Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у відкритті провадження
27 липня 2021 р. Справа №200/9123/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій, стягнення моральної шкоди,-
Позивач, ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій щодо несплати заборгованості з пенсії по інвалідності; стягнення моральної шкоди в розмірі 73 578,56 грн.; зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання цим рішення законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Виходячи з аналізу приписів статей Кодексу адміністративного судочинства України, у разі надходження справи до адміністративного суду першої інстанції, яка вже була на розгляді у іншому суді та була закрити і направлена до суду іншої юрисдикції, суд першої інстанції зобов'язаний перевірити матеріали позовної заяви на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України та вирішити питання наявність підстав для відкриття адміністративного провадження, та відсутність підстав для відмови у відкритті такого провадження. І лише, в разі підсудності такої справи адміністративному суду - суд уповноважений відкрити провадження в такій справі.
В даному випадку, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі та здійснюючи перевірку щодо підсудності цієї справи адміністративному суду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом публічно-владних управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
При цьому, суд звертає увагу, що частиною 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Аналізуючи зміст позовної заяви, суд доходить висновку, що предметом даного позову фактично є стягнення з Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області завданої моральної шкоди у розмірі 73 578,56 грн.
Так, позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що з липня 2019 року по жовтень 2020 року відповідачем не виплачувалась пенсія, тому позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій щодо припинення виплати пенсії по інвалідності та неповернення заборгованості з виплати пенсії.
Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі №200/3920/21 позов ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості задоволено повністю. Визнано протиправними дії Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_3 та неповернення заборгованості з виплати пенсії з липня 2019 року по жовтень 2020 року включно. Зобов'язано Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити заборгованість з пенсії ОСОБА_3 за період з липня 2019 року по жовтень 2020 року включно.
Рішення набрало законної сили 22 липня 2021 року на підставі ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року у справі №200/3920/21.
Таким чином, спір щодо протиправності дій Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області вже було заявлено позивачем та вирішено в адміністративній справі №200/3920/21.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання протиправними дій щодо несплати заборгованості з пенсії по інвалідності.
Стосовно вимоги про стягнення з Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області моральної шкоди суд зазначає наступне.
Так, частинами 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного прав, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою.
Крім того, стаття 23 Цивільного кодексу України визначає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі відповідно до пункту 3 цієї статті у разі душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З огляду на положення статей 1 та 15 Цивільного процесуального кодексу України, статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України не вважається публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому фізична особа звернулася до суду за захистом права не публічного, а цивільного, зокрема права на відшкодування завданої шкоди. У такому випадку це спір про цивільне право.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь моральної та майнової шкоди мають вирішуватись судом за правилами цивільного законодавства України, з огляду на те, що позивач не оскаржує будь-які рішення, дії чи бездіяльність, тобто не просить у даній позовній заяві вирішити публічно - правовий спір.
Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, зокрема, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи «судом, встановленим законом».
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом»; фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися «судом, встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що не може вважатися «судом встановленим законом» для розгляду заявлених позивачем вимог виключно про стягнення з відповідачів на його користь моральної шкоди, а відтак, наведені вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Частиною 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Таким чином, формулювання статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України фактично позбавляє адміністративний суд можливості відкрити провадження в такій справі, оскільки на вирішенні стоїть виключно питання про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Так, з урахуванням вказаного рішення, суд зазначає, що в даній справі позивач заявляючи позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, обґрунтовує її протиправними діями вчиненими Маріупольським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області, які були предметом розгляду судом у справі №200/3920/21 та не підлягають оцінці в цій справі.
Водночас, суд звертає увагу, що у вказаній вище справі № 200/3920/21 вже було досліджено та вирішено питання щодо протиправності дій Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, проте суд звертає увагу, що позивачем там не було заявлено позовних вимог щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, з урахуванням того, що приписами Кодексу адміністративного судочинства України передбачена процесуальна можливість для заявлення позовної вимоги такого характеру разом в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Враховуючи те, що судом вирішено відмовити у відкритті провадження за позовною вимогою про визнання протиправними дій Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо несплати заборгованості з пенсії, у даній справі відсутній публічно-правовий спір, що дає підстави суду для висновку, що в даному випадку, справа не може розглядатись за правилами встановленими Кодексом адміністративного судочинства України, оскільки як вже було зазначено вище вимоги про відшкодування шкоди в судах адміністративною юрисдикції можуть розглядатись лише у випадку якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, а інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Щодо вимог позивача про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання цим рішення законної сили суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення проводиться після ухвалення судового рішення адміністративного суду.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Враховуючи викладене, суд звертає увагу позивача, що розгляд позовної заяви про зобов'язання нарахувати та виплатити недоотриману пенсію померлої здійснює місцевий загальний суд за правилами цивільного судочинства.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 4, 19, 170, 243, 248, 256, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій щодо несплати заборгованості з пенсії по інвалідності; стягнення моральної шкоди в розмірі 73 578,56 грн.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадженні в адміністративній справі та позовні матеріали невідкладно надіслати особі, яка її подала.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити заявникові, що даний спір щодо стягнення з Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області моральної шкоди в розмірі 73 578,56 грн. підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом адміністративного судочинства України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя О.В. Троянова