28 липня 2021 року Справа №160/12800/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/12800/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-
28.07.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 06.02.2021 року № Ф-11837-53/64 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на 18.05.2021 на суму 37788,74 грн.;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області скасувати нарахування ОСОБА_1 сум заборгованості з єдиного внеску станом на 18.05.2021 у розмірі 37788,74 грн.;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2021 року зазначена вище справа розподілена головуючому судді Туровій О.М.
Одночасно із поданням позовної заяви 28 липня 2021 року ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:
- зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги від 06.02.2021 року № Ф-11837-53/64, виданої Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, до дати набрання рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною та скасування заявленої Відповідачем щодо Позивача вимоги від 06.02.2021 року № Ф-11837-53/64 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі станом на 18.05.2021 на суму 37788,74 грн. законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Крім того, ч.4 ст.152 КАС України передбачено, що до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем на підтвердження сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову надано копію дублікату квитанції №0.0.2207389150.1 від 22.07.2021 р. на суму 681,00 грн.
При цьому, відповідно до довідки начальника відділу аналітики та судової статистики Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2021р. №518 станом на 28.07.2021 року зазначене вище платіжне доручення прикріплено та обліковується у КП “ДСС” за адміністративною справою №160/12484/21, яка перебуває в провадженні судді Ількова В.В.
Судом встановлено, що первинно позивач звертався з цією заявою про забезпечення позову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 23.07.2021р., проте, ухвалою суду від 26.07.2021р. у справі №160/12484/21 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/12484/21 було повернуто без розгляду.
Згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Отже, у зв'язку із поверненням заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/12484/21, позивач може скористатися правом на повернення сплаченого у цій справі судового збору в порядку приписів п.2 ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір”.
Таким чином, зважаючи на те, що відповідно до дублікату квитанції №0.0.2207389150.1 від 22.07.2021 р. сплачено судовий збір на загальну суму 681,00 грн. саме у справі №160/12484/21 і саме за цією справою воно прикріплене та обліковується у КП “ДСС”, і може бути в подальшому використане позивачем для повернення сплаченого відповідно до нього судового збору в порядку приписів п.2 ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір”, вважати таке платіжне доручення належним підтвердженням сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у справі, що розглядається, неможливо.
З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що судовий збір за подання заяви про забезпечення позову позивачем не сплачено.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі” (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України №3674-VІ “Про судовий збір”, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
При цьому положення Закону України “Про судовий збір” кореспондуються з положеннями статті 2 КАС України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства, а саме, рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Так, згідно приписів вказаної статті усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов'язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 2270,00 грн.
Приписами пп. 1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що, зокрема, за подання до суду заяви про забезпечення доказів або позову встановлено ставку судового збору - 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (681,00 грн.).
Таким чином, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у справі №160/12800/21 мав бути сплачено у розмірі 681,00 грн., проте позивачем не було долучено до заяви про забезпечення позову належного документа на підтвердження сплати судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч.7 ст.154 КАС України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Отже, у даному випадку заявником в порушення вимог ст.4 Закону України «Про судовий збір» та ч.4 ст.152 КАС України не додано до заяви про забезпечення позову оригіналу квитанції про сплату судового збору.
При цьому КАС України містить пряму норму закону щодо повернення без розгляду заяви про забезпечення позову у разі відсутності належних доказів сплати судового збору за її подання та виключень з такої норми не передбачено.
Ураховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає поверненню позивачу без розгляду.
Керуючись ст.ст. 152,154 КАС України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/12800/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - повернути позивачеві без розгляду.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова