30 липня 2021 року ЛуцькСправа № 140/7034/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
при секретарі Головатій І.В.,
за участю представника позивача Шевчука В.В.,
представника відповідача Арсенюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання незаконною бездіяльності та скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (далі - відповідач, Другий відділ ДВС) про визнання незаконною бездіяльності щодо незняття арешту з рахунку № НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , в АТ КБ «Приватбанк» та скасування постанови від 07.06.2021 головного державного виконавця Другого відділу ДВС про арешт коштів у виконавчому провадженні №65277022.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23.04.2021 головним державним виконавцем Другого відділу ДВС було винесено постанову №43196273 про стягнення із позивача виконавчого збору в сумі 10395,92 грн. 26.04.2021 головним державним виконавцем Другого відділу ДВС було винесено постанову №65277022 про відкриття виконавчого провадження з виконання зазначеної постанови про стягнення виконавчого збору, а 07.06.2021 винесено постанову про арешт коштів на рахунках боржника, внаслідок чого був заарештований рахунок ОСОБА_1 , на який здійснювалось нарахування заробітної плати позивача.
09.06.2021 позивач звернулась із заявою до державного виконавця про скасування арешту із зарплатної картки, на яку отримала від відповідача лист №39007 від 25.06.2021 про відмову в скасуванні арешту, накладеного на рахунок для отримання заробітної плати.
Позивач не погоджується з діями відповідача та оскаржуваною постановою з тих підстав, що на арештований рахунок вона отримує заробітну плату, яка є єдиним джерелом доходів. Інших доходів позивач не отримує, арешт такого рахунку фактично позбавляє повністю доходів для існування.
Ухвалою суду від 19.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами, визначеними Розділом 2 Глави 11 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.14).
Другий відділ ДВС правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позову та просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з тих підстав, що арешт на рахунки позивача накладено відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
26.04.2021 головним державним виконавцем Другого відділу ДВС (далі - державний виконавець) винесено постанову ВП №65277022 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови від 23.04.2021 №43196273 про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 10395,92 грн (а.с.9).
07.06.2021 державним виконавцем у даному виконавчому провадженні винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с.8).
09.06.2021 ОСОБА_1 звернулася із заявою до Другого відділу ДВС, у якій просила зняти арешт з її зарплатної картки (а.с.9).
Відповідач у відповідь на заяву направив лист від 25.06.2021 №39007, у якому зазначив про відсутність будь яких доказів, що рахунок має спеціальний режим використання чи підпадає під категорію, визначену статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження», та відсутність підстав для зняття арешту (а.с.10-11).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Загальний порядок звернення стягнення на кошти боржника визначено у розділі VII Закону №1404-VIII.
Згідно із частиною другою статті 48 Закону №1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (частина четверта статті 48 Закону №1404-VIII).
Положенням частини третьої статті 52 Закону №1404-VIII передбачено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Відповідно до частини другої статті 56 Закону №1404-VIII арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (частина третя статті 56 Закону №1404-VIII).
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частина четверта статті 56 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до частини другої статті 59 Закону №1404-VIII у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, що відповідно до Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція).
Пунктом 8 Інструкції встановлено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
З аналізу вищевикладених норм чинного законодавства вбачається, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів щодо примусового виконання виконавчих документів у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, зокрема, є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Отже, здійснюючи примусове виконання виконавчого документу, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону №1404-VIII, повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, накладення арешту та стягнення яких (коштів) заборонено законом, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.
Як вбачається з матеріалів справи, в постанові про арешт коштів боржника від 07.06.2021 (ВП №65277022) державний виконавець зазначив, що арешт накладається на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
При цьому АТ КБ «ПриватБанк», на яке нормами статті 52 Закону №1404-VIII покладений обов'язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника виконало. Зазначене свідчить про те, що банк не визнав рахунок позивача та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.
За таких обставин, рахунок позивача, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги положення статей 18, 56 Закону №1404-VIII, державний виконавець, виносячи постанову про арешт коштів боржника від 07.06.2021, діяв у спосіб та в порядку передбаченому Законом №1404-VIII.
Додатково, суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.
Отже, арешт на рахунку боржника, на який окрім заробітної плати може бути зарахована будь-яка виплата (переказ), не унеможливлює отримання позивачем заробітної плати, оскільки за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця, а тому накладення арешту на грошові кошти боржника не порушує його право на отримання заробітної плати.
Аналогічна правова позиція щодо правомірності дій виконавця під час накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкритті після винесення постанови про арешт коштів боржника, викладена Верховним Судом у постанові від 03.02.2021 року у справі №756/1927/16-ц.
Таким чином, оскільки у матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження, що рахунок позивача має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, які надходять на цей рахунок заборонено законом, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зобов'язання державного виконавця зняти арешт з коштів боржника.
Наведені висновки суду також узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у подібних правовідносинах у постанові від 10.06.2021 у справі №520/4794/2020.
Посилання у позовній заяві позивача на постанови Верховного Суду від 27 червня 2019 року (справа №916/73/19), від 10 жовтня 2019 року (справа №916/1572/19) та від 17 січня 2020 року (справа №340/1018/19), є помилковим, оскільки у даних справах оскаржувалися постанови про накладення арешту на рахунок, з якого здійснюється виплата заробітної плати працівникам установи та сплата податків і зборів.
Аналізуючи вищевикладене та беручи до уваги наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 243-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій