ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.07.2021Справа № 910/7985/21
За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз»
про стягнення 717 779, 70 грн
Суддя Карабань Я.А.
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 717 779, 70 грн, з яких: 679 519, 97 грн заборгованість за надані послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, 29 128, 58 грн інфляційні втрати та 9 131, 15 грн 3% річних.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 526, 527, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 22 ЗУ «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 за № 190, мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднанні мережі № 14557/4-04-Т від 11.01.2016, в частині своєчасної оплати орендних платежів та компенсації витрат на комунальні послуги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/7985/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
16.06.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній зазначає, що повністю сплатив заборгованість позивачу за надані послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі. Крім того відповідач просить відмовити в задоволені позову в частині стягнення інфляційних втрати та 3 % річних, посилаючись на те, що на період дії карантину забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, вказує, що відповідач є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками, а єдиним джерелом надходжень є кошти від співвласників, які сплачуються відповідно до встановлених тарифів, якими не передбачено витрати на виплату штрафних санкцій. Зазначає, що прострочення виконання зобов'язань за договором перед позивачем не є наслідком виконання обов'язків позивачем, а викликано низьким рівнем розрахунків співвласників та несплатою боргів боржників відповідача.
29.06.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечуючи проти тверджень відповідача зазначає, що інфляційні втрати та 3 % річних не є штрафними санкціями, також зазначає, що після порушення провадження в справі відповідачем добровільно сплачено заборгованість в розмірі 679 519, 97 грн, тому просить суд закрити провадження в частині стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі.
Також 29.06.2021 від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останній підтвердив факт оплати заборгованості відповідачем та надав реєстр надходжень грошових коштів за період з 01.03.2020 по 23.06.2021 і розрахунковий лист контрагента.
Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.
Відповідно до ч. 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
11.01.2016 між позивачем (надалі - постачальник) та відповідачем (надалі - абонент) укладено договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднанні мережі № 14557/4-04-Т. Відповідно до п. 1.1. постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації міста Києва за адресами об'єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об'єктів водоспоживання та водовідведення (яка є невід'ємною частиною цього договору) та на підставі пред'явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва (надалі - умови), а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (надалі - правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 за № 37, зареєстрованими в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (надалі - правила приймання), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 12.10.2011 за № 1879, зареєстрованими в головному управлінні юстиції в місті Києві 17.10.2011 за № 44/903 (в подальшому - місцеві правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.
Відповідно до п. 2.2.1. договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації міста Києва відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно з чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. У разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.
Згідно з п. 2.2.2. договору в розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватись іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.
У разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у 10-ти денний строк з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же строк направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною (пункти 2.2.3., 2.2.4. договору).
Пунктом 7.1. договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 11.04.2016.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору, останнім надано відповідачу послуги з водопостачання та приймання стічних вод за період з 01.03.2020 по 31.01.2021 на загальну суму 679 519, 97 грн та направлено розрахункові документи до банківської установи за вказаний період для оплати за отриманні послуги, що підтверджується довідками АТ «Банк Кредит Дніпро» №98-26-261 від 01.10.2019, довідкою АТ «Альфа - Банк» №16368 від 25.02.2021.
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 679 519, 97 грн суми основного боргу, 29 128, 58 грн інфляційних втрат та 9 131, 15 грн 3% річних.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судом встановлено, що укладений позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до норм ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Пунктом 7.1. договору № 14557/4-04-Т від 11.01.2016 визначено, що цей договір діє до 11.04.2016.
28.02.2020 між позивачем та відповідачем укладено договір реструктуризації боргу № 1432/8/16-20, відповідно до п.1.1 якого відповідач визнає заборгованість перед позивачем, яка утворилась станом на 01.03.2020 в результаті неналежного виконання відповідачем договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднанні мережі № 14557/4-04-Т від 11.01.2016.
Як зазначають сторони 19.11.2020 відповідачем повністю сплачено заборгованість за договором реструктуризації боргу № 1432/8/16-20 від 28.02.2020.
Враховуючи, що позивачем та відповідачем не ставиться під сумнів чинність договору № 14557/4-04-Т від 11.01.2016 та останні виконували зобов'язання взяті на себе за цим договором, суд дійшов висновку, що сторони своїми конклюдентними діями змінили умови договору щодо строку його дії та продовжили термін дії договору.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Після звернення позивача до суду з даним позовом та відкриття провадження в справі відповідачем було сплачено заявлену до стягнення позивачем суму заборгованості за наданні послуг з водопостачання та приймання стічних вод в розмірі 679 519, 97 грн.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Враховуючи те, що сума заборгованості заборгованості за наданні послуг з водопостачання та приймання стічних вод в розмірі 679 519, 97 грн сплачена відповідачем після відкриття провадження в справі, суд закриває провадження в справі №910/7985/21 у частині позовних вимог про стягнення основного боргу за наданні послуг з водопостачання та приймання стічних вод в розмірі 679 519, 97 грн, у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача за період з 06.04.2020 по 31.01.2021 3% річних у сумі 9 131, 15 грн та 29 128, 58 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Якщо останній день строку для оплати товару припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу частини п'ятої статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Пунктом 2.2.2. договору передбачено, що оплата вартості послуг здійснюється у п'ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. У разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.
Також в пункті 2.2.3. договору сторони погодили, що у разі неотримання розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням.
Перевіривши розрахунок 3% річних в сумі 9 131,15 грн наданий позивачем, судом встановлено, що він виконаний невірно, а саме останнім невірно визначено періоди початку та закінчення нарахування 3 % річних, враховуючи вихідні дні та часткові оплати заборгованості здійсненні відповідачем, які відповідно до п. 2.2.2. договору першочергово зараховуються в погашення боргу.
Тому судом здійснено власний перерахунок 3 % річних за період з 06.04.2020 по 31.01.2021, а саме наступним чином:
Період нарахування Нараховано (грн)Сплачено (грн) Дата оплатиЗаборгованість (грн)Період нарахування 3 % річнихКількість днів нарахування3 % річних (грн)
Березень 202098 198,8374 094,21 18.03.202024 104,6207.04.2020 - 05.05.20202957,30
Квітень 202098 198,83 122 303, 4506.05.2020 - 28.05.202023230,57
30 401, 5529.05.202091 901,9029.05.2020 - 05.06.2020 860,26
Травень 2020101 356, 10 193 258, 0006.06.2020 - 17.06.202012190, 09
40 000, 0018.06.2020153 258, 00 18.06.2020 - 21.06.2020 450,25
23 500,0022.06.2020129 758, 0022.06.2020 - 06.07.202015159,54
Червень 202091 853,04 221 611,0407.07.2020 - 05.08.2020 30544, 95
Липень 202098 198, 83 319 809, 9706.08.2020 - 07.09.202033865,06
Серпень 2020101 356, 10 421 165,9708.09.2020 - 05.10.202028966,51
Вересень 202095 021, 34 516 187,3106.10.2020 - 05.11.2020311 311,62
Жовтень 2020122 823,26 639 010,5706.11.2020 - 18.11.202013680, 91
68 380, 6819.11.2020570 629, 8619.11.2020 - 05.01.2021482 245,74
Листопад 2020106 085, 08106 085, 0903.12.2020570 629, 86
Грудень 2020108 890, 11 679 519,9706.01.2021 - 27.01.2021221 228,72
70 000, 0028.01.2021609 519,9728.01.2021 - 28.01.2021150,10
69 873, 8529.01.2021539 646,1229.01.2021 - 31.01.20213133,06
Січень 2021139 873, 85 679 519,97
Всього 8 774,68
За розрахунком суду розмір 3 % річних за період з 06.04.2020 по 31.01.2021становить 8 774,68 грн, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення 3 % річних підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.
Також перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 29 128,58 грн за період з 06.04.2020 по 31.01.2021, суд встановив, що він виконаний не вірно, оскільки позивачем не вірно враховано часткові оплати заборгованості здійсненні відповідачем, відповідно до п. 2.2.2. договору.
Судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат за період з 06.04.2020 по 31.01.2021, який за розрахунком суду складає 28 521, 25 грн.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом - 28 521, 25 грн.
Стосовно посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини, а також про відсутність грошових коштів для оплати штрафних санкцій, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача в даній справі від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі, в частині здійснення своєчасної оплати отриманих послуг.
Крім того відповідач вказував на те, що на період дії карантину забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Разом з тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 8 774, 68 грн 3 % річних та 28 521, 25 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також враховуючи, що судом закривається провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 679 519, 97 грн, у зв'язку з відсутністю предмета спору в цій частині позивач має право на повернення судового збору в розмірі 8 496, 70 грн.
У відповідності до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
З урахуванням наведених приписів Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір", у разі закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору, сплачений за подання даного позову судовий збір підлягає поверненню позивачу.
Позивачем клопотання про повернення з Державного бюджету сплаченої суми судового збору за подання цього позову не заявлялось, а тому в суду наразі відсутні підстави для повернення позивачу сплаченої суми судового збору.
Суд роз'яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись до суду із відповідним клопотанням у порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження в справі № 910/7985/21 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та приймання стічних вод в сумі 679 519, 97 грн - закрити.
2. У іншій частині позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» (02002, місто Київ, вулиця Туманяна Ованеса, будинок 15-А, ідентифікаційний код 38576494) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 1-а, ідентифікаційний код 03327664) 28 521 (двадцять вісім тисяч п'ятсот двадцять одну) грн 25 коп. інфляційних втрат, 8 774 (вісім тисяч сімсот сімдесят чотири) грн 68 коп. 3 % річних, 2 212 (дві тисячі двісті дванадцять) грн 82 коп. судового збору.
4. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
5. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 29.07.2021.
Суддя Я.А.Карабань