ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.04.2021Справа № 910/12173/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Стеренчук М.О., розглянувши в порядку загального провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балансбуд" вул Київська, 242/1, м. Бровари, Броварський район, Київська область,07400
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каратбуд-монтаж" вул Зоологічна, 4-а, оф.139, м. Київ, 04119
про розірвання договору та стягнення 726034,65 грн.
Представники сторін:
від позивача: Беженцев Ф.В., ордер № 1049231 від 12.08.2020 року;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Балансбуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каратбуд-монтаж" про розірвання укладеного між сторонами договору № 2305-1 оренди будівельного обладнання від 23.05.2019, стягнення 523 212,44 грн. боргу та 202 822,21 грн. вартості неповернутого майна.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору № 2305-1 оренди будівельного обладнання від 23.05.2019 в частині повернення майна в повному обсязі, сплати орендної плати та автотранспортних і ремонтних послуг, внаслідок чого позивач звернувся з вимогами про розірвання договору в односторонньому порядку та стягнення з відповідача вартості неповернутого майна у вказаній сумі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Через загальний відділ діловодства суду 22.09.2020 від позивача на виконання вимог ухвали суду від 28.08.2020 надійшла заява б/н б/д про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12173/20, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 28.10.2020.
Проте судове засідання, призначене на 28.10.2020, у зв'язку з перебування судді Селівона А.М. на лікарняному не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2020 розгляд справи призначено на 02.12.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 підготовче засідання відкладено на 27.01.2021.
В підготовчому засіданні 27.01.2021 враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/12173/20 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 04.03.2021.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 04.03.2021 на стадії вступного слова протокольно оголошено перерву на 08.04.2021.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 08.04.2021 на стадії заключного слова протокольно оголошено перерву на 21.04.2021.
Інших доказів та документів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем на час розгляду справи 21.04.2021 суду не надано.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суд зазначає, що згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду від 29.09.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: вул. Зоологічна, 4-а, оф. 139, м. Київ, 04119, та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернута на адресу суду відділенням поштового зв'язку 18.12.2020 неврученою відповідачу у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
В свою чергу наступні ухвали суду у даній справі від 13.11.2020, 02.12.2020, 27.01.2021 та від 04.03.2021 також повернуті поштовим оператором на адресу суду не врученими адресату із зазначенням в якості причини повернення «у зв'язку із закінченням терміну зберігання».
Разом з тим докази отримання відповідачем ухвали суду від 08.04.2021 поштовим відділенням зв'язку станом на час проведення судового засідання 21.04.2021 до суду не повернуто.
Згідно отриманої судом на запит з офіційного сайту АТ "Укрпошта" інформації щодо відстеження пересилання № 0105479913800 станом на 21.04.2021 вказане поштове відправлення знаходиться у точці видачі.
Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача в матеріалах справи відсутні та суду невідомі.
Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Окрім того згідно п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про відкладення підготовчого засідання (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).
При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі № 910/12173/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.
В свою чергу суд відзначає, що з урахуванням строків, встановлених ст. ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі від 29.09.2020, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.
Натомість, як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому суд відкладав розгляд справи для надання можливості відповідачу скористатися визначеними процесуальними правами, зокрема, забезпечити явку уповноваженого представника у судове засідання та подати відзив на позовну заяву.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
Будь - яких заяв та клопотань процесуального характеру від сторін на час розгляду справи в судовому засіданні з розгляду справи по суті 21.04.2021 до суду не надходило.
В підготовчі засідання 02.12.2020, 27.01.2021, а також засідання з розгляду справи по суті 04.03.2021, 08.04.2021 та 21.04.2021 з'явився уповноважений представник позивача, уповноважений представник відповідача у вказані судові засідання не з'явився.
Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлено.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Каратбуд-монтаж" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, та представник відповідача не прибув в судові засіданні з розгляду справи по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.
В судових засіданнях 04.03.2021, 08.04.2021 та 21.04.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, та просив їх задовольнити.
Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.04.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 23 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БАЛАНСБУД» (орендодавець за Договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каратбуд-монтаж" (відповідач у справі, орендар за Договором) укладено Договір № 2305-1 оренди будівельного обладнання (далі - Договір), за умовами якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове володіння та користування елементи опалубки, визначені у цьому Договорі (далі йменується - "предмет оренди"), а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове володіння та користування предмет оренди і зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату.
