Іменем України
14 липня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1295/21
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Шембелян В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Пономарьової О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
18 березня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - відповідач), в якій позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог від 10.06.2021 (а.с.104-106), просить суд:
- визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області протиправною;
- зобов'язати зробити перерахунок пенсії відповідно до вимог ст. ст. 42, 43, 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 07.10.2009 (із урахуванням повного страхового стажу до 01.01.2004 - 52 років 2 місяці 7 днів, середньомісячного заробітку у розмірі 500,86 та підвищення учасникам війни Пост.№327 п.3) з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 18.06.1991 позивач перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області, йому була призначена трудова пенсія за віком на підставі Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» № 1978-ХІІ від 13.12.1991. З 13.11.2001 позивач постійно проживає в Державі Ізраїль, на день виїзду позивачу виповнився 71 рік.
На підставі Постанови Вищого адміністративного суду України від 05.09.2013 у справі К/9991/2272/12 з 07.10.2009 позивачу поновлено виплату пенсії у розмірі 444,06 грн. До сьогодні відповідачем пенсія виплачується по довіреності у розмірі 444,06 грн.
24.12.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою (згідно з Додатком 3 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (пункт 4.1 розділу IV) та додав копію трудової книжки, в який просив перерахувати розмір його пенсії відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за нормами цього закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше.
Листом від 31.12.2020 відповідачем в перерахуванні пенсії позивачу відмовлено, у зв'язку з тим, що не надавались оригінали або належним чином засвідчені копії документів про стаж. Хоча на інформаційній сторінці веб-порталу Пенсійного фонду України 31 грудня 2020 розміщена інформація «Підвищення мінімальної пенсії для непрацюючих пенсіонерів з 1 січня 2021 року до 2 400 гривень». Кабінетом Міністрів України 22 лютого 2021 прийнято постанову № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» яка передбачає проведення індексацій пенсій з 1 березня 2021 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні. Якщо розмір пенсії, обчислений відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», буде більшим від розміру пенсії, обчисленого відповідно до спеціальних Законів проводиться автоматичне переведення на пенсію на умовах, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за матеріалами пенсійних справ.
Позивач вважає дії відповідача протиправними, оскільки вони не відповідають вимогам закону.
Ухвалою суду від 22.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін (а. с. 22-23).
Ухвалою суду від 12.05.2021 вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а. с. 66-67).
Ухвалою суду від 10.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а. с. 108).
Ухвалою суду від 08.07.2021 замінено відповідача у справі на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області та відкладено судове засідання (а. с. 114).
15.04.2021 від управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області надійшов відзив на позовну заяву (а. с. 57-58), в якому відповідач позовних вимог не визнав з таких підстав.
ОСОБА_1 перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку з 1991 року. За власною заявою позивача про виїзд на постійне місце проживання за межі України, з 23.10.2001 його було знято з обліку в УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області. Відповідно до атестату від жовтня 2001 року - виплата пенсії здійснена по 11.05.2002. На підставі Постанови Вищого адміністративного суду України від 05.09.2013 по справі К/9991/2272/12 з 07.10.2009 позивачу поновлено виплату пенсії у розмірі 444,06 грн. 24.12.2020 Позивач звернувся до Управління із заявою про перерахунок пенсії. Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області за наслідками розгляду вказаного звернення листом № 1216-02-8/12012 від 31.12.2020 було надано роз'яснення позивачеві про порядок звернення із заявою про перерахунок пенсії та про необхідність надання певних документів, які надані не були. Копії документів, надані позивачем до листа вх.2956/8 від 24.12.2020, завірені неналежним чином.
Рішенням від 25.02.2021 управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2021 її розмір складає 944,06 грн. Таким чином, управління діяло на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законами та підзаконними нормативними актами. Отже, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку з 1991 року, в 2001 році виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, що визнає відповідач, а також підтверджено копією паспорта громадянина України для виїзду за кардон, дію якого продовжено до 12.09.2021 (а.с. 6).
23.10.2001 позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просив зняти з обліку його пенсійну справу та провести виплату за наступні 6 місяців (а.с. 73).
Розпорядженням УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області виплату пенсії ОСОБА_1 припинено у зв'язку із виїздом за кордон (Ізраїль) відповідно до ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія виплачена на півроку вперед. Виїзні документи на 12.11.2001. Пенсія виплачена по 11.05.2002 (а.с. 74).
Постановою Вищого адміністративного суду України від 05.03.2013 по справі № К/9991/2272/12 позовні вимоги ОСОБА_1 до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними та поновлення нарахування та виплати пенсії задоволено. Визнано дії УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 у відновленні виплати пенсії з 07.10.2009 неправомірними. Зобов'язано УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 (а.с. 75-76).
Розпорядженням №977 від 07.02.2014 позивачу призначено з 07.10.2009 виплату пенсії за віком як науковому працівнику (стаж наукової роботи 27 років 3 місяці 1 день), середньомісячний заробіток - 500,85958 (станом на 31.03.2001) повний стаж - 52 роки 2 місяці 19 днів станом на 19.04.2001, загальний процент пенсії від заробітку - 87%, основний розмір пенсії від середнього заробітку - 435,74820 (500,85958 х 87% : 100%), коефіцієнт підвищення основного розміру пенсії - 1, підвищення пенсії учасникам війни - 8,31, всього - 444,06 грн.(а.с. 77).
Розрахунком стажу позивача для обчислення пенсії також підтверджено наявність в позивача стажу наукового працівника 27 років 3 місяці 1 день, страхового стажу з 01.07.2000 - 9 місяців 19 днів, загального стажу - 52 роки 2 місяці 19 днів (а.с.78).
В розрахунку заробітку для обчислення пенсії позивачу відповідачем зазначено, що середньомісячний заробіток для обчислення з 01.01.2008 складає - 2167,04; середньомісячний заробіток для обчислення з 01.05.2012 - 2794.89 (а.с.79).
Розпорядженням №193493 від 17.02.2014 здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2014, однак розмір виплати залишився той самий: загальний процент пенсії від заробітку -87%, основний розмір пенсії від середнього заробітку - 435,74820, коефіцієнт підвищення основного розміру пенсії - 1, підвищення пенсії учасникам війни - 8,31, всього - 444,06 грн (а.с. 80).
До всіх наступних розпоряджень про перерахунок пенсії позивача, що виготовлялися в автоматизованій системі вручну вносилися виправлення, розмір виплат залишався тай самий: загальний процент пенсії від заробітку - 87%, основний розмір пенсії від середнього заробітку - 435,74820, коефіцієнт підвищення основного розміру пенсії - 1, підвищення пенсії учасникам війни - 8,31, всього - 444,06 грн(а.с. 81-85).
Розрахунком пенсії позивача станом на 01.12.2020 підтверджено, що позивачу не нараховувалася та не виплачувалася компенсаційна виплата 80-ти річним з 01.04.2020 - 500,00 грн, на яку позивач мав право з 01.04.2020, однак розмір виплат залишався тай самий: загальний процент пенсії від заробітку - 87%, основний розмір пенсії від середнього заробітку - 435,7500, підвищення пенсії учасникам війни - 8,31, всього - 444,06 грн (а.с. 38, 90).
Рішенням від 25.02.2021 відповідач зробив перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно до якого розмір пенсії склав 944,06 грн (з урахуванням компенсаційної виплати 80-ти річним з 01.03.2021 - 500,00 грн), загальний процент пенсії від заробітку - 87%, основний розмір пенсії від середнього заробітку - 435,7500, підвищення пенсії учасникам війни - 8,31 (10% від 1854 грн, пост. №327 п.3), всього - 444,06 грн (а.с. 91).
Трудова книжка позивача від 17.08.1955 містить наступні записи періодів роботи (а.с.10-17):
- з 15.08.1955 по 30.10.1956 працював лікарем-терапевтом при Медоб'єднанні м. Сєвєродонецька;
- з 01.11.1956 по 24.11.1969 завідуючим заводської амбулаторії в Лисичанському районному відділі охорони здоров'я Лисичанського району Ворошиловоградської області;
- з 25.11.1969 по 18.06.1991 головним лікарем Сєвєродонецької міської лікарні;
- з 20.06.1991 по 19.04.2001 головним лікарем, лікарем в Територіальному медичному об'єднанні м. Сєвєродонецьку.
Отже наявність в позивача вказаного трудового стажу для виплати пенсії визнається відповідачем та підтверджується трудовою книжкою позивача, копія якої наявна в матеріалах пенсійної справи.
24.12.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою (згідно з Додатком 3 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (пункт 4.1 розділу IV) та додав копію трудової книжки, в який просив перерахувати розмір його пенсії відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за нормами цього закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше (а.с.39 зв. бік).
Листом від 31.12.2020 відповідачем в перерахуванні пенсії позивачу відмовлено, у зв'язку з тим, що не надавались оригінали або належним чином засвідчені копії документів про стаж. (а.с. 45).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ Про Листом від 31.12.2020 відповідачем в перерахуванні пенсії позивачу відмовлено, у зв'язку з тим, що не надавались оригінали або належним чином засвідчені копії документів про стаж. пенсійне забезпечення (далі Закон № 1788), Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі Закон № 1058).
Так, статтею 44 Закону № 1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, зазначив, що право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Саме на підставі вказаного рішенння Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 постановою Вищого адміністративного суду України від 05.03.2013 по справі № К/9991/2272/12 позовні вимоги ОСОБА_1 до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними та поновлення нарахування та виплати пенсії задоволено. Визнано дії УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 у відновленні виплати пенсії з 07.10.2009 неправомірними. Зобов'язано УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 (а.с. 75-76).
Суд звертає увагу на ті обставини, що у вказаній постанові суду не зазначено розміру пенсії позивача, в якому її слід виплачувати, таким чином, поновлена виплата пенсії позивача мала відбуватися відповідно до вимог чинного (станом на дату нарахування поточних виплат за відповідний місяць) законодавства на підставі матеріалів пенсійної справи позивача про стаж та заробітну плату (на підставі яких пенсія йому була призначена), з наступними перерахунками на підставі відповідних норм законодавства, станом на дату нарахування поточних виплат за відповідний місяць.
Отже, саме вказаною постановою суду визнано за позивачем право отримувати пенсію довіччно в належному розмірі відповідно до вимог чинного на дату нарахування поточних платежів законодавства.
Відповідач же, в супереч вимогам рішення суду та чинного на дату поновлення виплат (07.10.2009) законодавства самостійно безпідставно визначив розмір пенсії позивача в розмірі меншому за мінімальний, що передбачений Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» (573 грн) і продовжив здійснювати нарахування та виплату пенсії позивачу з 07.10.2009 без наступних перерахунків на підставі вимог чинного законодавства.
Таким чином, призначивши пенсію Розпорядженням №977 від 07.02.2014 позивачу з 07.10.2009 всупереч вимогам чинного законодавства та продовжуючи виплату пенсії позивачу в розмірі, 444,06 грн (який відповідав розміру пенсії позивача станом на дату припинення її виплати в 2001 році, що визнає відповідач) без наступних перерахунків і підвищень, відповідач дійсно порушив право позивача на отримання пенсії в більшому (за призначений йому) розмірі, що свідчить про неналежне виконання рішення суду (постанови Вищого адміністративного суду України від 05.03.2013 по справі № К/9991/2272/12) відповідачем.
