Іменем України
30 липня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/629/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Федоренко Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”
вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001
адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Північна кабельна компанія”,
вул. І. Мазепи, 66, м. Чернігів, 14014
до відповідача-2: ОСОБА_1 ,
АДРЕСА_1
про стягнення 133121,51 грн
Учасники справи не викликались.
Акціонерним товариством Комерційний банк “Приватбанк” подано позов до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю “Північна кабельна компанія” та відповідача-2 ОСОБА_1 про стягнення солідарно 125904,99 грн заборгованості за кредитом та 7216,52 грн заборгованості по комісії за користування кредитом за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на неналежне виконання відповідачами зобов'язань за кредитним договором №б/н від 29.08.2014 та договором поруки №P1574677562563920669 від 25.11.2019.
До позовної заяви додане клопотання представника позивача від 21.05.2021 про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
З урахуванням того, що відповідачем-2 у даному спорі є фізична особа ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.06.2021, в порядку ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, постановлено Центру надання адміністративних послуг Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації надати Господарському суду Чернігівської області інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2021 відкрито провадження у справі, задоволено клопотання позивача та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ст.165 ГПК України вказаною ухвалою відповідачам було встановлено 15 денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позовну заяву.
18.06.2021 службою судових розпорядників Господарського суду Чернігівської області складено акт по справі №927/629/21 про те, що 17.06.2021 було здійснено вихід за адресою вул. І.Мазепи, 66, м. Чернігів для вручення ТОВ «Північна кабельна компанія» ухвали суду від 17.06.2021 по справі №927/629/21 про відкриття провадження у справі. Адміністрація підприємства, яке розташоване за вказаною адресою повідомила, що раніше ТОВ «Північна кабельна компанія» винаймало приміщення в будівлі за адресою АДРЕСА_2 та вже протягом року дане товариство за вказаною адресою відсутнє.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі № 927/629/21 від 17.06.2021, яка була направлена на адресу відповідача-1 вказану у позовній заяві, повернулась до суду з відміткою відділу поштового зв'язку “адресат відсутній за вказаною адресою”.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі № 927/629/21 від 17.06.2021, яка була направлена на адресу відповідача-2, вказану у позовній заяві, повернулась до суду з відміткою відділу поштового зв'язку “адресат відсутній”.
29.06.2021 від Управління (центр) надання адміністративних послуг Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації надійшов лист №10216-563 від 25.06.2021 в якому зазначено, що суб'єктом з питань надання інформації про зареєстрованих осіб у квартирі є відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації.
Листом №102/05/30-3981 від 30.06.2021 Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 з 14.12.1989 року по теперішній час.
Згідно інформації з офіційного сайту міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань значиться Товариство з обмеженою відповідальністю “Північна кабельна компанія”, ідентифікаційний код 39337562, місцезнаходження: вул. І. Мазепи, 66, м. Чернігів, 14014.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Оскільки копії ухвали суду про відкриття провадження у справі від 17.06.2021 направлялися відповідачам на адреси зареєстрованого місця перебування/проживання і повернулись на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку “адресат відсутній за вказаною адресою”, суд вважає, що відповідачі належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі та встановлення їм строку для подання відзиву.
Відзиву на позов, заяв і клопотань від відповідачів не надходило.
За приписами ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки відповідачі своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористалися, за таких обставин, рішення приймається за наявними матеріалами справи, на підставі ч.2 ст.178 ГПК України.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив.
Згідно пунктів 1-2 Статуту Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” (нова редакція) (погоджено Національним банком України 06.09.2019; затверджений постановою КМУ від 05.06.2019 № 594), згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 №519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк”, який є правонаступником всіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” (а.с. 15-16).
Так, судом встановлено, що АТ Комерційний банк “Приватбанк” (позивач у справі) є правонаступником всіх прав та зобов'язань Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк”.
Як вбачається із матеріалів справи, 29.08.2014 ТОВ «Північна кабельна компанія», в особі директора, було підписано з позивачем Заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг (далі - заява), відповідно до якої відповідач висловив свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умови), які знаходяться на сайті банку www.pb.ua, Тарифами банку, які разом з даною анкетою складають Договір банківського обслуговування. Відповідач-1 своїм підписом приєднався та зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах і правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку - Договору банківського обслуговування в цілому.
Відповідно до 3.2.1.1.16. Умов при укладанні договорів і угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Згідно з п. 3.2.1.1 Умов вид кредиту - "кредитний ліміт на поточний рахунок" корпоративного клієнта.
Відповідно до п. 3.2.1.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка і Клієнта. Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
Згідно з п. 3.2.1.1.3., 3.2.1.1.8. Умов кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди. Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі "Угода").
Пункт 3.2.1.1.6. Умов зазначає, що Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).
Відповідно до п.3.2.1.1.14 Умов та правил клієнт дає доручення, а банк зобов'язується здійснювати зарахування грошових коштів на поточний рахунок клієнта в банку в кожному випадку, коли в банк надходить до виконання платіжний документ від іншого клієнта, в якому як отримувача коштів значиться клієнт, а його рахунок вказаний в іншому банку.
Згідно з п. 3.2.1.2.1.4 Умов банк проводить обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта згідно з наступним порядком:
1. При надходженні розрахункових документів клієнта в банк протягом операційного дня та відсутності грошових коштів на поточному рахунку клієнта, банк здійснює їх оплату відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг" в межах встановленого ліміту.
2. За результатами операцій, проведених за поточним рахунком клієнта протягом банківського дня, перед закриттям банківського дня на поточному рахунку клієнта може бути сформоване як кредитове сальдо (у випадку перевищення величини надходжень на поточний рахунок над величиною списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами клієнта з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня), так і дебетове сальдо (у випадку перевищення величини списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами клієнта над величиною надходжень на поточний рахунок з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня).
