26 липня 2021 р. Справа № 120/5045/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
У травні 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (відповідач, ГУ ДПС у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.12.2020 № 0021468-0416-0206, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості 18010200" за 2019 рік у розмірі 31641,75 грн.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що нарахування контролюючим органом відповідного податку проводилось відносно нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 , яким є багатоквартирний будинок. Позивач вказує, що наявні в даному будинку приміщення загального користування (в тому числі допоміжні) належать усім співвласникам багатоквартирного будинку у відповідності до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, а не лише йому. Зазначив, що відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з березня 2021 року за позивачем значаться наступні об'єкти нерухомого майна: 1) підвальне приміщення загальною площею 287,8 кв.м. по АДРЕСА_2 (раніше АДРЕСА_1 ; 2) квартира АДРЕСА_3 площею 84,2 кв.м. та квартира АДРЕСА_4 площею 84,8 кв.м. по АДРЕСА_1 .
Отже, на думку позивача, існують розбіжності між даними контролюючого органу та даними платника щодо площі та структури об'єктів нерухомого майна, у зв'язку з чим ним відповідно до вимог п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України було подано звернення до контролюючого органу щодо проведення звірки даних та перерахунку суми податку. Однак відповідачем його звернення залишено без задоволення.
За таких обставин позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області не ґрунтується на первинних даних, які підтверджені платником, у зв'язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою від 26.05.2021 судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення. Цією ж ухвалою у сторін витребувано додаткові докази, необхідні для вирішення справи.
На виконання вимог вказаної ухвали, 08.06.2021 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву з витребуваними судом доказами. Так, заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що згідно п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Відповідач вказує, що на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.11.2020 за № 233159420 та відповідно до актуальної інформації про об'єкт нерухомого майна, за позивачем, як власником, рахувався багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 , площа якого становила 727,2 кв.м. У зв'язку з чим за даний об'єкт нерухомого майна позивачу і було нараховане податкове зобов'язання в сумі 31641,75 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 22.12.2020 № 0021468-0416-0206. На переконання відповідача, ті докази, які надавалися позивачем щодо своїх об'єктів нерухомого майна, підтверджують розподіл площі об'єкту нерухомого майна починаючи з березня 2021 року, тобто не можуть стосуватися податкового періоду - 2019 року, за який винесено спірне рішення. Таким чином відповідач вважає заявлений позов безпідставним та просить суд відмовити у його задоволенні.
10.06.2021 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній викладає ідентичні доводи своїх вимог, які були відображені у позовній заяві. Просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
Письмових заперечень на відповідь на відзив від відповідача до суду не надходило.
Крім того, відповідачем разом із відзивом на позовну заяву було подане письмове клопотання про здійснення заміни первинного відповідача - ГУ ДПС у Вінницькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44069150). Вказане клопотання судом розглянуто в порядку письмового провадження, та ухвалою суду від 26.07.2021 було задоволено.
Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.
Дослідивши наявні у справі докази та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив, що 22.12.2020 ГУ ДПС у Вінницькій області згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 цього Кодексу прийнято податкове повідомлення-рішення № 0021468-0416-0206, яким позивачу - гр. ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у 2019 році на суму 31641,75 грн.
Об'єктом оподаткування в даному випадку було належне на праві власності позивачу нерухоме майно - квартирний багатоповерховий житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 .
Позивач вважає, що оскільки частина приміщень в цьому будинку є приміщеннями загального користування, які належать спільно усім власника квартир, а не лише позивачу, тому контролюючий орган неправомірно розрахував відповідну суму податку, у зв'язку з чим таке податкове зобов'язання підлягає перерахунку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам сторін по суті предмету спору, суд враховує наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України N 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається в тому числі із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості, є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (п. п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України).
Об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України є об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частка.
Згідно положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до статті 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.6 статті 266 ПК України).
Порядок обчислення суми податку врегульовано положеннями пункту 266.7 статті 266 ПК України, згідно з яким обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Верховний Суд у своїй постанові від 08.05.2018 по справі № 819/1605/17 сформував правову позицію, згідно якої положення статті 266 ПК України визначають базою оподаткування загальну площу об'єкта житлової нежитлової нерухомості, зокрема його часток, яка обчислюється на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Тобто, обчислюючи суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючий орган визначає базу оподаткування саме на підставі наявних у нього офіційних відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, або, якщо платник проти цього заперечує, наданих останнім додаткових документів про право власності на таке майно.
В даному випадку судом встановлено, що згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.11.2020 № 233159420, за позивачем ОСОБА_1 з 30.12.2014 на праві приватної власності зареєстровано об'єкт нерухомого майна житлової нерухомості, реєстраційний номер 544896505222, а саме: квартирний багатоповерховий житловий будинок загальною площею 727,2 кв.м., що розміщений по АДРЕСА_1 .
Такий об'єкт перебував у власності позивача на протязі усього звітного періоду - 2019 року.