Розділами 2 - 10 Договору сторони узгодили цілі та термін оренди, орендну плату та порядок розрахунків, порядок зарахування, повернення та інші дії з гарантійним платежем, порядок здачі та прийняття робіт, права, обов'язки та відповідальність сторін і вирішення спорів, порядок приймання та повернення предмету оренди, строк дії договору тощо.
За змістом частини 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Частиною 2 ст. 763 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.
Приписами ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
У пункті 10.1. Договору сторони погодили, що Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Вказаний договір підписаний представниками орендаря та орендодавця і скріплений печатками сторін.
Судом встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України, з елементами договору надання послуг, який регулюється норм глави 63 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст. 759 Цивільного кодексу України.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України).
Згідно з умовами п.п. 1.2, 1.3 Договору найменування, кількість та вартісна оцінка предмету оренди зазначена в специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору. Кількість переданих в оренду елементів предмету оренди, може змінюватись, що відображається в акті приймання-передачі, при цьому вартість перераховується згідно наведеної ціни.
У пункті 2.1 Договору зазначено, що орендар використовує предмет оренди виключно з метою та в межах здійснення своєї господарської діяльності за цільовим призначенням.
Зокрема, сторонами узгоджено та підписано Специфікації № 2 від 11.07.2019 (додаток № 3), № 3 від 22.07.2019 (Додаток № 4) та № 4 (додаток № 5) до Договору, якими погоджено найменування та опис предмету оренди, одиницю виміру, площу одиниці, загальну площу, кількість, ціну, загальну вартість, ціну та кількість днів, а також орендну плату. Копії зазначених специфікацій наявні в матеріалах справи.
За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.
Пунктами 7.1, 7.3. Договору передбачено, що орендодавець за цим Договором зобов'язується надати в оренду предмет оренди, згідно акту приймання-передачі у справному та чистому стані, протягом 5 робочих днів, з моменту надходження попередньої оплати на рахунок орендодавця, а орендар за цим Договором зобов'язується прийняти в оренду предмет оренди, згідно акту приймання-передачі, протягом 5 робочих днів, з моменту надходження попередньої оплати на рахунок орендодавця та перевірити комплектність.
Розділом 9 Договору встановлено порядок приймання та повернення предмету оренди.
Так, приймання та повернення предмету оренди здійснюється на території орендодавця у робочі дні з 8.30 до 16.00 години. Адреса складського господарства орендодавця: Київська область, Броварській район, село Красилівка, вул. Басова 44.
Дату та час приймання або повернення предмету оренди сторони обговорюють за три робочих дня. Для приймання та повернення предмету оренди орендар направляє до складського господарства орендодавця свого уповноваженого представника за довіреністю.
Під час приймання предмету оренди представник орендаря повинен прийняти обладнання згідно кількості, зазначеної у Акті приймання - передачі, та з представником орендодавця оформити відповідні документи на отримання.
Під час приймання предмету оренди, представник орендаря повинен перевірити якість предмету оренди, та у випадку незадовільної якості вимагати від представників орендодавця заміни на якісне. При виявленні незначних дефектів предмету оренди, представник орендаря сумісно з представниками орендодавця повинні провести фото фіксацію таких дефектів, для уникнення спорів та непорозумінь при поверненні предмету оренди орендарем.
Завантаження та розвантаження предмету оренди на транспорт здійснюється Орендодавцем власними силами та засобами. Завантаження, розвантаження здійснюється тільки механізовано (п.9.7 Договору).
У пункті 3.4 Договору зазначено, що предмет оренди вважається переданим орендарю з моменту підписання акта приймання-передачі.
Орендар може замовити доставку автотранспортом орендодавця предмету оренди за адресою, вказаною в Додатках до Договору (п. 1.5 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем, у відповідності до умов Договору та Специфікацій орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду елементи опалубки вартістю 1 937 061,50 грн., на підтвердження чого між орендодавцем та орендарем без зауважень було підписано та скріплено печатками Акт прийому-передачі № 2 від 12 липня 2019 року на суму 1 508 561,50 грн. кількість 1914 штук, Акт прийому-передачі № 3 від 24 липня 2019 року на суму 203 730,00 грн. кількість 179 штук та Акт прийому-передачі № 4 від 14 серпня 2019 року на суму 224 770,00 грн. кількість 352 штуки, копії яких наявні в матеріалах справи.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Отже, факт надання орендарю послуг з доставки предмету оренди відповідно до умов п.1.5 Договору та прийняття відповідачем послуг з доставки автотранспортом предмету оренди на загальну суму 8900,00 грн, а саме: за Специфікацією № 2 згідно наданих позивачем Актів надання послуг № 416 від 12.09.2019 на суму 3600,00 грн. та №417 від 12.09.2019 на суму 1800,00 грн., за Специфікацією № 4 згідно наданого позивачем Акта надання послуг № 381 від 14.08.2019 на суму 3500,00 грн., підтверджується підписом представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Каратбуд-монтаж", засвідченими відтиском печатки товариства.
Зі змісту наданих позивачем актів вбачається, що будь-які заперечення щодо повного та належного надання послуг з доставки автотранспортом предмету оренди з боку замовника (орендаря) відсутні.
Доказів пред'явлення відповідачем заперечень щодо якості та обсягів наданих послуг з доставки автотранспортом предмету оренди або відмови відповідача від приймання наданих позивачем послуг та підписання актів надання послуг, а також претензій щодо повного та належного виконання позивачем умов Договорів в частині, зазначеній у вказаних актах, до суду не надходило.
За таких обставин суд приходить до висновку, що у відповідності до укладеного між сторонами Договору позивачем було належним чином виконано свій обов'язок з передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Каратбуд-монтаж" в оренду будівельного обладнання - елементів опалубки, а також з надання послуг доставки автотранспортом об'єкта оренди в обсягах, зазначених в актах надання послуг, а відповідачем, у свою чергу, прийнято будівельне обладнання та надані транспортні послуги без будь - яких зауважень.
Факт отримання елементів опалубки в оренду, їх перелік, кількість, стан на час передачі та подальше користування сторонами не заперечувались.
Поряд із цим суд зазначає, що відповідно до частин 11, 12 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Як встановлено судом за матеріалами справи, на підтвердження факту надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Каратбуд-монтаж" послуг з доставки автотранспортом предмету оренди позивачем подані копії товарно - транспортних накладних, а саме № ТН0000849 від 12.09.2019, № ТН0000850 від 12.09.2020; № ТН0000846 від 14.08.2019, факт отримання вантажу (предметів оренди) згідно яких вантажоодержувачем - ТОВ "Каратбуд-монтаж" засвідчено послуг завіреним печаткою підписом представника відповідача.
З урахуванням викладеного, а саме змісту актів наданих послуг та ТТН суд зазначає, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з надання послуг з доставки автотранспортом предметів оренди за умовами Договору, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих послуг без будь - яких зауважень.
За умовами п.п. 6.1, 6.2 Договору здавання-приймання робіт здійснюється у відповідності з діючими нормами та правилами, шляхом підписання уповноваженими представниками сторін протягом 5 (п'яти) робочих днів Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Орендар у випадку виконання орендодавцем усіх зобов'язань за цим Договором, у відповідності з його вимогами зобов'язаний підписати Акт здачі-прийняття робіт.
Суд звертає увагу, що відповідно до Цивільного кодексу України договір найму (оренди) не є договором про надання послуг, тож як наслідок - такі операції не повинні щомісяця засвідчуватись актом наданих послуг.
Отже чинне законодавство про оренду не вимагає щомісячного підтвердження факту користування майном актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які притаманні здебільшого договорам підряду та/або договорам про надання послуг (ст.ст. 882,901 ЦК України), проте користуючись свободою договору, передбаченою приписами ст. 627 ЦК України, сторони у спірному правочині оренди узгодили положення щодо підтвердження факту користування об'єктом оренди шляхом складання актів наданих послуг.
Як встановлено судом за матеріалами справи, факт надання послуг з передачі в оренду будівельного обладнання за період 12.07.2019 -12.09.2019 підтверджується підписаними у відповідності до умов Договору обома сторонами без зауважень та заперечень Актами надання послуг № 337 від 31.07.2019 за липень 2019 року на суму 59799,82 грн., № 378 від 31.08.2019 за серпень 2019 року на суму 91 204.96 грн., №412 від 12.09.2019 р. за вересень 2019 року на суму 35 305, 14 грн., № 338 від 31.07.2019 за липень 2019 року на суму 2316,30 грн., № 379 від 31.08.2019 за вересень 2019 року на суму 10257,90 грн., № 414 від 12.09.2019 за вересень 2019 року на суму 3970,80 грн., № 380 від 31.08.2019 за серпень 2019 року на суму 11000,00 грн., № 415 від 12.09.2019 за вересень 2019 року на суму 6471,00 грн., копії яких надані позивачем.
При цьому, як вбачається із наданих позивачем актів, будь-які заперечення щодо повного та належного надання послуг з боку орендаря відсутні.
Доказів пред'явлення відповідачем заперечень щодо якості та обсягів наданих послуг з оренди та відмови відповідача від приймання останніх та підписання актів, а також заперечень щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору до суду не надходило.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з надання в оренду будівельного обладнання у відповідності до умов Договору та в обсягах, зазначених в актах надання послуг, а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги оренди у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, підписання орендарем (відповідачем) актів надання послуг, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані позивачем послуги з оренди будівельного обладнання та доставки предмету оренди.
При цьому суд зазначає, що укладення між сторонами Договору оренди, в першу чергу, було спрямоване на отримання відповідачем тимчасового права користування будівельним обладнанням - елементами опалубки, що, в свою чергу, породжує обов'язок відповідача сплачувати орендну плату за користування орендованим майном.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
За умовами п.п. 4.1-4.5 Договору розмір орендної плати зазначається в Специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору. Орендна плата сплачується Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця протягом 3-х днів після підписання Договору на перед на термін зазначений в Специфікаціях. Орендну плату Орендар, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, сплачує в безготівковій формі на поточний рахунок Орендодавця.
Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату, за кожен наступний період оренди, не пізніше останнього дня оплаченого періоду.
Орендна плата нараховується за фактичний період часу використання об'єкту оренди, але в будь якому випадку, не менше ніж за 15 (п'ятнадцять) календарних днів.
Так, як визначено сторонами вартість оренди переданого відповідачеві в тимчасове користування будівельного обладнання за розрахунковий період 30 днів становить за Специфікацією № 2 від 11.07.2019 - 99 692,86 грн., за Специфікацією № 3 від 22.07.2019 - 9 927,00 грн. та за Специфікацією № 4 від 13.08.2019 - 19 413,00 грн.
Також суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Доказів узгодження сторонами строків оплати послуг з доставки автотранспортом предмету оренди за Договором матеріали справи не містять.
В свою чергу суд звертає увагу, що в силу положень ст. 901-903 ЦК України договір про надання послуг характеризується особливим об'єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, по-друге, нероздільно пов'язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання послуги. При цьому, виникнення обов'язку здійснити оплату за договором законодавець пов'язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором; строк (термін) виконання обов'язку здійснити оплату також визначається у відповідності з умовами договору.
Таким чином, приписи закону, які регулюють відносини за договором про надання послуг, пов'язують обов'язок замовника оплатити послуги за фактом їх надання виконавцем, а не за фактом передачі послуг на підставі акту
Згідно п. 4.6 Договору сторони домовились, що з метою забезпечення виконання орендарем зобов'язань за цим Договором орендар сплачує гарантійний платіж в розмірі, зазначеному в Специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.
Зокрема, згідно зі Специфікацією № 2 розмір гарантійного платежу стосовно виконання умов Договору, визначено в розмірі 196 154,67 грн.
Факт оплати відповідачем гарантійного платежу підтверджується наданою позивачем копією платіжного доручення № 32 від 11.07.2019 на суму 276 117,53 грн. (з врахуванням вартості оренди опалубки в розмірі 92039,18 грн.) та сторонами не заперечувався.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та вказує позивач у позовній заяві, відповідач у визначений Договором строк орендні платежі, а також оплату послуг доставки автотранспортом предмету оренди належним чином та в повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим станом на 31.07.2020 у ТОВ "Каратбуд-монтаж" виникла заборгованість з орендної плати за весь час фактичного користування предметом оренди в загальній сумі 484 142,21 грн. (в сумі 289 487,41 грн. за специфікацією № 2 від 11.07.2019, в сумі 50 244,80 грн. за специфікацією № 3 від 22.07.2019 та в сумі 144 410,00 грн. за специфікацією № 4 від 13.08.2019), а також з урахуванням здійсненої відповідачем платіжним дорученням № 44 від 13.08.2019 часткової оплати в сумі 3500,00 грн. заборгованість за послуги з доставки автотранспортом предмету оренди в загальній сумі 5400,00 грн.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За умовами п. 3.1 Договору термін оренди зазначається в Специфікаціях до даного Договору, але в будь якому випадку, не менше ніж 15 (п'ятнадцять) календарних днів, час, протягом якого відбувається процес передачі (прийняття) сторонами предмета оренда в термін оренди не входить (п. 3.1 Договору).
