписи частини другої статті 130 Конституції України та частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розмір суддівської винагороди, зокрема, і граничний розмір останньої можуть визначатися виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Проте, 12.03.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.
18.04.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-IX, яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29 такого змісту:
«Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині 1 цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)».
Відтак з 18.04.2020, змінами до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» запроваджені обмеження суддівської винагороди розміром 10 мінімальних заробітних плат, встановлених станом на 1 січня 2020 року, що складає 47 230,00 грн.
Разом з тим, відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Конституційний Суд України в пункті 4.1 рішення від 11.03.2020 у справі №4-р/2020 з посиланням, у тому числі, на норми міжнародного права зазначив, що неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема, їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 18.06.2007 № 4-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, від 19.11.2013 № 10-рп/2013, від 08.06.2016 № 4-рп/2016, від 04.12.2018 № 11-р/2018, від 18.02.2020 № 2-р/2020.
Однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзаца 3 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 24.06.1999 № 6-рп/99, перше речення абзаца 6 підпункта 2.2 пункта 2 мотивувальної частини рішення від 03.06.2013 № 3-рп/2013, друге речення абзацу 6 підпункту 3.2., абзаци 27, 33, 34 підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення від 04.12.2018 № 11-р/2018).
Отже, при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди застосуванню підлягає виключно Закон України «Про судоустрій і статус суддів». При цьому застосування статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прямо суперечить статті 130 Конституції України.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Виходячи з наведених вимог процесуального права та враховуючи те, що стаття 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» в частині суддівської винагороди не відповідає Конституції України та нормам міжнародного права, до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми Конституції України як норми прямої дії.
Поряд із зазначеним правильність вищевказаних висновків стосовно неможливості застосування статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» в частині суддівської винагороди на теперішній час підтверджується висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 28.08.2020 №10-р/2020 у справі №1-14/2020(230/20), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин 1, 3 статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами та абзацу 9 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України № 553-ІХ.
Окрім того, Конституцій Суд України у рішенні від 28.08.2020 №10-р/2020 підкреслив, що оскільки суддівська винагорода є складовим елементом статусу судді, визначеного Конституцією України, то втрачені у зв'язку з таким обмеженням кошти підлягають компенсації відповідними виплатами.
Таким чином, обмежуючи розмір суддівської винагороди шляхом внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», всупереч вимогам частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», законодавець зумовив ситуацію, з огляду на яку розпорядники бюджетних коштів, серед яких і відповідач у цій справі, виконуючи вимоги Бюджетного кодексу України та Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», вимушені вчиняти дії, що порушують права та гарантії суддів.
Разом з тим, враховуючи, що територіальне управління може проводити нарахування і виплати лише в рамках законодавства України в межах бюджетних асигнувань на поточний фінансовий рік та не може на власний розсуд тлумачити вимоги законодавства за наявності чинного Закону, який обмежував суддівську винагороду в спірний період, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні вимог про визнання протиправними дій ТУ ДСА України в місті Києві щодо нарахування та виплати суддівської винагороди у період з 18.04.2020 до 27.08.2020 з застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, встановленого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Однак, необхідність виконання відповідачем, як розпорядником бюджетних коштів, вимог чинного законодавства не змінює правової природи таких дій, що за своєю суттю мають ознаки протиправності, оскільки порушують конституційні гарантії суддів.
Отже, виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застосуванням обмеження її розміру, відповідач діяв з порушенням вимог частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді.
Таким чином, обмеження виплати позивачу, починаючи з 18.04.2020, суддівської винагороди розміром, що не перевищує 10 прожиткових мінімумів на підставі статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням змін, внесених Законом України № 553-IX, було неправомірним, на чому також наголосив Верховний Суд у постановах від 03.03.2021 у справі № 340/1916/20 та від 23.06.2021 у справі №520/13014/2020.
Однак, у розрізі наведеного суд зазначає, що відповідно до частин першої-четвертої статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків державного бюджету.
Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.
Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Відповідно до частини першої, третьої статті 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом. Державна судова адміністрація України має територіальні управління. Рішення про утворення територіальних управлінь та визначення їх кількості приймається Державною судовою адміністрацією України за погодженням з Вищою радою правосуддя.
Аналогічну норму також містить пункт 3 Положення про Державну судову адміністрацію України, яке затверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 (Положення №141/0/15-19).
Статтею 154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Окрім того, відповідно до пункту 5 Положення №141/0/15-19 основними завданнями Державної судової адміністрації України є, зокрема, організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом; забезпечення належних умов діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених законом.
З наведених норм вбачається, що в даному випадку відповідач - ТУ ДСА України в місті Києві, є територіальним органом Державної судової адміністрації України, тобто уособлює в спірних правовідносинах державний орган, на який покладено обов'язки щодо організаційного та фінансового забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом та забезпечення належних умов діяльності судів, у тому числі щодо виплати суддівської винагороди суддям місцевих судів.
Тобто, у межах спірних правовідносин ТУ ДСА України в місті Києві є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, а відтак його діяльність у сфері бюджетних відносин регулюється, зокрема, Бюджетним кодексом України.
Так, відповідно до частини першої статті 22 Бюджетного кодексу України з наступними змінами та доповненнями, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Відповідно до частини другої цієї правової норми бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Так, з листа Державної судової адміністрації України від 25.06.2021 №1012656, наявного в матеріалах справи, вбачається, що кошторисні призначення ТУ ДСА України в місті Києві для місцевих загальних судів за зазначеним кодом станом на 31.12.2020 становили 421 731,0 тис. гривень. Окрім того, Державна судова адміністрація України вказала, що зміни до кошторису ТУ ДСА України в місті Києві стосовно зменшення бюджетних асигнувань за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» Державною судовою адміністрацією України у 2020 році не вносилися. Бюджетні асигнування, передбачені кошторисом на 2020 рік ТУ ДСА України в місті Києві за КПКВК 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя», за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» у сумі 421 731,0 тис. грн, відкриті в повному обсязі.
Таким чином, судом встановлено, що у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 позивачу суддівська винагорода нараховувалася ТУ ДСА України в місті Києві у повному обсязі, однак її виплата здійснювалася з урахуванням обмежень, встановлених статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08.11.2005, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Так, відповідач зазначає, що нарахування та виплата суддівської винагороди позивачу із застосуванням обмежень, визначених статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», здійснювалося у період з 18.04.2020 по 27.08.2020, тобто нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застуванням обмеженням її розміру, відповідач діяв у відповідності до діючого законодавства.
Враховуючи, що на день прийняття рішення Конституційним Судом України від 28.08.2020 №10-р/2020, ТУ ДСА в місті Києві вже було нараховано суддівську винагороду позивачу за серпень 2020 року, доплата суддівської винагороди за період з 28.08.2020 по 31.08.2020 здійснена у вересні 2020 року.
Оскільки матеріали справи не містять доказів нарахування та виплати суддівської винагороди позивачу із застосуванням обмежень, визначених статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у період з 28.08.2020 по 31.08.2020 та у період з 01.04.2020 по 17.04.2020, то позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
У постанові від 03.03.2021 у справі №340/1916/20 Верховний Суд підкреслив, що позовні вимоги заявляє позивач, водночас адміністративний суд може, якщо вважатиме за потрібне, застосувати інший, аніж той, який зазначив позивач, спосіб захисту його прав та інтересів, який не суперечитиме закону і забезпечуватиме їхній ефективний захист. Вибір/застосування способу захисту порушених прав та інтересів детермінується через призму суті порушеного (суб'єктивного) права в рамках правовідносин, з яких виник спір. Тож результативним обраний спосіб захисту порушеного права (у контексті цього спору) буде тоді, коли існуватиме взаємозв'язок між порушенням (суб'єктивного права особи) та (дозволеним, прийнятним) способом його захисту, водночас останній сприятиме вичерпному його поновленню. Однією з умов для досягнення такого результату є визначення належного відповідача/відповідачів за позовом, адже від цього значною мірою теж залежить та ж таки ефективність захисту порушеного права (втілена у процедурі виконання судового рішення).
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що право позивача на отримання суддівської винагороди у належному та повному розмірі не може бути поставлено в залежність від виконання обов'язків державними органами в частині врахування внесених змін до законодавчих актів чи то до формування бюджету, враховуючи вимоги позовної заяви, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є стягнення суддівської винагороди на користь позивача у розмірі 171 444,70 грн з відрахуванням обов'язкових податків та зборів.
Згідно з частинами першою-другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та, як наслідок, наявність підстав для їх часткового задоволення.
Розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", а відповідачі не понесли витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв'язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 242-248, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача без самостійних вимог Головне управління Державної казначейської служби у місті Києві, Державна судова адміністрація України, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на користь ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду судді, обчислену відповідно до статті 130 Конституції України, статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у розмірі 171 444,70 (сто сімдесят одна тисяча чотириста сорок чотири) гривні 70 копійок за період з 18.04.2020 до 27.08.2020.
В решті вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: вулиця Копиленка, будинок 6, місто Київ, 01011, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 26268059).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: вулиця Терещенківська, будинок 11-А, місто Київ, 01004, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 37993783).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України (місцезнаходження юридичної особи: вулиця Липська, будинок 18/5, місто Київ, 01601, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 26255795).
Суддя О.М. Чудак