07 липня 2021 року Справа № 160/6695/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
27.04.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області від 10.10.2019 року вих. № 217/03.25-17 у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.1. ч.2. ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 27.09.2019 року на підставі заяви про призначення пенсії від 27.09.2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області: зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 1, період його навчання у СПТУ № 30 м. Кривого Рогу з 01.09.1984 року по 10.06.1988 року (3 роки 9 місяців 10 днів) по спеціальності машиніст транспортно-навантажувальних машин;
- зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період його підприємницької діяльності з 03.06.1998 року по 31.12.2007 року (9 років 6 місяців 29 днів).
- виключити з підрахунку заробітної плати наступні періоди: з 01.07.2005 року по 01.11.2007 року (28 місяців підряд); з 01.07.2000 року по 01.01.2005 року, як додатковий;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 27.09.2019 року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до вимог п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». п.1. ч.1. ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 27.09.2019 року провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 в сторону збільшення з врахуванням включення до його пільгового стажу періоду його навчання у СПТУ № 30 м. Кривого Рогу з 01.09.1984 року по 10.06.1988 року, до загального страхового стажу період його підприємницької діяльності з 03.06.1998 року по 31.12.2007 року, та виключення з підрахунку заробітної плати періоду з 01.07.2005 року по 01.11.2007 року (28 місяців підряд) та періоду з 01.07.2000 року по 01.01.2005 року, як додаткового;
- нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 після проведеного перерахунку з врахуванням включення до його пільгового стажу періоду його навчання у СПТУ № 30 м. Кривого Рогу з 01.09.1984 року по 10.06.1988 року, до загального страхового стажу період його підприємницької діяльності з 03.06.1998 року по 31.12.2007 року, та виключення з підрахунку заробітної плати періоду з 01.07.2005 року по 01.11.2007 року (28 місяців підряд) та періоду з 01.07.2000 року по 01.01.2005 року, як додаткового та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 року позовна заява була залишена без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 року позовну заяву повторно залишено без руху та подовжено позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2021р. відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 21.06.2021 року, відповідно до ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу був наданий строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 року відповідачу був подовжений строк для подачі відзиву.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався, що 27.09.2019 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. а ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 10.10.2019 року позивачу було відмовлено у призначені пенсії з посиланням, що період навчання за фахом з 01.09.1984 року по 10.06.1988 року не можливо зарахувати. В червні 2020 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, яка відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була йому призначена. При цьому, індивідуальний коефіцієнт для обчислення до оптимізації складав 0,93687, а після оптимізації -1,23947. 18.09.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії шляхом збільшення коефіцієнту, проте відповідач відмовив в цьому листом від 22.10.2020 року. Позивач вважає, що відповідач неправомірно не зарахував до загального та пільгового стажу за Списком № 1 період навчання в середньому професійно-технічному училищі № 30 з 01.09.1984 року по 10.06.1988 року, не повністю зараховував до загального страхового стажу період зайняття підприємницькою діяльністю з 03.06.1998 року по 31.12.2007 року та невірно розрахував коефіцієнт заробітку позивача, не виключивши із розрахунку період з 01.07.2000 року по 01.01.2005 року, як додатковий. Вбачаючи в діях ГУ ПФУ в Дніпропетровській області порушення прав, позивач звернувся до суду з даним позовом за їх захистом.
06.07.2021 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області подано письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач працював за професією «підземний машиніст електровоза», а не машиністом транспортно-навантажувальних машин» та після закінчення навчання 10.06.1988 року позивач не працював за набутою професією. Щодо зарахування до стажу періоду зайняття підприємницькою діяльністю, відповідач зазначив, що довідка податкової інспекції не можу бути доказом, який підтверджує стаж, оскільки в ній не зазначено на які системі оподаткування перебував позивач та чи сплачував він в період з 1998 року по 2000 рік податки, а тому цей період не взятий до уваги в розрахунок загального трудового стажу. Період з 25.03.2000 року по 31.12.2007 року зарахований відповідачем до страхового стажу пропорційно сплаченим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Щодо вимоги про виключення періодів з 01.07.2000 року по 01.01.2005 року та з 01.07.2005 року по 01.11.2007 року включно, як додаткового, відповідач зазначив, що ці вимоги є передчасними, оскільки ці періоди між сторонами виник спір щодо зарахування до загального страхового стажу позивача періоду з 03.06.1998 року по 31.12.2007 року. Крім того, період з 01.07.2000 року по 01.01.2005 рік та з 01.07.2005 року по 01.11.2007 року в розумінні ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є додатковими періодами.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч. 2 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 27.09.2019 року ОСОБА_1 у зв'язку з досягненням пенсійного віку звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком
Листом від 20.10.2019 року Відділ з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Дніпропетровській області за номером 217/03.25-17 повідомив позивача про відмову в призначенні пенсії з посиланням на те, що період навчання за фахом з 01.09.1984 року по 31.08.1987 року не можливо зарахувати за посадою спеціальністю машиніст транспортного-навантажувальних машин , оскільки після навчання позивач був прийнятий на роботу як машиніст електровозу (підземний).
26.06.2020 року позивач повторно звернувся із заявою про призначення пенсії за віком та йому призначено пенсію за віком з 26.06.2020 року.
18.09.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за віком, в якій просив здійснити перерахунок шляхом збільшення коефіцієнту заробітку з 1, 23947 на 1, 556915 задля чого виключити з підрахунку заробітної плати періоди з 01.07.2005 року по 01.11.2007 року та з 01.07.2000 року по 01.01.2005 року, як додатковий.
Листом Відділу з питань перерахунку пенсій № 8 Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Дніпропетровській області розглянуло заяву позивача та повідомило, що для визначення права на призначення пенсії згідно ст. 26 Закону до страхового стажу включено періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку відповідно до довідки ДФС - 6 років 3 місяці 01 день і даний стаж не враховується для визначення індивідуального коефіцієнту страхового стажу, а лише для права виходу на пенсію.
Також в листі зазначено, що період, виключений оптимізацією - це період з 01.07.2000 року по 31.03.2002 року і оптимізація заробітку проводиться автоматизованим методом, без втручання ручного вводу будь-якої особи.
16.07.2020 року адвокат позивача звернулася із адвокатським запитом, на який 22.07.2020 року була надана відповідь з інформацією щодо призначення ОСОБА_1 пенсії.
Отже, спір між сторонами виник з підстав протиправності дій відповідача по не зарахуванню позивачу стажу роботи, навчання та проходження строкової служби при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Стаття 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначає види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.
Згідно пункту д абзацу 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Так, відповідно до п.п. «з» п. 109 розділу VIII Постанови Ради Міністрів СРСР «Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій» від 03.08.1972 року № 590 крім роботи в якості робітника або службовця до загального стажу роботи зараховується також: навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти (в ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах і училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах і т. д.) і в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, з підвищення кваліфікації і з перекваліфікації.
Приписами частини 3 п. 109 розділу VIII постанови Ради міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року передбачено, що при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (Підпункти «а» і «б» пункту 16), і пенсій у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт «в» пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах «к» і «л», прирівнюються за вибором звернувшегося за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала даного періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті «з», прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
З трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 від 28.09.1990 року вбачається, що з 01.09.1984 року по 10.06.1988 року позивач навчався в СПТУ № 30 (запис №1 трудової книжки).
З 02.07.1988 року по 18.06.1990 року позивач проходив службу в лавах Радянської армії ( запис № 2 трудової книжки).
З 24.09.1990 року позивач був прийнятий машиністом електровоза (запис № 3 трудової книжки).
З вищевказаних положень Постанови Ради Міністрів СРСР та Закону «Про професійну (професійно-технічну) освіту вбачається, що період навчання може бути зарахований до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільговій основі і прирівнюється до роботи, яка слідувала за умови, що після закінчення відповідного навчального закладу особо влаштовується на роботу за набутою професією та між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу перерва становить не більше трьох місяців.
Зі змісту позовної заяви та доданої до неї архівної довідки № 695 від 02.10.2018р., виданої Криворізьким професійним гірничо-технологічним ліцеєм вбачається, що позивач навчався за спеціальністю машиніст транспортно-навантажувальних машин та з 24.09.1990 року був прийнятий на роботу підземного машиніста електровоза.
Відповідно до Класифікатора професій ДК 003:2010 професія машиніст навантажувальної машини відноситься до підкласу КП 8111 робітники, що обслуговують гірниче устаткування, в той час як професія машиніст електровоза відноситься до підкласу КП 8311 машиністи локомотивів та спеціальних машин на залізниці, помічники машиністів та кочегари паровозів.
Позивач в позовній заяві робить лише припущення, що професія машиніст транспортно-навантажувальних машин та машиніст електровозу - це споріднені професії, жодних належних та допустимих доказів цьому суду не надав.
