Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 липня 2021 р. Справа№200/5157/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання протиправними та незаконними дій з відмови у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачі «Посвідчення члена сім'ї загиблого»; зобов'язання відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (як члену сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни) видати мені «Посвідчення члена сім'ї загиблого».
В обґрунтування вимог позивач зазначила, що її померлий чоловік брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі військової частини, отримав 2 групу інвалідності та мав статус ветерана війни - інваліда війни. За змістом викладеного в позові, відповідно до вимог чинного законодавства наведені обставини дають право позивачу на отримання статусу члена сім'ї померлого ветерана війни. У зв'язку з цим відповідач незаконно відмовив у встановленні статусу члена сім'ї померлого ветерана війни та видачі відповідного посвідчення.
Відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечував, підстави незгоди визначив в наданому до суду відзиві на позов. Відповідач зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, на яких поширюється чинність цього Закону відносяться сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Дія цього положення поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які за життя мали статус учасника бойових дій чи статус інваліда внаслідок війни.
Втім, як зазначено відповідачем у відзиві, за змістом відзиві соціальний захист членів сім'ї померлих учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, смерть яких пов'язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Саме на підставі положень цього Закону позивач отримала статус дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, та видане посвідчення дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії І, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Ухвалою від 30.04.2021 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою від 24.05.2021 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Позивач, ОСОБА_1 , з 02.121963 р.н., зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 08.10.2015, копія якого наявна в матеріалах справи.
Померлий ОСОБА_2 був особою, якій встановлено статус інваліда війни 2 групи, що підтверджується посвідченням інваліда війни 2ї групи № НОМЕР_3 від 03.06.2010 (арк. справи 11). Також він мав статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 12.05.2009. Відповідно до вкладки № НОМЕР_5 до посвідчення категорії 1 серії НОМЕР_4 позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (арк. справи 12).
Згідно Експертного висновку МСЕК № 7736 від 30.03.2016 за наслідком розгляду звернення родичів з приводу смерті ОСОБА_2 та наданої документації зареєстрованої в ЦМЕК 22.02.2016 на предмет встановлення причинного зв'язку хвороби, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС встановлено, що захворювання, що призвело до смерті пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
07.06.2016 Донецькою обласною державною адміністрацію видано позивачці посвідчення дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою за №000199 (арк. справи 7), згідно з яким пред'явник довідки має право на пільги і компенсації, передбачені статтями 20 п. п. 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23, 27 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
07.04.2021 позивач звернулася до відповідача із заявою про встановлення статусу та видачі посвідчення члена сім'ї загиблого ветерана війни відповідно до наданих документів.
Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради листом №56-33-22591-56.1 від 08.04.2021 повідомив позивача про розгляд її заяви. За змістом цього листа, надана позивачем довідка медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААА № 159230 від 31.02.2010, видана ОСОБА_2 , свідчить про зв'язок його захворювання із виконанням ним обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, через що відсутні підстави для встановлення дружині померлого ліквідатора аварії на ЧАЕС статусу сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Соціальний захист дружин померлих учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, смерть яких пов'язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, здійснюється відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Частиною 2 статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 22.10.93 N 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон N 3551) та Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою КМУ від 12.05.94 N 302 (далі - Положення N 302).
В преамбулі до Закону N 3551 зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого становлення до них.
Відповідно до статті 4 Закону N 3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Згідно із частиною першою статті 7 Закону N 3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Пунктами 1, 9 частини другої статті 7 Закону N 3551 визначено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
З аналізу наведених правових норм слідує, що обов'язковими умовами, за яких особу можна віднести до осіб з інвалідністю внаслідок війни, є наявність інвалідності, доказів залучення такої особи до військовослужбовців або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Згідно із положеннями пункту 1 статті 10 Закону N 3551 чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Пунктом 2 статті 10 Закону N 3551 визначено, що чинність цього Закону поширюється на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів, підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге. На дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю.
