ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
21.07.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/377/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Стефанів Т. В.
секретар судового засідання Максимів Н. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом: Акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Нідерландське підприємство "MPV-Юкрейн"
про стягнення заборгованості в сумі 573946,65 доларів США,
представники сторін в судове засідання не з'явилися.
З урахуванням ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу у даній справі за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суть спору.
АТ "Комерційний інвестиційний банк" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "Спільне Українсько-Нідерландського підприємство "MPV-Юкрейн" про стягнення заборгованості в сумі 573946,65 доларів США.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Ухвалою від 05.05.2021 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 24.05.2021.
Протокольною ухвалою від 24.05.2021 суд відклав розгляд справи на 22.06.2021.
Протокольною ухвалою від 22.06.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 21.07.2021.
Сторони належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи.
Що стосується позивача, то докази отримання процесуальних документів останнім підтверджують наявні у справі повідомлення про вручення поштових відправлень з відмітками про отримання.
20.07.2021 до суду, електронною поштою з ЕЦП, від позивача надійшло клопотання № 02-93/6-156 від 20.07.2021 (вх. № 11243/21) про розгляд справи за відсутності учасника справи. У клопотанні позивач вказує про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Що стосується відповідача, то всі процесуальні документи, які направлялися судом на його юридичну адресу повернулися до суду з відміткою Укрпошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
При розгляді даної справи суд керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 згідно яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Позиції сторін щодо позову.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням з боку відповідача умов договору кредиту за користування грошовими коштами в частині повернення траншу кредиту та відсотків за користування траншами кредиту.
Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив.
Фактичні обставини справи.
12.02.2015 між ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" (кредитор) та ТОВ "Спільне Українсько-Нідерландського підприємство "MPV-Юкрейн" (позичальник) укладено договір кредиту № 02-1/3к-27, п. 1.1 якого визначено, що кредитор надає позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у сумі 300000,00 доларів США, зі сплатою 12,5% річних строком від 12.02.2015 до 11.02.2016.
До вказаного договору вносились зміни, зокрема, додатковими угодами:
- № 1 від 02.11.2015 змінено форму кредитування на кредитну лінію, в зв'язку із чим викладено договір кредиту у новій редакції, збільшено суму кредиту до 320000,00 доларів США;
- № 2 від 31.12.2015 змінено строк кредитування до 18.01.2016;
- № 3 від 18.01.2016 змінено строк кредитування до 11.02.2016;
- № 4 від 11.02.2016 змінено строк кредитування до 10.02.2017;
- № 5 від 10.02.2017 змінено строк кредитування до 09.02.2018;
- № 6 від 01.11.2017 змінено рахунок для сплати відсотків;
- № 8 від 22.01.2018 збільшено суму кредиту до 440000,00 доларів США, зменшено відсоткову ставку по кредиту до 11,50% річних строком від 22.01.2018 до 21.01.2019;
- № 9 від 31.01.2018 зменшено суму кредиту до 320000,00 доларів США та змінено строк кредитування до 21.01.2019;
- № 10 від 05.02.2018 збільшено суму кредиту до 440000,00 доларів США.
Позивач виконав свої зобов'язання за договором кредиту.
Відомості про надання кредиту, нарахування відсотків та проведення відповідачем часткових проплат відображено у виписці з поточного рахунку відповідача за період з 12.02.2015 до 21.04.2021.
Відповідно до п. 3.7 додаткової угоди № 1 від 02.11.2015 до договору нарахування відсотків за користування траншем кредиту здійснюється у валюті кредиту щомісячно, за фактичну кількість днів користування відповідним траншем кредиту в періоді (28-29-30-31/365-366). При розрахунку відсотків враховується день надання не враховується день погашення траншу кредиту.
Пунктом 3.8 додаткової угоди № 1 від 02.11.2015 до договору передбачено, що сплата відсотків здійснюється в валюті кредиту на рахунок кредитора не пізніше 15 числа місяця наступного за звітнім. Якщо кінцева дата сплати нарахованих відсотків припадає на вихідний чи святковий день, то граничним терміном сплати нарахованих відсотків є перший наступний робочий день.
Згідно з п. 4.2.7 додаткової угоди № 1 від 02.11.2015 до договору позичальник зобов'язаний забезпечити своєчасне та повне повернення траншів кредиту, відсотків за користування траншами кредиту та можливих штрафних санкцій у відповідності з цим договором.
Як зазначає позивач, станом на 22.04.2021 загальна заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору кредиту № 02-1/3к-27 від 12.02.2015 складає 573946,65 доларів США, з яких: 439036,08 доларів США - сума заборгованості за кредитом; 134910,57 доларів США - сума заборгованості із сплати відсотків.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Із змісту ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Укладаючи договір кредиту № 02-1/3к-27 від 12.02.2015 сторони погодили всі його істотні умови.
За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Пункт п. ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Такі випадки передбачені ст. 193, ч. 4 ст. 524 ЦК України, Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Декретом Kабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики не суперечить чинному законодавству (позиція Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, при цьому сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту. Відповідно до правового висновку Верховного Суду України від 18.09.2013 (справа № 6-63 цс 13) договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Судом установлено, що в порушення умов договору кредиту відповідач не забезпечив своєчасне та повне повернення траншів кредиту та відсотків за користування траншами кредиту, внаслідок чого утворилась основна заборгованість за кредитом в сумі 439036,08 доларів США та заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 134910,57 доларів США, яка на момент звернення до суду сплачена не була.
Позивачем доведено факт невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині здійснення оплати.
Суд визнає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими.
Висновок суду.
В контексті наведеного позов підлягає задоволенню.
Судові витрати.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи той факт, що позов задоволено, судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Нідерландське підприємство "MPV-Юкрейн" про стягнення заборгованості в сумі 573946, 65 доларів США - задоволити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Нідерландське підприємство "MPV-Юкрейн" (вул. Вербова, буд. 9, корпус Б, м. Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77400; ідентифікаційний код 05394104) на користь Акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк" (вул. Юрія Гойди, буд. 10, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000; ідентифікаційний код 19355562) - 573946,65 доларів США (п'ятсот сімдесят три тисячі дев'ятсот сорок шість доларів США 65 центів США) та 241553 (двісті сорок одна тисяча п'ятсот п'ятдесят три) грн 50 к. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення підписане 30.07.2021.
Суддя Т. В. Стефанів