21 липня 2021 року Справа № 160/5948/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіМаковської О.В.
за участі секретаря судового засіданняДубовика Г.Е.
за участі:
представника позивача представника відповідача Горовенко Л.М. Похило І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.01.2019 №0001291304;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.01.2019 №0001281304;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.01.2019 №0001271304.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача дійшов помилкового висновку про отримання позивачем додаткового блага 2017 року від ВАТ «УніКредит Банк» у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом, оскільки за договором про іпотечний кредит №МRTG-000000013976 від 31.07.2008, укладеним між позивачем та ВАТ «УніКредит Банк», відбулось припинення зобовязань внаслідок позасудового врегулювання, а не прощення (анулювання) боргу. Вказане, на думку позивача, свідчить про відсутність у останнього доходу у вигляді додаткового блага. Таким чином, позивач вважає, що він не повинен подавати декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік із зазначенням у ній до оподаткування додаткового блага, а також сплачувати з нього податок на доходи фізичних осіб згідно з п.п.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України та військовий збір за приписами п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ цього Кодексу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 28.04.2021.
В судове засідання 28.04.221 сторони не з'явились. Розгляд справи відкладено на 12.05.2021.
Від відповідача 12.05.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 встановлено порушення позивачем приписів п.176.1 ст.176, абз. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, оскільки у перевіреному періоді позивач отримав дохід від ПАТ «Укрсоцбанк» у сумі 4 782 225,58 грн. у вигляді додаткового блага, які згідно абз. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України підлягають включенню до загального річного оподатковуваного доходу та мають бути відображені платником податків в річній податковій декларації про майновий стан і доходи. Водночас, в порушення норм чинного законодавства, позивач станом на дату складання акта перевірки податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік не подав і податкові зобов'язання з отриманого доходу не сплатив. Отримання позивачем додаткового блага, яке включається до об'єкта оподаткування, підтверджується листом ПАТ «Укрсоцбанк» від 31.05.2018 №05.6-12/79-565, в якому зазначено, що ПАТ «Укрсоцбанк» здійснило анулювання основної суми кредитної заборгованості у сумі 4 783 025,58 грн. у 4 кв. 2017 року. Відтак, у зв'язку із отриманням позивачем у 4 кварталі 2017 року доходу - додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) основної заборгованості за кредитом, відповідачем правомірно донараховано податок на доходи фізичних осіб та військовий збір за 2017 рік, а через неподання позивачем річної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік застосовано відповідну штрафну санкцію. Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
В судове засідання 12.05.2021 сторони не з'явились. Розгляд справи відкладено на 09.06.2021.
Від позивача 09.06.2021 до суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи інформаційної довідки №260264154 від 07.06.2021. В даному клопотання позивач зазначає, що за договором про іпотечний кредит від 31.07.2008, укладеним між позивачем та ТзОВ «УніКредит Банк» (правонаступником якого став ПАТ «Укрсоцбанк», а в подальшому АТ «АЛЬФА-БАНК»), відбулось припинення зобов'язань внаслідок позасудового врегулювання, а не прощення (анулювання) боргу. Вказане свідчить про відсутність у позивача доходу у вигляді додаткового блага.
Позивач зазначає, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №107760099 від 15.12.2017, відповідно до якої право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 перейшло до ПАТ «УКРСОЦБАНК» на підставі іпотечного договору від 31.07.2008, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим №12215, та вимоги - повідомлення №189 від 19.09.2017.
Як зазначає позивач у своєму клопотання на теперішній час дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідчать про те, що вказана квартира була відчужена банком та належить на праві власності ОСОБА_2 , на підтвердження чого надає до матеріалів справи копію інформаційної довідки від 07.06.2021 №260264154.
В судове засідання 09.06.2021 сторони не з'явились. Розгляд справи відкладено на 30.06.2021.
Від представника відповідача 09.06.2021 до суду надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 клопотання відповідача задоволено. Строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів. Розгляд справи призначено на 30.06.2021.
В судове засідання 30.06.2021 сторони з'явились. В підготовчому засіданні розглянуто клопотання відповідача про заміну на правонаступника - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ.
Представник відповідача про заміну відповідача на його правонаступника не заперечував.
Судом клопотання відповідача задоволено, здійснено заміну відповідача на його правонаступника - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ, що занесено до протоколу судового засідання.
Розгляд справи відкладено на 14.07.2021.
В судове засідання 14.07.2021 сторони зявились. На вирішення сторін поставлено питання про закінчення підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті в той самий день. Сторони не заперечували та надали свою письмову згоду, про що зазначено в протоколі судового засідання. Розгляд справи по суті відкладено на 21.07.2021.
В судове засідання 21.07.2021 сторони зявились та надали пояснення по суті справи. Позивач просив позовні вимоги задовольнити, а відповідач - у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, судом встановлено наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТзОВ «УніКредит Банк» (правонаступником якого став «Укрсоцбанк», а в подальшому АТ «АЛЬФА-БАНК») укладено договір про іпотечний кредит №МRTG-000000013976 від 31.07.2008, згідно якого позивач, як позичальник, отримав від ТзОВ «УніКредит Банк», як кредитора, суму грошових коштів у розмірі 155 180,00 доларів США.
Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору, кредитні кошти призначені для придбання квартири АДРЕСА_2 .
В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором був укладений іпотечний договір № МRTG-000000013976/S від 31.07.2008, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим №12215.
Відповідно до п. 2.1. Іпотечного договору предметом іпотеки за цим договором квартира АДРЕСА_2 , що належить іпотекодавцю на праві власності, яке підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченим 31.07.2008 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим №12206. Предмет іпотеки складається з 2 жилих кімнат, загальна площа становить 79,4 кв.м., жила площа - 29,6 кв.м.
Між позивачем та ВАТ «УніКредит Банк» 01.09.2009 укладено угоду про внесення змін та доповнень №1 до договору про іпотечний кредит від 31.07.2008.
Відповідно до Угоди про внесення змін сторони дійшли згоди, що у звязку з реструктуризацією простроченої кредитної заборгованості сума кредиту з дати підписання цієї угоди складає 178 236,53 доларів США.
У жовтні 2010 року ПАТ «УніКредит Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит від 31.07.2008 та рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18.02.2013 у справі №204/1259/13-ц позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УніКредит Банк» заборгованість за договором про іпотечний кредит від 31.07.2008 у розмірі 1 835 417,70 грн., з яких - 27 951,38 грн. - заборгованість по поверненню кредиту; 409 199,46 грн. - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом; 1 398 266,86 грн. - заборгованість, що стягується достроково.
В подальшому, 01.12.2017 державним реєстратором Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ПАТ «Укрсоцбанк».
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру употек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна №107760099 від 15.12.2017 підставою для виникнення права власності ПАТ «Укрсоцбанк» на квартиру є іпотечний договір від 31.07.2008.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 07.06.2021 №260264154) право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 .
ПАТ «Укрсоцбанк» листом від 31.05.2018 №05.6-12/79-565 «Про надання інформації» повідомив контролюючий орган про анулювання основної суми кредитної заборгованості ОСОБА_1 в розмірі 4 783 025,58 грн.
Судом також встановлено, що в подальшому на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 09.10.2018 №5775-п контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 23.11.2018 №67381/04-36-13-04/ НОМЕР_1 .
Так, за результатами перевірки встановлено порушення платником податків приписів:
- п.176.1 ст.176 ПК України внаслідок неподання позивачем податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2017 рік;
- абз. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України у зв'язку із отриманням додаткового блага у вигляді основної суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом у результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 860800,60 грн.;
- п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України у зв'язку із отриманням додаткового блага у вигляді основної суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом у результаті чого донараховано військовий збір за 2017 рік в розмірі 71 733,38 грн.
Встановлені порушення стали наслідком прийняття податкових повідомлень-рішень від 10.01.2019:
- №0001281304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на 1 076 000,75 грн., з яких за податковим зобов'язанням - 860080,60 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 215 200,15 грн.;
- №0001271304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в розмірі 89 6606,73 грн., з яких за податковим зобов'язанням - 71 733,38 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 933,35 грн.;
- №0001291304, яким позивачу нараховано штрафну (фінансову) санкцію за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 170,00грн.
Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.162.1 ст.162 ПК України платниками податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
В силу приписів п.163.1 ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно з п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
При цьому, підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.
Так, абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді, зокрема, основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Отже, до складу оподатковуваного доходу фізичної особи належить, зокрема, сума заборгованості, яка була прощена (анульована) їй. Така сума заборгованості розцінюється в якості додаткового блага фізичної особи і підлягає оподаткуванню податком на доходи на доходи фізичних осіб. Разом з тим, таке прощення здійснюється на підставі відповідного рішення кредитора, про яке боржник повинен бути повідомлений.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 605 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Тобто, анулювання (прощення) боргу за своєю суттю є звільненням боржника від обов'язку сплатити його, на підставі якого боржник набуває право не сплачувати борг.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
Так, згідно з ч.1 ст.36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Частиною 2 статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:
- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;
- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Частиною 4 статті 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
При цьому, ст.37 Закону України «Про іпотеку» врегульовано питання передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.
Так, ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Згідно з ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Отже, з моменту задоволення банком своїх вимог за кредитним договором, забезпечених іпотекою, в порядку позасудового врегулювання на підставі договору іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, зобов'язання позивача за кредитним договором є припиненими, будь-які вимоги по ньому є недійсними.
Таким чином, у даному випадку саме задоволення вимог іпотекодержателя в порядку ст.37 Закону України «Про іпотеку» стало підставою для прощення (анулювання) заборгованості за кредитним договором, в тому числі основної суми кредитної заборгованості.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що у даному випадку між позивачем та банком в порядку позасудового врегулювання шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки було вирішенно питання щодо виконання боржником (позивачем) свого зобов'язання за кредитним договором, з урахуванням укладеного на його забезпечення іпотечного договору, в порядку Закону України «Про іпотеку», а, отже, прощення боргу за самостійним рішенням кредитора до спливу строку позовної давності за таких обставин фактично не відбулося, а мало місце задоволення вимог банку через набуття права власності на предмет іпотеки, водночас, прямою нормою закону (ч.4 ст.36 Закону України «Про іпотеку») встановлено заборону будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання після завершення позасудового врегулювання.
Крім того, як зазначалося вище, також було ухвалене рішення суду, про стягнення суми заборгованості в примусовому порядку.
За таких обставин, до правовідносин, які склалися між позивачем та банком не застосовуються приписи абз. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, оскільки у даному випадку факт прощення заборгованості позивач з боку банка за кредитним договором місця не мав, отже, грошові кошти не підлягають включенню до складу загального річного оподаткованого доходу позивача за 2017 рік, оскільки не є додатковим благом позивача у розумінні приписів абз. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, у звязку із чим вони також не можуть оподатковуватися і військовим збором згідно з вимогами п.161 підрозділу 10 розділу XX ПК України.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, відповідачем не була доведена правомірність своїх дій, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 350 грн. (квитанція від 31.03.2021 №1383881).
Керуючись ст. ст. 77, 242-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 10.01.2019 №0001291304.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 10.01.2019 №0001281304.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 10.01.2019 №0001271304.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 11 350,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 29.07.2021.
Суддя О.В. Маковська