За умовами п. 3.2 Договору якщо орендодавець у строк 5 (п'яти) календарних днів до закінчення строку оренди не заявить про намір розірвання цього Договору, то строк оренди автоматично продовжується ще на термін вказаний у п. 3.1 Договору.
Строк оренди може бути скорочено або продовжено за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до Договору (п. 3.3. Договору).
Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Відповідно до п. 7.3 Договору орендар за цим Договором зобов'язується після закінчення дії Договору (або після його дострокового розірвання) протягом трьох календарних днів повернути Орендодавцю предмет оренди у тому ж стані, у якому останній був переданий в оренду, з урахуванням нормального зносу.
Згідно з п. 9.12 Договору фактичною датою закінчення терміну оренди вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін Акта повернення предмету оренди та інших необхідних документів.
Судом встановлено за матеріалами справи, що відповідачем здійснено повернення позивачу частини будівельного обладнання вартістю 1 528 594,00 грн., про що свідчать Акт прийому-передачі №2/2 (повернення) від 12 вересня 2019 року, Акт прийому-передачі №3/1 (повернення) 12 вересня 2019 року Акт прийому-передачі №4/1 (повернення) 12 вересня 2019 року.
Наразі, як свідчать матеріали справи, відповідачем не було повернуто позивачу з користування будівельне обладнання, а саме: фанера 1250х2500х21мм F/ F Росія, кількістю 50 шт, фанера 2.5х0,60, кількістю 27 штук, балка Н 20 L= 1,45 м, кількістю 9 шт, балка Н 20 L = 1,80 м, кількістю 15 шт, балка Н 20 L = 2,20 м, кількістю 1 шт. балка Н 20 L = 2,45 м, кількістю 197 шт, балка дерев'яна для опалубки Н 20 L = 2,45 (2.44) м (Lаnа) кількістю 27 шт, балка DOKA Н20 Есо Р 2,45 м, кількістю 44 шт, балка дерев'яна для опалубки Н 20 L = 2,65 м (Lаnа), кількістю 5 шт, балка Н 20 L = 3,30 м, кількістю 19 шт, балка Н 20 L = 3,90 м, кількістю 5 шт, стійка 4.5 м фарбована, кількістю 2 шт, стійка 4.5 м фарбована, кількістю 10 шт, стійка 5.0 м фарбована, кількістю 32 шт, стійка 5.5 м цинк, кількістю 45 шт, унівилка корона фарбована, кількістю 70 шт, тринога, кількістю 15 шт.
У п. 9.9 Договору сторони встановили, що представник орендаря передає (повертає) предмет оренди представнику Орендодавця, сумісно проводять огляд повернутого обладнання на виявлення дефектів, та підрахунок кількості обладнання що повертає Орендар.
У випадку повернення предмету оренди з дефектами, представники сторін складають відповідний акт виявлених дефектів зазначенням та розрахунками вартості ремонтів (п. 9.10 Договору)
За умовами п. 4.9 Договору у випадку неповернення або повернення об'єкту оренди або його елементів, які втратили свою якість з вини орендаря, що підтверджується сторонами відповідно до п. 4.10 Договору, їх вартість відшкодовується за ціною, зазначеною в Додатках до цього Договору.
Згідно з п. 4.10. Договору у випадку пошкодження орендованого майна сторони визначають ступень пошкоджень та вартість компенсації робіт з відновлення обладнання в Дефектному акті. Вартість робіт визначається згідно розцінок на роботи згідно Додатку №1 до Договору оренди.
Так, у відповідності до умов Договору сторонами погоджено та підписано Додаток № 1 від до Договору, умовами якого визначено вартість робіт з відновлення обладнання, вид робіт, одиниці виміру, а також мінімальна та максимальна ціна.
Зокрема, в матеріалах справи наявні надані позивачем копії актів надання послуг з ремонту будівельного обладнання на загальну суму 33 670,23 грн., а саме: Акт надання послуг №418 від 12.09.2019 на суму 9 086,83 грн. та Акт надання послуг №419 від 12.09.2019 на суму 24 583,40 грн., які містять підпис представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Каратбуд-монтаж", засвідчений відтиском печатки товариства.
За умовами п. 8.3 Договору сторона, яка своїми діями завдала збитків іншій стороні, повинна їх відшкодувати у повному обсязі. Відшкодування завданих збитків не звільняє Сторону від виконання інших обов'язків за Договором
Пунктом 8.4. Договору визначено, що у разі втрати чи виходу з ладу предмету оренди внаслідок порушення правил його експлуатації чи інших умисних дій (бездіяльності) Орендаря або осіб, яким він довірив керування предметом оренди, Орендар відшкодовує Орендодавцю заподіяні цими діями (бездіяльністю) збитки в повному обсязі або ж за згодою Орендодавця проводить за свої власні кошти відновлювальний ремонт, Орендар зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані втратою чи механічним пошкодження а саме: зміна геометричних параметрів, вм'ятини, тріщини, відколи, злами, предмета оренди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та свідчать матеріали справи, в порушення умов Договору відповідачем не було відшкодовано позивачу вартість компенсації робіт з відновлення обладнання, у зв'язку з чим станом на 31.07.2020 заборгованість ТОВ "Каратбуд-монтаж" з відшкодування позивачу вартості робіт з відновлення обладнання становить 33 670,23 грн..
Згідно з п.п. 5.3. 5.4. 5.5.. Договору Гарантійний платіж може бути зарахованим в рахунок останнього орендного платежу; використаний в якості компенсації збитків від пошкодження майна згідно п.4.9, 4.10 Договору та в якості штрафної санкції згідно п.8. Договору.
За матеріалами справи судом встановлено, що 20 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Балансбуд» як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каратбуд-Монтаж» як орендарем складений Акт №1 про зарахування заборгованості за рахунок гарантійного платежу до Договору оренди будівельного обладнання № 2305-1 від 23.05.2019, в якому сторонами підтверджено наявність заборгованості ТОВ «Каратбуд-Монтаж» перед ТОВ «Балансбуд» за Договором у розмірі 531 012,17 грн., а також погоджено погашення заборгованості по Специфікації № 2 в сумі 196 154,67 грн. за рахунок гарантійного платежу в сумі 196 154,67 грн. та зайво сплаченої вартості оренди у сумі 1941,30 грн. Залишок заборгованості в сумі 332 916,20 грн., як погоджено сторонами в п. 1.3 Акту № 1 від 20.09.2019 року, підлягає оплаті орендарем на поточний рахунок орендодавця відповідно до умов даного Договору.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання з перерахування коштів за оренду будівельного обладнання та за послуги з автомобільної доставки предмета оренди, відшкодування вартості ремонту з відновлення обладнання всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору в повному обсязі не здійснив, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем як орендарем за Договором з оренди в сумі 484 142,21 грн., з послуг з доставки автотранспортом предмету оренди в сумі 5400,00 грн. та з вартості компенсації робіт з відновлення обладнання в сумі 33 670,23 грн., яку останній просив суд стягнути в поданій суду позовній заяві.
Окрім того, позивач в позовній заяві з посиланням на ч. 2 ст. 763 Цивільного кодексу України просить суд розірвати спірний Договір оренди у зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати та не поверненням залишку предмета оренди.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
При цьому відповідачем не надано суду доказів на підтвердження виконання умов Договору в частині оплати оренди, послуг доставки автотранспортом та компенсації вартості робіт з відновлення обладнання або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним Договору № 2305-1 від 23.05.2019 оренди будівельного обладнання та/або його окремих положень суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.
В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості відповідача на підставі наданих позивачем доказів.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що розмір заборгованості з орендної плати за фактичне користування орендованим майном (будівельним обладнанням), за послуги з доставки автотранспортом предмету оренди та вартості компенсації робіт з відновлення обладнання відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором з оренди у розмірі 484 142,21 грн., з послуг з доставки автотранспортом предмету оренди в сумі 5400,00 грн. та з вартості компенсації робіт з відновлення обладнання в сумі 33 670,23 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Окрім того суд зазначає, що позивачем в позовній заяві також заявлені позовні вимоги про розірвання спірного Договору оренди будівельного обладнання № 2305-1 від 23.05.2019 в зв'язку з невиконанням орендарем умов цього Договору щодо оплати заборгованості та повернення залишку орендованого майна.
За приписами ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
За змістом частини 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Приписами ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 763 Цивільного кодексу України якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.
Наразі, кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.
