02 липня 2021 року Справа № 160/6914/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МГ Автомотів» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МГ Автомотів» (далі - декларант) до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - митний орган, митниця), в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UА110320/2020/000098/1 від 27.10.2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА110320/2020/00295 від 27.10.2020 року.
В обґрунтування позову позивач посилався на протиправність оскарженого рішення оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом. Позивач також зауважив, що усі розбіжності, які виявив відповідач є надуманими і безпідставними з огляду на те, що останній не вказав, які саме документи, що подавалися декларантом при митному оформленні містили розбіжності та/або ознаки підробки.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав та заперечуючи проти його задоволення у відзиві на позовну заяву указав, що наданими з митною декларацією документами, які містили розбіжності, неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв'язку з чим і було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого
Судом встановлено та із матеріалів справи слідує, що між Позивачем і компанією "POLMOstrow Sp. z o.o." (Польська Республіка), яка є безпосереднім виробником товару, укладено Контракт від 01.08.2014 №1/2014, з подальшими змінами та доповненнями, відповідно до умов якого Постачальник (компанія "POLMOstrow Sp. z o.o.") зобов'язується передати у власність, а Покупець (Позивач) прийняти і оплатити глушники, вихлопні труби та їх частини.
З метою митого оформлення придбаного товару позивач подав відповідачу митну декларацію від № UA110320/2020/010481 від 26.10.2020 року. Разом з декларацією надано: відомості про Контракт №1/2014 від 01.08.2014;
- копія Доповнення №1/2014 від 01.08.2014 до Контракту №1/2014 від 01.08.2014 р.;
- відомості про доповнення № 2/2015 від 17.09.2015 до Контракту № 1/2014 від 01.08.2014;
- копія Доповнення №4/2018 від 20.12.2017 до Контракту №1/2014 від 01.08.2014;
- копія Доповнення №5/2018 від 20.05.2019 до Контракту №1/2014 від 01.08.2014;
- копія Доповнення №6/2019 від 06.08.2019 до Контракту №1/2014 від 01.08.2014;
- копія Доповнення №7/2020 від 03.02.2020 до Контракту №1/2014 від 01.08.2014;
- Митна декларація країни відправлення від 22.10.2020 з перекладом;
- Міжнародна товаротранспортна накладна (CMR) А № 639060 від 21.10.2020 з перекладом;
- Рахунок - фактура від 21.10.2020 з перекладом;
- протокол загрузки (Пакувального листа) від 21.10.2020 до Рахунку-фактури 21.10.2020 з перекладом;
- Специфікація виробника товару №195 від 21.10.2020 до Рахунку-фактури від 21.10.2020 з перекладом;
- Специфікація №195 від 21.10.2020 до Контракту №1/2014 від 01.08.2014 з перекладом;
- копія Сертифікату з перевезення (походження) товару форми від 22.10.2020 з перекладом;
- Витяг з каталогу виробника від 21.10.2020 "Елементи вихлопної системи (глушники та вихлопні труби, їх частини) до автомобілів;
- копія Прайс-листа виробника від 12.10.2020 р.;
- відомості про Додаток № 1 від 08.04.2020 р. до Генерального договору добровільного страхування вантажів № 015091г0пп від 08.04.2020 року;
- копія Платіжного доручення № 1055 від 21.10.2020 р.;
-- копія Рахунку на оплату № 21-10/006 від 21.10.2020 р.;
- копія Довідки про транспортні витрати № 21/10-2 від 21.10.2020 р та інші документи.
Митна вартість товару заявлена за основним методом - за ціною договору у розмірі 21232,05 ЄВРО (курс - 33,549 = 722401,10 грн.)
При митному оформленні вказаного товару відповідач зазначив, що надані документи містять розбіжності та не містять усіх даних, які підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого товару, а саме:
- надані документи не містить відомостей щодо порядку формування курсу перерахунку євро до злотого в частині визначення числового значення вартості оцінюваного товару;
- надані документи містять розбіжності, що стосуються вартості перевезення товару з урахуванням наданих витягів стосовно курсу валют;
- у поданій митній декларації країни відправлення від 22.10.2020 року зазначено рахунок-фактуру за іншими номером, аніж подано до митного оформлення;
- пов'язаність між собою продавця та покупця товару, що може вплинути на формування ціни товару.
На підставі вищенаведених обставин, які відповідач кваліфікував як суттєві розбіжності та невідповідності в наданих документах, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості, відповідач витребував у позивача додаткові документи.
Позивач надав додаткові документів не надав, між тим, відповідачем прийнято оскаржене рішення та карту відмови, відповідно до яких митну вартість заявленого товару скориговано із застосуванням другорядного методу - 2а з урахуванням попередніх митних оформлень товару, де ціна за товар становить 31070,97 ЄВРО (курс 33,4908).
Вважаючи ці рішення протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом. При цьому, декларант сплатив різницю митних платежів та випустив товар у вільний обіг.
Вирішуючи спір суд виходить із того, що відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України (тут і надалі у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою та другою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до приписів статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, такі як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини п'ятої вказаної статті Митного кодексу України митному органу, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митниці мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митницею та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний органне може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
При цьому, згідно із норм Митного кодексу України, митницею при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному декларантом.
Аналізуючи наведені норми у своїй сукупності суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації
Наявність у митниці обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною законодавець пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, митний орган має зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як вже встановлено судом, підставою для витребування додаткових документів у декларанта, став висновок митного органу щодо того, що надані під час митного оформлення товару документи мають суттєві розбіжності та невідповідності, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості.
Разом з тим, як слідує із оскарженого рішення, воно не містять будь-яких конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви саме у числових значеннях складових митної вартості ввезених товарів, у ньому не наведено причин неможливості визначення митної вартості імпортованих товарів на підставі поданих декларантом документів, не наведено обґрунтування, які саме відомості у наданих документах містять розбіжності, які не дозволяють підтвердити саме числові значення складових митної вартості імпортованих товарів.
Натомість судом встановлено, що відповідно до п. 1.1. та п. 5.3. Контракту, валютою контракту та валютою розрахунку за поставлений товар являється Євро, у зв'язку з чим вартість товару у валюті польський злотий не стосується зовнішньоекономічної операції за даним Контрактом, і зазначена у національній валюті лише для внутрішнього статистичного використання постачальником, при цьому, що митна декларація містила ціну саме у ЄВРО.
Щодо посилання відповідача на наявність розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості, що стосуються вартості перевезення оцінюваної партії товару до польсько-українського кордону, суд також зазначає про їх безпідставність, з огляду на те, що використана митним органам інформація щодо вартості доставки від місця навантаження до кордону на рівні 400 Євро зазначена у листі як середній показник можливої вартості транспортування на національній ділянці (до Польського кордону з Україною).
Разом з тим, витрати на транспортування від місця завантаження оцінюваної партії товару на ділянці м, WYSOCKO WIELKIE (Польща) до пункту ввезення на митну територію України (п/п Ягодин) у розмірі 9020,00 грн. включені до митної вартості товару. Числове значення складової митної вартості, що стосується вартості перевезення оцінюваної партії товару згідно договору транспортного експедирування від 03.01.2020 р. № 01/2020-М укладеного між ТОВ «МГ Автомотів» та ФОШ ОСОБА_1 , підтверджується поданими до митного оформлення за ЕМД рахунком на оплату автопослуг від 21.10.2020 р. № 21-10/006 (код документу у гр. 44 - 3004), довідкою ФСІП Скрипаль М.В. про транспортні витрати від 21.10.2020 р. №21/10-2 (код документу, гр. 44-3007), довідкою ТОВ «МГ Автомотів» про транспортні витрати від 21.10.2020 р. № 29 (код документу у гр. 44 -3007).
Стосовно ж посилань відповідача на відмінності деяких документів то суд знаходить також безпідставними, оскільки такі відомості безпосередньо на ціну товару не впливають та відповідно, не стосуються числових значень митної вартості товарів, при цьому, що навіть можливі технічні помилки у реквізитах документів не є підставою для застосування до декларанта іншого методу визначення вартості товару аніж того, що декларувався ним.
Доводи ж митного органу про можливий взаємозв'язок між позивачем та продавцем товару не підтверджені жодними належними доказами.
Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що у поданих позивачем документах є достатні відомості, що підтверджують заявлений позивачем рівень митної вартості товарів за митною декларацією, а тому оскаржуване рішення та картка відмови відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, позовні вимоги є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2270 грн, як такий, що підлягав сплаті при подачі позову за вимогу майнового характеру. Питання про повернення надміру сплаченого судового збору позивачем не порушувалось.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МГ Автомотів» задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UА110320/2020/000098/1 від 27.10.2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА110320/2020/00295 від 27.10.2020 року
Стягнути на Товариства з обмеженою відповідальністю «МГ Автомотів» судовий збір у розмірі 2270,00 за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна