Справа № 484/2429/21
Провадження № 2/484/1107/21
30 липня 2021 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Маржиної Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: Первомайський відділ державної виконавчої служби у Первомайському районні Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
25.06.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з наданим позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 9975 від 25.07.2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем, про стягнення з неї на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.05.2012 року та суми плати за вчинення виконавчого напису в сумі 153 931 грн. 87 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року залишена без змін, визнано незаконною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підстав виконавчих написів нотаріусів» в частині, в тому числі п.2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Отже, станом на дату вчинення вказаного вище виконавчого напису кредитний договір вже не був тим документом, за яким стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку.
Крім того, наданий відповідачем до відділу ДВС розрахунок заборгованості необґрунтований, оскільки відсоткова ставка за кредитом постійно змінювалася з 27,6% до 42% без її відома, в результаті чого заборгованість за відсотками сягає 129 810 грн. 70 коп. при розмірі тіла кредиту 12 633 грн. 27 коп.
Посилаючись на те, що заборгованість не є безспірною, виконавчий напис вчинений з порушенням законодавства, просить визнати його таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою суду від 29.06.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; зобов'язано: приватного нотаріуса надати суду належним чином завірену копію нотаріальної справи, в межах якої вчинено виконавчий напис; АК КБ «Приватбанк» - документи, що були надані нотаріусу для вчинення виконавчого напису.
Ухвалою суду від 29.06.2021 року вжито заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим провадженням № 59434741.
Станом на день розгляду справи учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення.
Сторонами до початку розгляду справи не подано будь-яких заяв, клопотань тощо. Відповідачем не надано відзиву та доказів щодо заперечення позовних вимог. Пояснень від третіх осіб до суду не надходило. Витребувані на підставі ухвали суду документи АТ КБ «Приватбанк» та приватним нотаріусом не надано.
Вирішуючи надану справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, коли наявні підстави для звільнення від доказування.
Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 25.07.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. вчинено виконавчий напис № 9975 за кредитним договором № б/н від 16.05.2012 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк». З виконавчого напису нотаріуса вбачається, що стягнення заборгованості проводиться за 1854 дні за період з 16.05.2012 року по 10.07.2017 року. Сума боргу становить 153 391 грн. 87 коп., яка складається із: 12 633 грн. 27 коп. - заборгованості за тілом кредиту, 129 810 грн. 70 коп. - заборгованості за відсотками, 3 681 грн. 62 коп. - заборгованості за пенею та комісією, 500 грн. - заборгованості по штрафу (фіксована частина), 7 306 грн. 28 коп. - заборгованості по штрафу (відсоток від суми заборгованості). Також приватним нотаріусом стягнуто зі стягувача плату за вчинення виконавчого напису в сумі 1 800 грн., яка підлягає відшкодуванню боржником.
01.07.2019 року постановою приватного виконавця Первомайського МРВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області відкрите виконавче провадження № 59434741 з примусового виконання виконавчого напису. В межах виконавчого напису звернуто стягнення на доходи боржника, про що свідчить постанова від 25.05.2021 року.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Верховний Суд України у постанові від 5 липня 2017 року (справа №6-887/цс17) зазначив, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Вказаний висновок узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).
Згідно з частиною першою ст. 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року затверджений Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 26 листопада 2014 року Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа № 826/20084/14) визнана незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
При прийнятті постанови 22 лютого 2017 року колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
Згідно ч. 5 ст. 254 КАС України в редакції, що діяла на момент ухвалення вказаного судового рішення, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Отже, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили цього ж дня 22 лютого 2017 року, отже і п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» також втратив чинність з цього дня.
З викладеного вбачається, що Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінет Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. 25.07.2017 року, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до зазначеного кредитного договору, укладеного між позивачкою та ПАТ КБ «Приватбанк» у простій письмовій формі.
Крім того, згідно вимог п.п.2.3 п.2 глави 16 Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Суду не надано доказів, що ПАТ КБ «Приватбанк» при подачі нотаріусу документів для вчинення виконавчого напису надав підтвердження письмової вимоги до боржника про усунення порушень шляхом погашення заборгованості за кредитним договором. ОСОБА_1 такої вимоги не отримувала заборгованість не є безспірною, жодних листів та претензій щодо несплати боргу їй не надходило. Докази належного направлення та отримання письмової вимоги щодо сплати заборгованості за вказаним договором відсутні, що свідчить про відсутність безспірності зобов'язання боржника.
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що при вчиненні напису нотаріус отримував від ПАТ КБ «Приватбанк» первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком (фінансовою компанією) є безспірним.
За встановлених судом обставин, враховуючи, що ані відповідачем, ані третьою особою (приватним нотаріусом) не подано до суду документів, які підтверджують безспірність заборгованості позивача перед відповідачем, а відтак не доведено правомірність вчиненого виконавчого напису, тому суд визнає, що оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог законодавства.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими і такими, що підлягають повному задоволенню.
Крім того, оскільки позов задоволено повністю, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути понесені нею і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 77-81, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: Первомайський відділ державної виконавчої служби у Первомайському районні Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем від 25.07.2017 року за реєстраційним номером 9975 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк», що виникла за кредитним договором № б/н від 16.05.2012 року, грошових коштів в сумі 153 931 грн. 87 коп. та суми плати в розмірі 1 800 грн., що здійснена ПАТ КБ «Приватбанк» за вчинення виконавчого напису.
Стягнути з АК КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат по сплаті судового збору 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивачка - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570.
Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, адреса: 01001, м. Київ, вул. Лютеранська, 3 оф. 31.
Третя особа - Первомайський відділ державної виконавчої служби у Первомайському районні Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), адреса: 55213, Миколаївська область, м. Первомайськ, пров. Бебюш Капон, 16; код ЄДРПОУ 34993707.
Повний текст судового рішення виготовлено 30.07.2021 року.