Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 липня 2021 р. Справа№200/4816/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання перебування: АДРЕСА_2 ) до Міністерства внутрішніх справ України в особі комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни (ЄДРПОУ: 00032684, адреса: 01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України в особі комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, викладене у протоколі від 19.01.2021 року про відмову у наданні статусу учасника бойових дій;
- зобов'язати відповідача надати статус учасника бойових дій за участь у антитерористичній операції у Донецькій та Луганській областях у період з 13.02.2015 року по 30.09.2015 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно прийнято рішення про відмову йому у наданні статусу учасника бойових дій, яке викладене в протоколі від 19.01.2021 року, оскільки безпосередня участь позивача у антитерористичній операції підтверджується документами наданими ним в підтвердження відповідних обставин.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2021 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31.05.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У поданому до суду відзиві на адміністративний позов відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що безумовною умовою для надання статусу учасника бойових дій є безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції, що підтверджується наказами антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції.
Будь-які інші органи, в тому числі і територіальні органи МВС не мають повноважень підтверджувати факт безпосередньої участі особи в антитерористичній операції в районах її проведення.
Витяг з наказу першого заступника керівника АТЦ при СБУ (по строковій частині) від 30.11.2015 №334 встановлює лише перебування позивача у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення з метою виконання службових обов'язків, та не є доказом про його безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
Крім того, відповідачем зазначено, що до позовної заяви додані накази Головного управління МВС України в Донецькій області від 16.06.2015 №1348, від 31.07.2015 №1381, від 14.09.2015 №1996 та наказ Маріупольського міського Управління Головного управління МВС України в Донецькій області, відповідно до яких ОСОБА_1 залучався для організації та проведення оперативно-профілактичного відпрацювання території, а не для безпосереднього залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
Тобто, з позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивач залучався для виконання своїх службових обов'язків.
Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України Серії НОМЕР_2 .
Відповідно наказу заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької області та Луганської областей) від 30.11.2015 року №334, підполковника міліції ОСОБА_1 начальника відділу управління з 13.02.2015 року зараховано до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.
Згідно витягу з наказу Головного управління МВС України в Донецькій області від 30.09.2015 року № 67 о/с дск підполковник міліції ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ з 30.09.2015 року.
Згідно архівного витягу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 14.05.2020 року № 179/1/5800 в наказі Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині), м. Краматорськ від 30 листопада 2015 року № 334 підполковник міліції ОСОБА_1 значиться таким, що прибув до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань з 13.02.2015 року
Листом від 23.03.2020 року №139аз/лк Головне управління МВС України в Донецькій області на адвокатський запит повідомило про відсутність відомостей щодо виключення ОСОБА_1 зі складу сил та засобів, які залучаються до Антитерористичної операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення Антитерористичної операції на території Донецької області у ліквідаційної комісії ГУМВС України в Донецькій області відсутні, тому надати довідку про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України не є можливим.
Відповідно до наказів Головного управління МВС України в Донецькій області №1348 від 1606.2015 року, №541 від 13.07.2015 року, №1681 від 31.07.2015 року, №1996 від 14.09.2015 року ОСОБА_1 брав участь у заходах з метою запобігання дій диверсійно-розвідувальних груп противника, незаконних формувань, безпілотних літальних апаратів, схованок зі зброєю, боєприпасами та вибуховими речовинами, виявлення та припинення діяльності організованих груп та злочинних організацій тощо на території, на якій здійснювалася антитерористична операція.
Згідно наказів Головного управління МВС України в Донецькій області №1495 від 06.07.2015 року, №1496 від 06.07.2015 року, №1786 від 18.08.2015 року, №2013 та №2014 від 16.09.2015 року, №2456 від 06.11.2015 року ОСОБА_1 виплачувалась винагорода за участь в антитерористичній операції.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09.07.2020 року по справі №200/5457/20-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни про визнання протиправними дій щодо не прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій, зобов'язання прийняти рішення про надання статусу учасника бойових дій за участь у антитерористичній операції у Донецькій та Луганській областях у період з 13.02.2015 року по 30.09.2015 року задоволено частково. Визнано протиправними дії Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни щодо не прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 . Зобов'язано Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни повторно розглянути питання про надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства.