Отже саме неналежне виконання рішення суду відповідачем призвело до порушення прав позивача, починаючи з 07.10.2009, що підтверджено копіями розпоряджень відповідача про призначення виплат на виконання рішення суду та насупних корегованих вручну перахунків (а.с. 80-91).
Посилання відповідача на перерахунок пенсії позивача рішенням від 25.02.2021 відповідач суд вважає незмістовним, оскільки цим рішенням пенсійний орган зробив перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно до якого розмір пенсії склав 944,06 грн (з урахуванням компенсаційної виплати 80-ти річним з 01.03.2021 - 500,00 грн), загальний процент пенсії від заробітку - 87%, основний розмір пенсії від середнього заробітку - 435,7500, підвищення пенсії учасникам війни - 8,31 грн (10% від 1854 грн, пост. №327 п.3), всього - 444,06 грн (а.с. 91). Отже, фактично цим рішенням відповідач лише призначив позивачу додатково компенсаційну виплату 80-ти річним з 01.03.2021 - 500,00 грн, право на отримання якої позивач мав ще з 01.04.2020 згідно з абзацем другим пункту 1 постанови КМУ від 1 квітня 2020 року № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», оскільки станом на дату прийняття вказаної постанови позивач вже досяг віку 80 років.
Наявність в позивача стажу роботи понад 52 роки визнається відповідачем та підтверджена розрахунком стажу позивача (а.с.78).
Як вістановлено судом, відповідач з 07.10.2009 по дату розгляду цієї справи в суді фактично не застосовував коефіцієнт підвищення основного розміру пенсії (застосовував його в розмірі - 1), постійно нараховував та виплачував пенсію позивачу в розмірі меншому, ніж мінімальні розміри пенсії, визначені Законами України про затвердження бюджету на відповідні роки.
Відповідач, як суб'кт владних повноважень жодним чином не обгрунтував розрахунку призначеної за рішенням суду пенсії позивача, правомірності визначення його розміру, в тому числі не обгрунтував і підстав, а також розміру нарахування позивачу підвищення пенсії учасникам війни - 8,31 грн. Таким чином, не довів суду правомірості здійснення таких виплат.
Відповідач з формальних підстав відмовив позивачу в перерахунку розміру його пенсії листом від 31.12.2020, у зв'язку з тим, що не надавались оригінали або належним чином засвідчені копії документів про стаж. Хоча всі необхідні документи для виконання рішення суду та продовження виплати пенсії були наявні у відповідача в пенсійній справі позивача.
Таким чином суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення шляхом визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 без наступних перерахунків на підставі вимог чинного законодавства та зобов'язання правонаступника відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 відповідно вимог чинного законодавства щодо наступних перерахунків, з урахуванням повного страхового стажу понад 52 роки та правової оцінки, що надана судом у рішенні, а також виплатити заборгованість за минулий час.
Водночас, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині нарахування компенсації втрати частини доходів, та вважає їх передчасними, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Враховуючи відсутність підстав вважати, що право (можливе) на отримання компенсації при виплаті перерахованих сум пенсії буде порушене відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 522/535/17 (адміністративне провадження К/9901/964/18, К/9901/969/18).
В зазначеній частині вимог позивачем обрано хибний спосіб захисту, тому в задоволенні вимог в цій частині слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в загальному розмірі 908 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.2051710006.1 від 15.03.2021 (а.с. 5).
Оскільки судом встановлено порушення відповідачем конституційного права позивача на отримання пенсії в належному розмірі, на захист якого позивач і звернувся до суду, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 908,00 грн на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Помилка позивача в обранні належного способу захисту порушеного права не має впливу на розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 без наступних перерахунків на підставі вимог чинного законодавства.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 відповідно вимог чинного законодавства щодо наступних перерахунків, з урахуванням повного страхового стажу понад 52 роки та правової оцінки, що надана судом у рішенні, а також виплатити заборгованість за минулий час.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 грн (дев'ятсот вісім грн).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 23 липня 2021 року.
Суддя В.С. Шембелян