Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2035/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д)
до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, 6/8)
про стягнення 4984,14 грн.
без виклику учасників справи
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" про стягнення 5869,33 грн., що складається з: страхового відшкодування у розмірі 3854,26 грн., пені у розмірі 1373,30 грн., 3 % річних у розмірі 213,52 грн., інфляційних втрат у розмірі 428,25 грн.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи складається із витрат зі сплати судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2270,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.05.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п'ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - для подання відповіді на відзив, а відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.
10.06.2021 в системі діловодства господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №13662), з додатковими документами, які досліджено та долучено до матеріалів справи.
22.06.2021 в системі діловодства господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано відповідь на відзив (вх. №14610), з додатковими документами, які досліджено та долучено до матеріалів справи.
До вищевказаної відповіді на відзив позивачем додано заяву про зменшення позовних вимог (ціни позову), в якій позивач просив зменшити розмір позовних вимог у зв'язку із застосуванням зменшеного періоду нарахування пені та стягнути з відповідача 4984,14 грн., що складається з: страхового відшкодування у розмірі 3854,26 грн., пені у розмірі 488,11 грн., 3% річних у розмірі 213,52 грн., інфляційних втрат у розмірі 428,25 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.07.2021 заяву Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про зменшення позовних вимог (ціни позову) прийнято до розгляду та подальший розгляд справи ухвалено здійснювати з її врахуванням.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань відповідно до ст. 252 ГПК України про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін на адресу суду від учасників справи не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно частини 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
З огляду на викладене, судом було створено належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів, що є достатніми для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Згідно із ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
27.03.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування транспортного засобу №УБ 1267904, предметом якого є страхування транспортного засобу "Daewoo Lanos", д.р.н. НОМЕР_1 .
25.01.2019 на пр. Незалежності в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Daewoo Lanos", д.р.н. НОМЕР_1 ., під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу "Toyota Camry" д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 .
Відповідно до постанови Дзержинського районного суду м. Харкова дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм транспортного засобу "Toyota Camry" д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_3 вимог правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченою ст. 124 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що 28.01.2019 до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" із заявою про страхове відшкодування №11 звернувся страхувальник з метою виплати страхового відшкодування в зв'язку із вищевказаною дорожньо-транспортною пригодою, яка є страховим випадком відповідно до умов договору добровільного страхування транспортного засобу №УБ 1267904 від 27.03.2018 р.
Відповідно до ремонтної калькуляції №1539/19 від 18.02.2019 вартість ремонту транспортного засобу "Daewoo Lanos", д.р.н. НОМЕР_1 . склала 11469,34 грн. Загальна сума вирахувань з вартості ремонту без ПДВ - 3440,80 грн., у зв'язку із чим загальна сума вартості ремонту пошкодженого транспортного засобу після вказаної суми вирахувань склала 8028,54 грн.
Виходячи із ремонтної калькуляції №1539/19 від 18.02.2019, на підставі страхових актів №СТО-19-1539/1 від 04.02.2019 та №СТО-19-1539/2 від 25.02.2019, розрахунків страхового відшкодування від 04.02.2019 та 25.02.2019, здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 5854,26 грн., про що свідчать належним чином засвідчені копії платіжних доручень №7747 від 08.02.2019 на суму 4404,29 грн. та №11199 від 27.02.2019 на суму 1449,97 грн.
Цивільно-правова відповідальність водія наземного транспортного засобу "Toyota Camry" д.р.н. НОМЕР_2 , на дату скоєння вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в Акціонерному товаристві "Страхова компанія "Мега-Гарант" згідно полісу серія АК №007963009 (а.с. 47)
Відповідно до полісу серія АК №007963009 ліміт за шкоду майну визначено у розмірі 100000,00 грн., франшиза у розмірі 2000,00 грн.
12.04.2019 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" направило на адресу Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" заяву на виплату страхового відшкодування у порядку регресу в розмірі 5854,26 грн. за вих. №08-03-14/3202, що була отримана відповідачем 19.04.2019, яка залишилася без відповіді та задоволення (а.с. 48-50)
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 15.07.2020 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" направило на адресу Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" лист за вих. №08-03-14/6632 з вимогою виплатити страхове відшкодування у розмірі 5854,26 грн., що був отриманий відповідачем 20.07.2020, який залишився без відповіді та задоволення (а.с. 51-52).
Вищевикладені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини. Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Крім того, ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Отже, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі ст. 3, 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
За змістом ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню саме страховиком цивільно-правової відповідальності, підлягають застосуванню спеціальні норми п. 22.1 ст. 22 та ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.
Відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку страхового відшкодування від 04.02.2019 та 25.02.2019 загальна сума страхового відшкодування за відновлення автомобіля "Daewoo Lanos", д.р.н. НОМЕР_1 склала 5854,26 грн.
Як було зазначено вище, виходячи із ремонтної калькуляції №1539/19 від 18.02.2019, на підставі страхових актів №СТО-19-1539/1 від 04.02.2019 та №СТО-19-1539/2 від 25.02.2019, розрахунків страхового відшкодування від 04.02.2019 та 25.02.2019, здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 5854,26 грн., про що свідчать належним чином засвідчені копії платіжних доручень №7747 від 08.02.2019 на суму 4404,29 грн. та №11199 від 27.02.2019 на суму 1449,97 грн. із відповідним призначенням цих платежів (а.с. 42, 45).
З урахуванням наведеного, слід дійти висновку, що до позивача, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, в межах фактичних затрат перейшло право вимоги, яке страхувальник (потерпілий) мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як зазначено в п. 1.8. ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору. А тому при визначенні розміру страхового відшкодування слід використовувати дані, які узгоджені сторонами в страховому полісі.
Відповідно до лімітів полісу серія АК №007963009, ліміт за шкоду майну визначено - 100000,00 грн., франшиза - 2000,00 грн.
Згідно ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування", франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було вирахувано суму франшизи, яка складає 2000,00 грн. на отримання компенсації за шкоду, завдану внаслідок ДТП у розмірі 5854,26 грн. ( 5854,26 грн. - 2000,00 грн. = 3854,26 грн.)
Згідно зі ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 3854,26 грн. є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 213,52 грн. та інфляційних втрат у розмірі 428,25 грн. суд зазначає наступне.
Згідно з приписами ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 3% річних у розмірі 213,52 грн. та інфляційних втрат у розмірі 428,25 грн., суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, розрахунок виконано арифметично вірно, у зв'язку з чим позовна вимога щодо стягнення зазначених сум 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності в частині заявленої до стягнення пені у розмірі 1373,30 грн. за період з 17.07.2019 по 21.05.2021, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство “Нафтова компанія “Юкос” проти Росії”; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”).
З наявної в матеріалах справи відповіді на відзив вбачається, що позивачем здійснено перерахунок заявленої до стягнення пені у розмірі 1373,30 грн. з огляду на вищевказане клопотання відповідача, яка за розрахунком складає 488,11 грн. за період з 21.05.2020 по 21.05.2021 та реалізовано у зв'язку із цим передбачене п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України право на зменшення розміру позовних вимог у вказаній частині.
Вирішуючи вимогу про стягнення пені у розмірі 488,11 грн. за період з 21.05.2020 по 21.05.2021, суд вирішив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
За умовами ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені у розмірі 488,11 грн., суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, розрахунок виконано арифметично вірно, у зв'язку з чим позовна вимога щодо стягнення зазначеної суми пені є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Однак всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) належних та допустимих доказів на спростування наведеного відповідачем не надано.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Наявні в матеріалах справи докази були ретельно досліджені судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для повного задоволення позову не спростовують.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати по сплаті судового збору у даній справі покладаються на відповідача в розмірі 2270,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, 6/8, код ЄДРПОУ 30035289) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, код ЄДРПОУ 00034186) страхове відшкодування у розмірі 3854,26 грн., пеню у розмірі 488,11 грн., 3% річних у розмірі 213,52 грн., інфляційні втрати у розмірі 428,25 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "30" липня 2021 р.
Суддя Г.І. Сальнікова