Згідно із загальнодоступних відомостей, розміщених на офіційному веб-сайті Липовецької міської ради, рішенням 47 сесії 7 скликання Липовецької міської ради від 04 липня 2018 року № 475 «Про встановлення місцевих податків і зборів на 2019 рік» на території Липовецької міської ради встановлено ставки податку для об'єктів житлової нерухомості - багатоквартирних будинків для фізичних осіб - 0,2 відсоток мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року) за 1 кв. м бази оподаткування.
Враховуючи наведені положення, суд вважає, що податковий орган при визначенні позивачу податкового зобов'язання за 2019 рік діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, позаяк обчислював суми податку виходячи із бази оподаткування (площі об'єкта житлової нерухомості), згідно офіційних даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яким підтверджено перебування у власності позивача на протязі всього податкового (звітного) періоду - 2019 року відповідного об'єкту нерухомого майна - багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Відносно доводів позивача про те, що частина приміщень в даному будинку відноситься до приміщень загального користування, а тому є спільною сумісною власністю усіх його мешканців згідно положень ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, то такі судом відхиляються, позаяк позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження набуття іншими особами в 2019 році права власності на окремі частини (квартири) такого будинку, як і докази припинення права власності позивача та виділені об'єкти.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації. При цьому, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тому право власності на нерухомість виникає з моменту саме державної реєстрації цього права.
В обґрунтування свого позову позивач вказує на те, що рішенням виконавчого комітету Липовецької міської ради від 10.03.2021 № 30 належному йому об'єкту нерухомості по АДРЕСА_1 (підвальне приміщення площею 287,8 кв.м.) присвоєно окрему поштову адресу: АДРЕСА_2 . А в подальшому, згідно з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 17.03.2021 за ним зареєстроване право власності на вказане майно (підвальне приміщення площею 287,8 кв.м.). Також за позивачем зареєстровано право власності на інші об'єкти нерухомого майна по АДРЕСА_1 : квартира АДРЕСА_3 площею 84,2 кв.м. та квартира АДРЕСА_4 площею 84,8 кв.м.
Тобто, на думку позивача, дані обставини свідчать про наявність розбіжностей між даними контролюючого органу та даними платника, що зумовлювало необхідність проведення перерахунку суми податку згідно п.п. 266.7.3 п. 266.7 ПК України.
Проте, суд з такими доводами позивача погодитись не може, оскільки базовим податковим періодом в межах спірних правовідносин згідно п.п. 266.6.1. п. 266.6 ст. 266 ПК України є 2019 рік. Станом на кінець 2019 року за позивачем відповідні нові об'єкти нерухомого майна не були зареєстровані та права власності на них позивач не набув, позаяк їх виділення та реєстрація права власності мала місце лише в 2021 році. Отже, врахування таких відомостей можливе лише в наступні податкові періоди, що вочевидь не стосується предмету даного спору. Будь-яких інших доказів про те, що станом на 2019 рік за позивачем мала місце зміна об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, чи розміру їх загальних площ, що могло б слугувати підставою для перерахунку сум нарахованого податку за 2019 рік, позивачем надано не було.
Також є безпідставним посилання позивача на технічні паспорти від 14.10.2014 на квартирний (багатоквартирний) житловий будинок по АДРЕСА_1 та від 14.01.2015 на нежитлові приміщення в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1 , позаяк дані документи засвідчують лише технічні характеристики об'єктів нерухомого майна, та не є правовстановлюючими документами чи документами, що підтверджують право власності. Дійсно, суд погоджується із тим, що приміщення загального користування, в тому числі і допоміжні приміщення, відображені в технічному паспорті від 14.10.2014 на квартирний (багатоповерховий) будинок АДРЕСА_1 , проте, оскільки станом на кінець 2019 року право власності в цілому на даний об'єкт нерухомого майна було зареєстровано саме за позивачем, тому підстав виокремлювати такі приміщення із бази оподаткування, визначеної відповідно до положень ст. 266 ПК України, у контролюючого органу не було.
Враховуючи вищевикладені обставини суд доходить висновку, що за наведених у позовній заяві доводів та мотивів, не має підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 22.12.2020 № 0021468-0416-0206.
Вирішуючи дану справу суд враховує положення частини другої статті 9 КАС України, згідно якої суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Так, даний позов позивачем не був окреслений іншими підставами окрім тих, на які суд уже надав відповідь. При цьому, позивачем не оспорювалась правильність, власне, самих математичних обрахунків суми податку, визначеного оскаржуваним рішенням, оскільки спірний момент у цій справі був пов'язаний виключно із визначенням бази оподаткування відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України. Тому, оцінки іншим обставинам, аніж тим, які зазначалися у позові, суд в цьому рішенні не надає.
Отже, підсумовуючи вищевикладене суд зазначає, що за наведених у позовній заяві підстав заявлених позовних вимог, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Оскільки факти наявності у позивача порушеного права із тих мотивів, які були викладені у позовній заяві, не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи, то у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
З урахуванням положень ст. 139 КАС України відсутні підстави для відшкодування позивачу судових витрат пов'язаних як зі сплатою судового збору так із оплатою правничої допомоги адвоката.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд,
У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 26.07.21.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 ;
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області як відокремлений підрозділ ДПС України, код ЄДРПОУ ВП 44069150, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028.
Суддя Слободонюк Михайло Васильович