Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 липня 2021 р. Справа№200/4276/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов
ОСОБА_1
до відповідача Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення без застосування базового місяця 2008 року, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з квітня 2017 року по березень 2021 року включно із застосуванням місяця для обчислення споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з квітня 2017 року по березень 2018 року (січень 2008 року), з березня 2018 року по березень 2021 року (березня 2018 року) з урахуванням абз. 4 п. 5 Постанови КМУ від 17.07.2003 року № 1078.
Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, відповідач, як вважає позивач, не нараховуючи та не виплачуючи в повному обсязі індексації грошового забезпечення без застосування базового місяця 2008 року, діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань соціального захисту військовослужбовців.
Зазначає, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що чинним законодавством передбачено виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовця у межах наявного фінансового ресурсу. Можливості нарахування і виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у Міністерства оборони України не було. Фінансування Військової частини НОМЕР_1 на виплату індексації грошового забезпечення в зазначений період не здійснювалось.
Враховуючи наведене, просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав відзив, заяву про розгляд справи за його участю не надав.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 , має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_4 (а.с. 6-8).
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 23.03.2017 року по 23.03.2021 року, що підтверджується витягом з наказу начальника 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України м. Маріуполь (а.с.15).
Згідно довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 23.03.2017 року по 23.03.2021 року від 05.05.2021 року № 372 за період з серпня 2017 року по лютий 2018 року та з грудня 2018 року по березень 2021 року ОСОБА_1 нарахована та сплачена індексацію грошового забезпечення в сумі 6210 грн. 83 коп.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ст. 1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ч. 1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.
Стаття 3 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” передбачає, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до ст. 4, 6 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі Порядок № 1078).
Згідно п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка, а з 2016 року - 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується з 01.12.2015 року).
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці.
Суд враховує, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
При цьому, нормами Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
З системного аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2019 року у справі №825/694/17, яка враховується відповідно до положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
За спірний період нарахування індексації оклади військовослужбовцям підвищувалися двічі: в січні 2008 року відповідно до постанови КМУ від 07.11.2007 року № 1294 та в березні 2018 року згідно постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704.
Довідкою-розрахунком відповідача від 05.05.2021 року № 372 підтверджується, що відповідачем не була нарахована та не виплачувалася індексація грошового забезпечення за період з 23.03.2017 року по 31.07.2017 року та з 01.03.2018 року по 30.11.2018 року, таким чином має місце протиправна бездіяльність, так як проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Крім того, як зазначалось раніше, з серпня 2017 року по лютий 2018 року та з грудня 2018 року по березень 2021 року позивачу нарахована та сплачена індексацію грошового забезпечення в сумі 6210 грн. 83 коп.
Враховуючи наведене, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з квітня 2017 року по березень 2021 року підлягають частковому задоволенню, а саме з 23.03.2017 року по 31.07.2017 року та з 01.03.2018 року по по 30.11.2018 року, а не по дату звільнення зі служби - 23.03.2021 року.
Суд не приймає довід відповідача про відсутність можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України через брак коштів, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
На час прийняття позивача на військову службу діяв абзац 3 п. 10-1 Порядку № 1078, за правилами якого обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.
У подальшому пункт 10-2 Порядку № 1078, викладений в новій редакції постановою КМУ № 1013 від 09.12.2015 року, згідно з якою внесені зміни: поширено його положення для новоприйнятих працівників з 1 грудня 2015 року.
Таким чином, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Разом з тим, стосовно застосування базового місяця - січня 2008 року до даного періоду, то суд враховує висновки Верховного Суду до даних правовідносин, які викладені у постанові від 15.10.2020 року у справі 240/11882/19.
Верховний Суд наголосив, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача діючим законодавством покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення.
Крім того Верховний Суд зазначив, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Подібна правова позиція раніше була висловлена Верховним Судом у постанові від 04.04.2018 року у справі № 822/1110/16, у постанові від 20.12.2019 року у справі №822/1731/16, у постанові від 13.03.2020 року у справі № 803/1565/17.
Тобто, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації та які суми індексації будуть нараховані в дійсний час є компетенцією відповідача, а вимоги позивача щодо застосування місяця для обчислення споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 23.03.2017 року по 31.07.2017 року та з 01.03.2018 року по 30.11.2018 року включно є передчасними.
Як зазначалось раніше, за період з серпня 2017 року по лютий 2018 року та з грудня 2018 року по березень 2021 року позивачу нарахована та сплачена індексацію грошового забезпечення в сумі 6210 грн. 83 коп.
Враховуючи наведене, повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” покладаються на відповідача, тому підстави для зобов'язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця відсутні.
Отже, беручи до уваги висновки Верховного Суду у справі 240/11882/19 та враховуючи, що позивачеві у спірний період з 23.03.2017 року по 31.07.2017 року та з 01.03.2018 року по по 30.11.2018 року індексація не була нарахована та виплачена, то підстави для зобов'язання відповідача застосувати базовий місяць відсутні, оскільки в даній частині права позивача ще не порушені.
Щодо розрахунку проведеного позивачем самостійно, то суд відхиляє його з огляду на те, що визначення суми індексації на підставі розрахунку самого позивача є необґрунтованою, оскільки такий розрахунок не є належним та допустимим доказом визначення суми індексації необхідної для перерахунку.
При цьому, нарахування суми індексації за певний період, на переконання суду, належить до дискреційних повноважень відповідача.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 23.03.2017 року по 31.07.2017 року та з 01.03.2018 року по 30.11.2018 року, оскільки з грудня 2018 року та по день звільнення позивачу нарахована та сплачена сума індексації грошового забезпечення.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу індексацію грошового забезпечення в розумінні зазначеної норми Закону.
Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність бездіяльності органу владних повноважень щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають частковому задоволенню з ухваленням рішення про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 23.03.2017 року по 31.07.2017 року та з 01.03.2018 року по 30.11.2018 року.
В розумінні ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (Донецький прикордонний загін) (ЄДРПОУ НОМЕР_5 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення без застосування базового місяця 2008 року, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з квітня 2017 року по березень 2021 року включно із застосуванням місяця для обчислення споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з квітня 2017 року по березень 2018 року (січень 2008 року), з березня 2018 року по березень 2021 року (березня 2018 року) з урахуванням абз. 4 п. 5 Постанови КМУ від 17.07.2003 року № 1078 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 23.03.2017 року по 31.07.2017 року та з 01.03.2018 року по 30.11.2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 23.03.2017 року по 31.07.2017 року та з 01.03.2018 року по 30.11.2018 року.
В задоволенні іншої частини адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Т.В. Давиденко