Крім того, як вбачається з копії трудової книжки позивача, його працевлаштування відбулося не через три місяці після закінчення навчання, а майже через два роки після закінчення навчання.
Посилання на те, що в період навчання позивач працював з 01.09.1987 року по 31.12.1987 року машиністом електровозу (підземним), суд оцінює критично, оскільки Приписами частини 3 п. 109 розділу VIII постанови Ради міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року чітко передбачено, що період навчання прирівнюється до роботи, яка слідувала саме за закінченням цього навчання, а не до роботи, яка була в період навчання.
Таким чином відсутні підстави для задоволення позовних в частині зарахування до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 1 періоду навчання в СПТУ № 30 м. Кривого Рогу з 01.09.1984 року по 10.06.1988 року по спеціальності машиніст транспортно-навантажувальних машин.
Щодо вимог в частині зарахування ОСОБА_1 до загального стажу роботи період його підприємницької діяльності з 03.06.1998 року по 31.12.2007 року, в цій частині вимог також слід відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно з вимогами ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Статтею 1 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
За змістом ст. 20 Закону № 1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону № 1058-IV на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
Абзацом 5 ч. 3 ст. 21 Закону № 1058-IV визначено, що відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону № 1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом, надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій, надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду, обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.
Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Порядок обчислення страхового стажу визначено ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок №637) періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності); повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_1 з 03.06.1998 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець та з 10.07.2019 року припинений за власним рішенням, як ФОП.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що на адвокатський запит відповідачем були надані документи, з яких неможливо встановити точну кількість років підприємницької діяльності позивача зарахованих відповідачем до загального страхового стажу.
Разом з тим, адвокат позивача, користуючись правами, наданими Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та сам позивач відповідно до «Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, що звертаються до органів Пенсійного фонду України», мали право та можливість звернутися з уточнювальними запитами, якщо з отриманої інформації їм не було зрозуміло, який період підприємницької діяльності позивача зарахований до загального страхового стажу.
З наявних в матеріалах справи відмови в призначені пенсії від 20.10.2019 року № 217/03.25-17 та відповіді на звернення позивача від 22.10.2020 року № 20746/19542/К-03/8-0400/20 не вбачається, що відповідачем виносилось рішення про відмову в зарахуванні до загального страхового стажу періоду підприємницької діяльності позивача (в першому випадку відмова стосувалась зарахування періоду навчання, а в другому- звернення позивача стосувалося перерахунку шляхом збільшення коефіцієнту заробітку з виключенням певних періодів) .
Навпаки, у відповіді на звернення від 22.10.2020 року відповідач чітко зазначає, що до страхового стажу позивача, який становить 17 років 6 місяців 10 днів включено періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку відповідно до довідки ДФСУ - 6 років 3 місяці 01 день, і цей стаж враховується лише для права виходу на пенсію.
В своєму відзиві, представник відповідача зазначає, що період з 25.03.2000 року по 31.12.2007 року зараховано до страхового стажу позивача пропорційно сплаченим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і лише період з 03.06.1998 року по 25.03.2000 року не взятий до уваги в розрахунок загального трудового стажу.
Приймаючи до уваги, що позивачем не надано доказів звернення до відповідача із вимогою зарахування до загального страхового стажу періоду підприємницької діяльності ОСОБА_1 за період з 03.06.1998 року по 31.12.2007 року ( 9 років 6 місяців 29 днів) та отримання відмови в такому зарахуванні, а також враховуючи, що частина періоду підприємницької діяльності позивача (6 років 3 місяці 01 день), яку позивач просить зарахувати, врахована відповідачем для виходу на пенсію, заявлені позивачем вимоги в частині зарахування до загального страхового стажу періоду підприємницької діяльності є передчасно заявленими, і в їх задоволенні слід відмовити.
Вирішуючи заявлений позов в частині позовних вимог про виключення з підрахунку заробітної плати періодів з 01.07.2005 року по 01.11.2007 року (28 місяців підряд) та з 01.07.2000 року по 01.01.2005 року, як додатковий, також є передчасно заявленими, і залежать від вирішення спору щодо зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду здійснення підприємницької діяльності з 03.06.1998 року по 31.12.2007 року.
З огляду на те, що в задоволенні основних позовних вимог позивача відмовлено в повному обсязі, то і в задоволенні похідних вимог в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії також слід відмовити.
Підводячи підсумок викладеному, суд вважає за можливе відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу сплачений позивачем при подачі позову судовий збір з огляду на відмову в задоволенні позовних вимог відшкодуванню не підлягає.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець