справа №380/10557/21
з питань відводу
28 липня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід судді Львівського окружного адміністративного суду Костецького Н.В. у справі №380/10557/21 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського районного суду Львівської області в особі слідчого судді Миколаївського районного суду Павліва В.Р. про визнання порушень слідчим суддею, відшкодування шкоди,-
На розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебуває позовна заява за позовом ОСОБА_1 до до Миколаївського районного суду Львівської області в особі слідчого судді Миколаївського районного суду Павліва В.Р., в якому просить суд:
- визнати порушення слідчим суддею Миколаївського районного суду Львівської області Павлівим В.Р. п. 4 ч. 1 ст. 137, п. 10 ч. 1 ст. 137 КПК України протиправними;
- відшкодувати за рахунок Державного бюджету ОСОБА_1 - людині похилого віку моральну шкоду за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі 900 мільйонів гривень.
Ухвалою суду від 05.07.2021 позовну заяву залишено без руху. Суд ухвалив: у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за подання цього позову - відмовити; позовну заяву ОСОБА_1 до Миколаївського районного суду Львівської області в особі слідчого судді Миколаївського районного суду Павліва В.Р. про визнання порушень слідчим суддею, відшкодування шкоди - залишити без руху; встановити позивачу строк, протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Від позивача на адресу суду 26.07.2021 за вх. №53654 надійшла заява про відвід головуючого у справі судді Костецького Н.В.
Дана заява мотивована тим що вступна та резолютивна частини ухвали, на думку позивача, не відповідають позовній заяві ОСОБА_1 . Також, позивач вважає, що суддя Костецький Р.Ю. безпідставно вказав в ухвалі про необхідність сплати судового збору за подання цієї позовної заяви. Позивач вказує, що суддею в ухвалі порушено вимоги п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 248 КАС України, ч. 1 ст. 133, 160, 161, п. 4, 5 ч. 1 ст. 167, ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 242, ст. 2 КАС України п. г) п. 2) ч. 1, ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір», що є порушенням права позивача наданого ст. 3 Конституції України, ст. 53 Конвенції про захист прав Людини і основоположних свобод, ст. 6 ч. 3 ст. 9 КАС України. Таким чином, позивач має сумніви щодо неупередженості та об'єктивності судді при вирішенні даної справи та покликається на п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 передано заяву про відвід для реєстрації в автоматизованій системі документообігу та визначення судді для її розгляду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2021 таку заяву передано для розгляду судді Кравціву О.Р, який не входить до складу суду, що розглядає справу №380/10557/21, та його визначено у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Частиною 8 статті 40 КАС України передбачено, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Згідно з ч.11 ст. 40 КАС України питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід судді суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід.
З'ясувавши підстави подання заяви про відвід судді Костецького Н.В., при її вирішенні суд керувався таким.
Нормами ст. 36 КАС України встановлено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого ст. 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
У відповідності до ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді. Тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Особиста безсторонність судді презумується, поки не надано доказів протилежного.
Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» і «незалежним» (ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Загальна декларація з прав людини (ст. 10) та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ч.1 ст. 14) гарантує право кожної особи на розгляд її справи компетентним незалежним та неупередженим судом у встановленому законом порядку. Незалежне суддівство є відповідальним за належну реалізацію цього права. Незалежність суддів передбачає, що судді повинні приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-якого втручання, прямого або непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких причин.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Об'єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Зміст заяви про відвід вказує на те, що остання не містить обґрунтувань з посиланням на належні і допустимі докази щодо наявності підстав для відводу. Натомість, частина 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, як і процесуальні дії чи їх відсутність, не може бути підставою для відводу.
Згідно з ч. 3 ст. 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
На думку суду, наведені заявником обставини не можуть бути підставою для відводу головуючого судді у справі, оскільки твердження щодо дій судді, які викликають сумнів в неупередженості та об'єктивності судді Костецького Н.В. під час розгляду справи базуються виключно на суб'єктивних припущеннях позивача та зводяться до незгоди з процесуальним рішенням.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви ОСОБА_1 про відвід судді Костецького Н.В. та відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись положеннями статей 36, 37, 40, 241-243, 248, 256 КАС України суд, -
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Костецького Н.В. в адміністративний справі №380/10557/21 відмовити повністю.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження ухвали суду окремо від рішення суду не допускається.
Заперечення на ухвалу суду включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Кравців О.Р.