Як зазначалось судом вище, згідно п. 10.1 Договору останній набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
При цьому суд зазначає, що надані позивачем копії описів вкладення в цінні листи від 15.05.2020 та 07.07.2020 про надсилання на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості по орендній платі, за відсутності в матеріалах справи оригіналів/копій таких повідомлень, а також доказів отримання/неотримання їх відповідачем, не можуть бути розцінені в якості належних та допустимих доказів звернення до орендаря з повідомленням про розірвання спірного Договору.
Таким чином, враховуючи, що при укладенні договору не визначений строк його дії, за умови відсутності належних та допустимих доказів намірів розірвання Договору, за висновками суду спірний Договір слід вважати таким, що укладений на невизначений строк, отже Договір оренди будівельного обладнання № 2305-1 від 23.05.2019 діє станом на 21.04.2021.
В свою чергу суд звертає увагу сторін, що цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.
Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Статтею 654 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Ця норма узгоджується з приписами частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Таким чином, приписи ст. 651 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.
Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання виконавцем його зобов'язань, передбачених законом або Договором.
Так, положенням частини 2 ст. 189 Господарського кодексу України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору та зазначається в договорі в гривнях.
Згідно з приписами ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди, строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Відповідно до частини 1 ст. 286 Господарського суду України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
При цьому судом встановлено за матеріалами справи, та відповідачем не спростовано факт порушення останнім обов'язку щодо внесення орендної плати, внаслідок чого утворилася заборгованість з орендних платежів в сумі 484 142,21 грн., що з урахуванням вищевикладеного є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного Договору оренди.
Господарський суд вважає, що несплата орендної плати в повному обсязі за період дії спірного Договору є в розумінні частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України істотним порушенням договору оренди, достатнім для його розірвання, оскільки в даному випадку порушення умов Договору носило тривалий характер, заборгованість, яка виникла в 2019, не була погашена на момент звернення орендодавця з позовом у даній справі, тобто невиконання відповідачем зобов'язання зі сплати орендної плати свідчить про позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладенні спірного Договору оренди.
Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Відповідно ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Як зазначено у резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Тобто, визначена ст. 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця. Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною 1 статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.
Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку.
Згідно умов п. 7.2 Договору передбачене право орендодавця на розірвання договору у разі невиконання орендарем його умов.
Тобто, за висновками суду чинним законодавством передбачене право сторони за договором на звернення до суду з вимогою розірвати такий договір у разі невиконання зобов'язань, зокрема, орендарем в частині передбаченого Договором обов'язку зі сплати орендної плати, якщо вбачається істотне порушення його умов.
Відповідно до приписів статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.
Згідно з ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується істотне порушення відповідачем умов Договору, що полягає у невиконанні зобов'язань щодо погашення сум заборгованості за користування орендованим будівельним обладнанням з липня 2019 року по серпень 2020 року, у зв'язку з чим позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні спірного договору, а також враховуючи те, що відповідач в установленому законом порядку не спростував встановлених обставин справи, суд на підставі вищезазначених норм чинного законодавства дійшов висновку про те, що позовна вимога про розірвання укладеного між сторонами Договору оренди будівельного обладнання № 2305-1 від 23.05.2019 підлягає задоволенню.
Частина 1 статті 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 628 ЦК України).
Зокрема, обов'язок з повернення орендодавцеві предмету оренди після закінчення дії Договору (або після його дострокового розірвання) у тому ж стані, у якому останній був переданий в оренду, з урахуванням нормального зносу, визначений умовами п. 7.3 Договору.
Окрім цього, відповідно до пункту 8.4 Договору в разі втрати чи виходу з ладу предмету оренди внаслідок порушення правил його експлуатації чи інших умисних дій (бездіяльності) орендаря або осіб, яким він довірив керування предметом оренди, орендар відшкодовує орендодавцю заподіяні цими діями (бездіяльністю) збитки в повному обсязі або ж за згодою орендодавця проводить за свої власні кошти відновлювальний ремонт, орендар зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані втратою чи механічним пошкодження, а саме: зміна геометричних параметрів, вм'ятини, тріщини, відколи, злами, предмета оренди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Аналіз змісту пункту 8.4 Договору свідчить, що сторонами передбачено умови, недотримання яких зі сторони орендаря має наслідком виникнення у орендаря обов'язку з відшкодування орендодавцю збитків заподіяних ними, серед яких - втрата предмету оренди.
Отже сторони, керуючись закріпленим статтями принципом свободи договору, самостійно врегулювали свої відносини при визначенні такої умови Договору як втрата предмету оренди (чим фактично є неповернення орендарем орендованого майна) та узгодили у пункті 8.4 Договору випадки (умови) виникнення у орендодавця права на відшкодування понесених внаслідок втрати предмету оренди збитків, що узгоджується та відповідає змісту свободи договору, яка є основною із засад цивільного законодавства.
Відтак умовою виникнення у позивача як орендодавця права на стягнення вартості неповернутого будівельного обладнання, погодженого сторонами у пункті 8.4 Договору, є наявність обставин щодо неповернення орендарем майна або його частини.
В свою чергу, як свідчать матеріали справи та відповідачем не спростовано, за умови встановленої судом наявності підстав для розірвання спірного Договору внаслідок невиконання його умов орендарем, про що зазначалось вище, відповідачем в порушення умов Договору та приписів чинного законодавства, не було повернуто позивачу предмет оренди - будівельне обладнання: фанера 1250х2500х21мм F/F Росія, кількістю 50 шт, фанера 2.5х0,60, кількістю 27 штук, балка Н 20 L= 1,45 м, кількістю 9 шт, балка Н 20 L = 1,80 м, кількістю 15 шт, балка Н 20 L = 2,20 м, кількістю 1 шт. балка Н 20 L = 2,45 м, кількістю 197 шт, балка дерев'яна для опалубки Н 20 L = 2,45 (2.44) м (Lаnа) кількістю 27 шт, балка DOKA Н20 Есо Р 2,45 м, кількістю 44 шт, балка дерв'яна для опалубки Н 20 L = 2,65 м (Lаnа), кількістю 5 шт, балка Н 20 L = 3,30 м, кількістю 19 шт, балка Н 20 L = 3,90 м, кількістю 5 шт, стійка 4.5 м фарбована, кількістю 2 шт, стійка 4.5 м фарбована, кількістю 10 шт, стійка 5.0 м фарбована, кількістю 32 шт, стійка 5.5 м цинк, кількістю 45 шт, унівилка корона фарбована, кількістю 70 шт, тринога, кількістю 15 шт., в сумі 202 822,21 грн.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Каратбуд-монтаж" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балансбуд" як орендодавця вартості неповернутого майна - будівельного обладнання в сумі 202 822,21 грн.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (ч. 1ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каратбуд-монтаж" (вул. Зоологічна, 4-а, оф.139, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 42369547) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балансбуд" (вул. Київська, 242/1, м. Бровари, Броварський район, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ 39637395) заборгованість з орендної плати в сумі 484 142,21 грн., з автотранспортних послуг в сумі 5400,00 грн., з послуг ремонту 33670,23 грн.
3. Розірвати Договір № 2305-1 оренди будівельного обладнання від 23.05.2019 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Балансбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каратбуд-монтаж".
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каратбуд-монтаж" (вул. Зоологічна, 4-а, оф.139, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 42369547) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балансбуд" (вул. Київська, 242/1, м. Бровари, Броварський район, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ 39637395) вартість неповернутого майна, а саме: фанера 1250х2500х21мм F/F Росія, кількістю 50 штук, фанера 2,5х0,60, кількістю 27 штук, балка H 20 L= 1,45 м, кількістю 9 штук, балка H 20 L= 1,80 м, кількістю 15 штук, балка H 20 L= 2,20 м, кількістю 1 штука, балка H 20 L= 2,45 м, кількістю 197 штук, балка дерев'яна для опалубки H 20 L= 2,45 (2,44) м (Lana), кількістю 27 штук, балка DOKA H20 Есо Р 2,45 м, кількістю 44 штуки, балка дерев'яна для опалубки H 20 L= 2,65 м (Lana), кількістю 5 штук, балка H 20 L= 3,30 м, кількістю 19 штук, балка H 20 L= 3,90 м, кількістю 5 штук, стійка 4,5 м фарбована, кількістю 2 штуки, стійка 4,5 м фарбована, кількістю 10 штук, стійка 5,0 м фарбована, кількістю 32 штуки, стійка 5.5 м цинк, кількістю 45 штуки, унівилка корона фарбована, кількістю 70 штук, тринога, кількістю 15 штук, в сумі 202 822,21 грн.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каратбуд-монтаж" (вул. Зоологічна, 4-а, оф.139, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 42369547) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балансбуд" (вул. Київська, 242/1, м. Бровари, Броварський район, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ 39637395) 12 992,52 грн. витрат по сплаті судового збору.
6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 30 липня 2021.
Суддя А.М. Селівон