28 липня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/2312/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Дегтярьової С.В., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Благовіщенської міської ради Кіровоградської області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, ЄДРПОУ: 39767636)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення №148 від 09.04.2021 р. четвертої сесії восьмого скликання Благовіщенської міської ради Кіровоградської області “Про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність” в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної у графічних матеріалах земельної ділянки площею 2,0 га у власність;
- зобов'язати Благовіщенську міську раду Кіровоградської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної у графічних матеріалах земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства із категорій земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі на території Благовіщенської (Кам'янобрідської сільської) ради Благовіщенського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту, відповідно до заяви ОСОБА_1 від 17.03.2021 р.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.67-68).
Позов мотивовано тим, що позивач 17.03.2021 року звернулася до Благовіщенської міської ради Кіровоградської області із заявою про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га ріллі, цільове призначення «для ведення особистого селянського господарства», із категорій земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі на території Благовіщенської міської (Кам'янобрідської сільської) ради Кіровоградської області, за межами населеного пункту. Однак, відповідач прийняв рішення від 09.04.2021 №148 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність", пославшись на те, що графічні матеріали не відповідають вимогам законів та земельна ділянка, вказана у зверненні, надана іншій особі. Позивач, не погоджуючись з такою відповіддю, наполягаючи на тому, що нею виконано всі вимоги, передбачені законодавством для отримання дозволу, просить суд зобов'язати відповідача надати їй дозвіл.
Ухвалою судді від 21.05.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву - упродовж 15 днів від дня отримання цієї ухвали. Відповідач правом подачі відзиву на позов не скористався.
Розглянувши справу в порядку спрощеного (письмового) провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що позивач звернулася до Благовіщенської міської ради Кіровоградської області із заявою від 17.03.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення на території колишньої Кам'янобрідської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту (а.с.12). До даної заяви позивачем додано графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копії паспорта та ідентифікаційного номера (а.с.13-19).
Рішенням четвертої сесії восьмого скликання Благовіщенської міської ради Кіровоградської області від 09.04.2021 р. №148 позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га в зв'язку з тим, що подані матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, у відповідності до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України. За результатами розгляду матеріалів встановлено, що земельна ділянка, вказана у зверненні, надана іншій особі (а.с.20-21).
Не погодившись із вказаним рішенням, представник позивача звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Так, частинами 1, 2, пункту "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Пунктом “в” ч.3 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у ст.121 ЗК України. Відповідно до ч.1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування” вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Таким чином, до повноважень відповідача належить розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передача таких земельних ділянок у власність або користування у порядку, передбачених ст.118, 123 ЗК України.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільська, селищна, міська рада питання регулювання земельних відносин повинна вирішувати виключно на пленарних засіданнях і відповідно до закону.
У відповідності зі ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.
Крім того, із аналізу положень Земельного кодексу України слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Так, відповідач відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, посилається на те, що подані графічні матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, у відповідності до частини сьомої статті 118 ЗК України. Також зазначено, що земельна ділянка, вказана у зверненні, надана іншій особі.
Судом встановлено, що позивачем разом із заявою до Благовіщенської міської ради Кіровоградської області були додані графічні матеріали (викопіювання), роздруковані із публічної кадастрової карти України, на якому зазначено місце розташування земельної ділянки, її орієнтовна площа (а.с.13).
Суд зауважує, що в оскаржуваному рішенні про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не наведено конкретних мотивів відмови із зазначенням норми закону чи іншого нормативно-правового акту, який не дотримано позивачем.
Так, оскаржуване рішення містить посилання на норми Земельного Кодексу України без конкретизації, що не дає можливість встановити підставу для відмови для того щоб її усунути заявником. Суд зауважує, що рішення, які виносить відповідач як суб'єкт владних повноважень повинні бути зрозумілими для осіб, які звертаються до нього із відповідними заявами.
Більш того, вказівка у рішенні про те, що земельна ділянка, вказана у зверненні, надана іншій особі, потребує конкретизації з посиланням на відповідні підстави переходу права на неї, що відповідачем зроблено не було. Не надав відповідач відповідних доказів і на вимогу ухвали суду про відкриття провадження у даній справі для того, щоби суд мав можливість перевірити такі факти.
З огляду на викладене, виникає питання, з яких підстав відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу? З підстави невідповідності графічних матеріалів законам, чи з тієї підстави, що така земельна ділянка вже передана іншій особі? В оскаржуваному рішенні вказані обидві підстави, що суперечить об'єктивності та не може мати місце в сукупності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є невмотивованим, що свідчить про те, що відповідач прийняв його із порушенням норм Земельного кодексу України, оскільки не зазначив конкретні підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 жовтня 2019 року у справі №811/1845/18.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Благовіщенської міської ради Кіровоградської області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 22 Закону України "Про землеустрій" рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про землеустрій", землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил; діяльність у сфері землеустрою - наукова, технічна, виробнича та управлінська діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб, що здійснюється при землеустрої.
Суб'єктами землеустрою відповідно до статті 4 цього Закону є органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.
Так, за змістом частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, територіальний орган Держгеокадастру на етапі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розглядаючи відповідне клопотання громадянина, повинен перевірити відповідність місця розташування обраної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, бажане місце розташування земельної ділянки зазначається у викопіюванні з кадастрової карти (плану) або в інших графічних матеріалах, які подаються до клопотання та повинні ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки. Ці графічні матеріали є частиною документації із землеустрою, відповідно до статей 29, 50 Закону України "Про землеустрій".
Порядок розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про передачу у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності (ч.7 ст.118 Земельного кодексу України) передбачає наявність у відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування права вибору одного з рішень - надати дозвіл або відмовити у його наданні. Відповідне рішення орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає за результатами такої перевірки та у разі відповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель, проектів землеустрою, затверджених у встановленому законом порядку, надає громадянину дозвіл на розроблення проекту землеустрою, а в протилежному випадку - відмовляє у наданні такого дозволу.
Відповідно до п.п.2, 4, 10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов висновку, що з огляду на визнання протиправним рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, беручи до уваги те, що в рішенні вказано про те, що земельна ділянка вже надана іншій особі, порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за її заявою має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву та прийняти рішення відповідно до вимог земельного законодавства. При цьому, суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача, з урахуванням встановлених судом обставин, а також правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі, та обґрунтувати його належним чином.
Згідно ч.1, 3 ст.139 КАС України, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд стягує на користь позивача здійснені документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 454,00 грн. (50%) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 77, 90, 132, 134, 139, 143, 242-246, 255, 262, 293, 295-297 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Благовіщенської міської ради Кіровоградської області від 09 квітня 2021 року №148 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» в частині відмови ОСОБА_1 у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства.
3. Зобов'язати Благовіщенську міську раду Кіровоградської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.03.2021 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства, земельної ділянки площею 2,00 га, що знаходиться на території колишньої Кам'янобрідської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на оплату судового збору в сумі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Благовіщенської міської ради Кіровоградської області (ЄДРПОУ: 05402697).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Повний текст судового рішення виготовлений 28.07.2021 року в зв'язку з перебуванням судді Дегтярьової С.В. у відпустці в період з 05.07.2021 року по 19.07.2021 року включно.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. Дегтярьова