12 липня 2021 року Справа № 160/7109/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (відповідач 1), військової частини НОМЕР_2 (відповідач 2) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
05.05.2021 року через підсистему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (відповідач 1), військової частини НОМЕР_2 (відповідач 2), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (Код НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації - січень 2008 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (Код НОМЕР_3 ; 49006, м. Дніпро) нарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) індексацію грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення січень 2008 року, та компенсації втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманої індексації з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року однією сумою;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (Код НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , м. Дніпро) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) індексацію грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення січень 2008 року, та компенсації втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманої індексації з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року однією сумою;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (Код НОМЕР_3 ; 49006, м. Дніпро) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної індексації, яку позивач отримував під час проходження військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (Код НОМЕР_5 , 49006, м. Дніпро) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) виплату розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної індексації, яку позивач отримував під час проходження військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (Код НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) скласти та подати нову довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) з урахуванням індексації грошового забезпечення.
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника групи розпізнавання об'єктів командного центру штабу. Відповідно п. 2 ч.5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” наказом командувача Сухопутних Збройних Сил України (по особовому складу) №220 від 02.06.2020 р. позивача звільнено з військової служби у запас. В подальшому наказом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.06.2020р. №121 позивача з 25.06.2020 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вважаючи протиправними дії відповідача-1 щодо не проведення нарахування та виплати у період з 01.01.2016 року по 28 лютого 2018 року індексації його грошового забезпечення, а також не включення такої індексації грошового забезпечення у склад одноразової грошової допомоги при звільненні позивача, яка виплачується в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням того, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідач повинен був зробити повний розрахунок з позивачем без надання останнім будь-яких додаткових заяв чи вимог, та з посиланням на норми Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з цим позовом, при цьому, з урахуванням того, що відповідно до листа фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ ЗС України з 27.12.2019 року військова частина НОМЕР_1 зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 , позивач просив зобов'язати здійснити виплату індексації його грошового забезпечення, а також перерахованої одноразової грошової допомоги при звільненні позивача, яка виплачується в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням у її складі індексації його грошового забезпечення, саме через рахунки відповідача-2. Крім цього, позивач зауважував, що відповідачем-2 при складанні довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 не було враховано у складі цього грошового забезпечення належну йому до виплати індексацію грошового забезпечення, проте така бездіяльність є протиправною, оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для обчислення їх пенсії. Також, посилаючись на приписи Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, позивач зазначав, що відповідачі повинні нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів на суму заборгованості з частини недоотриманої індексації, у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/7109/21 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами з 11.06.2021 року у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Також вищезазначеною ухвалою суду від 11.05.2021 року витребувано у військової частини НОМЕР_1 довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року (помісячно), а також витребувано у військової частини НОМЕР_2 довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року (помісячно).
21 травня 2021 року через підсистему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
28 травня 2021 року до Дніпропетровського канцелярії суду від представника позивача-2 надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.
10 червня 2021 року до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач-1 заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що пунктом 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі - Порядок № 1078), виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Враховуючи зазначене, виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватися у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі. Разом з тим, в 2016 році відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців. У зв'язку з цим, на виконання вимог телеграми Міністра оборони України від 31.12.2015р. №248/3/9/1/1150 щодо збільшення грошового забезпечення військовослужбовців Департаментом фінансів Міністерства оборони України були доведені до військових частин (установ, організацій) роз'яснення від 04.01.2016р. №248/3/9/1/2, згідно з якими у зв'язку із внесенням змін до Порядку № 1078 індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз'яснення. При цьому, відповідачем зауважено, що індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, так як вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини. Також, відповідно до статті 5 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік. Крім того, відповідачем зазначено, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України у січні 2016 року - вересні 2018 року у Міністерства оборони України - не було. Водночас, порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України, а відповідний механізм нарахування та виплати сум індексації за попередні роки законодавством не передбачений. При цьому, соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. Крім того, відповідачем наголошується, що має місце порушення норми статті 122 КАС України стосовно строку звернення ОСОБА_1 до суду з цією позовною заявою, оскільки відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.06.2020р. №121 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , а позов ним подано до суду лише 04.05.2021 року. На підставі викладеного відповідач-1 просить суд у задоволенні пред'явлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Станом на 12 липня 2021 року відповідач-2 своїм правом подати відзив на позов не скористався, крім того, ним не надано будь-які заяви, клопотання, повідомлення, в яких би останній виклав своє бажання надати до суду їх в більш пізній термін.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст. ст. 243, 250, 257, 258, 262 КАС України справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Так, наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 02 червня 2020 року №220 підполковника ОСОБА_1 , начальника групи державного розпізнавання об'єктів командного центру штабу, звільнено з військової служби в запас відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", за підпунктом "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту).
Наказом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 від 25 червня 2020 року №121 (по стройовій частині) позивача з 25 червня 2020 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а також направлено для зарахування на військовий облік до Новомосковського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Дніпропетровської області.
В зазначеному вище наказі також, зокрема, визначено виплатити позивачеві: щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 35% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% до посадового окладу з 01 червня по 25 червня 2020 року; одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до розділу XXXII пункту 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, за 26 (двадцять шість) календарних років; згідно з пунктом 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, виплатити компенсацію за невикористаних 84 (вісімдесят чотири) календарних дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015 -2020 роки; виплатити грошову компенсацію замість речового майна на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19 травня 2020 року №591 в сумі 112860 (сто дванадцять тисяч вісімсот шістдесят) гривень 41 копійка.
При цьому судом встановлено та відповідачем-1 визнається у власному відзиві на позовну заяву, що у зв'язку із відсутністю відповідних видатків на проведення індексації грошового забезпечення протягом періоду з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не здійснювалась (не нараховувалась) та не виплачувалась.
Проводячи остаточний розрахунок при звільненні позивача з військової служби, виключенні його зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, відповідач-1 також не нарахував та не виплатив ОСОБА_1 індексацію його грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р.
02 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача-1 зі зверненнями, в яких, зокрема, просив провести обчислення та виплату йому індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1079 за період з 01 січня 2016 року по 25 червня 2020 року, якщо індексація виплачувалась в вищезазначений період, то надати завірені документи на підтвердження проведених виплат, а також здійснити виготовлення нової довідки про розміри додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням індексації та надати до Дніпропетровського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України для складання довідки для обчислення його пенсії Пенсійним фондом.
Листом від 22 квітня 2021 року №13174/22/668 військова частина НОМЕР_1 повідомила позивачеві про те, що відповідно до статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Відповідно до роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 року №248/1485 в період 01.01.2016 року по 28.02.2018 року у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям у Міністерства оборони України не було. Відповідно до роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 року №13700/з та від 08.08.2017 року №78/0/66-17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям за попередні періоди немає. Виходячи з вище викладеного, виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року не проводилась. Стосовно включення індексації в щомісячні види грошового забезпечення відповідач зазначав, що згідно з приписами розділу XXXII п.5 наказу Міністра Оборони України від 07.06.2020 №260 «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам» (зі змінами) одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення за останньою займаною посадою. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премії. Виходячи з вище викладеного, індексація в розрахунок одноразової грошової допомоги у разі звільнення не включається.
Вважаючи, такі дії відповідача-1 протиправними, останній звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін, суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ “Про військовий обов'язок і військову службу” (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Водночас, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України “Про індексацію грошових доходів населення”.
Статтею 1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (ст.2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”).
Відтак, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до положень ч.1 ст.4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Статтею 6 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
При цьому, в силу вимог ст. ст. 18 та 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
Відповідно до п.2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з п.4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Базовим місяцем при обчислені індексу для проведення індексації слід вважати місяць підвищення заробітної плати за рахунок зростання її постійних складових, зокрема, тарифних ставок (окладів). Якщо сума підвищення заробітної плати за рахунок постійних складових менша від суми індексу нарахованої відповідно до Порядку, то місяць такого підвищення не вважається базовим і індексація продовжується. При порівнянні суми підвищення заробітної плати та суми індексації при визначені базового місяця береться заробітна плата в частині постійних складових в розрахунку за повний відпрацьований місяць.
Таким чином, згідно із пунктом 5 Порядку №1078 місяць, у якому підвищено заробітну плату, вважають базовим для індексації за дотримання таких умов: заробітна плата зросла за рахунок її постійних складових; сума підвищення більша, ніж можлива індексація.
Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. При цьому, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Відповідно до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019р. у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019р. у справі №825/694/17.
Судом встановлено та, в свою чергу, не заперечується відповідачем-1 у своєму відзиві на позовну заяву, що відповідачем-1 не здійснювалась індексація грошового забезпечення позивача у період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р.
Правомірність своїх дій відповідач-1, зокрема, обґрунтовує посиланням на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України та Міністерства соціальної політики України. Водночас, суд зауважує, що подібні роз'яснення мають інформаційний характер та не є нормативно-правовими актами. Натомість, в силу приписів ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти відповідно до Конституції та законів України. Відповідач-1 має діяти відповідно до чинного Закону №1282-ХІІ, вимоги якого є обов'язковим, а не керуватися зазначеними роз'ясненнями, які не є нормативними документами.
Стосовно посилання відповідача-1 на відсутність достатнього об'єму бюджетного асигнування, який би дозволив нарахувати крім основних складових грошового забезпечення, індексацію згідно Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, суд зазначає, що Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі “Кечко проти України” зауважував, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Також Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі “Кечко проти України” (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідач-1 також як на підставу відмови у задоволенні позову, посилається на частину шосту статті 5 Закону № 1282-XII, згідно з якою проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік, проте, будь-яких застережень щодо не проведення в зв'язку з цим індексації взагалі зазначена норма не містить.
Суд наголошує, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Положеннями Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. Тобто, мова йде про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.
Таким чином, вказані відповідачем-1 у своєму відзиві обставини не звільняють його від обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.
Крім того, відповідачами не надано суду доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансуються військові частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , кошти на індексацію грошового забезпечення у спірні періоди були відсутні.
Щодо твердження відповідача-1, яке він висловив у власному відзиві на позовну заяву, про те, що має місце порушення норми статті 122 КАС України стосовно строку звернення ОСОБА_1 до суду із позовною заявою, оскільки відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.06.2018р. №121 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 25 червні 2020 року, а позов ним подано до суду лише 05 травня 2021 року, суд зазначає наступне.
Спір про стягнення не виплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці (Рішення Конституційного суду України № 9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року).
Аналіз змісту ч.2 ст.233 КЗпП України свідчить про те, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2018 року у справа № 134/1781/16-ц (провадження № 61-23397св18).
Зважаючи на вищеозначене, суд доходить висновку, що позивачем фактично не пропущено строк звернення до суду з цим позовом.
Також суд звертає увагу, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про протиправність бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р.
Вказаний висновок суду в повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постановах від 05.02.2020 року у справі №825/565/17, від 19.07.2019 року у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 року у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 року у справі №620/1892/19.
Згідно з приписами ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також суд зазначає, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект, тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд зауважує, що розрахунок індексації грошового забезпечення позивача станом на час проходження ним військової служби було компетенцією відповідача-1, як органу, в якому позивач проходив військову службу і як органу, який виплачував його грошове забезпечення.
Крім того, згідно рішення Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 19.12.2019 року, зі змісту якого слідує, що у зв'язку з переходом оперативних командувань на нові штати, якими не передбачені розрахунково-касові відділення, відповідно до клопотань тимчасово виконуючого обов'язки командувача військ оперативного командування командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 03.12.2019 року №1314/19/1811, та Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ організацій Збройних Сил України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 року №280 запропоновано (серед іншого) військову частину НОМЕР_1 виключити з мережі розпорядників бюджетних коштів та зарахувати на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 .
Таким чином, суд враховує, що відповідно до листа фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ ЗС України з 27.12.2019 року військова частина НОМЕР_1 зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 , що, в свою чергу, передбачає собою виплату грошового забезпечення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , в тому числі, і колишніх, а, отже, і індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , саме через рахунки відповідача-2.
Таким чином, саме на відповідача-2, за наявності законних підстав, покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 28.07.2020 р. у справі №120/313/20-а та постанові від 15.10.2020 р. у справі 240/11882/19.
Оскільки судом встановлено, що позивачу у період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р. індексація грошового забезпечення протиправно не нараховувалась та не виплачувалась, то з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача-1 нарахувати, а відповідача-2- виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за вказаний період.
Вирішуючи питання про зобов'язання відповідачів здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, суд звертає увагу на Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980р., відповідно до яких під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Водночас, у даному випадку правові підстави наявності у відповідача-2 такого вибору відсутні.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також звертає увагу позивача, що питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв'язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачеві, належить до компетенції відповідачів при нарахуванні та виплаті відповідних сум.
Таким чином, при визнанні протиправної бездіяльності є передчасним спонукання відповідачів у судовому порядку визначити базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення, оскільки у заявленому спорі суд захищає право позивача на отримання індексації грошового забезпечення та надає правову оцінку діям (бездіяльності) відповідача-1 стосовно нарахування чи ненарахування такої індексації.
Саме в процесі виконання рішення суду відповідачем-1, в порядку встановленому Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” та Порядком № 1078, буде визначено базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача, а тому вимога позивача в частині зобов'язання відповідача-1 встановити базовий місяць для обчислення індексації не підлягає задоволенню, оскільки є передчасною та спрямована на захист ще не порушеного права, що суперечить статті 5 КАС України, у той час як судовий захист може надаватися лише порушеним правам.
Крім того, щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині щодо зобов'язання відповідача-1 нарахувати позивачеві компенсацію втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманої індексації з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року та зобов'язання відповідача-2 виплатити йому компенсацію втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманої індексації з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року однією сумою, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок).
Згідно із статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Пункти 1, 2 Порядку відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
У пункті 4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи був виплачений нарахований дохід, та чи виплачений він із порушенням строків, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у ст.3 Закону № 2050-ІІІ та п.4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.55 Закону №2262-ХІІ, ст.2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Таким чином, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).
При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем індексації грошового забезпечення, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17, від 05 жовтня 2018 року у справі №127/829/17, від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18 та від 10.04.2019 № 686/13725/17.
Суд також звертає увагу позивача, що питання зобов'язання відповідачів нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманої індексації з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року однією сумою, належить до компетенції відповідачів при нарахуванні та виплаті відповідних сум індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року.
Таким чином, при визнанні протиправної бездіяльності є передчасним спонукання відповідачів у судовому порядку нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію втрати частини доходів на суму заборгованості, оскільки у заявленому спорі суд захищає право позивача на отримання індексації грошового забезпечення та надає правову оцінку діям (бездіяльності) відповідача-1 стосовно нарахування чи ненарахування такої індексації.
Саме в процесі виконання рішення суду відповідачами буде вирішено питання виплати позивачу компенсації втрати частини доходів на суму заборгованості індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року, а тому вимога позивача в частині про зобов'язання відповідачів нарахувати та виплатити йому таку компенсацію втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманої індексації з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року однією сумою не підлягає задоволенню, оскільки є передчасною та спрямована на захист ще не порушеного права, що суперечить статті 5 КАС України, у той час як судовий захист може надаватися лише порушеним правам.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині щодо зобов'язання відповідача-1 здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги позивача при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням щомісячної індексації, яку позивач отримував під час проходження військової служби, та про зобов'язання відповідача-2 виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням щомісячної індексації, яку позивач отримував під час проходження військової служби, а також про зобов'язання відповідача-2 скласти та подати нову довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням індексації грошового забезпечення, суд зазначає, що ці позовні вимоги також є передчасними, оскільки вони є похідними від заявлених позовних вимог щодо здійснення нарахування та виплати такої індексації, яка в подальшому, на виконання рішення суду про зобов'язання відповідачів здійснити її нарахування та виплату позивачеві, може бути включена і до складу одноразової грошової допомоги при звільненні, і до розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії позивача, водночас, у заявленому спорі суд захищає право позивача саме на отримання такої індексації грошового забезпечення та надає правову оцінку діям (бездіяльності) відповідачів стосовно нарахування чи ненарахування такої індексації.
Отже, саме в процесі виконання рішення суду відповідачем-2 буде вирішено вищезазначені питання, а тому заявлені вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними та спрямовані на захист ще не порушених прав позивача, що суперечить статті 5 КАС України, у той час як судовий захист може надаватися лише порушеним правам.
Враховуючи викладені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір”, тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ), військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ) нарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 12.07.2021 року.
Суддя: О.М. Турова