Справа №489/1657/21
Провадження №3/489/1052/21
іменем України
29 липня 2021 року м.Миколаїв
Суддя Ленінського районного суду м. Миколаєва Кирильчук О.І., за участі захисника Пірога С.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з Управління патрульної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Відповідно до протоколу серія ААБ №109876 від 18.03.2021 року, 18.03.2021 року, о 14 год. 50 хв. водій ОСОБА_1 , в м.Миколаїв, Інгульський район, проспект Богоявленський,21 керував транспортним засобом марки «РУТА» державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку відмовився на місці зупинки громадського транспорту та в медичному закладі.
ОСОБА_1 до суду з'явився, вину у вчиненому правопорушенні не визнав, суду пояснив, що транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння у дату, час та місці зазначених в протоколі не керував. Слабоалкогольний напій вжив лише після того, як залишив транспортний засіб на стоянці на території міжміського автовокзалу та чекав іншого водія для зміни. Більше за кермо не сідав, а просто знаходився в салоні автомобіля. Зазначив, що працівники патрульної поліції не були свідками його керування транспортним засобом, а неправдиві покази свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були надані з причини конфлікту із працівниками Укртрансбезпеки та охоронцями автовокзалу.
Частиною першою статті 130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На неодноразові виклики до суду свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з'явились, тому перевірити їх свідчення щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом виявилось неможливим.
Співробітники патрульної поліції також не зупиняли автомобіль ОСОБА_1 під час його руху, а були викликані вже особами, які зазначені у протоколі як свідки.
Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 року по справі №463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Враховуючи, що досліджений в судовому засіданні відеозапис не містить фіксації керування транспортним засобом ОСОБА_1 або його руху і зупинки працівниками поліції, а сама особа категорично заперечує обставини зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, вказуючи на неправдивість показів свідків з причини неприязних стосунків між ними, неодноразову неявку свідків на виклики суду, суд приходить до висновку, що докази порушення ОСОБА_1 пункту 2.5 Правил дорожнього руху за обставин, викладених в протоколі, відсутні. Таким чином, не доведена наявність статусу суб'єкта правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - особи, яка керувала транспортним засобом, що є обов'язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, а тому провадження в справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст.221, 247 ч.1 п.1, 278, 283,284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
постановив:
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Миколаєва.
Суддя