3. При закритті банківського дня сформоване дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта фактично є сумою використаного клієнтом кредиту в цей день.
Тобто, кредитування відповідача за послугою "кредитний ліміт на поточному рахунку" полягало не в перерахуванні кредитних коштів безпосередньо позичальнику, а в проведенні його платежів понад залишок коштів на його поточному рахунку у межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідно до укладеного договору відповідачу-1 було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 у розмірі 200000 грн дата зміни 27.11.20219 та 100000 грн дата зміни 16.01.2020, що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів №91121К3М0S386 від 21.05.2021.
Позивач виконував свої зобов'язання згідно з договором банківського обслуговування, про що свідчить виписка по рахункам за період з 21.11.2019 по 17.05.2021 (а.с. 39-40).
Відповідно до п. 3.2.1.2.2.3 Умов клієнт зобов'язаний здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 3.2.1.1.11.
Згідно з п. 3.2.1.1.11 Умов та правил за сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнулення кредитного ліміту, періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості за кредитом в цей період не впливають на зміну дати закінчення періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченню якого на поточному рахунку зафіксоване нульове дебетове сальдо. Період безперервного користування "кредитним лімітом на поточному рахунку" - не більше 35 днів.
Для пільгового користування лімітом (розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості) клієнт повинен:
- у разі, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця, то обнулення повинно проводитися по кінцю дня в будь-якій з днів по 25-е число поточного місяця.
- у разі, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця, то обнулення повинно проводитися по кінцю дня в будь-якій з днів по 25-е число наступного місяця.
За сумами кредиту отриманими з 01.02.2015 період безперервного користування "кредитним лімітом на поточному рахунку" - не більше 30 днів.
Згідно п.3.2.14.1.4 під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку кульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.
Відповідач-1 свої зобов'язання щодо повернення кредитного ліміту не виконав, станом на 17.05.2021 за ним рахується заборгованість за кредитом у сумі 125904,99 грн, що підтверджується випискою по рахунку (а.с.37).
Вказані обставини відповідачем-1 у справі не спростовуються.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1-3 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ст.638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем-1 виникли цивільні права та обов'язки внаслідок укладання договору шляхом підписання заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 29.08.2014.
Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ “ПриватБанк”).
Відповідно до ч.1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Частиною 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України закріплено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
За загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 1072 Цивільного кодексу України та частиною 22.9. статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження (крім випадків, встановлених законом) та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту.
Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.
Аналіз змісту Умов та правил надання банківських послуг, змісту Заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг свідчить про укладення між сторонами змішаного договору приєднання до договору на відкриття рахунку та до кредитного договору, на підставі якого між сторонами виникли кредитні правовідносини.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, що відповідач-1 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором банківського обслуговування у вигляді заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 29.08.2014, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість за кредитом у розмірі 125904,99 грн.
Жодних повідомлень щодо незгоди із умовами надання грошових коштів від відповідача-1 не надходило, доказів повного або часткового погашення заборгованості суду не надано.
Нормами статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким встановлено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
25.11.2019 між ОСОБА_1 (поручитель) та АТ КБ «Приватбанк» укладено договір поруки № Р1574677562563920669, предметом якого відповідно до п.1.1 є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ Північна кабельна компанія (боржник) зобов'язань за договором приєднання до розділу 3.2.1 «Кредитний ліміт» Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку у мережі інтернет https://privatbank.ua (далі Угода 1) по сплаті
а) процентної ставки за користування кредитом:
- за період користування кредитом згідно п.3.2.1.4.2.2. «Угоди1» - 21% річних для договорів забезпечених порукою, 34% для договорів не забезпечених порукою;
- за період користування кредитом згідно п.3.2.1.4.2.3 «Угоди 1» - 42% річних для договорів забезпечених порукою, 68% річних для договорів не забезпечених порукою;
б) комісійної винагороди згідно п.3.2.1.4.15 «Угоди 1» в розмірі 3% від суми перерахувань;
в) винагороди за користування Ліміту відповідно до 3.2.1.4.11 «Угоди 1» 1-го числа місяця у розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;
г) кредиту в розмірі 200000,00грн
Оскільки відповідачем-1 зобов'язання по поверненню кредитних коштів не були виконані своєчасно та в повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачі мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 125904,99 грн.
Також позивачем заявлено до стягнення заборгованість з комісії за користування кредитом у сумі 7216,32 грн.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення комісії за користування кредитом і, в тому числі її розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку заборгованості за договором, посилався на п. 3.2.1.4.4. Витягу з Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені в мережі Інтернет на сайті: https://privatbank.ua як невід'ємні частини спірного договору.
Відповідно до п.3.2.1.4.4 Умов клієнт сплачує банку комісію за використання ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що цей документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів (встановлення кредитного ліміту) взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати комісії за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цьому документі, що доданий Банком до позовної заяви, розмірі і порядку нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ “ПриватБанк” в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг домовленості сторін про сплату комісії за користування кредитними коштами, наданий Банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.
Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати комісії за користування кредитними коштами.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів 7216,52 грн комісії є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачами у справі не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, доказів погашення заборгованості суду не надано.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 125904,99 грн. В решті позову в часині стягнення заборгованості по комісії в сумі 7216,52 грн відмовлено.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2270,00грн.
Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “Північна кабельна компанія” (вул. І. Мазепи, 66, м. Чернігів, 14014, ідентифікаційний код 39337562) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” (вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) 125904,99 грн заборгованості за кредитом та 2 270,00 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 30.07.2021.
Суддя Ю.В. Федоренко