м. Вінниця
29 липня 2021 р. Справа № 120/5061/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2020 у справі №120/206/20-а відповідачем 25.08.2020 складено висновок про призначення йому одноразової грошової допомоги у розмірі 315300 грн. Відповідний висновок разом із іншими матеріалами направлено до ДФС України для прийняття рішення у строки, встановлені законодавством України. ДФС України розглянуло матеріали та прийняло рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. 05.10.2020 відповідні матеріали повернуто до Головного управління ДФС у Вінницькій області для проведення відповідних виплат.
Разом із тим, як зазначає позивач, у строк, визначений Порядком №850, жодних виплат він не отримав, а тому за захистом своїх прав звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою від 26.05.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем подано не було, хоча копія ухвали від 26.05.2021 отримана ним 28.05.2021, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на викладене, на думку суду, наявні підстави для вирішення даної справи за наявними у ній матеріалами.
В той же час, 09.06.2021 відповідачем подано письмові пояснення, в яких останній зазначає, що протягом 2020-2021 років кошти для виплати одноразової грошової допомоги колишнім працівника ГУ ДФС у Вінницькій області в кошторисі не затверджувались і відповідно не фінансувались.
Крім того, 16.06.2021 позивачем подано заперечення на письмові пояснення відповідача, в яких останній зазначає, що викладені відповідачем обставини ним не визнаються. Також вказує, що підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2020 по справі №120/206/20-а, окрім іншого, зобов'язано Головне управління ДФС у Вінницькій області повторно прийняти документи та надіслати до Державної фіскальної служби України висновок щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію", а також постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, виходячи із 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
На виконання даного судового рішення, відповідач підготував та направив на адресу ДФС України висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності.
05.10.2020 ДФС України листом №3804/7/99-99-08-03-17 повернула Головному управлінню ДФС у Вінницькій області розглянутий та затверджений пакет документів про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності та втратою працездатності колишньому працівнику податкової міліції ОСОБА_1 для проведення відповідних виплат.
В подальшому, позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами від 05.02.2021, 29.03.2021 та 26.04.2021 щодо виплати одноразової грошової допомоги.
Разом із тим, не отримавши відповідної виплати, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Статтею 356 Податкового кодексу України передбачено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
За змістом статті 23 Закону України «Про міліцію» порядок та умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби, визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС.
Із наведеного вище слідує, що грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення.
Судом встановлено, що відповідачем 25.08.2020 складено, а ДФС України 05.10.2020 затверджено висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у сумі 315300 грн., який надісланий відповідачу для виплати такої допомоги.
Разом із тим, як слідує із матеріалів справи, у визначений Порядком №850 двохмісячний строк з моменту прийняття рішення про призначення позивачу відповідної допомоги, відповідач не здійснив її виплату.
Відповідна виплата не здійснена відповідачем і на момент звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, що не заперечується представником відповідача у наданих письмових поясненнях.
При цьому, оцінюючи наведені відповідачем підстави не нарахування та невиплати позивачу відповідної допомоги суд зазначає, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (справа "Кечко проти України", № 63134/00, рішення Європейського суду з прав людини від 07 листопада 2005 року).
Отже, відсутність у відповідача фінансових ресурсів для покриття витрат з виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням особі інвалідності, не може впливати на реалізацію позивачем права на отримання такої допомоги, оскільки відповідне право гарантується законом.
Правова позиція щодо того, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат зазначена Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у строк, визначений Порядком №850.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в рядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази надані суб'єктом владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Вінницькій області, яка полягає у не проведенні виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності в сумі 315300 (триста п'ятнадцять тисяч триста) гривень.
Зобов'язати Головне управління ДФС у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності в сумі 315300 (триста п'ятнадцять тисяч триста) гривень.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );
Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39402165).
Повний текст рішення складено 29.07.2021.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна