ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.07.2021Справа № 910/5374/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНА КОМПАНІЯ «РЕСУРС» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНА КОМПАНІЯ «РЕСУРС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРДА СПЕЦБУД МОНТАЖ» про стягнення 209 386, 43 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНА КОМПАНІЯ «РЕСУРС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРДА СПЕЦБУД МОНТАЖ» про стягнення 209 386, 43 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2021, з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 30.07.2021 про внесення виправлень в судове рішення, позов задоволено частково, внаслідок чого стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРДА СПЕЦБУД МОНТАЖ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНА КОМПАНІЯ «РЕСУРС» 36 802, 50 грн 3% річних, 76 379, 24 грн інфляційних втрат та 1 697, 73 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
21.07.2021 від позивача надійшло клопотання про поновлення строку для подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат.
Обґрунтовуючи підстави пропуску строку на подання доказів понесення судових витрат, заявник вказує, що в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, копію рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2021 позивач отримав 13.07.2021.
Частиною 7 статті 116 ГПК України визначено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Як вбачається з поштової накладної, клопотання позивачем було подано до відділення поштового зв'язку для відправки 14.07.2021, тобто в межах п'ятиденного строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Згідно ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З урахуванням викладеного, суд вважає наявними підстави для поновлення строку на подання доказів в підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За приписами частини 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Оскільки рішення у справі № 910/5374/21 ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та суд вважає наявні у справі матеріали достатніми для здійснення розгляду заяви без виклику учасників справи, то згідно приписів ст. 244 ГПК Україна судове засідання для розгляду заяви позивача не призначається.
Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами частин 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до частин 1-4 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНА КОМПАНІЯ «РЕСУРС» (замовник) та Адвокатським та ріелтерським об'єднанням України (виконавець) було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 28-05/2020 (далі - Договір), предметом якого є надання правової допомоги.
Згідно п. 1.2 Договору замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконавцю надані ним послуги у порядку, розмірі та у строки, передбачені Додатками до даного Договору.
Згідно п. 1 Додатку № 2 від 29.03.2021 до Договору, виконавець взяв на себе зобов'язання з надання замовнику правової допомоги у Господарському суді міста Києва у справі за позовом замовника до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРДА СПЕЦЬУД МОНТАЖ» про стягнення суми трьох відсотків річних за користування коштами, інфляційних втрат за неналежне виконання останнім договору підряду на виконання окремих видів та комплексів робіт № 30/08-18 від 30.08.2018, та штрафних санкцій за невиконання цього договору.
У пункті 2 Додатку № 2 сторонами узгоджено, що вартість послуг (гонорар виконавця) складає 35 000, 00 грн.
Замовник зобов'язаний здійснити оплату гонорару виконавцю в наступному порядку:
- 25 000, 00 грн - протягом 10 днів з моменту підписання даного Додатку;
- 10 000, 00 грн - протягом 10 днів з моменту ухвалення судом рішення по суті та/або постановлення ухвали про закриття провадження у справі, повернення позову чи залишення позовної заяви без розгляду.
Суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Між тим, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених витрат, понесених у зв'язку із наданням такої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Положеннями ст. 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в розмірі 35 000, 00 грн в суді ТОВ «БМК «РЕСУРС» надано належним чином засвідчені копії наступних документів:
- Договору про надання правової (правничої) допомоги № 25-05/2020 від 28.05.2020;
- Додатку № 2 від 29.03.2021 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 28-05/2020 від 28.05.2020;
- акту приймання-передачі наданих послуг від 14.07.2021;
- платіжного доручення № 162 від 14.04.2021 на суму 15 000, 00 грн.
Зі змісту наданих документів вбачається, що сторонами не було узгоджено погодинну ставку робота адвоката, натомість вартість гонорару визначена у фіксованому розмірі.
За приписами частин 5, 6 статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Проте, відповідачем відповідне клопотання не заявлялось.
Водночас, суд зауважує, що згідно пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, послуги, надані адвокатом згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 14.07.2021, підлягають перерахунку пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне зменшити заявлену до стягнення суму витрат до 18 918, 90 грн.
Приймаючи до уваги викладене, з огляду на заявлену позивачем ціну позову, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, а також те, що позовні вимоги у справі задоволені частково, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в сумі 18 918, 90 грн.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 236-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНА КОМПАНІЯ «РЕСУРС» про поновлення строку для подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити.
Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНА КОМПАНІЯ «РЕСУРС» строк для подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНА КОМПАНІЯ «РЕСУРС» про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.
Прийняти додаткове рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРДА СПЕЦБУД МОНТАЖ» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 10, оф. 420; ідентифікаційний код 39481351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНА КОМПАНІЯ «РЕСУРС» (03190, м. Київ, вул. Ломоносова, 54А; ідентифікаційний код 35077978) 18 918, 90 грн (вісімнадцять тисяч дев'ятсот вісімнадцять гривень 90 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Додаткове рішення в повному обсязі складено 30.07.2021.
Суддя О.С. Комарова