Справа № 127/17142/20
Провадження № 1-кп/127/691/20
29.07.2021 місто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене 07 лютого 2020 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020020030000139 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Михайлівка, Ямпільського району, Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,-
ОСОБА_4 біля 20:00 год. 06.02.2020, перебуваючи на спортивному майданчику поблизу гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , маючи намір на умисне спричинення тілесних ушкоджень своєму знайомому ОСОБА_5 , на ґрунті попередньо виниклих неприязних відносин, наніс останньому один удар лобною ділянкою власної голови в область лобної частини голови ОСОБА_5 , після чого завдав один удар правою рукою, стиснутою в кулак, в область щелепи.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 264/265 від 12.03.2020, згідно наданих медичних документів, у ОСОБА_5 під час стаціонарного лікування в стоматологічному відділенні з 06 по 19.02.2020 було виявлено тілесне ушкодження: закритий перелом нижньої щелепи в ділянці підборіддя (41,31 зубів) з незначним зміщенням. Вказане тілесне ушкодження у ОСОБА_5 виникло від дії тупого твердого предмета (предметів), давністю утворення, можливо, в термін, вказаний в постанові про призначення експертизи - 06.02.2020 за ступенем тяжкості належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки не являється небезпечним для життя в момент спричинення і не супроводжувалось загрозливими для життя явищами, але за своїм характером таке, що потягло за собою тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я. Вказане тілесне ушкодження у ОСОБА_5 , виникло від травматичної дії (удару) в ділянку нижньої щелепи предметом (предметами), групові чи індивідуальні особливості якого (яких) у властивостях тілесного ушкодження не відобразились в характері ушкодження, що за механізмом утворення не виключає можливості виникнення від удару кулаком.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, щиро розкаявся та суду пояснив, що 06.02.2020 року в нього виник конфлікт з ОСОБА_5 з приводу образи товариша. З потерпілим ОСОБА_5 товариських відносин не підтримував, проте знав його як особу яка проживає з ним у одному гуртожитку. В ході конфлікту з метою з'ясування стосунків, вони пішли на спортивний майданчик. Під час конфлікту на спортивному майданчику він наніс один удар головою ОСОБА_5 в лобну частинну голови, а потім один удар кулаком правої руки в область щелепи з лівого боку. Після вказаного ОСОБА_5 викликали швидку. Повідомив, що його матір домовлялась із батьком потерплого про відшкодування шкоди та сплатила кошти за лікування. Він на даний час з потерпілим не примирився, проте висновки для себе зробив.
З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що 06.02.2020 року з заявою про вчинення кримінального правопорушення звернувся ОСОБА_5 . Згідно вказаної заяви, він просив притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 студента 3-го курсу ВТК, який 06.02.2020 року близько 20 години, перебуваючи на спортивному стадіоні, що розміщується неподалік гуртожитку ВТК по АДРЕСА_3 після раптово виниклого конфлікту з останнім, умисно наніс йому один удар головою в область лобу, а потім ще умисно наніс один удар кулаком правої руки в область щелепи з лівого боку, що призвело до виникнення в нього різкого болю.
Вказана заява зареєстрована у встановленому порядку 07.02.2020 року, номер кримінального провадження 12020020030000139, що підтверджується витягом з ЄРДР від 07.02.2020 року.
Згідно висновку експерта №264/265 від 12.03.2020 року, у ОСОБА_5 під час стаціонарного лікування в стоматологічному відділенні з 06 по 19.02.2020 року було виявлено тілесне ушкодження: закритий перелом нижньої щелепи в ділянці підборіддя (41,31 зубів) з незначним зміщенням.
Вказане тілесне ушкодження у ОСОБА_5 виникло від дії тупого твердого предмета (предметів), давністю утворення, можливо, в термін, вказаний в постанові про призначення експертизи - 06.02.2020 року, за ступенем тяжкості належить до тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості, оскільки не являлось небезпечним для життя в момент спричинення і не супроводжувався загрозливими для життя явищами, але за своїм характером є таким, що потягло за собою тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я (п.2.2.1 «в» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», 1995 року).
Вказане тілесне ушкодження у ОСОБА_5 , виникло від травматичної дії (удару) в ділянку нижньої щелепи предметом (предметами), групові чи індивідуальні особливості якого (яких) у властивостях тілесного ушкодження не відобразились в характері ушкодження, що за механізмом утворення не виключає можливості виникнення від удару кулаком, як це вказано в матеріалах кримінального провадження ( протокол допиту ОСОБА_5 від 02.03.2020 року).
Учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються.
З'ясувавши, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст обставин справи, які ними не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позиції та роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються.
Аналіз вказаних доказів свідчить, що винуватість ОСОБА_4 є доведеною, оскільки підтверджена показаннями обвинуваченого та письмовими доказами у справі, які узгоджуються між собою. Вказані докази суд приймає до уваги як належні та допустимі, та вважає їх достатніми для висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 .
Так, обвинувачений ОСОБА_4 повідомив суду всі обставини вчинення кримінального правопорушення, його об'єктивні дії, які підтверджують наявність умислу в його діях на нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 . Так, суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ у справі показання обвинуваченого, який в судовому засіданні визнав, що дійсно 06.02.2020 року умисно наніс ОСОБА_5 на ґрунті попередньо виниклих неприязних відносин наніс один удар лобною ділянкою власної голови в область лобної частини голови ОСОБА_5 , після чого завдав один удар правою рукою, стиснутою в кулак, в область щелепи.
Вказані показання повністю узгоджуються з іншими письмовими доказами у справі. Повідомлені обвинуваченим обставини щодо способу, часу, місця вчинення кримінального правопорушення, характеру та локалізації ударів, механізму заподіяння тілесних ушкоджень, мотиву вчиненого узгоджуються та відповідають заяві потерпілого і висновку експерта, яким підтверджено отримання потерпілим середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Таким чином, суд, оцінивши сукупність доказів у справі та надавши юридичну оцінку діям обвинуваченого, вважає, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_4 покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
З характеристики наданої Вінницьким технічним коледжем від 06.04.2020 року вбачається, що ОСОБА_4 за час навчання у коледжі зарекомендував себе як старанний, дисциплінований студент. З повагою ставиться до товаришів і дорослих, тактовний, ввічливий, до зауважень з боку старших ставиться адекватно.
Згідно з довідки ВОПНЛ ім. Ющенка від 06.03.2020 року ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні з 26.10.2015 року по 16.11.2015 року.
З довідки КП ВОНД «Соціотерапія» від 02.03.2020 року вбачається, що ОСОБА_4 на диспансерному наркологічному обліку не перебуває.
Згідно довідки КНП «Ямпільська центральна районна лікарня» від 13.03.2020 року, ОСОБА_4 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Згідно вимоги про судимість обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив умисне нетяжке кримінальне правопорушення, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, за місцем навчання характеризується позитивно.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття, що підтверджено показаннями обвинуваченого в судовому засіданні та відшкодування, завданих потерпілому збитків, що підтверджується заявою потерпілого.
Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, суд вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді обмеження волі, оскільки вказане покарання визнано судом достатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим.
В той же час, суд, враховуючи, що ОСОБА_4 повністю визнав свою вину, у вчиненому щиро розкаявся, вперше притягується до кримінальної відповідальності, вважає за можливе застосувати вимоги ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком та покладенням обов'язків визначених ст. 76 КК України.
Керуючись ст.ст. 65-67, 122 КК України, ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-
Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 122 КК України у виді одного року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком один рік.
На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Суддя: