33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"29" липня 2021 р. Справа № 918/483/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,
розглянув матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київська 11"
про: визнання недійсним рішення загальних зборів від 12 травня 2021 року, що оформлене протоколом №2
секретар судового засідання: Коваль С.М.;
представники:
від позивачки: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ;
від відповідача: Прилепа В.В., ОСОБА_3 ;
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київська 11" про визнання недійсним рішення загальних зборів від 12 травня 2021 року, що оформлене протоколом №2.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18 червня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06 липня 2021 року.
Ухвалою суду від 06 липня 2021 року підготовче засідання відкладено на 22 липня 2021 року.
В судовому засіданні 22 липня 2021 року оголошено перерву до 29 липня 2021 року.
В судове засідання з'явились представники позивачки та відповідача.
Згідно з правилами статті 177 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
За результатами підготовчого засідання суд встановив наступне.
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київська 11" від 12 травня 2021 року, що оформлене протоколом №2.
Позивачка була обрана на посаду голови правління ОСББ рішенням зборів правління ОСББ "Київська 11", про що свідчить рішення зборів правління ОСББ "Київська 11" від 04 лютого 2017 року, яке оформлене протоколом №1.
В обґрунтування позову позивачка вказує, що на спірних загальних зборах було розглянуто та прийнято рішення про припинення її повноважень як голови правління, а проте вказане рішення було прийняте з порушенням порядку скликання, проведення та прийняття. Зокрема позивачка вказує, що порушення порядку скликання зборів є підставою для визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ, оскільки не дає можливості встановити факт отримання повідомлення та дату такого отримання та позбавляє співвласника реалізувати своє право на участь в управлінні об'єднанням.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка зазначає, що з отриманого нею повідомлення про проведення загальних зборів 12.05.2021 року не вбачається, хто є ініціатором проведення таких зборів. А з урахуванням того, що на спірних загальних зборах було розглянуто питання та прийнято рішення про припинення повноважень голови правління ОСОБА_1 , є наявним порушення прав позивачки, за захистом яких остання звертається до суду з даним позовом.
Приписами частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Отже, ознаками господарського спору, який належить до юрисдикції господарського суду, є, зокрема, участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним та Господарським кодексами України (далі - ЦК України та ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, а також спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за пунктом 3 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Частиною першою статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) це власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" вказаний Закон регулює: порядок створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об'єднань, асоціацій; відносини суб'єктів права власності щодо користування та розпорядження спільним майном співвласників у об'єднанні; відносини між об'єднаннями та асоціаціями; відносини між об'єднаннями, асоціаціями і органами державної влади та органами місцевого самоврядування; відносини між об'єднаннями і господарюючими суб'єктами.
Тож законодавець визначає ОСББ як юридичну особу приватного права (створену в добровільному порядку шляхом її заснування власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку на підставі домовленості між собою), створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
За змістом статей 6, 7, 10, 15 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласники багатоквартирного будинку створюють ОСББ, затверджують статут такого об'єднання, мають право знайомитися з рішеннями загальних зборів та оскаржувати їх судовому порядку, брати участь в управлінні об'єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об'єднання; обирати та бути обраним до складу статутних органів об'єднання; знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки; одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об'єднання; вимагати від статутних органів захисту своїх прав та дотримання співвласниками правил добросусідства.
Створене об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання: утворювати органи управління, визначати умови та розмір плати за їхню діяльність; приймати рішення про надходження та витрати коштів об'єднання; визначати порядок користування спільним майном відповідно до статуту об'єднання; укладати договори; виступати замовником робіт з капітального ремонту, реконструкції багатоквартирного будинку; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати для виконання статутних завдань господарче забезпечення діяльності об'єднання в порядку, визначеному законом; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів; захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності; використовувати допоміжні приміщення у багатоквартирному будинку для потреб органів управління об'єднання; встановлювати сервітути, здавати в оренду допоміжні приміщення та інше спільне майно багатоквартирного будинку. Загальні збори об'єднання мають право делегувати асоціації, до якої входить об'єднання, частину повноважень своїх органів управління. Об'єднання може стати засновником (членом) асоціації.
За висновками, які містяться, зокрема, в постанові від 2 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала про розгляд господарськими судами спорів у правовідносинах, які стосуються порядку створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, з огляду на характер спірних правовідносин, оскільки такі спори виникають при здійсненні права управління юридичною особою, а тому є найбільш наближеними до спорів, пов'язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої ГПК України) незалежно від суб'єктного складу такого спору.
А отже, спір за позовом співвласника щодо оскарження рішень ОСББ не є по своїй суті типовим корпоративним спором, однак є спором найбільш наближеними до спорів, пов'язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, незалежно від того чи позивач є фізичною чи юридичною особою.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" ОСББ через свої органи управління здійснює управління багатоквартирним будинком. Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання.
Як встановив суд зі статуту відповідача, Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Київська 11" створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 (пункт 1 розділу І статуту).
У пункті 1 розділу ІІ статуту визначено, що метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом.
У пункті 1 розділу ІІІ статуту визначено, що органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія.
У загальних зборах мають право брати участь усі співвласники. Інтереси власника, який особисто не бере участі в зборах, може представляти його представник. який у такому разі має право голосувати від імені такого співвласника. Загальні збори веде голова зборів, який обирається більшістю голосів присутніх на зборах співвласників або їх представників (пункт 6 розділу ІІІ статуту).
За змістом пункту 11 розділу ІІІ статуту, рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. Співвласники мають право знайомитися з рішеннями загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та за власний рахунок робити з них копії та виписки. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.
Виконавчим органом об'єднання є правління, яке обирається і підзвітне загальним зборам. Правління здійснює керівництво поточною діяльністю об'єднання та має право приймати рішення з питань діяльності об'єднання, визначених цим статутом. Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами. Загальні збори своїм рішенням вправі в будь-який час припинити повноваження правління чи окремих його членів (пункти 12-13 розділу ІІІ статуту).
У справі яка розглядається, позивачка ОСОБА_1 перебувала на посаді голови правління, а проте докази того, що станом на час прийняття оскаржуваного рішення позивачка була співвласником житлових та/або нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в матеріалах справи відсутні. Такі обставини стверджувалися відповідачем та не були спростовані позивачкою.
Отже, позивачка не є носієм прав співвласника, а відносини між позивачем та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку не є господарськими. Відповідно, спір у даній справі між фізичною особою - головою правління ОСББ "Київська 11", тобто найманою особою виконавчого органу відповідача, яка не є співвласником житлових та/або нежитлових приміщень та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, враховуючи положення статті 20 ГПК України, не відноситься до юрисдикції господарських судів.
Водночас, як видно з позовної заяви, на підтвердження своїх вимог позивачка наводить аргументацію пов'язану із порушенням прав співвласника на участь в управлінні ОСББ.
Таким чином, оскільки позивачка не була станом на час прийняття оскаржуваного рішення співвласником житлових та/або нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з огляду на характер спірних правовідносин, суд робить висновок, що в даному конкретному випадку спірні правовідносини не стосуються порядку створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, а даний спір є найбільш наближеним до спорів, пов'язаних з трудовими правовідносинами між об'єднанням та членом правління.
Схожі висновки викладені за результатом розгляду подібного спору у справі №703/2072/18 (постанова Верховного Суду від 28 січня 2020 року).
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.
Разом з тим, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
У постанові від 05 червня 2019 року у справі №908/1568/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції судів залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни (постанова Верховного Суду від 28 травня 2020 року, справа № 910/7164/19).
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (постанова Верховного Суду від 28 травня 2020 року, справа № 910/7164/19.
За таких умов суд враховує застереження, що міститься у положеннях пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, котрою визначаються справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів ("окрім трудових спорів").
Отже, суд робить висновок, що позов ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київська 11" про визнання недійсним рішення загальних зборів від 12 травня 2021 року, що оформлене протоколом №2 поданий з метою оскарження звільнення з займаної посади голови правління ОСББ, а тому не може вирішуватися за правилами господарського судочинства.
Згідно з правилами пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (частина 2 статті 231 ГПК України).
Відповідно до частин 2, 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Згідно з правилами частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
З огляду на те, що спір у даній справі не є спором, що виник з господарських правовідносин та не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а виник з трудових правовідносин між фізичною особою - найманою особою виконавчого органу відповідача, яка не є співвласником житлових та/або нежитлових приміщень, та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, позивачка у справі не є суб'єктом господарювання в розумінні частини 2 статті 55 Господарського кодексу України, не наділена правами співвласника щодо створення, діяльності, управління або припинення діяльності такої юридичної особи, а суб'єктний склад учасників даної справи відповідає положенням частини 1 статті 4 ЦПК України, то розгляд даної справи віднесено до юрисдикції загальних судів та має здійснюватись в порядку цивільного судочинства.
Згідно з правилами частини 4 статті 231 ГПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно з положеннями статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи положення статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачений позивачем згідно квитанції №0.0.2160500384. 1 від 14 червня 2021 року судовий збір в сумі 2 270,00 грн. може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила в порядку що передбачений статтею 7 ЗУ "Про судовий збір".
Керуючись статтями 231, 232, 234 ГПК України, суд -
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київська 11" про визнання недійсним рішення загальних зборів від 12 травня 2021 року, що оформлене протоколом №2.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 256, 257 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя Качур А.М.