30 липня 2021 року Справа № 160/7723/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛозицької І.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії у відповідності до ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" від 02.09.2008 року № 345-VI з червня 2019 року по липень 2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок пенсії відповідно до ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" від 02.09.2008 року № 345-VI, призначивши її у розмірі 80% від заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, починаючи з червня 2019 року по липень 2020 року включно.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з червня 2019 року. Однак, пенсійний орган повідомив позивачу про те, що відповідний перерахунок пенсії проведено, але з 01.08.2020 року.
Позивач вважає такі дії Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області протиправними, тому звернувся з даним позовом до суду.
Відповідач, заперечуючи проти позову, надав свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на те, що період роботи позивача з 27.05.2010 року по 27.12.2010 року в ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВСП «Шахтоуправління Першотравенське» не було зараховано до пільгового стажу, оскільки не проведена атестація робочих місць на даному підприємстві, яке знаходиться на тимчасово окупованій території.
Відповідач посилається також на те, що на підставі уточнюючої довідки від 24.07.2019 року № 194 позивачу було проведено перерахунок пенсії, який обчислено, виходячи із загального наявного стажу, зарахованого по 28.02.2019 та який складає 43 роки 10 місяців 9 днів, у тому числі за Списком № 1 - 14 років. Означений стаж зараховано з урахуванням відомостей про сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
У серпні 2020 року позивачем була надана уточнююча довідка від 03.08.2020 року № 557 разом із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», на підставі яких ОСОБА_1 загальний страховий стаж зараховано по 31.01.2020 року та становить 45 років 9 місяців 10 днів, з них за Списком № 1 - 15 років. Тобто, перерахунок пенсії було здійснено саме з 01.08.2020 року на підставі означеної заяви позивача від 04.08.2020 року.
Також відповідач зазначає, що позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом.
За вказаних підстав відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 16.04.2014 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.
На підставі ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року у квітні 2019 року пенсійним органом в автоматичному режимі був здійснений перерахунок пенсії позивача та зараховано до стажу роботу на підземних умовах за період з 01.11.2016 року по 28.02.2019 року (2 роки 4 місяці) на загальних умовах. При цьому, не враховано період роботи позивача з 27.05.2010 року по 27.12.2010 року (7 місяців 1 день), оскільки відсутня атестація робочого місця за умовами праці.
24.07.2019 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" від 02.09.2008 року № 345-VI, до якої була додана уточнююча довідка від 24.07.2019 року № 194.
З 01.08.2019 року позивачу проведений перерахунок пенсії, який обчислено, виходячи з наявного загального стажу, зарахованого по 28.02.2019 року, який становить 43 роки 10 місяців 9 днів, з них за Списком №1 (шахтарі) - 14 років. Означений стаж роботи було зараховано на підставі відомостей про сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
04.08.2020 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" від 02.09.2008 року № 345-VI та надав уточнюючу довідку від 03.08.2020 року № 557, яка видана позивачу за останнім місцем його роботи.
З 01.08.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду в Дніпропетровській області було здійснено перерахунок пенсії позивача, за результатами якого загальний страховий стаж зараховано по 31.01.2020 року та становить 45 років 9 місяців 10 днів, з них за Списком № 1 (шахтарі) - 15 років.
27.10.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" від 02.09.2008 року № 345-VI, призначивши її у розмірі 80% від заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, починаючи з червня 2019 року.
Своїм листом від 13.11.2020 року № 22355-22495/В-03/8-0400/20 Головне управлінням Пенсійного фонду в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що за даними пенсійної справи після перерахунку, проведеного з 01.08.2020 року, зокрема, стаж на підземних роботах складає понад 15 років.
З матеріалів справи вбачається, що перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах із застосуванням ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» позивачу проведено саме з серпня 2020 року.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.
Тому, вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, прийнятий 9 липня 2003 року (далі - Закон №1058-IV).
Згідно з ч.3 ст.4 Закону №1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до змісту ст. 5 Закону №1058-IV, то цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Приписами статті 8 Закону №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з частини 1 статті 114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Приписи пункту 1 частини 2 цієї статті визначають, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до частини 3 ст. 114 Закону №1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Аналогічні приписи містяться в п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII, який прийнятий 5 листопада 1991 року.
Визначення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв'язанні соціально-побутових проблем шахтарів визначає Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» №345-VI, прийнятий 2 вересня 2008 року (далі - Закон №345-VI).
Відповідно до статті 8 Закону №345-VI, мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
З копії трудової книжки позивача НОМЕР_2 , що міститься в матеріалах справи вбачається, що позивач працював, зокрема, на шахті ім. Ленінського Комсомолу України Виробничого об'єднання по добитку вугілля «Павлоградвугілля»:
- з 04.07.1983 року - учень підземного горно робочого по ремонту гірничих виробок з повним робочим днем в шахті;
- з 20.10.1983 року - підземний горноробочий по ремонту гірничих виробок 3 розряду з повним робочим днем в шахті;
- з 10.08.1984 року- звільнений з займаної посади.
Крім того, у трудовій книжці НОМЕР_3 , наданої ОСОБА_1 , містяться записи про роботу, зокрема, у ВАТ «Павлоградвугілля» філії шахти «Ювілейна»:
- з 06.06.2005 року - горноробочий по ремонту гірничих виробок 2 розряду підземним з повним робочим днем;
- з 27.03.2007 року - машиніст поземних установок третього розряду з повним робочим днем в шахті;
- з 02.07.2012 року - машиніст поземних установок з повним робочим днем в шахті;
- з 14.01.2020 року - звільнений за власним бажанням.
Таким чином, на дату звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», тобто на 24.07.2019 року, стаж роботи позивача за Списком № 1 становить понад 15 років.
При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що згідно зі ст. 48 Кодексу законів про працю України та ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічна норма міститься в постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 року №637, де регламентовано порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 року за №1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Також, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 461 затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до якого відносяться працівники зайняті повний робочий день на підземних роботахв шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень (Розділ І).
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком подаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або записів в ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або записів в ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить всі необхідні дані для зарахування пільгового стажу позивача, при цьому суд наголошує, що трудова книжка має виключний пріоритет перед іншими документами для визначення пільгового стажу.
Щодо посилання відповідача на не зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 27.05.2010 року по 27.12.2010 року, оскільки не була проведена атестація робочих місць на даному підприємстві, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, то суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Приписами п.п. 4.2 та 4.3 цього Порядку встановлено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умoвах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно п. 3 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. № 442 атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.
Відповідно до п. 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Міністерства праці № 41 від 01 вересня 1992 року, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Тобто, не проведення такої атестації у визначені законодавством строки не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист, зокрема, на пенсію за віком на пільгових умовах.
Така правова позиція сформована Верховним Судом України у постанові у справі № 21-307а14 від 16 вересня 2014 р.
Також приписами Порядку № 442 визначено, що в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, згідно наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 р. №205 «Про затвердження Роз'яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках» з метою запобігання необґрунтованому позбавленню працівників, зайнятих на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, належних їм пільг і компенсацій, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв'язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об'єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку атестації робочих місць.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період, зокрема, з 27.05.2010 року по 27.12.2010 року працював в ВАТ "Павлоградвугілля" філії шахти "Ювілейна".
З довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 24.07.2019 року № 194, вбачається, що згідно розпорядження № 2589 від 28.12.2010 року на шахті "Ювілейна" ВАТ "Павлоградвугілля" проведена атестація робочих місць за умовами праці. Згідно листа ОСОБА_2 № 189 від 27.01.2011 року атестацію продовжено на період з 27.05.2010 року по 27.12.2010 року.
Також у спірний період роботи позивач був зайнятий протягом повного робочого дня за професією "машиніст підземних установок".
Таким чином, пенсійний орган протиправно не зарахував до пільгового стажу роботу позивача за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України за період з 27.05.2010 року по 27.12.2010 року в ВАТ "Павлоградвугілля" філії шахти "Ювілейна".
Також відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” №3477-IV від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Так, в рішенні у справі “Суханов та Ільченко проти України” Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (пункт 25 рішення).
У відповідності до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо посилання відповідача на неможливість зарахування до стажу роботи періоду з 27.05.2010 року по 27.12.2010 року в ВАТ "Павлоградвугілля" філії шахти "Ювілейна" у зв'язку з несплатою зазначеним підприємством єдиного внеску, то суд зазначає наступне.
Відповідно до положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI, обов'язок нарахування та сплати єдиного внеску покладається саме на роботодавця, а не на працівника.
Тому, не відображення в системі персоніфікованого обліку в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) щодо спірного періоду роботи позивача не може бути підставою для неврахування такого періоду до пільгового стажу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова у зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 означеного періоду роботи є безпідставною.
При цьому, суд звертає увагу на те, що із заявою про перерахунок пенсії позивач вперше звернувся 24.07.2019 року, тобто у липні 2019 року, а тому, позовні вимоги в частині проведення перерахунку саме з червня 2019 року не підлягають задоволенню.
Щодо посилання відповідача на пропуск строку звернення до суду з даним позовом, то суд зазначає наступне.
Так, з огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1,12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 122 КАС України в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі, сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі №646/6250/17 та від 19.06.2018 року у справі № 646/6250/17.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області підлягає сума 454,00 грн., сплата яких підтверджується квитанцією № 0.0.2026253854.1 від 22.02.2021 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.
Керуючись ст.ст.9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії у відповідності до ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" від 02.09.2008 року № 345-VI з липня 2019 року по липень 2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок пенсії відповідно до ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" від 02.09.2008 року № 345-VI, призначивши її у розмірі 80% від заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, починаючи з липня 2019 року по липень 2020 року включно.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 30.07.2021 року.
Суддя І.О. Лозицька