справа №№380/1785/21
про залишення позовної заяви без розгляду
30 липня 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп'як О.О., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження заяву про усунення недоліків позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності субєкта владних повноважень протиправними та зобовязання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , компенсації за не отримане речове майно у зв'язку із звільненням із військової служби;
- зобов'язати Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 року за № 178. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка покликається на те, що проходила військову службу у Збройних силах України; наказом від 31.08.2020 №20 - РС (по стройовій частині), її виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Крім цього зазначає, що відповідачем не здійснено усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно. Позивачка вважає, що невиплата спірної грошової компенсації вказує на протиправну бездіяльність відповідача та порушує її права та законні інтереси, тому звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 15 лютого 2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами у справі.
25 червня 2021 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що проаналізувавши Постанову Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони гронової компенсації вартості за неотримане речове майно» дійшов висновку, що Постанова регулює порядок виплати грошової компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу і не поширюється на осіб звільнених з військової служби, які проходили військову службу за контрактом. Крім того, відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з тим, що позивачем пропущений строк звернення до суду відповідно до ч.5 ст.122 КАС України, так як позивач була звільнена з військової служби 08.09.2020 та про невиплату їй грошової компенсації за неотримане речове майно дізналася у цей же день.
Ухвалою суду від 05 липня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк протягом - п'яти днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом подання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення.
27 липня 2021 року представником позивача на усунення недоліків ухвали суду, подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій просить суд вирішити питання про відкриття провадження у справі № 380/1785/21 в частині строків звернення позивача з позовом до суду. Указана заява мотивована тим, що позивачка проходила військову службу у Збройних силах України. Наказом від 08.09.2020 №134 (по стройовій частині), її виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. 14.12.2020 року представник позивача звернувся з адвокатським запитом до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в якому просив надати інформацію та документи, зокрема щодо отримання позивачкою речового майна при звільненні з військової служби. Позивачка стверджує, що вона дізналася з листа від 23.12.2020. Проте до суду з цим позовом позивачка звернулася лише 09.02.2021, тобто із пропуском строку, визначеного ч. 5 ст. 122 КАС України. На думку представника позивача, рішення відповідача за наслідками розгляду рапорту позивача від 07.08.2020, у якій остання просить видати довідку-розрахунок про неотримане речове майно (ні про виплату грошової компенсації, ні про отримання речового майна позивач не зверталась), позивачу стало відомо також після отримання листа відповідача від 23.12.2020 за вих. № 1554, тобто після 12.01.2021. Стверджують, що позивач звернулася з позовом до Львівського окружного адміністративного суду 03.02.2021, тобто в місячний строк з моменту отримання указаної вище відповіді, відсутні підстави для визнання такого строку звернення з адміністративним позовом пропущеним.
Оцінюючи доводи заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до п.17 ч.1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
За характером спірних правовідносин та їх суб'єктним складом даний спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення позивача з публічної служби, та на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частина 2 ст.122 КАС України вказує, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч.2 ст. 122 цього Кодексу.
Відповідно з ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У такій категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Суд вважає необхідним анкетувати увагу на правовому висновку, якого дійшов Верховний Суд у постанові від 26.05.2021 року по справі № 380/5093/20, а саме з урахуванням висновку викладеному у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 30.11.2020 року у справі №480/3105/19, правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений ч.5 ст.122 КАС України.
Відтак, з урахуванням вищевикладених правових позицій Верховного Суду, суддя констатує, що для правильного визначення строку звернення позивача до суду належить застосовувати правила саме ч.5 ст.122 КАС України (місячний строк).
Наказом від 08.09.2020 №134 (по стройовій частині), старшого солдата ОСОБА_1 , молодшого спеціаліста служби захисту інформації Галицько - Франківського об'єднаного районного військового комісаріату міста Львова, звільнено в запас наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 31 серпня 2020 року № 20-РС, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту).
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Частиною 1 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII передбачає, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, апорядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі - Порядок) передбачає, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
П. 3 Порядку визначає, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Згідно до вимог пп. 4, 5 Порядку, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (п. 5 Порядку).
Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання нею заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Грошову компенсацію за неотримане майно позивачу не виплачено на день звільнення із служби.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачка 10 серпня 2020 року позивачка зверталася із рапортом в якому просила видати довідку - розрахунок про не отримане речове майно.
14 грудня 2020 року представник позивача звернувся з адвокатським запитом до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в якому просив надати інформацію та документи, зокрема щодо отримання позивачкою речового майна при звільненні з військової служби.
Про невиплату грошової компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно, як стверджує представник позивача, позивачу стало відомо з листа-відповіді № 1554 від 23.12.2020, який позивач отримала 12.01.2021 року.
Разом із тим, звернення до відповідача із адвокатських запитом від 14.12.2020 року і отримання листа від 23.12.2020 у відповідь на запит не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Таким чином, наведені представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду з даним позовом обставини є необґрунтованими, а визначення 12.01.2021 днем, коли позивач дізнався про порушення своїх прав помилковим.
Разом з тим, будь-яких інших поважних причин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій позивачем не надано.
Тому, за таких обставин, суд вважає, що причини вказані представником у заяві про поновлення строку звернення до суду є неповажними.
Отже, позивачка звернулася до адміністративного суду з пропуском установленого процесуальним законом місячного строку.
У постанові від 14.06.2018 (справа №800/102/17) Велика Палата Верховного Суду вказала, що в пункті 27 рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (Заява № 24402/02), яке набуло статусу остаточного 20.08.2010, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див., наприклад, рішення у справі «Ашінгдан проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), від 28.05.1985, пункт 57, Серія A, № 93).
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Також відповідно до частини 15 статті 171 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Керуючись викладеним, позовну заяву слід залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 2, 122, 123, 183, 240, 241-243, 256, 293, 294 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання до вчинення дій, - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна