29 липня 2021 року Справа № 160/11947/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Самарського державного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (вул. Космонавта Волкова, 6-В, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 34984535) про визнання протиправними та скасування постанов, -
16.07.2021 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Самарського державного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Відповідача щодо винесення у виконавчому провадженні № 59972856 постанови про встановлення тимчасового обмеження Позивача у праві керування транспортними засобами від 27.12.2019 р.;
- скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження Позивача у праві керування транспортними засобами від 27.12.2019 р. винесену Відповідачем у виконавчому провадженні № 59972856;
- визнати протиправними дії Відповідача щодо винесення у виконавчому провадженні № 59972856 постанови про встановлення тимчасового обмеження Позивача у праві виїзду за межі України від 27.12.2019 р.;
- скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження Позивача у праві виїзду за межі України від 27.12.2019 р. винесену Відповідачем у виконавчому провадженні № 59972856;
- визнати протиправними дії Відповідача щодо винесення у виконавчому провадженні № 59972856 постанови про накладення штрафу на Позивача від 20.05.2021 р.
- скасувати постанову про накладення штрафу на Позивача від 20.05.2021 винесену Відповідачем у виконавчому провадженні № 59972856.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/11947/21 передана до розгляду судді Віхровій В.С. 19.07.2021 р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано час для усунення недоліків шляхом надання до суду:
- документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1816,00 грн. який має бути сплачений на наступні реквізити отримувач коштів: Отримувач коштів: ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, Банк отримувача, Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО), 899998, Рахунок отримувача, UA368999980313141206084004632, Код класифікації доходів бюджету, 22030101, Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа);
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду разом з відповідними доказами.
26.07.2021 р. до суду надійшла заява ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду від 20.07.2021 р. до якої позивач долучено квитанції про сплату судового збору в розмірі 1816,00 грн. та заяву про поновлення строку звернення до суду.
Розглядаючи дану заяву суд виходить з наступного.
В обґрунтування заяви позивач зазначає, що про існування оскаржуваних постанов державного виконавця він дізнався лише 06.07.2021 р. після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 59972856, а тому, на його думку, останнім днем строку є 17.07.2021 р. Оскільки позовну заяву подано до суду 16.07.2021 р. то строк звернення до суду, на думку позивача, не пропущено.
Також позивач зазначає наступне.
На виконанні у Самарському відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження ВП № 59972856 з примусового виконання судового наказу, виданого 07.11.2017 р. Ленінським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення аліментів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини, в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи із 01 листопада 2017 року, і до досягнення дитиною повноліття чи змін в майновому становищі сторін (у додатках).
22.06.2021 р. позивач звернувся до Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП № 59972856 проте матеріали для ознайомлення йому надані не були.
22.06.2021 р. позивач звернувся до в.о. начальника Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з заявою с проханням про взяття під свій особистий контроль дії щодо виконавчого провадження ВП № 59972856
13.06.2021 р. позивач повторно звернувся до Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)( надалі - Відповідач) з заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП № 59972856 з примусового виконання судового наказу, виданого 07.11.2017 р. Ленінським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення аліментів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини, в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи із 01 листопада 2017 року, і до досягнення дитиною повноліття чи змін в майновому становищі сторін.
Як зазначає позивач матеріали виконавчого провадження були надані йому для ознайомлення лише 06.07.2021 р. і лише під час ознайомлення з даними матеріалами він дізнався про наявність оскаржуваних постанов.
Крім того позивач зазначає, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження не доводилися виконавцем до його відома та не направлялися на його адресу реєстрації простим поштовим відправленням, не доставлялися кур'єром та не надсилали рекомендованим поштовим відправленням та в матеріалах виконавчого провадження були відсутні докази направлення йому оскаржуваних постанов. Також позивач звертає увагу на те, що державному виконавцю були відомі його адреса, номер телефону та дані про місце роботи.
Зважаючи на викладене позивач вважає, що строк звернення до суду ним пропущено не було, у зв'язку з чим просить суд поновити йому строк звернення до суду.
За правилами частини 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом 10-ти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У силу вимог частини 2 вказаної статті, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Позивач стверджує, що він звертався до Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з двома заявами про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №59972856 13.06.2021 р. та 22.06.2021 р.
