Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2400/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області (62300, Харківська область, м. Дергачі, вул. 1 Травня, 63) в інтересах держави, в особі Дергачівської міської ради Харківської області (62300, Харківська область, м. Дергачі, вул. Сумський шлях, 79-б, код ЄДРПОУ 04059496) за участю прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108)
до Фізичної особи - підприємця Рєзніка Миколи Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 150 583,00 грн збитків
за участю представників:
прокурора - Сірик В.В. (посвідчення №063318 від 16.04.2021
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
До господарського суду Харківської області надійшла позовна заява керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської мііської ради Харківської області в якій він просить суд стягнути з фізичної особи - підприємця Рєзніка Миколи Сергійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) збитки в розмірі - 150 583 грн.
В обґрунтування своїх вимог, прокурор вказує на те, що ФОП Рєзнік М.С., вніс відомості в акти виконаних будівельних робіт, що не відповідають об'ємам фактично виконаних робіт за договором підряду №1К від 09.10.2018 та полягали у завищенні об'ємів і вартості виконаних робіт, що призвело до зайвого перерахування коштів місцевого бюджету, на загальну суму 150 583 грн.
Також, в своїй позовній заяві, прокурор просить суд стягнути з відповідача судовий збір та повідомити Харківську обласну прокуратуру про розгляд справи, як прокуратуру, що забезпечує участі в суді.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2021, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.11.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні.
Правом на подання відзиву, відповідач, не скористався, клопотань про надання йому часу на підготовку відзиву або інших заяв по суті справи - відповідачем заявлено не було.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Про розгляд справи сторони були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві .
Проте ухвала суду, яка направлялася на адресу відповідача, повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "адресат відсутній".
Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження відповідача - 63002, Харківська область, м. Валки, вул. Ков'язька, 79, кв. 1, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а прокурором позовну заяву.
За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Позивач повідомлений належним чином про, що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду.
В судове засідання свого представника позивач не направив, просив суд розглядати справу без його участі (клопотання вх. №15603 від 05.07.2021)
Прокурор позов підтримував.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 28.07.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Дергачівською окружною (місцевою) прокуратурою Харківської області під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42019221280000057 від 19.04.2019 за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 191, ч.ч. 1, 4 ст. 358 КК України, виявлено порушення вимог чинного законодавства під час розпорядження бюджетними коштами.
Так, опрацюванням інформації, розміщеної на Інтернет-порталі «Ргоzогго - публічні закупівлі» (UА-2018-10-24-000675-b) встановлено, що 09.10.2018 між Русько - Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області (далі - Замовник) та ФОП Рєзнік Микола Сергійович (далі - Підрядник), укладено Договір № 1К на капітальний ремонт об'єкту (далі - Договір), а саме капітальний ремонт покрівлі будівлі за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Нове, вул. Джерельна, 3.
Так, опрацюванням інформації, розміщеної на Інтернет-порталі «Ргогогго - публічні закупівлі» (иА-2018-10-24-000675-Ь) встановлено, що 09.10.2018 між Русько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області (далі - Замовник) та ФОП Рєзнік Микола Сергійович (далі - Підрядник), укладено Договір № 1К на капітальний ремонт об'єкту (далі - Договір), а саме капітальний ремонт покрівлі будівлі за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Нове, вул. Джерельна, 3.
Згідно п. 1.1. Замовник доручає, а Підрядник, зобов'язується виконати у відповідності до умов даного Договору «Капітальний ремонт покрівлі будівлі за адресою: Харківська область, Дергачівський район, селище Нове вул. Джерельна, буд. З» ДК 021:2015 - 45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що Підрядник, в межах Договірної ціни, виконує власними та залученими силами та засобами всі передбачені Договором роботи на об'єкті, забезпечує необхідну якість робіт у відповідності до нормативних документів, здає їх в обумовлені строки Замовнику з передачею всієї виконавчої документації, усуває зауваження приймальних комісій та дефекти, допущені з його вини.
Відповідно до п. 2.2. Договору якість послуг наданих Підрядником повинна відповідати нормативним, технічним, економічним та іншим вимогам діючих стандартів, і підтверджуватися документами, необхідними для такого підтвердження відповідно до чинного законодавства України.
Згідно п. 3.1. ціна Договору складає 765 300 грн., згідно договірної ціни (Додаток 1), який є невід'ємною частиною Договору.
Пунктом 3.2. Договору передбачено, що розрахунок вартості робіт зазначено в Додатку № 1 до Договору.
Відповідно до п. 5.3. термін дії договору: Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами взаємних відносин за цим договором.
Згідно п. 8.1. сторони несуть відповідальність за часткове чи повне невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором відповідно до чинного законодавства України.
За порушення умов цього Договору винна сторона відшкодовує іншій стороні спричинені збитки, в т.ч. втрачену вигоду, в порядку, передбаченому чинним законодавством та договором (п. 8.2. Договору).
Відповідно до вимог п. 8.3. відшкодування спричинених збитків не звільняє сторони від виконання зобов'язань за даним Договором.
Згідно п. 8.4. Підрядник несе повну матеріальну відповідальність за збереження виконаних Робіт на Об'єкті до їх передачі Замовнику.
Відповідно до п. 9.1 сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим Договором, якщо воно є наслідком непереборної сили (стихійного лиха, повені, військових дій та інше), що виникли після укладення Договору і продовжуються на момент виконання в незалежності від волі сторін, які не могли їх передбачити та відвернути.
На виконання умов Договору Русько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області відповідно до платіжного доручення №2 від 09.10.2018 на рахунок ФОП Рєзнік М.С. № 3653103511 перераховано аванс в сумі 229 590 грн.
У подальшому, 25.10.20218 між Русько-Лозівською сільською радою та ФОП Рєзнік М.С. підписано акт приймання виконаних підрядних робіт № 1 від 25.10.2018, складений за формою №КБ-2в, за яким вартість виконаних будівельних робіт складає 765 300 грн. 00 коп., що відповідає вартості будівельних робіт, яка зазначена у договорі підряду та у договірній ціні.
На підставі зазначеного акту приймання виконаних підрядних робіт, Русько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області згідно платіжного доручення № 5 від 25.10.2018 на рахунок ФОП Рєзнік М.С. № 3653103511 перераховано бюджетні кошти в сумі 535 710 грн.
Таким чином, на виконання умов Договору підряду № 1К від 09.10.2018 протягом жовтня 2018 року Замовником на рахунок Підрядника перераховано 765 300 грн.
Разом із цим, у ході досудового розслідування встановлено, що фактично виконані будівельні роботі роботи не в повній мірі відповідають тим, які зазначені у акті приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 25.10.2018 на суму 765 300,00 грн.
Так, за результатами проведеної в рамках кримінального провадження № 42019221280000057 судової будівельно-технічної експертизи № 18435 від 05.11.2019 встановлено, що ФОП Рєзніком М.С. допущене завищення обсягів та вартості виробничих ресурсів, в актах приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в по договору №1К від 09.10.2018 на капітальний ремонт об'єкту покрівлі будівлі за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Нове вул. Джерельна (без врахування відповідних коефіцієнтів, що враховані кошторисом з визначення вартості фактично виконаних робіт): - загальної кошторисної трудомісткості на 62 782,00 (тут і далі округлено до грн.) грн.; - профільованого сталевого настилу на 9 124,00 грн.; - рулонного матеріалу пароізоляції на 1 154,00 грн.; - дерев'яних деталей риштувань на 449,00 грн.; - сталевих деталей риштувань на 12 177,00 грн.; - щитів настилу риштувань на 26 010,00 грн.; - дерев'яних конструкцій покрівлі на 37 887,00 грн.
Тобто, дослідженнями підтверджується фактичне виконання ФОП Рєзніком М.С. підрядних робіт по договору на капітальний ремонт об'єкту № 1К від 09.10.2019, покрівлі будівлі за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Нове вул. Джерельна, 3, згідно акту приймання будівельних робіт форми КБ-2в, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою ЬСБ-3, на суму 562 501,00 грн.
Таким чином, ФОП Рєзнік М.С., достовірно знаючи про умови та строки виконання Договору, вніс відомості в акти виконаних будівельних робіт, що не відповідають об'ємам фактично виконаних робіт та полягали у завищенні об'ємів і вартості виконаних робіт, що призвело до зайвого перерахування коштів місцевого бюджету, на загальну суму 150 583 грн.
Зазначені порушення також підтверджуються вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 26.12.2019 у справі № 619/4703/19, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч.ч. 1, 4 ст. 358 КК України та призначено відповідне покарання.
Вказаний вирок суду набрав законної сили, і є преюдиціальним при розгляді даної справи.
Разом із цим, відповідно до п. 1 рішення І сесії VIII скликання Дергачівської міської ради від 01.12.2020 № 38 розпочато процедуру реорганізації Русько-Лозівської сільської ради, шляхом приєднання до Дергачівської міської ради.
рада є правонаступником прав та обов'язків Русько-Лозівської сільської ради з дня набуття повноважень новообраною Дергачівською міською радою.
Враховуючи викладене, правонаступником Русько-Лозівської сільської ради є Дергачівська міська рада, яка виступає позивачем у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що неналежне виконання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно зі ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Таким чином, виходячи зі змісту ст. 224 ГК України, підставою стягнення збитків є протиправне діяння особи (дія або бездіяльність), причинно- наслідковий зв'язок між діянням та завданою матеріальною шкодою, а також сама шкода.
Протиправність діяння відповідача - ФОП Рєзніка М.С., встановлено вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 26.12.2019 у справі № 619/4703/19 та підтверджується матеріалами кримінального провадження № 42019221280000057 від 19.04.2019.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства та додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 2 ст. 852 ЦК України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Згідно ч. З ст. 858 ЦК України якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно ч. З ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Аналогічні положення викладено в ст.ст. 224-225 Господарського кодексу України.
З огляду на вищевикладене, збитки, заподіяні Дергачівській міській раді, як правонаступнику Русько-Лозівської сільської ради, в сумі 150 583 грн. підлягають стягненню з ФОП Рєзніка М.С. в повному обсязі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі№916/477/18.
Відповідно до п. З ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та порядку, що визначені законом.
Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури визначається законом.
Згідно з вимогами ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.ч. З, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Наявність правових підстав участі прокурора у судовому процесі була предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18 (постанова від 26.05,2020 у справі№912/2385/18).
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст.23 Закону України від 14.10.2014 №1697-УІІ «Про прокуратуру», який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абз. 1-3 ч. 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч. 7).
Тобто, за приписами ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Водночас, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
У рішенні від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції).
Підставою для представництва інтересів держави прокурором в даному випадку є порушення економічних інтересів держави, що полягає у невиконанні відповідачем обов'язку, передбаченого договором щодо якісного виконання визначених договором будівельних робіт, які повинні відповідати державним стандартам, будівельним нормам, іншим нормативно-правовим актам та документації на об'єкт, що призвело до зайвого перерахування коштів місцевого бюджету, на загальну суму 150 583 грн.
Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності щодо забезпечення повернення коштів до бюджету, які були зайво перераховані підряднику та дотриманні конституційного принципу рівності усіх перед Законом, що беззаперечно становить суспільний інтерес.
Необхідність захисту інтересів держави полягає у забезпеченні відновлення економічних та майнових інтересів держави у судовому порядку щодо надходжень коштів до бюджету, необхідних для реалізації функцій держави.
Враховуючи вищенаведене, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною п'ятою статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Дергачівська міська рада.
При цьому ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Територіальна громада делегує Дергачівській міській раді повноваження щодо, в т.ч., приймання виконаних робіт, здійснення їх оплати від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
Тобто воля територіальної громади може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
Таким чином, дії Дергачівськаої міської ради не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі
територіальної громади.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у № 916/2130/15 від 15.03.2017.
Разом із цим, ані Русько-Лозівською сільською радою, ані Дергачівською міською радою упродовж тривалого часу не виконувались належним чином покладені на них функції та не вживались заходи щодо відшкодування завданої шкоди.
У цьому випадку необхідність захисту економічних інтересів держави зумовлена тим, що внаслідок порушень, допущених під час виконання договору підряду № 1К від 09.10.2018, укладеного між Русько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області та ФОП Рєзніком С.М. на капітальний ремонт покрівлі будівлі за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Нове, вул. Джерельна, 3, спричинені збитки місцевому бюджету.
За змістом ст. 140 Конституції України та ч. 2 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Відповідно до ст. 327 ЦК України, ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.
Частиною 1 та 4 статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.
Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
Використання коштів місцевого бюджету з порушенням вимог законодавства, підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, якими згідно зі ст. 142 Конституції України є доходи і кошти місцевих бюджетів, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави, яка згідно зі ст. 7 Конституції України гарантує місцеве самоврядування.
Таким чином, оскільки Русько-Лозівською сільською радою та Дергачівською міською радою не здійснено захист законних інтересів держави (територіальної громади), останнє відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Відповідачем не оспорено вказану заборгованість, відзиву на позовну заяву не надано.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені прокурором не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.
Відповідно до платіжного доручення № 1531 від 09.06.2021 судовий збір за подання даного позову сплачено Харківською обласною прокуратурою.
Інших судових витрат заявлено не було.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Рєзніка Миколи Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) збитки в розмірі - 150 583 гривень за наступними реквізитами: отримувач - ГУ УДКСУ у Харківській області, р/р UА 288999980314000544000020599, код платника 24060300, Казначейство України, м. Київ, код ЄДРПО 37874947, МФО 899998.
Судові витрати по розгляду справи покласти на відповідача.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Рєзніка Миколи Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (61050, м. Харків, вул.. Богдана Хмельницького, 4, код 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код банку 820172, рахунок № 35212041007171, рахунок ІВА№ иА178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800, призначення платежу: повернення судових витрат) - 2 270,00 грн судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Прокурор, яким подано позов - Керівник Дергачівської окружної прокуратури Харківської області (62300, Харківська область, м. Дергачі, вул. 1 Травня, 63).
Прокурор, який забезпечує представництво в суді - Харківська обласна прокуратура (61050, м. Харків, вул.. Богдана Хмельницького, 4, код 02910108).
Позивач - Дергачівська міська рада Харківської області (62300, Харківська область, м. Дергачі, вул. Сумський шлях, 79-б, код ЄДРПОУ 04059496).
Відповідач - Фізична особа - підприємець Рєзнік Микола Сергійович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повне рішення складено "30" липня 2021 р.
Суддя С.А. Прохоров