справа № 380/8053/21
23 липня 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправним та скасування наказу,-
Позивачка - ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області (Відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації № 64-к від 01.04.2021 року про переведення ОСОБА_1 .
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що працювала на посаді начальника відділу грошових виплат та компенсацій управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації.
З 25.01.2021 року до 08.05.2021 року перебувала на лікуванні, що підтверджується наступними листками непрацездатності: 1) серії АЛВ № 005994 від 25.01.2021 року; 2) серії АДФ № 938399 від 19.02.2021 року; 3) серії АДФ № 939737 від 20.04.2021 року.
02.03.2021 року позивачка отримала поштою лист з попередженням про введення в дію нового штатного розпису, який набуває чинності 01.04.2021 року. У цьому попередженні вказано, що ОСОБА_1 пропонується посада головного спеціаліста відділу з питань призначення та виплати державних соціальних допомог. Так само, у зазначеному повідомленні вказано, що введення в дію нового штатного розпису з 1 квітня 2021 року є зміною істотних умов державної служби. Як наслідок, повідомлено про застосування до ОСОБА_1 ст.ст. 32, 36, 44 КЗпП України, а також, п. 6 ст. 83 ЗУ «Про державну службу».
Із вищезгаданим попередженням позивачка категорично не погодилася, про що 26.03.2021 року було надіслано повідомлення в Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації рекомендованим листом з врученням під підпис та на офіційну електронну адресу органу. Позивачка не подавала заяву про звільнення з публічної служби або згоду на переведення.
Позивачка покликається на ч.3 ст.43 Закону України «Про державну службу», якою передбачено, що зміною істотних умов державної служби вважається зміна: 1) належності посади державної служби до певної категорії посад, 2) основних посадових обов'язків, 3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення, 4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу, 5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту). Жодна із наведених умов не є наявною у спірних відносинах.
У зв'язку з цим, введення в дію нового штатного розпису з 01.04.2021 року, на переконання позивачки, не є зміною істотних умов державної служби. Жодних інших обставин, які могли б виступати в ролі такої зміни позивачці надано чи повідомлено не було.
15.06.2021 року позивачка подала відповідь на відзив, у якому наголосила, що пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні питання або коли про це йдеться у спеціальному законі, отже Кодекс законів про працю України регулює правовідносини всіх працівників з особливостями, визначеними законодавством України. В даній справі такі особливості визначені Законом України «Про державну службу», який регулює порядок звільнення державного службовця у зв'язку із зміною істотних умов праці.
Додатково звертає увагу суду, що у спірних правовідносинах не йдеться про зміну істотних умов праці, оскільки посаду начальника відділу з питань призначення та виплати державних соціальних допомог скорочено, а відтак правовідносини, які виникали в ході реалізації цієї посади автоматично припинилися. Також зазначає, що штат Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації та відділу грошових виплат та компенсацій управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації було розширено з 9 до 15 посад у зв'язку із реорганізацією Бродівської та Буської райдержадміністрацій. Тому, на переконання позивачки застосуванню у спірних правовідносинах підлягає п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».
При цьому, позивачці не надано жодної інформації щодо неможливості зайняття нею рівнозначної посади, яка б відповідала її професійній підготовці та професійній компетентності чи наявності інших виняткових обставин.
Саме тому просить визнати протиправним та скасувати наказ Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації № 64-к від 01.04.2021 року про переведення ОСОБА_1 . Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задоволити.
Також 12.07.2021 року представником позивачки подано заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн., які просить стягнути з відповідача.
Відповідач у поданому на позовну заяву відзиві проти позову заперечив з підстав, що у зв'язку з реорганізацією Золочівської районної державної адміністрації відбулася реорганізація управління соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації як структурного підрозділу райдержадміністрації та самостійної юридичної особи публічного права.
Розпорядженням № 22 від 23 лютого 2021 року «Про впорядкування структури Золочівської районної державної адміністрації» доведено нову граничну чисельність управління соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації (укрупненого району) в кількості 47 штатних одиниць. З 89 працівників реорганізованих управлінь укрупнене управління соціального захисту населення мало розпочати роботу із 47 працівниками.
Тому начальником управління соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації видано наказ № 8 від 01.03.2021 року «Про впорядкування структури та введення в дію штатного розпису», затверджено структуру та штатний розпис укрупненого управління соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації.
Відповідно до цього наказу, враховуючи запропоновану Міністерством соціального захисту населення структуру, відбулася ліквідація секторів, перейменування відділів, перерозподіл обов'язків між працівниками управління соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації.
01.03.2021 року було підготовлено попередження про зміну істотних умов праці, відповідно до якого, до відома позивачки було доведено інформацію щодо зміни з 01.04.2021 року її посадових обов'язків та посадового окладу.
Із вказаним попередженням, позивачку було ознайомлено надсиланням на офіційну електронну адресу та рекомендованим листом з повідомленням про вручення. 01.04.2021 року наказом № 64-к від 01.04.2021 року позивачку переведено з посади начальника відділу грошових виплат та компенсацій на посаду головного спеціаліста відділу з питань призначення та виплати державних соціальних допомог.
Згідно з умовами наказу було змінено істотні умови праці позивача через місяць з дати ознайомлення останньої із попередженням.
11.05.2021 року позивачка ознайомилася із наказом начальника управління № 64-к від 01.04.2021 року, про що свідчить підпис на зворотній стороні наказу.
Підписувати нову посадову інструкцію із зміненим переліком посадових обов'язків позивач відмовилася, про що був складений відповідний акт та надіслано посадову інструкцію з повідомленням про вручення.
Відповідач вказує, що у випадку, якщо держслужбовець не згоден продовжувати проходити держслужбу у зв'язку із зміною істотних умов, він має подати заяву про звільнення або про переведення на запропоновану посаду не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов держслужби (абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону України «Про державну службу»).
Отже, на переконання відповідача, якщо протягом цього строку держслужбовець не надав заяву, слід вважати, що він погодився й надалі проходити держслужбу (абз. 3 ч. 4 ст. 43 Закону України «Про державну службу»).
Також відповідач зазначає, щодо посади ОСОБА_1 відбулася зміна істотних умов праці, таких, як зміна категорії посади, зміна посадових обов'язків та оплата праці.
24.06.2021 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в якому наведені мотиви аналогічні зазначеним у відзиві.
06.07.2021 року відповідачем також надано додаткові пояснення у справі щодо зміни істотних умов праці позивачки. Крім цього, зазначив, що скорочення чисельності працівників в управлінні соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації не відбулося, проте скорочення відбулося в реорганізованих управліннях Буської та Бродівської райдержадміністрацій, правонаступником яких є управління соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації.
Саме тому відповідач вважає вимоги позивачки, викладені в позовній заяві, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, просили в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
16.07.2021 року відповідачем подано клопотання про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 25 травня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з повідомленням (викликом) осіб.
В судовому засіданні 08.07.2021 року ухвалою суду, що занесена в протокол судового засідання суд ухвалив розглянути справу в порядку і строки передбаченими ст. 258 та ст. 262 КАС України.
Суд заслухав пояснення позивачки, представників позивачки та відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 працює в Управлінні соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації. З 01.10.2014 призначена на посаду начальника відділу грошових виплат та компенсацій управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації.
Відповідно до розпорядження Голови Золочівської райдержадміністрації № 22 від 23 лютого 2021 року «Про впорядкування структури Золочівської районної державної адміністрації» доведено нову граничну чисельність управління соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації в кількості 47 штатних одиниць.
Начальником управління соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації видано наказ № 8 від 01.03.2021 року «Про впорядкування структури та введення в дію штатного розпису», затверджено структуру та штатний розпис управління соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації, який введено в дію з 1 квітня 2021 року.
Новим штатним розписом не передбачено посаду, яку займала позивачка - начальник відділу, натомість введено посаду - заступник начальника-начальник відділу.
01.03.2021 року було підготовлено попередження позивачки про зміну істотних умов праці, відповідно до якого, відповідач повідомив, що відповідно до розпорядження Голови Золочівської райдержадміністрації № 22 від 23 лютого 2021 року та наказу начальника управління № 8 від 01.03.2021 року, у зв'язку із реорганізацією для оптимізації організаційної структури управління та проведення заходів направлених на поліпшення діяльності відділів та секторів управління соціального захисту населення вводиться в дію новий штатний розпис з 01 квітня 2021 року та запропоновано посаду головного спеціаліста відділу з питань призначення та виплати державних соціальних допомог.
Попередження містить посилання на ст. 36 КЗпП України та п. 6 ст. 43 Закону України «Про державну службу».
Попередження також містить застереження про те, що позивачка має право на свій розсуд погодитися зі зміною істотних умов праці або відмовитися від продовження роботи в нових умовах.
Із вказаним попередженням позивачку було ознайомлено 02.03.2021 року шляхом надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Із вищезгаданим попередженням позивачка категорично не погодилася, про що 26.03.2021 року було надіслано заяву в Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації рекомендованим листом та на офіційну електронну адресу органу (а.с.18).
При цьому, вказана заява не містить прохання ані про звільнення, ані про переведення на іншу посаду.
Жодних інших заяв в межах 30 денного строку з дня повідомлення ОСОБА_1 про зміну істотних умов служби, позивачкою не подавалось.
01.04.2021 року наказом № 64-к від 01.04.2021 року позивачку переведено з посади начальника відділу грошових виплат та компенсацій управління Золочівської райдержадміністрації на посаду головного спеціаліста відділу з питань призначення та виплати державних соціальних допомог управління Золочівської райдержадміністрації з 01.04.2021 року.
Як вбачається з наказу, такий видано відповідно до ст. 32 Кодексу законів про працю України, ст. 41, ст. 43 Закону України «Про державну службу».
Позивачка вважаючи оскаржуваний наказ незаконним, звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України)).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях регулюється Законом України «Про державну службу», який набув чинності з 01.05.2016.
Вказаний Закон України визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; управління персоналом державних органів; реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Отже, положення законодавства про працю застосовуються до правовідносин щодо проходження державної служби тільки у частині відносин, не врегульованих Законом № 889-VIII.
За правилами встановленими ст. 41 Закону №889-VIII державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу:
1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби;
2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу (ч. 1).
Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця (ч. 2).
У разі переведення державного службовця на іншу посаду йому виплачується заробітна плата, що відповідає посаді, на яку його переведено (ч. 4).
Переведення не повинно бути прихованим покаранням (ч. 5).
Разом з цим, ст. 43 Закону № 889-VIII встановлено вичерпний перелік випадків, наявність яких свідчить про зміну істотних умов державної служби.
Так ст. 43 Закону № 889-VIII визначено, що зміною істотних умов державної служби вважається зміна:
1) належності посади державної служби до певної категорії посад;
2) основних посадових обов'язків;
3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення;
4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу;
5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).
Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.
У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.
Якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.
Аналіз наведених норм вказує, що виключно за наявності згоди державного службовця за рішенням керівника державної служби або суб'єкта призначення його може бути переведено без обов'язкового проведення конкурсу на нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі.
Відповідно, рішення про переведення державного службовця з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності без обов'язкового проведення конкурсу керівник державної служби може прийняти лише за умови наявності згоди державного службовця.
Разом з цим, аналіз абзацу 2 ч. 4 ст. 43 Закону № 889-VІІІ дає підстави стверджувати, що подання заяви про звільнення або про переведення на іншу запропоновану йому посаду є правом, а не обов'язком державного службовця.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до розпорядження Голови Золочівської райдержадміністрації № 22 від 23 лютого 2021 року «Про впорядкування структури Золочівської районної державної адміністрації» доведено нову граничну чисельність управління соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації в кількості 47 штатних одиниць.
Начальником управління соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації видано наказ № 8 від 01.03.2021 року «Про впорядкування структури та введення в дію штатного розпису», затверджено структуру та штатний розпис управління соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації, який введено в дію з 1 квітня 2021 року.
Новим штатним розписом не передбачено посаду, яку займала позивачка - начальник відділу грошових виплат та компенсацій, натомість передбачено посаду - заступник начальника-начальник відділу з питань призначення та виплати державних соціальних допомог.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивачки, що зміна структури Золочівської райдержадміністрації не віднесена до обставин, з якими законодавець пов'язує зміну істотних умов праці.
Натомість, наслідком зміни структури відповідача є скорочення штату або чисельності працівників та означає, що посада, яку раніше обіймав працівник, виводиться із штатного розпису, що є однією із підстав для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, передбаченою ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VІІІ.
Як встановлено судом, 01.03.2021 року було підготовлено попередження позивачки про зміну істотних умов праці, відповідно до якого, відповідач повідомив, що у зв'язку із реорганізацією для оптимізації організаційної структури управління та проведення заходів направлених на поліпшення діяльності відділів та секторів управління соціального захисту населення вводиться в дію новий штатний розпис з 01 квітня 2021 року та запропоновано посаду головного спеціаліста відділу з питань призначення та виплати державних соціальних допомог. Слід зауважити, що таке попередження не містить ні дати його складання, ні номеру.
Від запропонованої посади позивачка відмовилася, про що зазначила у заяві від 26.03.2021 року, і яка була надіслана на адресу відповідача. Вказану обставину відповідачем під час розгляду справи не спростовано.
Суд звертає увагу на пряму норму ч. 2 ст. 41 Закону України «Про державну службу», в якій зазначено, що переведення здійснюється лише за згодою державного службовця. Тому не отримавши згоду ОСОБА_1 , відповідач повинен був запропонувати позивачці інші вакантні посади, та не був вправі переводити її на посаду головного спеціаліста відділу з питань призначення та виплати державних соціальних допомог управління Золочівської райдержадміністрації.
Відтак, оскільки позивачка повідомлялася про переведення у зв'язку з виведенням її посади зі штатного розпису, та з врахуванням відмови позивачки від переведення на запропоновану посаду, підстав для прийняття рішення про переведення позивачки на посаду головного спеціаліста відділу з питань призначення та виплати державних соціальних допомог управління Золочівської райдержадміністрації не було.
Протилежні доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки спростовуються викладеними правилами чинного законодавства.
Підсумовуючи вказане, суд дійшов висновку, що переведення ОСОБА_1 з посади начальника відділу грошових виплат та компенсацій управління Золочівської райдержадміністрації на посаду головного спеціаліста відділу з питань призначення та виплати державних соціальних допомог управління Золочівської райдержадміністрації з 01.04.2021 року, здійснено відповідачем без дотримання процедури переведення, визначеної Законом України «Про державну службу», з порушенням справедливого балансу між правами працівника та обов'язку щодо приведення у відповідність чинному законодавству штату органу, чим порушено гарантоване законом право на працю, що має наслідком визнання протиправним та скасування наказу Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації № 64-к від 01.04.2021 року про переведення ОСОБА_1 .
Також суд враховує, що під час розгляду справи відповідачем не надано доказів про те, що ним вживалися заходи до переведення позивачки за її згодою на іншу роботу в установі.
Аналогічні за змістом правовідносини викладені у постанові Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 560/1964/20, яку суд враховує в силу імперативних норм ч. 5 ст. 242 КАС України.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивачки за захистом порушених прав та інтересів до суду.
Відповідно до вимог ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до квитанції № 0.0.2125687595.1 від 16.05.2021 року позивачкою сплачено 908,00 судового збору. Отже, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області на користь ОСОБА_1 слід 908,00 грн. сплаченого судового збору.
