м. Вінниця
30 липня 2021 р. Справа № 120/1453/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши в письмовому провадженні клопотання позивача про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 26.03.2021 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області №9 від 05.10.2020 щодо відмови у підтвердженні ОСОБА_1 періоду роботи з 01.12.1992 року по 23.08.2004 року, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.09.2020 та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даній справі.
28.07.2021 на адресу суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 26.03.2021 у порядку, визначеному статтею 382 КАС України, шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області подати звіт про виконання судового рішення. В обґрунтування заяви зазначає, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26.03.2021 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянуло заяву позивача про підтвердження стажу роботи та 27.05.2021 прийняла рішення, яким частково зарахувала його пільговий стаж з 01.12.1992 по 10.03.1994, та відмовила в підтверджені періоду роботи з 11.03.1994 по 23.08.2004. Позивач вважає таке рішення пенсійного органу протиправним.
З огляду на викладене, позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду від 26.03.2021 шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Визначаючись стосовно поданого позивачем клопотання, суд виходив із наступного.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Згідно ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).
Таким чином, аналіз положень ст. 382 КАС України свідчить про те, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.
В даному ж випадку, як слідує із долучених позивачем матеріалів, відповідачем на виконання рішення суду від 26.03.2021 повторно розглянуто заяву позивача від 09.09.2020 про підтвердження пільгового стажу та прийнято рішення № 5 від 27.05.2021, яким частково зарахувала його пільговий стаж з 01.12.1992 по 10.03.1994, та відмовила в підтвердження періоду роботи з 11.03.1994 по 23.08.2004. Факт повторного розгляду заяви позивача від 09.09.2020 позивачем не заперечується.
В той же час, обґрунтовуючи необхідність встановлення судового контролю позивач зазначає, що відповідач відмовляється виконувати рішення суду та належним чином не мотивувала своє повторне рішення.
Разом із тим, щодо незгоди позивача із прийнятим відповідачем рішенням № 5 від 27.05.2021 за наслідком повторного розгляду його заяви, то суд не надає оцінку даним обставинам, оскільки вони не були предметом розгляду в межах адміністративної справи № 120/1453/21.
Таким чином, оскільки позивачем не наведено аргументів щодо необхідності вжиття таких процесуальних заходів у вигляді встановлення судового контролю і ненадання доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про встановлення судового виконання судового рішення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 248, 382 КАС України, суд, -
В задоволені клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, - відмовити.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна