справа №380/8705/21
29 липня 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від від 19.02.2021 № Ф-4230-52.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є особою з інвалідністю 2 групи з дитинства, тому відповідно до приписів ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» звільнений від сплати за себе єдиного внеску.
Відповідач позов не визнає. У відзиві на позовну заяву покликається на те, що в реєстраційних даних контролюючого органу відсутні дані про те, що відповідач є інвалідом 2 групи. При цьому, зазначають, що позивачем не долучено жодних документів, які підтверджують його інвалідність за період нарахувань сум заборгованості з 01.01.2018 по дату винесення вимоги 19.02.2021. Відповідач вважає, що при винесенні вимоги про сплату боргу контролюючий орган діяв у відповідності до чинного законодавства України.
Позивачем в спростування заперечень, висвітлених відповідачем у відзиві на позовну заяву, подано відповідь на відзив.
Стосовно процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.
Ухвалою судді від 04.06.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі. Справу вирішено розглядати без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 28.07.2021 заяву позивача про забезпечення адміністративного позову задоволено частково. Зупинено стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у Львівській області Ф-4230-52 від 19.02.2021 про сплату боргу (недоїмки) в межах виконавчого провадження № 65467880 до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 30.11.2015 № запису: 24140000000071971.
Згідно з записом від 16.03.2021 № 2004150060002071971 підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 припинено.
Відповідно до довідки, виданої Личаківською міжрайонною МСЕК, до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, Серія 12 ААВ № 032444, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи з дитинства. Довідка безтермінова.
Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда № 147 від 03.03.2021 МСЕК Личаківська, загальна тривалість перебування на інвалідності ОСОБА_1 з 2007 року.
Головним управлінням ДПС у Львівській області 19.02.2021 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4230-52, якою позивача повідомлено про наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 37788,74 грн.
Вважаючи вимогу протиправною, позивач скористався процедурою адміністративного оскарження вимоги шляхом подання скарги від 04.03.2021, яка відповідно до рішення відповідача від 18.03.2021 залишена без розгляду.
Вважаючи вимогу протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Згідно з ч.ч.1-2 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
За змістом частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, необхідними умовами для застосування положень частини 4 статті 4 Закону №2464-VI є отримання особою статусу пенсіонера чи встановлення такій особі інвалідності, а також отримання нею відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги. При цьому єдиною підставою, за наявності якої вказані положення не підлягають застосуванню, - це добровільна згода особи на участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із довідкою Личаківської міжрайонної МСЕК, Серія 12 ААВ № 032444, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи з дитинства. Довідка безтермінова.
Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда № 147 від 03.03.2021 МСЕК Личаківська, загальна тривалість перебування на інвалідності ОСОБА_1 з 2007 року.
Отже, ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю, відповідно до частини 4 статті 4 Закону №2464-VI звільняється від сплати за себе єдиного внеску.
При цьому, суд зазначає, що позивач може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлений у ч. 3 ст. 10 Закону № 2464-VI, а саме особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази наявності договору на добровільну участь позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, та відповідачем таких доказів не надано.
Отже, враховуючи те, що позивач є особою з інвалідністю з 2007 року, що охоплює спірний період, отримує відповідну соціальну допомогу, а відтак звільнений від сплати єдиного внеску в силу вимог ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI, а договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не укладав, він не має обов'язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 листопада 2018 року у справі №806/2169/16 (адміністративне провадження №К/9901/45232/18).
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржувана вимога не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.
Таким чином, встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, тоді як відповідач всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов'язку доказування правомірності оскаржуваної вимоги не довів, а відтак остання підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та при зверненні до суду з цим адміністративним позовом його не сплачував, а тому розподіл судового збору на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, 295, п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення», пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2021 № Ф-4230-52.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положення п. 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ ВП 43968090).
Суддя Сидор Н.Т.