11.09.2020 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.07.2020 року по справі №200/5457/20-а набрало законної сили.
Згідно Витягу з протоколу №1 засідання комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни від 19.01.2021 року на порядок денний було поставлено питання щодо виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.07.2020 року у справі №200/5457/20-а стосовно ОСОБА_1 . Комісією ухвалено відмовити у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 зважаючи на те, що надіслані матеріали не містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні антитерористичної операції у районах її проведення, відповідно до абзацу 6 пункту 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №413 та відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Положення про комісію МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 травня 2019 року №395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 07.06.2019 року за №588/33559.
Рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни від 19.01.2021 року №1/Х/V/1 ОСОБА_1 відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 4 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 №3551-XII (далі по тексу Закон України №3551-XII) ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно статті 5 Закон України №3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Згідно із пунктом 19 частиною першої статті 6 Закону України №3551-XII учасниками бойових дій визнаються, зокрема, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Відповідно пункту 20 частини першої статті 6 Закону України №3551-XII визначені порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, терміни їх участі в антитерористичній операції чи в забезпеченні її проведення, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України.
Процедура надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб передбачається Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 (далі по тексту - Порядок №413).
Відповідно до пункту 2 Порядку №413 статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Згідно з пунктом 2-1 Порядку №413 статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.
Пунктом 3 Порядку №413 визначено, що райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення визначаються Антитерористичним центром при СБУ.
Відповідно до пункту 4 Порядку №413 підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
Крім того, для осіб, які залучалися до проведення антитерористичної операції на строк менше ніж 30 календарних днів, - документи, зазначені в абзаці другому цього пункту, витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень (журналів бойових дій, оперативних завдань), які підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів.
Судом встановлено, що у рішенні від 09.07.2020 року у справі № 200/5457/20-а, яке набрало законної сили 11.09.2020 року, Донецький окружний адміністративний суд, зокрема, зробив висновок, що на підставі матеріалів долучених до справи позивач брав безпосередню участь в Антитерористичній операції більше 30 календарних днів - у період з 13.02.2015 року по 30.09.2015 року.
Враховуючи наведене, суд зауважив, що вважає протиправними доводи відповідача про необхідність надання документів, що підтверджують виконання завдань Антитерористичної операції, факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів (витяги з бойових розпоряджень, бойових донесень журналів бойових дій, оперативних завдань), документів, які свідчать про їх безпосередню участь у забезпеченні проведення АТО, перебуваючи в районах Антитерористичної операції у період її проведення, тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій щодо неприйняття рішення про надання позивачу статусу учасника бойових дій задовольнив.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, позивач має право на отримання статусу учасника бойових дій.
Приймаючи оскаржуване рішення відповідач не врахував висновки суду, що викладені в рішенні від 09.07.2020 року у справі № 200/5457/20-а, та протиправно відмовив у встановленні позивачу статусу учасника бойових дій.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач під час винесення оскаржуваного рішення від 19.01.2021 року №1/Х/V/1, яким позивачу було відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, відтак зазначене рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі “Чуйкіна проти України” (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства”" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах “Мултіплекс проти Хорватії” (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, пункт 45, від 10.07.2003, та “Кутіч проти Хорватії” (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II)”.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повного задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 7, 8, 10, 139, 242, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання перебування: АДРЕСА_2 ) до Міністерства внутрішніх справ України в особі комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни (ЄДРПОУ: 00032684, адреса: 01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства внутрішніх справ України в особі Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни від 19.01.2021 року №1/Х/V/1 про відмову у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 .
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни прийняти рішення про надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України (ЄДРПОУ: 00032684, адреса: 01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання перебування: АДРЕСА_2 ) судові витрати у сумі 908,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.П. Бабаш