Справа № 143/789/21
27.07.2021 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді Бойка А.В.,
з участю секретаря судових засідань Москаленко С.П.,
представника заявника - адвоката Антонюка Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Погребищі справу за заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Антонюк Ярослав Васильович, заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, -
Встановив:
19.07.2021 до Погребищенського районного суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Антонюк Я.В., заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису.
Вимоги заяви мотивовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 18.12.2018 ОСОБА_2 добровільно надала нотаріально завірену заяву, згідно з якою вона дає свою згоду на проживання (реєстрацію місця проживання) сина ОСОБА_3 за місцем реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . Також 22.12.2018 ОСОБА_2 добровільно надала нотаріальну завірену заяву, якою надає свою згоду на виховання сина ОСОБА_3 особисто батьком ОСОБА_1 .
На даний час малолітній ОСОБА_3 проживає та перебуває лише на утриманні батька. Станом на сьогоднішній день ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 малолітнім сином не цікавиться, не приймає участі у його вихованні та розвитку, відносно заявника ОСОБА_1 вчиняє домашнє (фізичне, психологічне та економічне) насильство, з приводу вчинення якого заявник неодноразово звертався до органів Національної поліції за місцем реєстрації як своєї, так і ОСОБА_2 .
Так, заявник стверджує, що у лютому 2018 року ОСОБА_2 нанесла йому тілесні ушкодження шляхом нанесення ударів по обличчю та нозі, внаслідок чого такі тілесні ушкодження були видимі. Окрім того, в грудні 2018 року перебуваючи в перинатальному центрі в м. Житомирі ОСОБА_2 нанесла заявнику тілесні ушкодження шляхом завдання ударів по тілу. У результаті вказаних злочинних дій ОСОБА_2 умисно заподіяла ОСОБА_1 тілесне ушкодження у вигляді синця в ділянці правого колінного суглобу.
В 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 знову нанесла заявнику тілесні ушкодження. Відомості про даний факт були внесені до Єдиного Реєстру досудових розслідувань за №12019060020000372.
Зі слів ОСОБА_1 18.02.2019 за місцем його проживання разом із сином у м. Житомир приїхала ОСОБА_2 разом зі своєю мамою ( ОСОБА_5 ), а також невідомим чоловіком на автомобілі Мерседес, д/н НОМЕР_1 . Пізніше було встановлено, що вказаний чоловік на автомобілі Мерседес (д/н НОМЕР_1 ) являється громадянином ОСОБА_6 , який представившись надав для ознайомлення дозвіл № НОМЕР_2 на пристрій для відстрілу патронів з гумовими кулями. При цьому, було наглядно зрозуміло, що у спеціальній сумці-кобурі, розміщеній на грудній частині куртки ОСОБА_6 , наявний пістолет або інша вогнепальна зброя. Під час спілкування ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 ) пояснив, що він прибув до м. Житомира на прохання ОСОБА_2 та її матері з метою «спілкування з заявником». При цьому, ОСОБА_6 активно вимагав, щоб ОСОБА_1 негайно спустився з квартири та поспілкувався з ним на вулиці. При цьому ОСОБА_6 залишив для заявника номер свого телефону мобільного зв'язку ( НОМЕР_3 ). У подальшому ОСОБА_1 встановив, що в той же день ОСОБА_6 вже телефонував з вказаного номеру на його телефон: НОМЕР_4 . Це в свою чергу підтверджує те, що ОСОБА_2 надає номер телефону заявника стороннім особам з метою вчинення відносно нього насильницьких дій та доведення своїх злочинних намірів. Після цього, ОСОБА_2 у супроводі своєї матері ( ОСОБА_5 ) та ОСОБА_6 намагалась потрапити до кв. АДРЕСА_1 , де перебував малолітній син ОСОБА_3 . ОСОБА_6 мав при собі зброю, що створювало додаткову небезпеку для життя та здоров'я малолітнього ОСОБА_3 . По даному факту інформацію було внесено до ЄРДР і розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019060020000989 за ч.1 ст.129 КК України (погроза вбивством).
ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_2 виношує план позбавити його життя, викрасти силовим способом малолітнього сина ОСОБА_3 , успадкувати нерухомість та грошові кошти, оскільки ОСОБА_2 неодноразово говорила заявнику, що вб'є його, тому він вважає, що 18.02.2019 вона приїхала саме з цією метою.
З метою захисту себе та сина ОСОБА_3 заявником було укладено угоду про надання послуг з особистої охорони з ТОВ «Еліт-Сервіс» ( захист здійснював тілоохоронець ОСОБА_8 ), однак ОСОБА_2 шляхом несанкціонованого доступу до поштової скриньки заявника, дістала доступ до інформації, що через неї проходить ( в т.ч. конфіденційне спілкування з адвокатом та вказаною охоронною компанією). Знаючи їх контактні дані, ОСОБА_2 вирішила вести переговори із тілоохоронцем ОСОБА_8 , при цьому пропонуючи йому увійти з нею в злочинну змову щодо фізичного насильницького викрадення у заявника сина ОСОБА_3 .
Заявник стверджує, що вказані факти є непоодинокими та відбуваються систематично.
Також заявник стверджує, що Печерським УП ГУНП у м. Києві підготовлено повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №1201910060005493 від 13.12.2019 р. за ч.1 ст. 14, ч.1 ст. 125 КК України. У рамках такого кримінального провадження ОСОБА_2 підозрюється, що протягом тривалого часу вона підсипала в їжу та напої ОСОБА_1 невідому отруйну речовину з метою заподіяння шкоди здоров'ю.
Щодо вчинення ОСОБА_2 економічного насильства, то заявник зауважує, що він євласником декількох дороговартісних об'єктів нерухомості на території України, зокрема квартир за адресою: АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 , а ОСОБА_2 протягом всього часу спілкування із заявником, спільного проживання та перебування ними у шлюбі шляхом зловживання його довірою систематично заволодівала належним майном та грошовими коштами, а також вчиняла тиск та шантаж на нього. Впродовж лютого 2020 року ОСОБА_2 вимагала грошові кошти або цінні речі, погрожуючи життю та здоров'ю ОСОБА_1 . Відомості по даному факту внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020060020000939.
Крім цього ОСОБА_2 вчиняє домашнє психологічне насильство відносно заявника, оскільки на початку січня 2019 на своїй сторінці в мережі Фейсбук під ніком « ОСОБА_2 » (дівоче прізвище дружини - ОСОБА_2 ) виклала пости, що були спрямовані на приниження національної честі та гідності заявника. Оскільки ОСОБА_2 не видаляла зі своєї сторінки такі пости, то заявник був змушений звернутися до адміністрації мережі Фейсбук і вони самі активно видалили такі пости, а потім взагалі закрили сторінки заінтересованої особи. Психологічне насилля відносно ОСОБА_1 здійснюється також способом подання до правоохоронних органів заяв про вчинення ним злочинів.
Враховуючи викладене, заявник вимушений звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального напису.
19.07.2021 у справі відкрито окреме провадження та призначено судове засідання по справі на 21.07.2021.
20.07.2021 на електронну пошту суду надійшло клопотання від ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, оскільки вона перебуває за кордоном. Також ОСОБА_2 подано відзив на заяву про видачу обмежувального припису. Відповідно до приписів ч.4 ст. 178 ЦПК України копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана одночасно з надісланням відзиву до суду. Зважаючи на те, що всупереч вимогам п.2 ч.5 ст. 178 ЦПК України до відзиву не додано документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи, то суд не бере до уваги заперечення, що містяться у відзиві.
Зважаючи на клопотання заінтересованої особи, розгляд справи перенесено на 27.07.2021.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Антонюк Я.В. вимоги заяви підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити, в судовому засіданні долучив письмові докази, а саме: висновок виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , та роздруківки матеріалів з інтернет-сайтів, що вказують на аморальну поведінку ОСОБА_2 .
Заінтересована особа в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату та час проведення судового засідання була повідомлена, що підтверджується довідкою про доставку смс-сповіщення.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні підтвердив факт проживання заявника разом із малолітнім сином в с. Плисків. Вказав, що ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_3 час від часу приїздить до нього на оздоровлення та проживає на території Погребищенської МТГ. Вказав, що матір хлопчика ОСОБА_2 не цікавиться його розвитком та вихованням, натомість веде аморальний спосіб життя та «займається не тим, чим повинна займатися порядна жінка».
Заслухавши думку сторін по справі, дослідивши в судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що заява підлягаєдо часткового задоволення за наступних підстав.
Судом безперечно встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 14.10.2017 зареєстрували шлюб у Печерському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті, про що складено відповідний актовий запис № 3327 (а.с. 16).
Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 , а.с. 15).
18.12.2018 ОСОБА_2 добровільно надала нотаріально завірену заяву, згідно з якою вона дає свою згоду на проживання (реєстрацію місця проживання) свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем реєстрації батька дитини - ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (заява, а.с. 12).
22.12.2018 ОСОБА_2 добровільно надала нотаріальну завірену заяву, якою надала згоду на виховання свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 його батьком ОСОБА_1 (заява, а.с. 11).
Згідно висновку Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування від 19.02.2020 відсутні докази неналежного виконання ОСОБА_1 батьківських обов'язків чи аморальної поведінки, відомості щодо вад здоров'я, неможливості утримувати дитину чи приділяти увагу її вихованню, навчанню чи духовному розвитку, а відтак визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 (а.с. 45-48 ).
Крім цього, 29.02.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено за №12020060020000939 відомості щодо вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст. 189 КК України. Відповідно до витягу з ЄРДР впродовж лютого 2020 ОСОБА_2 вимагає грошові кошти або цінні речі, погрожуючи життю та здоров'ю ОСОБА_1 (витяг з ЄРДР, а.с. 13).
24.01.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено за №12019060020000372 відомості щодо вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст. 125 КК України. Відповідно до витягу з ЄРДР в грудні 2018 за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_2 нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_1 (витяг з ЄРДР, а.с. 14).
24.06.2020 ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України за факт заподіяння ОСОБА_1 тілесного ушкодження у вигляді синця в ділянці правого колінного суглобу (повідомлення про підозру, а.с. 17-18).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
У рішенні Європейського Суду по справі Опуз проти Туреччини (Орuz V. Тurkеу, по. 33401/02, 09.06.2009) суд дав характеристику зобов'язань держави у зв'язку з насильством в сім'ї, визнавши серйозність домашнього насильства в Європі та підкресливши серйозність, з якою держави повинні вживати відповідних заходів з метою протидії цьому порушенню прав людини. У своєму рішенні Суд підкреслив, що насильство в сім'ї не є приватною чи сімейною справою, але є проблемою, яка зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави. Суд також вказав, що недостатньо мати закони щодо протидії домашньому насильству, більш важливим є наявність ефективних механізмів їх реалізації.
Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Відповідно до п.3, 6, 7, 8 ч.1, ст.1 цього Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, колишнє подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Частинами 2, 3, 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі докази мають відповідати критеріям достатності, допустимості, належності і достовірності, визначених статтями 77-80 ЦПК України.
Нормами статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши у сукупності докази того, що заявник піддавався фізичному, економічному та психологічному домашньому насильству з боку ОСОБА_2 , зважаючи на неодноразовість вчинення таких дій протягом тривалого часу, та оцінивши ризики продовження у майбутньому, а також враховуючи аморальну поведінку матері дитини, суд доходить висновку, що заяву про видачу обмежувального припису необхідно задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис терміном на шість місяців стосовно ОСОБА_2 , яким визначити такі заходи тимчасового обмеження її прав, а саме: заборонити перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 із малолітнім сином - ОСОБА_3 за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 ; заборонити наближатися на відстань менше 500 (п'ятсот) метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 із малолітнім сином - ОСОБА_3 за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .
Водночас, враховуючи принцип дотримання прав та інтересів дітей і батьків, з метою недопущення обмеження права ОСОБА_2 як матері спільного із заявником сина у реалізації своїх прав відносно нього, суд доходить висновку про відмову в задоволенні заяви в частині вимог щодо обмеження спілкування ОСОБА_2 з малолітнім сином.
Відповідно до частини третьої статті 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
Згідно з частиною четвертою статті 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.
Керуючись статтями 259, 294, 350-1 - 350-8 ЦПК України, суд, -
Вирішив:
Заяву задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис терміном на шість місяців відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_7 .
Встановити наступні тимчасові обмеження її прав та покласти на неї такі обов'язки:
-заборонити перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 із малолітнім сином - ОСОБА_3 за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .
-заборонити наближатися на відстань менше 500 (п'ятсот) метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 із малолітнім сином - ОСОБА_3 за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .
В решті вимог заяви відмовити.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 30.07.2021.
Суддя