ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.07.2021Справа № 910/7072/21
За позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Титан-Інвест"
простягнення 9531,85 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан-Інвест" 9531,85 грн, з яких: 8310,45 грн основного боргу, 500,74 грн пені, 216,91 грн 3% річних, 503,75 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1533541 від 23.10.2018 в частині здійснення розрахунків за спожиту теплову енергію, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за період з березня 2020 року по квітень 2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/7072/21, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
26.05.2021 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 у задоволенні клопотання Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін відмовлено.
Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.
Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала суду у справі №910/7072/21 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Станом на дату розгляду справи по суті до суду надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0105480177459, відповідно до якого ухвала Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 була вручена відповідачу 21.05.2021.
Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
23.10.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Титан-Інвест" (абонент) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1533541 (договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (п.1.1).
Згідно п.2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов'язується, зокрема, постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.
Відповідно до п.2.3.2 договору абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що облік споживання абонентом теплової енергії проводиться за приладами обліку.
За змістом п.п.8.1, 8.2, 8.5 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2018. Керуючись ст.631 Цивільного кодексу України, сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Згідно звертання-доручення від 23.10.2018 вказаний правочин передбачав постачання теплової енергії за адресою провулок Шевченка, 18/19.
У додатку №1 до договору сторонами погоджено обсяги постачання теплової енергії абоненту, у додатку №3 до договору - тарифи на теплову енергію.
Крім того у додатку №4 до вказаного правочину передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі. Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії. В разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку. Абонент щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує у ЦОК за адресою: вул.Волоська, 42 облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає у ЦОК), акт виконаних робіт. Абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
Згідно акту №2/2-4/10-733 про готовність вузла комерційного обліку до роботи від 29.10.2019 сторонами було зафіксовано факт готовності вузла відповідача до роботи в опалювальний період 2019-2020 р.р.
Відповідно до корінця наряду №1791 від 11.11.2019 абонент за адресою провулок Т.Шевченка, 18/19 був підключений до теплопостачання, а згідно корінця наряду №2068 від 30.03.2020 споживачу відключено подачу теплової енергії.
21.12.2020 позивачем надіслано на адресу відповідача вимогу про оплачу заборгованості, однак останній відповіді на вказану вимогу не надав, заборгованість не оплатив.
Спір у справі виник внаслідок порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати спожитої теплової енергії у гарячій воді за період з березня 2020 року по квітень 2020 року на суму 8310,45 грн. Крім того позивач просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3% річних.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Положеннями ч.1 ст.12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
У відповідності до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань з поставки теплової енергії за договором у період з березня 2020 року по квітень 2020 року Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" представлено до матеріалів справи облікові картки відповідача, акти приймання-передавання товарної продукції за спірний період та відомості споживання теплової енергії, які надані самим споживачем.
Суд вважає, що надані Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" докази на підтвердження постачання відповідачу у період з березня 2020 року по квітень 2020 року теплової енергії у гарячій воді доводять обставини належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.
Відповідач своїм правом на спростування факту та/або обсягів постачання Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" теплової енергії не скористався.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" належним чином підтверджено постачання теплової енергії відповідачу у період з березня 2020 року по квітень 2020 року загальною вартістю 19346,80 грн.
Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вже вказувалось судом, у додатку №4 до договору передбачено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії. В разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.
Отже, відповідач зобов'язаний був сплачувати позивачу за спожиту теплову енергію наступним чином: за березень 2020 року - до 30.03.2020 (враховуючи положення ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, згідно з якими якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день); за квітень 2020 року - до 28.04.2020.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що станом на дату розгляду справи по суті у відповідача перед Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" наявна заборгованість у розмірі 8310,45 грн (19346,80 грн-11036,35 грн сальдо на користь відповідача на початок спірного періоду).
Таким чином наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан-Інвест" підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем спростована не була, у зв'язку з чим позовна вимога Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про стягнення суми основного боргу у розмірі 8310,45 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 500,74 грн за загальний період прострочення з 16.04.2020 по 28.02.2021, інфляційні втрати у розмірі 503,75 грн за загальний період прострочення з 01.04.2020 по 28.02.2021 та 3% річних у розмірі 216,91 грн за період прострочення з 01.04.2020 по 28.02.2021.
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), а відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.1 та 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7 додатку №4 до договору визначено, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
З наведеного пункту договору вбачається, що сторонами було визначено розмір (0,5% від суми боргу) порядок нарахування (за кожний день) та строк нарахування (до моменту його повного погашення).
Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Із наданого позивачем розрахунку пені слідує, що останнім було враховано наведені приписи закону та здійснювався обрахунок пені виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.
За висновками суду, розрахунок пені, який доданий позивачем до позовної заяви є арифметично вірним, а відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 500,74 грн.
Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті поставленої позивачем теплової енергії за договором, то вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.
Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, які долучені позивачем до позовної заяви є арифметично вірними, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 216,91 грн та 503,75 грн інфляційних нарахувань.
За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан-Інвест".
Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан-Інвест" (01103, місто Київ, вул.Кіквідзе, будинок 13, ідентифікаційний код 32982363) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м.Київ, площа Івана Франка, буд.5; ідентифікаційний код 40538421) 8310 (вісім тисяч триста десять) грн 45 коп. основного боргу, 500 (п'ятсот) грн 74 коп. пені, 216 (двісті шістнадцять) грн 91 коп 3% річних, 503 (п'ятсот три) грн 75 коп. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257, п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М.Смирнова