29 липня 2021 року Справа № 280/3800/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 44118663)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд скасувати рішення Головною управління ДПС у Запорізькій області від 12.01.2021 № 75/АП/08-01-24-05 про відмову списання суми заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціальною внеску, нарахованої ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.10.2020 на суму 35 588 грн. 74 коп.; зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області відкоригувати дані інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у загальній сумі 35 588 гри. 74 коп.
Обґрунтовуючи заявлений позов, ОСОБА_1 вказує, що 12.01.2021 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області прийнято рішення № 75/АП/08-01-24-05 про відмову списання суми заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціальною внеску за період з 01.01.2017 по 31.10.2020 в сумі 35 588,74 грн. оскільки під час проведення камеральної перевірки податковим органом встановлено, що позивач отримав дохід (прибуток) від здійснення підприємницької діяльності в ІІ кварталі 2018 року за ознакою доходу 157 «Дохід, виплачений самозайнятій особі» отримано дохід в сумі - 3723,00 грн. Зазначає, що вищезазначений факт не відповідає дійсності, адже згідно наданої бухгалтерської довідки, роботодавця позивача в період з 01.11.2017 по 05.06.2018, Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрорегіонгаз» при поданні податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого із них податку за 2 квартал 2018 року було допущено помилку у визначенні ознаки доходу - 157 для ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). В подальшому, а саме 04.03.2021 ТОВ «Дніпрорегіонгаз» помилку виправлено, шляхом подання уточнюючого податкового розрахунку сум доходу нарахованою (сплаченою) на користь фізичних осіб, і сум утриманого із них податку за 2-й квартал 2018 року, реєстраційний номер 12319179, ознака доходу - 102. Проте, вказує, що у зв'язку зі спливом часу, передбаченого п. 9-15 Закону України № 2462-IV, на подання заяви про списання боргу з єдиного внеску, позивач після усунення виявлених помилок з боку роботодавця у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків в ДФС Україні про суми виплачених доходів та утриманих податків за спірний період, змушений звернутись до суду за захистом своїх прав. Крім цього, зазначає, що станом на день подання даного позову до суду, позивач, вже втратив правовий статус фізичної особи-підприємця, у зв'язку із державною реєстрацію припинення підприємницької діяльності. Враховуючи викладене, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, 08.06.2021 до суду надійшов відзив на адміністративний позов (вх. №32682), в якому відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки згідно відомостей з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплати доходів та утриманих податків, встановлено, що ОСОБА_1 в II кварталі 2018 року за ознакою доходу - 157 «Дохід, виплачений самозайнятій особі» отримано дохід в сумі - 3723,0 грн., тому позивача повідомлено, що не підлягає списанню борг з єдиного внеску у сумі 35 588,74 грн., так як не відповідає вимогам п.9 прим. 15 Закону №2462. Посилається на те, що помилку в податковому розрахунку підприємством виправлено тільки 04.03.2021, після проведення перевірки позивача та після спливу строку, встановленого законодавцем (до 1 березня 2021 року) для подання заяв про списання несплачених сум недоїмки, штрафу, пені, нарахованих платникам єдиного внеску. З урахуванням вищезазначеного, та норм діючого законодавства вважає, що рішення відповідача від 12.01.2021 №75/АП/08-01-24-05 є правомірним, законним та таким, що скасуванню не підлягає. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду 18.05.2021 відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без виклику сторін та та проведення судового засідання протягом шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
ОСОБА_1 з 27.10.2000 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку у Головному управлінні ДПС у Запорізькій області.
03.12.2020 внесено запис про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 .
16.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області із заявою про списання заборгованості по єдиному внеску.
Листом від 12.01.2021 вих. № 75/АП/08-01-24-05 повідомлено ОСОБА_1 про те, що в ході проведення перевірки згідно відомостей з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплати доходів та утриманих податків, встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в II кварталі 2018 року за ознакою доходу - 157 «Дохід, виплачений самозайнятій особі» отримано дохід в сумі - 3723,0 грн. Тому, не підлягає списанню борг з єдиного внеску у сумі 35 588,74 грн., так як не відповідає вимогам п.9 прим. 15 Закону №2462.
Не погодившись із вказаним рішенням та з вимогою зобов'язати відповідача вичнити певні дії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VІ "Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі по тексту Закон № 2464).
Згідно з пунктами 1, 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014) платниками єдиного внеску є:
1) роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;
особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов'язковості визначення бази нарахування ЄВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Згідно п.2 ч. 1 ст.7 Закону № 2464-VI разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
З матеріалів справи встановлено, що з 27.20.2000 позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку у Головному управлінні ДПС у Запорізькій області.
За період з 01.01.2017 позивачу було нараховано єдиний внесок у розмірі 35 588,74 грн., зокрема:
за 2017 рік в сумі - 8448,0 грн.;
за 2018 рік в сумі - 9828,72 грн.;
за 2019 рік в сумі - 11016,72 грн.;
за січень-лютий 2020 року в сумі 2078,12 грн.
за червень 2020 року в сумі 1039,06 грн.;
за III квартал 2020 року в сумі - 3 178,12 грн.
03.12.2020 внесено запис про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 .
При цьому, 13 травня 2020 року Верховною радою України прийнято Закон України №592-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" (далі - Закон №592-ІХ).
З пояснювальної записки до проекту Закону № 592-ІХ слідує, що його прийняття було обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов'язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об'єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 592-ІХ цей Закон набирає чинності з 1 січня 2021 року, крім пункту 5 розділу I цього Закону, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Днем опублікування Закону № 592-ІХ є 02 червня 2020 року, а тому з 03 червня 2020 року набрав чинності пункт 5 розділу І Закону № 592-ІХ, відповідно до положень якого розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-15 такого змісту: "Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників":
а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;
б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:
1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників";
2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.
У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.
Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.
Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню".
Аналіз вищенаведених норм пунктів 9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI дозволяє визначити коло осіб, на яких поширює свою дію вказана норма, порядок та умови подання відповідної заяви про списання недоїмки за період з 01.01.2017, алгоритм дій податкового органу при розгляді такої заяви, вичерпний перелік підстав для відмови у задоволенні такої заяви, а також наслідки прийняття рішення про списання податкового боргу.
Зі змісту наведених норм, слідує, що обов'язковою умовою для здійснення списання суми недоїмки, штрафу та пені по єдиному внеску є подання платником податків заяви про таке списання, а фактичне списання заборгованості здійснюється контролюючими органами після проведення камеральної перевірки, за результатами якої приймається рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Враховуючи вищевказані вимоги, позивач звернувся до контролюючого органу із заявою про списання сум заборгованості з ЄСВ.
Проте, контролюючим органом відмовлено позивачу у списанні сум недоїмки, нарахованих платникам єдиного внеску, оскільки в ході проведення перевірки згідно відомостей з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплати доходів та утриманих податків, встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в II кварталі 2018 року за ознакою доходу - 157 «Дохід, виплачений самозайнятій особі» отримано дохід в сумі - 3723,0 грн.
З наданих до матеріалів справи відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків станом на 18.02.2021 вбачається, що дійсно за ОСОБА_1 в II кварталі 2018 року за ознакою доходу - 157 обліковується «Дохід, виплачений самозайнятій особі» отримано дохід в сумі - 3723,00 грн.
Надалі, згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків станом на 11.03.2021 вбачається, що за ОСОБА_1 починаючи з 01.01.2017, в тому числі в II кварталі 2018 року, будь-які суми за ознакою доходу « 157» не обліковуються.
Крім того, як вказано у бухгалтерській довідці ТОВ «Дніпрорегіонгаз» від 26.03.2021: «Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрорегіонгаз» повідомляє , що при поданні Податкового розрахунку доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і суми утриманого із них податку за 2-й квартал 2018 року було допущено помилку у зазначенні ознаки доходу -157 для ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ). Згідно наказу № 124 від 30.10.2017 року ОСОБА_1 був прийнятий оператором заправних станцій на повний робочий день.
Помилку виправлено поданням уточнюючого податкового розрахунку доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого із них податку за 2-й квартал 2018 року 04.03.2021…».
Враховуючи викладене, суд констатує, що оскільки на день проведення контролюючим органом камеральної перевірки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за його заявою про списання заборгованості у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків значилася інформація про отримання ним доходу, у контролюючого органу, згідно п. 9-15 Закону № 2464-VI, були наявні підстави для прийняття рішення про відмову у списанні ОСОБА_1 суми недоїмки з ЄСВ.
Тому, у суду відсутні підстави для визнання рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 12.01.2021 № 75/АП/08-01-24-05 про відмову списання суми заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціальною внеску протиправним.
Проте, як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 як фізичною особою -підприємцем не було отримано доходу від підприємницької діяльності з 01.01.2017 до дати подання ним заяви, проте через помилку у податковій звітності позивача фактично позбавлено права на списання сум заборгованості, встановленого Законом №592-ІХ.
Суд зазначає, що органи ДПС здійснюючи функції з адміністрування єдиного внеску повинні всіляко сприяти платникам внеску в реалізації їхніх прав та обов'язків, а не мати на меті виключно збільшення платнику податкових зобов'язань за допущення помилок у формуванні звітності.
Як вказує ЄСПЛ у справі Rysovskyy проти України, 29979/04, п.71Є, принцип “належного урядування”, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки. Потреба виправити минулу “помилку” не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, що не впроваджують або не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення).Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Крім того, у рішенні ЄСПЛ "Щокін проти України" вказано, що « … Збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав. Отже, за практикою ЄСПЛ вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою. У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції…».
Враховуючи викладене, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом скасування рішення Головною управління ДПС у Запорізькій області від 12.01.2021 № 75/АП/08-01-24-05 про відмову списання суми заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціальною внеску, нарахованої ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.10.2020.
При цьому, суд зауважує, що в силу вимог Закону № 2464-VI прийняття рішення про списання суми заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціальною внеску, на підставі поданої особою заяви та проведеної перевірки є виключними дискреційними повноваженнями контролюючого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тому, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.12.2020 про списання суми заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціальною внеску, нарахованої ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.10.2020 з урахуванням висновків суду, наведених у мотивувальній частині цього рішення.
У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що заявлений позов належить задовольнити частково.
Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору..
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 681,00 грн. який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Скасувати рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 12.01.2021 № 75/АП/08-01-24-05 про відмову списання суми заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціальною внеску, нарахованої ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.10.2020.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.12.2020 про списання суми заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціальною внеску, нарахованої ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.10.2020 з урахуванням висновків суду, наведених у мотивувальній частині цього рішення.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 681 (шістсот вісімдесят одна) грн. 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 29 липня 2021 року.
Суддя Л.Я. Максименко