ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.07.2021Справа № 910/3100/21
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван»
до Міністерства юстиції України
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спів»
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю «Західбуделеватор»
про визнання протиправним та скасування наказу
суддя Борисенко І.І.,
секретар судового засідання Холодна Н.С
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №311/5 «Про задоволення скарги» від 27.01.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог законодавства щодо розгляду та задоволення скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Західбуделеватор» на дії державного реєстратора.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
У підготовчому засіданні ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2021 залучено до участі у справі № 910/3100/21 Товариство з додатковою відповідальністю «Західбуделеватор» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та Товариство з обмеженою відповідальністю «Спів» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
09.04.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючи при цьому на правомірність оскаржуваного наказу. Окремо звернув увагу суду, з огляду на те, що спірний наказ не виконаний, зважаючи на перереєстрацію права власності за спірним об'єктом нерухомості на час прийняття оскаржуваного наказу за третьою особою, право позивача не порушено.
22.04.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
У судових засіданнях оголошувались перерви.
При розгляді справи по суті в судовому засіданні судом було заслухано вступне слово позивача та відповідача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.
У судовому засідання 20.07.2021 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
23.07.2020 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 53279079 від 24.07.2020, право власності на адміністративно - виробничі та складські приміщення, що знаходяться за адресою: Івано - Франківська область, м. Івано - Франківськ, с. Хриплин, вул. Автоливмашівська ,буд. 8а (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2130432326101) було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван».
10.08.2020 Товариство з додатковою відповідальністю «Західбуделеватор» (третя особа 2) звернулося до Міністерства юстиції України із скаргою на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором. Вказана скарга надійшла до Міністерства юстиції України 13.08.2020, про що свідчить штам служби діловодства.
Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції 18.11.2020 було прийнято Висновок, відповідно до якого Колегією встановлено, що державний реєстратор Федорин М.М., прийняв оскаржуване рішення та зареєстрував право власності на нежитлові приміщення за ТОВ «Стар Інвестмент Ван» із порушенням вимог законодавства, оскільки ним не перевірено відповідність поданих документів вимогам чинного законодавства, оскільки оскаржуване рішення прийняте на підставі копій вимог про усунення порушеного основного зобов'язання не засвідчених в установленому порядку. Крім того, державним реєстратором Федорином М.М., не було встановлено, що порядок звернення стягнення на предмет іпотеки не був передбачений умовами договору іпотеки.
Колегією зроблений висновок, що оскаржуване рішення, прийняте державним реєстратором Федорином М.М. з порушенням вимог статей 10, 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 61 Порядку № 1127 та підлягає скасуванню.
На підставі Висновку Колегії від 18.11.2020 Міністерством юстиції України було прийнято Наказ від 27.01.2021 № 311/5, яким вирішено:
1. Скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Західбуделеватор» від 10.08.2020 задовольнити частково.
2. Скасувати рішення від 24.07.2020 № 53279079, прийняте державним реєстратором Поберезької сільської ради Тисменицького району Івано - Франківської області Федорином Мирославом Михайловичем.
3. У задоволенні інших вимог відмовити.
4. Виконання пункту 2 Наказу покласти на Офіс протидії рейдерству.
Позивач вважає, що наказ Міністерства юстиції України №311/5 від 27.01.2021 є незаконним, необґрунтованим, прийнятий із порушенням встановленого порядку та підлягає скасуванню, зв'язку із чим звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що наказ Міністерства юстиції України №311/5 від 27.01.2021 прийнятий з порушенням вимог п.5 ч.5 ст.37, п.2 ч.8 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.10 Порядку розгляду скарг на рішення, дії, бездіяльність, державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25 грудня 2015 року.
Окрім того, позивач посилається на те, що на час прийняття оскаржуваного наказу №311/5, право власності за спірними об'єктами було перереєстровано за іншою особо - ТОВ «Спів», а відтак, відповідач в супереч приписів п. 2 ч. 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» задовольнив скаргу ТзДВ «Західбуделеватор».
Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступне:
- оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України № 311/5 від 27.01.2021 прийнято на підставі висновку Колегії від 18.11.2020;
- зважаючи що оскаржуваний наказ не виконаний, право позивача, на думку відповідача не порушене, у зв'язку з чим, позивач обрав не вірний спосіб захисту свого права.
При цьому відповідач посилається на постанову Великої Палати ВС від 05.06.2018 у справі 338/180/17, постанову Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 21.01.2020 № 910/7815/18, від 11.02.2020 № 922/1159/19. У зазначених судових рішеннях йдеться про те, що господарський суд, вирішуючи господарський спір повинен з'ясувати чи існує у позивача право або законний інтерес, який підлягає судовому захисту та за захистом якого позивач звернувся до суду.
Треті особи позиції по суті спору не надали.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав. (стаття 1 цього ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.
Частина перша статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.
Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема: гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах і в порядку, визначених цим Законом (пункти 1, 4 частини 1 статті 3 Закону).
Частиною третьою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції на час прийняття спірних реєстраційних рішень) передбачено, що державний реєстратор, зокрема:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
- відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;
- відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;
- відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;
- наявність обтяжень прав на нерухоме майно;
- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії;
4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи;
5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження;
6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;
7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);
8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;
9) формує реєстраційні справи у паперовій формі.
9 1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю.
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Як встановлено судом, наказом Міністерства юстиції України від 27.01.2021 №311/5 було задоволено скаргу ТзДВ «Західбуделеватор» частково; скасовано рішення від 24.07.2020 № 53279079, прийняте державним реєстратором Поберезької сільської ради Тисменицького району Івано - Франківської області Федорином Мирославом Михайловичем.
У зв'язку з цим, суд зазначає.
Згідно з ч.3 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Частиною 9 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, відповідно до вимог частини 9 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» прийнято Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128 (надалі - Порядок №1128), який визначає процедуру здійснення Мін'юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації).
Пунктом 2 Порядку №1128 (у редакції чинній станом на час розгляду скарги) передбачено, що для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін'юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін'юстом. Склад колегій затверджується Мін'юстом чи відповідним територіальним органом.
З урахуванням наведеного, до повноважень комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Рішення, дії або бездіяльність Мін'юсту можуть бути оскаржені до суду (п.17 Порядку №1128).
Згідно із п.5 Порядку №1128 Мін'юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом; наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін; наявність інформації про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави; наявність рішення Мін'юсту чи його територіального органу з такого самого питання; здійснення Мін'юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника; подання скарги особою, яка не має на це повноважень; закінчення встановленого законом строку подачі скарги; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін'юсту чи його територіального органу.
Відповідно до ч.8 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:
1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті;
2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;
3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;
4) наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;
5) є рішення цього органу з того самого питання;
6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;
7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;
8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;
9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;
10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.
Пунктом 13 Порядку №1128 за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:
1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту;
2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов'язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.
Згідно із п.14 Порядку №1128 за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін'юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.
У відповідності до положень Порядку №1128 результати розгляду скарги у сфері державної реєстрації оформлюються висновком Мін'юсту та у подальшому на підставі відповідного висновку Мін'юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом. Отже, рішенням за результатом розгляду скарги є наказ Міністерства юстиції України.
Представник відповідача у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що рішенням за результатом розгляду скарги є саме наказ Міністерства юстиції України.
Крім того, варто зазначити, що неодноразово Верховний Суд у своїх постановах зазначав, що висновки не є тими рішеннями, що порушують права заявника, захист права належним вважається за результатом оскарження відповідних рішень, складених на підставі відповідних висновків. У висновку відбувається лише фіксація певних обставин.
Судом встановлено, що розгляд скарги Колегією відбувся 18.11.2020, а рішення Міністерства юстиції України, у формі Наказу про задоволення скарги прийнято 27.01.2021.
Водночас, 25.11.2020 до моменту прийняття рішення про задоволення скарги відбулась державна реєстрація права власності за іншою особою - за ТОВ «Спів» на спірний об'єкт з реєстраційним номером 2130432326101. Наведене підтверджується наявними у матеріалах справи інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та рішенням державного реєстратора про реєстрацію права власності за ТОВ «Спів» від 25.11.2020 №55349360.
Так, право власності на спірний об'єкт з реєстраційним номером 2130432326101 виникло у третьої особи - ТОВ «Спів» на підставі договору купівлі - продажу від 24.11.2020, зареєстрований в реєстрів № 2550 (т. 1 а.с. 103).
Згідно умов вказаного договору ТОВ «Стар Інвестмен Ван» (продавець) продало, а ТОВ «Спів» (покупець) прийняло у власність нерухоме майно: адміністративно - виробничі та складські приміщення, що розташовані за адресою: Івано - Франківська область, м. Івано - Франківськ, село Хриплин, вул. Автоливмашівська, буд. 8а, яке складається з наступних складових частин об'єкта:
Адміністративно - виробничий корпус, А, загальна площа 712,4 кв.м. - майстерня Б загальна площа 408,3 кв.м.;
Гараж, В, загальна плоза 281,2 кв.м.; компресорна, Ж, загальна площа 17,3 кв.м.; склад М, загальна площа 7,8 кв.м.; склад Н, загальна площа 100,9 кв.м.
Суд наголошує, саме за вище вказаним майном відповідачем прийнято спірний наказ, яким скасовано реєстрацію права власності за позивачем.
Таким чином, Міністерством юстиції України не було належним чином перевірені обставини даної скарги, не були перевірені відомості Державних реєстрів, в результаті чого було неправомірно задоволено скаргу ТзДВ «Західбуделеватор» за наявності обставин, що зумовлюють обов'язкову відмову в задоволенні скарги.
Отже, при розгляді Колегією скарги ТзДВ «Західбуделеватор» від 10.08.2020 при прийнятті оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України № 311/5 від 27.11.2021, яким, по суті, затверджено висновок Колегії з розгляду скарг від 18.11.2020, Відповідач діяв необґрунтовано, що виключає висновок про правомірність розгляду зазначеної скарги та законність прийнятого Наказу.
Зважаючи на те, що наведені процедурні порушення передували розгляду Колегією скарги по суті та прийняттю оскаржуваного рішення, суд вважає, що у своїй сукупності встановлені порушення підтверджують протиправність спірного Наказу Мін'юсту в пунктах 1, 2 та є достатньою і беззаперечною підставою для його скасування.
Дана правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №807/2270/16, від 27.02.2020 у справі №826/2758/17, від 12.12.2018 у справі №826/8976/17.
Суд відхиляє як необґрунтовані та безпідставні твердження відповідача, що зважаючи що Наказ від 27.01.2021 № 311/5 не виконаний, та реєстрація права власності за спірними об'єктами здійснена перейшла до іншої особи, аніж позивач -у такому випадку відсутнє порушене право, яке позивач намагається захистити скасуванням спірного наказу у господарському суді, зважаючи на наступне.
Відповідно до змісту оскаржуваного Наказу, відповідач скасував право власності саме за позивачем - ТОВ «Стар Інвестмент Ван». Відповідні висновки щодо скасування рішення про реєстрацію права власності за позивачем, яке на думку відповідача є протиправним, викладені у Висновку Комісії МЮУ від 18.11.2020. Суд наголошує, що в даному конкретному випадку, не виконання власного Наказу №311/5 суб'єктом владних повноважень на час розгляду даної справи не може свідчити про не можливість його подальшої реалізації.
Так, зокрема судом встановлено, що ТзДВ «Західбуделеватор» звернулось до Господарського суду Івано - Франківської області з позовом до ТОВ «Стар Інвестмен Ван» та ТОВ «Спів» з позовом в якому просить суд витребувати спірне у даній справі майно з чужого незаконного володіння.
Господарським судом Івано - Франківської області 15.03.2021 відкрито провадження у справі № 909/171/21.
Зважаючи на наведене, суд дійшов переконання, що відповідач безпідставно посилається на відсутність порушеного права позивача прийняттям спірного наказу, оскільки вказаним наказом скасовано майнове право позивача, яке в подальшому він реалізував ТОВ «Спів» шляхом укладення договору купівлі - продажу, та як слідує з договору купівлі - продажу отримав відповідні кошти.
Щодо послань відповідача на постанову Великої Палати ВС від 05.06.2018 у справі 338/180/17, постанову Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 21.01.2020 № 910/7815/18, від 11.02.2020 № 922/1159/19 судом встановлено через призму спірних правовідносин, порушення права позивача прийняттям оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України, а відтак належного способу захисту свого права.
Враховуючи встановлені судом обставини щодо допущених відповідачем порушень п.2 ч.8 ч.5 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» п.5, 10, 11 Порядку №1128 під час розгляду скарги ТзДВ «Західбуделеватор» від 10.08.2020 суд дійшов про обґрунтованість позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України, оформленого у формі наказу №311/5 від 27.01.2021 «Про задоволення скарги».
Окремо того, суд зазначає, що третя особа ТОВ «Спів», хоч і набула права власності за спірним об'єктами нерухомості, однак в силу вимог профільного закону не є тим суб'єктом, який наділений правом оскаржити спірний наказ МЮУ, предмет розгляду якого не стосується майнового інтересу такої особи на час розгляду та вирішення скарги.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Водночас вимога пункту 1 статті 6 названої Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Враховуючи вище викладене, суд задовольняє позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України, оформленого у формі наказу №311/5 від 27.01.2021 «Про задоволення скарги».
У відповідності до ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд справи покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 231, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України, оформленого у формі наказу №311/5 від 27.01.2021 «Про задоволення скарги».
Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вулиця архітектора Городецького, будинок 13, ідентифікаційний код 00015622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» (01601, м. Київ, площа Спортивна, 1 корпус А, ідентифікаційний код 42682150) судовий збір у сумі 2270,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 29.07.2021
Суддя І.І. Борисенко