Позивач зазначає, що після подання першої заяви про ознайомлення йому відмовили в ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження, а дозволили з ними ознайомитись лише після подання другої заяви.
Проте, суд звертає увагу, що перша заява про ознайомлення була датована 22.06.2021 р., а повторно подана 13.06.2021 р. Суду не зрозуміло яким чином заява від 22.06.2021 р. могла бути подана раніше ніж заява від 13.06.2021 р. Обґрунтування такої хронологія подій позивач не надає
Відмітка позивача про ознайомлення ним з матеріалами виконавчого провадження міститься лише на заяві від 13.06.2021 р. Однак жодної відмітки, яка б свідчила про прийняття або реєстрацію даної заяви від 13.06.2021 р. Самарським державним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на документі не міститься, в той час як на всіх інших заявах долучених позивачем до позовної заяви міститься відбиток штампу відповідача разом з датою прийняття заяви та вхідним номером.
Сам по собі напис позивача на заяві про ознайомлення ним з матеріалами виконавчого провадження не свідчить про реєстрацію заяви відповідачем та не може слугувати доказом підтверджуючим необізнаність позивача про наявність оскаржуваних ним постанов та слугувати достатнім доказом для підтвердження факту ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження саме 06.07.2021 р. Будь яких інших доказів на підтвердження своїх слів позивач не надає.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 року № 340/1019/19 зазначає, що поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
З додатків наданих до позовної заяви відомо, що виконавче провадження №59972856 було відкрито 05.09.2019 р. на підставі судового наказу, виданого 07.11.2017 р. Ленінським районним судом м. Дніпропетровська.
Тобто обставиною, яка призвела до відкриття виконавчого провадження №59972856 є саме судовий наказ від 07.11.2017 р.
Позивач зазначає, що він не знав про існування оскаржуваних постанов, проте не зазначає про свою необізнаність стосовно винесення вищезазначеного судового наказу, та про відкриття на його підставі виконавчого провадження ще 05.09.2019 р. Оскільки позивач не заперечує даних обставин, слід вважати, що він був обізнаний про відкриття виконавчого провадження, що підтверджується також самим фактом звернення ОСОБА_1 із заявою про ознайомлення з його матеріалами.
Виходячи з викладеного суд приходить до висновку, що в позивача була висока вірогідність та можливість дізнатися про порушення своїх прав, оскільки позивачем не спростовується його обізнаність про обставини прийняття оскаржуваних постанов якими були саме відкриття виконавчого провадження на підставі судового наказу від 07.11.2017 р.
Позивач не зазначає про перешкоди, які б заважали йому дізнатися про хід виконавчого провадження №59972856, про прийняття постанов по даному провадженню або вчинення певних дій.
Статтею 2 КАС України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У п.8 ч.1 ст.4 КАС України, встановлено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю “охоронюваний законом інтерес”, який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям “право” (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.
Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття “охоронюваний законом інтерес” у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям “право” має один і той же зміст.
У рішенні Європейський суд з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95) вказав, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до статті 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Таким чином, повноваження кожного органу законодавчої, виконавчої та судової влади не є безмежними, а визначаються Конституцією та законами України.
Також суд зазначає, що частиною 1 ст.94 КАС України, встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.72 КАС України, визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.72 КАС України, ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами ч.2 ст.79 КАС України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Отже, законодавцем встановлено імперативну норму щодо подання позивачем або його представником доказів разом з позовною заявою.
Суд звертає увагу позивача на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава - учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити перетворення судового процесу у безладний рух. У зв'язку з наведеним залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо), не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Відповідна правова позиція викладена в постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року №14.
Згідно ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
За приписами ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В частині 1 ст. 78 КАС України зазначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на викладене суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви позивача про поновлення строку звернення до суду та вважає її такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Керуючись статтями 72, 75 - 78, 123, 248, 256 КАС України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Самарського державного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправними та скасування постанов, - повернути позивачу.
Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, у справі залишити копії.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. ст. 293, 295 КАС України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.С. Віхрова