Справа № 522/10088/21
Провадження № 2/522/6943/21
27 липня 2021 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Павлик І.А.
за участю:
секретаря судового засідання - Середи А.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідачі у судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
03.06.2021 позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 15.11.2013 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , згідно якого остання на даний час є власником квартири. Згідно відповіді Департаменту надання адміністративних ОМР від 26.04.2021 № 738/01/07 в даному житловому приміщені окрім позивача та її рідних, зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , які там не проживають, не сплачують комунальні платежі, в утриманні житла участі не беруть, особистих речей не мають і взагалі квартирою не цікавляться. Перешкод в користуванні житловим приміщенням позивач не чинить, а відтак реєстрація відповідачів носить формальний характер. Окрім того, дані особи не є членами її сім'ї, не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з позивачем та не ведуть спільне господарство з нею, а місцезнаходження їх невідоме. Тому, враховуючи вище викладене, позивач змушена звернутись до суду із позовною заявою про визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації.
17.06.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
27.07.2021 в судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Відповідачі в судові засідання призначені на 07.07.2021 та на 27.07.2021 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про розгляд справи сповіщені належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно з ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Судом встановлено, що 15.11.2013 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , зареєстрований в реєстрі за № 2166 та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченком І.В. На підтвердження даного факту позивач надав до суду засвідчену належним чином копію договору купівлі-продажу квартири та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Факт реєстрації місця проживання відповідачів у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 підтверджується відповіддю Департаменту надання адміністративних ОМР від 26.04.2021 № 738/01/07, відповіддю Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області та довідкою від 30.06.2021 № П1-158392-ю/л Департаменту надання адміністративних послуг ОМР.
Разом з тим, відповідно до акту від 17.05.2021, складеного мешканцями будинку АДРЕСА_2 , посвідченого начальником ВД № 8 ЖКС «Порто-Франківський» відповідачі за вище вказаною адресою не проживають, квартира в оренду не здається.
Стаття 391 ЦК України регламентує, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Усунення перешкод власник може вимагати навіть тоді, коли ці перешкоди не пов'язані з позбавленням його володінням майном.
Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку (квартири) на користування цим жилим приміщенням може виникати та існувати лише у осіб, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство або при їх вселенні була інша угода про порядок користування цим приміщенням. У разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік він втрачає право на користування цим житлом.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не є членами сім'ї ОСОБА_2 , ніколи з нею не проживали та спільного господарства не вели та не ведуть. Проте факт реєстрації в квартирі відповідачів завдає позивачу перешкод у її вільному користуванні та розпорядженні.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.
У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 таким, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи задоволення позову, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідачана користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 816,00 грн, по 908,00 грн з кожного відповідача.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280, 282, 284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП НОМЕР_1 ) 908,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП НОМЕР_1 ) 908,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Заяву про перегляд заочного рішення судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.
Повний текст рішення суду буде складений протягом п'яти днів.
Суддя І.А. Павлик
Повний текст рішення складено 30.07.2021.