Іменем України
30 липня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/611/21
Господарським судом Чернігівської області, у складі судді Федоренко Ю.В., за участю секретаря судового засідання Сиворакша Т.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянуто справу
за позовом: Приватного підприємства “Вантарус”
вул. Довженка, 38, кв. 13, смт.Десна, Козелецький район, 15124
до відповідача: Остерської міської ради
вул. Незалежності, 21, м.Остер, Козелецький район, 17044
про стягнення 264827,11 грн
за участю представників сторін:
позивач: Лутай Н.М. ордер серія СВ №1015795 від 12.07.2021, адвокат
відповідач: Приймак А.О. довіреність № 40/11-13 від 12.07.2021 представник
Позивачем Приватним підприємством “Вантарус” подано позов про стягнення з відповідача Остерської міської ради заборгованості за виконані роботи згідно договорів №127 від 30.06.2020 та №148 від 14.08.2020 в сумі 264827,11 грн.
Дії суду, пов'язані з розглядом справи.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2021 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 927/611/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 13 липня 2021 року о 11:00.
Також вказаною ухвалою зобов'язано відповідача на підставі ст. 165 Господарського процесуального кодексу України надати відзив на позовну заяву та докази на підтвердження своєї позиції не пізніше 15 календарних днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надіславши одночасно копію відзиву з доказами позивачу, а докази направлення надати суду.
01.07.2021 від відповідача на електронну адресу надійшло клопотання про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін.
01.07.2021 від відповідача на електронну адресу надійшов відзив на позовну заяву від 26.06.2021.
12.07.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив.
В судовому засіданні 13.07.2021, в яке з'явився представники сторін, суд оголосив перерву до 29.07.2021 до 10:00.
19.07.2021 від відповідача на електронну адресу надійшло заперечення на відповідь на відзив від 16.07.2021.
27.07.2021 від позивача надійшло клопотання про подання доказів, в якому просив визнати поважними причинами неподання позивачем рішення Остерської міської ради №1130 від 31.01.2020 та встановити додатковий строк для його подання і долучити копію вказаного рішення до матеріалів справи.
Протокольної ухвалою суду від 29.07.2021 суд поновив позивачу строк для подання доказів та залучив до матеріалів справи копію рішення 38 сесії 7 скликання Остерської міської ради №1130 від 31.01.2020.
В судовому засіданні 29.07.2021 судом оголошено перерву до 30.07.2021. 30.07.2021 до суду надійшли письмові пояснення відповідача до яких додано копію рішення Остерської міської ради від 24.012.2020 №12-03-01/VІІІ які прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
30.07.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.
Позиції учасників справи.
Позивач обгрунтовує позовні вимоги невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині сплати заборгованості за виконані роботи згідно договорів №127 від 30.06.2020 та №148 від 14.08.2020 в сумі 264827,11 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що договори №127 від 30.06.2020 та №148 від 14.08.2020 відносяться до категорії - договори з умовою, головна умова яких полягає в тому, що оплата здійснюється тільки за наявності спільних коштів за вказаним цільовим призначенням, що підтверджується постановою КМУ №196 від 118.03.2015. Відповідач вказав, що Остерська міська рада вчасно та в повному обсязі перерахувала позивачу грошові кошти відповідними платіжними дорученнями з призначенням платежу - про співфінансування, а отже рада виконала свої зобов'язання вчасно та в повному обсязі перерахувавши 10% згідно актів виконаних робіт, в той же час рада не мала можливості перерахувати кошти (ДФРР), оскільки такі перестали надходити у зв'язку з прийняттям розпорядження КМУ від 09.10.2020 №1253-р та від 26.02.2020 №211-Р. Також відповідач зазначив, що Розпорядженням КМУ від 26.02.2020 №211-Р було зменшено кошти на суму 353800,00 грн, що були виділені на реконструкцію відкритого стадіонного комплексу в м. Остер, як наслідок, Чернігівська обласна рада листом від 28.08.2020 №05.03-06/2805 повідомила, що 17.08.2020 відбулося засідання регіональної конкурсної комісії з оцінки та забезпечення проведення конкурсного відбору інвестиційних програм та проектів регіонального розвитку, що можуть реалізуватися за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку, що на засідання комісії було прийнято рішення про перерозподіл економії коштів ДФРР та зменшено кошти на суму 353800,00 грн. Відповідач вказав, що згідно Додаткової угоди №1 від 25.12.2020 до договору №127 від 30.06.2020 та Додаткової угоди №1 від 25.12.2020 до договору №148 від 14.08.2020 сторони дійшли згоди, що у зв'язку з закінченням бюджетного року сума залишку по договору переноситься на 2021 рік, таким чином, позивач погодився з умовами, що вказані не перераховані кошти можуть переноситися до сплати на наступний бюджетний рік. Таким чином, у разі відсутності бюджетних коштів у відповідача, є всі наявні підстави для можливого відстрочення сплати заборгованості в розмірі 264827,11 грн, у зв'язку з тим, що бюджетний рік ще не закінчився, а тому велика ймовірність, що до закінчення бюджетного року вказана сума буде перерахована на користь ПП «Вантарус». Відповідач наголосив, що бажає погасити заборгованість перед позивачем, проте такі дії можливо вчинити лише за наявності бюджетних коштів, у зв'язку з цим позовні вимоги заявлені передчасно, оскільки бюджетний рік ще не закінчився. Крім того, відповідач зазначає про необгрунтовано завищені витрати на правову (професійну) правничу допомогу, зокрема, щодо складання та подання до суду позовної заяви та звернув увагу на те, що даний спір виник не з дій чи бездіяльності відповідача, а спричинений відсутністю належного фінансування та підтвердив наміри і бажання погасити заборгованість перед підрядною організацією.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання за договором. Позивач вказав, що враховуючи обов'язок відповідача оплатити фактично виконані позивачем роботи протягом 45 днів з моменту підписання актів приймання виконаних робіт, а не до закінчення бюджетного року, то заявлені позивачем вимоги не можна вважати передчасними. Також позивач зазначив, що судові витрати, які позивач поніс у зв'язку із розглядом даної справи становлять 24472,41 грн, що складаються з 3972,41 грн судового збору та 20500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У запереченнях на відповідь на відзив, відповідач підтримав свою позицію, викладену у відзиві та просив у задоволенні позовних вимог відмовити, а у разі їх задоволення відстрочити виконання рішення до 31.12.2021.
Фактичні обставини справи.
Рішенням №1130 від 31.01.2020 Остерської міської ради виділено кошторисні асигнування в сумі 1439999,00 грн на співфінансування проекту «Капітальний ремонт відкритого стадіонного комплексу в м. Остер Козелецького району Чернігівської області» за рахунок очікуваних доходів місцевого бюджету або інших джерел не заборонених чинним законодавством.
Рішенням Остерської міської ради №12-03-01/V від 24.12.2020 внесено зміни до рішення тридцять восьмої сесії Остерської міської ради сьомого скликання від 31.01.2020 №1130 та викладено його у наступній редакції: « виділити кошторисні асигнування на поточний рік в сумі 636019,80 грн на співфінансування проекту «Капітальний ремонт відкритого стадіонного комплексу в м. Остер Козелецького району Чернігівської області» за рахунок перерозподілу видатків з інших статей міського бюджету.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.02.2020 №211-р затверджено Перелік інвестиційних програм і проектів регіонального розвитку, що можуть реалізовуватися у 2020 році за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку, в тому числі тих, що фінансуються з метою погашення кредиторської заборгованості, зареєстрованої органами Державної казначейської служби станом на 1 січня 2020 року.
Відповідно до вказаного Переліку по Чернігівській області виділено 5760 тис грн на капітальний ремонт відкритого стадіонного комплексу в м. Острі Козелецького району Чернігівської області.
30.06.2020 між Остерською міською радою (Замовник) та Приватним підприємством «Вантарус» (підрядник) було укладено Договір № 127 (далі - Договір № 127).
Відповідно до п. 1.1 Договору №127 Виконавець зобов'язується на свій ризик, своїми силами та засобами, в обумовлений строк у відповідності до замовлення і вимог проектно- кошторисної документації, будівельних норм та правил виконати роботу по об'єкту ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Капітальний ремонт відкритого стадіонного комплексу в м. Остер Козелецького району Чернігівської області [за кодом СРV за ДК 021:2015 - 45453000-7 (Капітальний ремонт і реставрація)] (далі - Об'єкт), а Замовник зобов'язуєтеся прийняти та оплатити виконані роботи згідно умов даного Договору.
Згідно п. 1.2 Договору № 127 вказані в п.1.1 даного Договору роботи повинні бути виконані Виконавцем за адресою: вул. Гагаріна, м. Остер, Козелецького району, Чернігівської області, Україна.
За умовами п.1.4 Договору №127 джерелом фінансування проведення робіт є кошти державного та місцевого бюджетів.
У відповідності до п. 3.1 Договору № 127 ціна цього договору становить 4 799 998,00 грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ 799999 грн 67 коп.
Ціна договору є твердою та не підлягає перегляду, за винятком випадків, передбачених частиною четвертою статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», постанови КМУ від 01.08.2005 №668 та Правил визначення вартості будівництва ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013, прийнятих наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 липня 2013 року № 293, чинним законодавством України та цим Договором.
Пунктом 3.2 Договору № 127 передбачено, що вартість будівництва визначається з урахуванням ДСТУ БД.1.1-1:2013, проектно-кошторисної документації, тендерної документації, пропозиції Виконавця та вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 4.1 Договору №127 розрахунок за виконані роботи здійснюється на підставі підписаних сторонами актів форми №КБ-2в (акт приймання виконаних будівельних робіт) та форми № КБ-3 (довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат).
Оплата проводиться тільки за фактично виконані роботи протягом 45-ти календарних днів, з моменту підписання Замовником представлених Виконавцем належно оформлених вищезазначених документів та рахунку на оплату, шляхом проміжних платежів, та тільки в межах бюджетних призначень та при умові надходження коштів на рахунок Замовника по даному об'єкту. У разі затримки бюджетного призначення на фінансування розрахунки за надані роботи здійснюються при отриманні Замовником бюджетного призначення на фінансування цих робіт.
Згідно п. 4.5 Договору №127 поточні та остаточний розрахунки за виконані роботи Замовник здійснює лише при умові надходження коштів з джерел фінансування, на підставі актів форми КБ-2в, КБ-3, підписаних уповноваженими представниками Сторін. Акти виконаних робіт готує Виконавець і передає їх для підписання Замовнику у строк не пізніше 25-го числа звітного місяця в паперовому вигляді та на електронному носії (в програмному комплексі їх складання - АВК, тощо).
Пунктом 5.3 Договору № 127 визначено, що строк закінчення виконання робіт: 20 грудня 2020 року включно відповідно до фінансування, проте в будь-якому випадку до повного їх виконання.
У відповідності до пп. 6.1.2, 6.1.5 п. 6.1 Договору № 127 Замовник зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі оплачувати якісно виконані роботи відповідно до умов даного Договору; щомісячно приймати якісно виконані роботи, шляхом підписання актів приймання виконаних будівельних робіт за ф. № КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та втрат за ф. №КБ-3 разом з підтверджуючими документами відповідно до умов даного Договору.
Згідно Додаткової угоди №1 від 25.12.2020 до договору № 127 від 30 червня 2020 сторони дійшли згоди, що в зв'язку з закінченням бюджетного року сума залишку по договору 331 461,57 грн переноситься на 2021 рік.
На виконання умов Договору №127 позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 4698799,10 грн, що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт №1 від 21.07.2020 на суму 511616,42 грн, №2 від 24.07.2020 на суму 490523,87, №3 від 05.08.2020 на суму 639974,22 грн, №4 від 01.10.2020 на суму 321310,25 грн, №5 від 15.10.2020 на суму 746686,39 грн, №6 від 09.11.2020 на суму 1254425,28 грн, №7 від 01.03.2021 на суму 191262,67 грн та Актами вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 15.10.2020 на суму 504000,00 грн, від 01.12.2021 на суму 39000,00 грн.
За період дії Договору № 127 Відповідачем частково були оплачені будівельні роботи виконані Позивачем на загальну суму 4468536,43 грн, що підтверджується виписками по рахунку ПП «ВАНТАРУС», відкритого в AT «УКРСИББАНК» за період з 01.07.2020 по 31.12.2020.
Заборгованість Відповідача перед Позивачем за виконані будівельні роботи, передбачені Договором № 127 станом на дату подання позову становить 230262,67 грн.
30.06.2020 між Остерською міською радою (Замовник) та Приватним підприємством «Вантарус» (підрядник) було укладено Договір № 148 (далі - Договір № 148).
Відповідно до п.1.1 Договору № 148 Виконавець зобов'язується на свій ризик, своїми силами та засобами, в обумовлений строк у відповідності до замовлення і вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил виконати роботу по об'єкту ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Капітальний ремонт відкритого стадіонного комплексу в м. Остер Козелецького району Чернігівської області [за кодом CPV за ДК 021:2015 - 45453000-7 (Капітальний ремонт і реставрація)] (далі - Об'єкт), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи згідно умов даного Договору.
Згідно п. 1.2 Договору № 148 вказані в п.1.1 даного Договору роботи повинні бути виконані Виконавцем за адресою: вул. Гагаріна, м. Остер, Козелецького району, Чернігівської області, Україна.
Джерелом фінасування проведення робіт є кошти державного (ДФРР) - 1271139,97 грн та місцевого бюджетів - 141237,77 грн (п.1.4 Договору №148).
У відповідності до п. 3.1 Договору № 148 ціна цього договору становить 1412377,74 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 235396 грн 29 коп.
Ціна договору є твердою та не підлягає перегляду, за винятком випадків, передбачених частиною четвертою статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», постанови КМУ від 01.08.2005 №668 та Правил визначення вартості будівництва ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013, прийнятих наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 липня 2013 року № 293, чинним законодавством України та цим Договором.
Пунктом 3.2 Договору № 148 передбачено, що вартість будівництва визначається з урахуванням ДСТУ БД.1.1-1:2013, проектно-кошторисної документації, тендерної документації, пропозиції Виконавця та вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 4.1 Договору №148 розрахунок за виконані роботи здійснюється на підставі підписаних сторонами актів форми №КБ-2в (акт приймання виконаних будівельних робіт) та форми № КБ-3 (довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат).
Оплата проводиться тільки за фактично виконані роботи протягом 45-ти календарних днів, з моменту підписання Замовником представлених Виконавцем належно оформлених вищезазначених документів та рахунку на оплату, шляхом проміжних платежів, та тільки в межах бюджетних призначень та при умові надходження коштів на рахунок Замовника по даному об'єкту. У разі затримки бюджетного призначення на фінансування розрахунки за надані роботи здійснюються при отриманні Замовником бюджетного призначення на фінансування цих робіт.
Згідно п. 4.5 Договору №148 поточні та остаточний розрахунки за виконані роботи Замовник здійснює лише при умові надходження коштів з джерел фінансування, на підставі актів форми КБ-2в, КБ-3, підписаних уповноваженими представниками Сторін. Акти виконаних робіт готує Виконавець і передає їх для підписання Замовнику у строк не пізніше 25-го числа звітного місяця в паперовому вигляді та на електронному носії (в програмному комплексі їх складання - АВК, тощо).
Пунктом 5.3 Договору № 148 визначено, що строк закінчення виконання робіт: 18 грудня 2020 року включно відповідно до фінансування, проте в будь-якому випадку до повного їх виконання.
У відповідності до пп. 6.1.2, 6.1.5 п. 6.1 Договору № 148 Замовник зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі оплачувати якісно виконані роботи відповідно до умов даного Договору; щомісячно приймати якісно виконані роботи, шляхом підписання актів приймання виконаних будівельних робіт з ф. № КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та втрат за ф. №КБ-3 разом з підтверджуючими документами відповідно до умов даного Договору.
Згідно Додаткової угоди №1 від 25.12.2020 до договору № 148 від 14 серпня 2020 року сторони дійшли згоди, що в зв'язку з закінченням бюджетного року сума залишку по договору 34 564,44 грн переноситься на 2021 рік.
На виконання умов Договору №148 позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 1412377,74 грн, що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 01.09.2020 на суму 584120,29 грн, №2 від 01.10.2020 на суму 357508,37 грн, №3 від 15.10.2020 на суму 436184,64 грн, №4 від 01.03.2021 на суму 34564,44 грн.
За період дії Договору № 148 Відповідачем частково були оплачені будівельні роботи виконані Позивачем на загальну суму 1377813,30 грн., що підтверджується виписками по рахунку ПП «ВАНТАРУС», відкритого в АТ «УКРСИББАНК» за період з 01.07.2020 по 31.12.2020.
Заборгованість Відповідача перед Позивачем за виконані будівельні роботи, передбачені Договором № 148 станом на дату подання позову становить 34564,44 грн.
Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договорів № 127 та №148.
Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт, які позивач виконав на об'єкті відповідача. Правовідносини з даного виду урегульовані, зокрема, Главою 61 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Главою 33 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Так, згідно статті 317 ГК України будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду. Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Господарські відносини у сфері матеріально-технічного забезпечення капітального будівництва регулюються відповідними договорами підряду, якщо інше не передбачено законодавством або договором сторін. У частині 2-4 статті 318 ГК України визначено, що договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів. Забезпечення будівництва матеріалами, технологічним, енергетичним, електротехнічним та іншим устаткуванням покладається на підрядника, якщо інше не передбачено законодавством або договором. Зміст договору підряду на капітальне будівництво, що укладається на підставі державного замовлення, має відповідати цьому замовленню. Аналогічні положення містяться також у статті 875 ЦК України, за якою за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
До договору будівельного підряду застосовуються положення ЦК України, якщо інше не встановлено законом. Умови укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, визначені у статті 323 ГК України, зокрема, договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються і виконуються на загальних умовах укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до закону.
Згідно з ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за виконані позивачем підрядні роботи згідно договорів №127 та №148 розрахувався частково.
Заборгованість відповідача за виконані роботи становить 264827,11 грн, що підтверджується матеріалами справи. Вказана сума заборгованості відповідачем не заперечується, проте він посилається на відсутність бюджетних коштів для її погашення.
Спірні відносини, які склались між сторонами даної справи на підставі договорів №127 та №148 є цивільно-правовими та регулюються положеннями Цивільного та Господарського кодексів України.
При цьому, ані приписи Господарського кодексу України, ані норми Цивільного кодексу України не допускають привілейованого становища суб'єктів господарювання, що пов'язані із фінансуванням від третіх осіб, в тому числі бюджетного фінансування.
За вказаних обставин відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договорами, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність коштів.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо у залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007).
Зокрема, у Рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України наголосив, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Разом із тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-ІУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ (справа "Кечко проти України", заява № 63134/00), держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення ЄСПЛ). У пункті 26 цього рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішеннях ЄСПЛ від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).
Наведену правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справах № 911/4249/16, № 906/621/17, постановах Верховного Суду від 07.05.2018р. у справі №920/724/17, від 05.06.2018р. у справі 915/827/17 та постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 905/2358/16.
З матеріалів справи вбачається, що вартість та строки виконання робіт погоджено сторонами та претензій з цього приводу немає. Також замовником не заявлялись претензії щодо обсягу та якості виконаних робіт. Таким чином, позивачем виконано роботи, які відповідач має оплатити.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 264827,11 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною першою статті 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Суд зазначає, що відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005 по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції.
Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції («Іммобільяре Саффі проти Італії», заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).
В силу наведених приписів процесуального законодавства, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто відстрочення виконання судового рішення пов'язано з об'єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.
Судом враховується, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.02.2020 №211-р затверджено Перелік інвестиційних програм і проектів регіонального розвитку, що можуть реалізовуватися у 2020 році за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку, в тому числі тих, що фінансуються з метою погашення кредиторської заборгованості, зареєстрованої органами Державної казначейської служби станом на 1 січня 2020 року (далі за текстом - Перелік).
Відповідно до вказаного Переліку по Чернігівській області виділено 5760 тис грн на капітальний ремонт відкритого стадіонного комплексу в м. Острі Козелецького району Чернігівської області.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №543-р від 13.05.2020 прийнято зміни до Переліку відносно обсягу фінансування Чернігівської області та не передбачено фінансування на капітальний ремонт відкритого стадіонного комплексу в м. Острі Козелецького району Чернігівської області.
Вказаним вище підтверджуються пояснення відповідача про скорочення фінансування державних програм у тому числі і коштів, які були направлені на капітальний ремонт відкритого стадіонного комплексу в м. Остер.
Відповідач не заперечує наявність обов'язку виконання рішення по даній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, бажає погасити заборгованість перед позивачем, проте такі дії можливо вчинити лише за наявності бюджетних коштів.
Суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Правовий аналіз статті 239 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що вона не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість відстрочення виконання рішення, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених сум, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
Позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання або погіршення матеріального стану підприємства, саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору.
Суд зазначає, що строк відстрочки виконання судового рішення, який просить відповідач складає 5 місяців, така затримка виконання рішення не є надмірно тривалою, не суперечить вимогам розумного строку і створить умови для добровільного виконання боржником судового рішення, з урахуванням його реального майнового стану.
На підставі викладеного, враховуючи умови укладених між сторонами договорів, що у разі затримки бюджетного призначення на фінансування розрахунки за надані роботи здійснюються при отриманні замовником бюджетного призначення на фінансування цих робіт, відсутність підстав ставити під сумнів намір відповідача виконувати судове рішення в майбутньому, з метою недопущення можливих негативних наслідків примусового виконання рішення суду у встановлені законодавством строки та реального виконання рішення, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення до 31.12.2021.
Щодо судових витрат.
За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, у розмірі 3972,41 грн покладається на відповідача.
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20500,00 грн.
Як докази витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копії: договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 06.04.2021 №06/04/21, укладеного з адвокатським об'єднанням «Лігал Айк'ю Груп» (далі - Договір); Додатку №1 від 11.04.2021 до договору №06/04/21, рахунку на оплату №74 від 11.05.2021 на суму 15000,00 грн, платіжного доручення №1873 від 12.05.2021 на суму 15000,00 грн, Акту надання послуг №102 від 14.06.2021 на суму 15000,00 грн, Додатку №2 від 09.07.2021 до договору №06/04/21, рахунку на оплату №103 від 09.07.2021 на суму 5500,00 грн, платіжного доручення №1941 від 12.07.2021 на суму 5500,00 грн, Акту надання послуг №108 від 12.07.2021 на суму 5500,00 грн, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 20.05.2011 №557, виданого Лутай Н.М., Ордеру Серія СВ №1015795 від 12.07.2021.
Згідно з п. 1 Додатку №1 від 11.04.2021 до договору №06/04/21 адвокатське об'єднання зобов'язується надати замовнику послуги (правову допомогу) з юридичного супроводу стягнення в судовому порядку заборгованості з Остерської міської ради за Договором №27 від 30.06.2020 року, за договором №148 від 14.08.2020 року. Загальна вартість послуг за цим договором становить 15000,00 грн.
Замовником сплачено на користь адвокатського об'єднання 15000 грн згідно платіжного доручення №1873 від 12.05.2021.
Замовником і виконавцем підписано Акт надання послуг №102 від 14.06.2021 на суму 15000,00 грн.
Згідно з п. 1 Додатку №2 від 09.07.2021 до договору №06/04/21 адвокатське об'єднання зобов'язується надати замовнику послуги (правову допомогу) з юридичного супроводу стягнення в судовому порядку заборгованості з Остерської міської ради за Договором №27 від 30.06.2020 року, за договором №148 від 14.08.2020 року. Загальна вартість послуг за цим договором становить 5500,00 грн.
Замовником сплачено на користь адвокатського об'єднання 5500 грн згідно платіжного доручення №1941 від 12.07.2021.
Замовником і виконавцем підписано Акт надання послуг №108 від 12.07.2021 на суму 5500,00 грн.
Отже, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, який підтверджений належними доказами, становить 20500,00 грн.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст.30 вказаного вище Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (постанова об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 909/452/19, 02.11.2020 у справі № 922/3548/19 та 18.11.2020 у справі № 923/1121/17.
Таким чином, сторона яка заявляє клопотання про зменшення розміру на правову допомогу повинна надати відповідні докази та навести обгрунтування невідповідності критеріям співмірності заявлених витрат.
Відповідач щодо зменшення розміру витрат на правову допомогу посилається на те, що вартість погодинної роботи адвоката є завищеною для даної місцевості, оскільки на різноманітних сайтах вказано про вартість послуг адвоката, яка є значно меншою, що здійснюючи представництво інтересів позивача у даній справі адвокат продемонстрував загальні знання по розумінню права, не здійснив правовий аналіз дослідження питання щодо особливостей укладання таких договорів (з умовою) та в яких суб'єктом перерахування 90% коштів виступає Фонд регіонального розвитку. Також відповідач вказав, що подана позовна заява є типовою, міститься на 6 аркушах та має звичайний виклад фактичних обставин справи разом із загальним посиланням на норми права, і що максимальна кількість витрачених годин на складання та подання до суду типової позовної заяви складає максимально 4 години.
Однак доказів в розумінні ст. 76 ГПК України на підтвердження своєї позиції відповідач не надав.
Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Таким чином, враховуючи, що понесення позивачем витрат на послуги адвоката підтверджується матеріалами справи та їх розмір складає 7,74% від ціни позову, суд доходить висновку, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20 500,00 грн.
Керуючись ст. 129, 233, 238-239, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Остерської міської ради (вул. Незалежності, 21, м. Остер, Козелецький район, 17044, ідентифікаційний код 04061754) на користь Приватного підприємства “Вантарус” (вул. Довженка, 38, кв. 13, смт. Десна, Козелецький район, 15124, ідентифікаційний код 39618316) 264 827,11 грн боргу, 3 972,41 грн судового збору та 20 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відстрочити виконання рішення до 31.12.2021 включно.
Після набрання рішенням законної сили видати судовий наказ.
Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 30.07.2021.
Суддя Ю.В. Федоренко