Статтею 18 Закону 3551 передбачено, що ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна. Учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам війни та постраждалим учасникам Революції Гідності, які одночасно є особами, на яких поширюється чинність цього Закону згідно із статтею 10 цього Закону, видається одне посвідчення за їхнім вибором, у якому робиться відмітка про встановлення іншого правового статусу.
Відповідно до пункту 4 Положення N 302 особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого".
"Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина (абзац другий пункту 7 Положення N 302).
Спірним питанням в межах цієї справи є правомірність відмови відповідача у встановленні позивачу статусу сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, оформленої листом від 08.04.2021. Зазначена відмова вмотивована тим, що соціальний захист дружин померлих учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, смерть яких пов'язана із захворюванням отриманим під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕСМ здійснюється відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС».
За змістом листа відповідача від 08.04.2021 під час вирішення питання відповідачем досліджувалася лише довідка МСЕК 10 ААА № 159230 від 31.02.2010, видана ОСОБА_2 ,, згідно з якою його захворювання пов'язано із виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Копія цієї довідки в матеріалах справа відсутня. Водночас, позивач, обґрунтовуючи наявність в неї права на набуття статусу дружини померлого (загиблого) ветерана війни посилається на набуття померлим пільг, встановлених законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджують посвідчення НОМЕР_6 , експертний висновок ЦМЕК МОЗ та МНС України від 30.03.2016, відповідно до якого захворювання, що призвело до смерті чоловіка позивача пов'язано із виконанням обов'язків військової служби по ліквідації аварії наслідків на ЧАЕС. З визначеного у заяві позивача від 07.0.42021 переліку доданих до неї документів судом встановлено, що до заяви позивач додала копію посвідчення ветерана війни-інваліда війни від 03.06.2010, експертний висновок ЦМЕК МОЗ та МНС України від 30.03.2016, яким встановлено причинний зв'язок між хворобою, інвалідністю та смерті її померлого чоловіка з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Наявне в матеріалах справи посвідчення померлого ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 підтверджує набуття ним за життя права на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої комісії МОЗ та МНС України від 30.03.2016 N 7736 захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 , пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (арк. справи 10).
Відомості зазначених документів свідчать про наявність підстав для отримання позивачем статусу дружини померлого (загиблого) ветерана війни та спростовують наведені в листі відповідача від 08.04.2021 підстави у наданні такого статусу. Таким чином, позовна вимога про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови позивачу у наданні спірного статусу з підстав, викладених у листі від 08.04.2021 № 56-33-22591-56.1, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради надати позивачу статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видати посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни суд зазначає таке.
Абзацом другим частини четвертої статті 245 КАС України визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд не може перебирати на себе повноваження органів державної влади, в даному випадку органів управління праці та соціального захисту населення, оскільки питання щодо надання статусу члена сім'ї померлого ветерана війни та видача відповідного посвідчення є виключною компетенцією відповідача. Крім того, в даному випадку відповідачем не надавалася оцінка наданому позивачем пакету документів, необхідних для призначення відповідного статусу, а відповідь на заяву надано виключно з посиланням на відсутність права позивача на такий статус.
Оскільки під час розгляду справи судом встановлено відсутність у відповідача під час вирішення питання про надання позивачу статусу дружини померлого ветерана війни - інвалідів війни експертного висновку ЦМЕК МОЗ та МНС України від 30.03.2016, та віднесення вирішення цього питання до дискреційних повноважень відповідача, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради надати позивачу статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видати посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни слід відмовити.
Разом з тим, згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).
Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.04.2021 з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 ст. 139 КАС України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 908 грн, який суд вважає за можливе покласти на відповідача в повному обсязі.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 241-243, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради з відмови ОСОБА_1 з підстав, викладених у листі від 08.04.2021, у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачі «Посвідчення члена сім'ї загиблого».
Зобовязати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.04.2021 з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Відомості про сторін:
ОСОБА_1 (позивач) - ІПН НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1
Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради (відповідач) - код ЄДРПОУ 41336065, адреса: 87500, Донецька обл., місто Маріуполь, проспект Миру, 70
Суддя А.С. Михайлик