Також, суд враховує, що згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.(ч.9 ст.139 КАС України).
Положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012 передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд звертає увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч. ч. 3-4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. ч. 5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У поданій представником позивачки заяві 12.07.2021 року визначено розмір відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.
До матеріалів справи подано договір про надання правничої допомоги №31/08/20 від 31 серпня 2020 року, ордер Серія ВС №1075720, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акт про надання правничої допомоги №14/05/21 від 14.05.2021 року, рахунок №14/05/21 від 14.05.2021 року, копію квитанції № 0.0.2125692812.1 від 16.05.2021 року, акт про надання правничої допомоги №08/07/21 від 08.07.2021 року, рахунок №08/07/21 від 08.07.2021 року, копію квитанції № 0.0.2188702104.1 від 08.07.2021 року.
Відповідно до умов договору від 31 серпня 2020 року №31/08/20 для надання адвокатських послуг призначено адвоката Решоту Володимира Володимировича. За результатами правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін договору. В акті вказується обсяг наданих послуг, їх вартість.
Даний Договір укладено до 31.12.2021 року. Відповідно до п. 6.3 Договору, якщо після закінчення строку договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається поновлений на невизначений термін.
Відповідно до акту про надання правничої допомоги №14/05/21 від 14.05.2021 року Виконавець за період з 11 травня по 14 травня 2021 року надав Замовнику правничу допомогу за таким переліком: надання консультацій, ознайомлення зі справою, пошук релевантної судової практики, підготовка та подання позовної заяви про визнання протиправним та скасування наказу, що є предметом у даній справі - вартість 1500,00 грн.
Відповідно до квитанції № 0.0.2125692812.1 від 16.05.2021 року позивачкою оплачено 1500,00 грн. за надання правничої допомоги.
Відповідно до акту про надання правничої допомоги №08/07/21 від 08.07.2021 року Виконавець за період з 15 травня по 08 липня 2021 року надав Замовнику правничу допомогу за таким переліком: складання відповіді на відзив у справі №380/8053/21 - 700,00 грн., участь в судовому засіданні 15.06.2021 року - 600,00 грн., участь в судовому засіданні - 24.06.2021 року - 600,00 грн., участь в судовому засіданні 08.07.2021 року - 600,00 грн. Разом 2500,00 грн.
Відповідно до квитанції № 0.0.2188702104.1 від 08.07.2021 року позивачкою оплачено 2500,00 грн. за надання правничої допомоги.
Суд звертає увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.09.2019 у справі № 810/2816/18.
Отже, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наведені вимоги позивачкою та представником позивачки виконані.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Доводи відповідача, викладені у клопотанні про відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу, поданого 16.07.2021 року, суд оцінює критично, позаяк обов'язку подання викопіювання з Книги обліку доходів та витрат на підтвердження факту проведення розрахунків між позивачкою та її представником наведеними нормами процесуального законодавства не передбачено. Даний факт підтверджено відповідними квитанціями № 0.0.2125692812.1 від 16.05.2021 року та № 0.0.2188702104.1 від 08.07.2021 року про оплату правничої допомоги на суму 1500,00 грн. та 2500,00 грн.
Не враховує суд і твердження відповідача, що Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації є державною установою і власних коштів немає, відповідно на даний час виділення бюджетних асигнувань на покриття судових витрат неможливе.
З даного приводу суд зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника позивача, поданої 12.07.2021 року та стягнення на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації (місцезнаходження: 80700, Львівська область, м. Золочів, вул. Пачовського, 7, код ЄДРПОУ 03194306) про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації від 01.04.2021 року №64-К «Про переведення ОСОБА_1 ».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації (місцезнаходження: 80700, Львівська область, м. Золочів, вул. Пачовського, 7, код ЄДРПОУ 03194306) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 908,00 грн. та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Повне рішення складено 28 липня 2021 року.
Суддя Клименко О.М.