номер провадження справи 4/83/21
30.07.2021 Справа № 908/1494/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК», (69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 8А)
про стягнення 210769,50 грн.
24.05.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н і б/д (вх. № 1595/08-07/21 від 24.05.2021) Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК», м. Запоріжжя про стягнення 210769,50 грн. неустойки та штрафу за невиконання зобов'язань за договором про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів № 84/2020-ЦЮ від 09.06.2020.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2021 справу № 908/1494/21 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1494/21 в порядку спрощеного позовного провадження, справі присвоєно номер провадження справи 4/83/21, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 525, 526, 530, 610, 611, 629 ЦК України, ст., ст. 44, 173, 174, 193, 205, 222, 226, 231, 232 ГК України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що через порушення відповідачем умов договору про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів № 84/2020-ЦЮ від 09.06.2020 та положень чинного законодавства в частині своєчасного надання обумовлених договором послуг позивачем, на підставі п. 8.4 договору та ч. 2 ст. 232 ГК України, нараховані відповідачу неустойка та штраф в загальному розмірі 210769,50 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь 210769,50 грн. неустойки та штрафу за невиконання зобов'язань за договором про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів № 84/2020-ЦЮ від 09.06.2020. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 3161,54 грн. судового збору.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.05.2021 у справі № 908/1494/21 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 15.06.2021 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, позивачу запропоновано у строк не пізніше 30.06.2021 подати письмову відповідь щодо відзиву на позовну заяву, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України, а також запропоновано відповідачу у строк не пізніше 15.07.2021 подати заперечення на відповідь на відзив, оформлені відповідно до ст. 167 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.07.2021 у справі № 908/1494/21 судом продовжений Товариству з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» строк для подання відзиву на позовну заяву до 23.06.2021, а Акціонерному товариству «Українська залізниця» продовжений строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву до 09.07.2021.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що частково визнає позовні вимоги в частині стягнення з нього на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» 138974,10 грн. неустойки та штрафу за невиконання зобов'язань за договором про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів № 84/2020-ЦЮ від 09.06.2020. Мотивуючи свої доводи відповідач надає свій контррозрахунок та зауважує, що нарахування штрафних санкцій повинно здійснюватися наступним чином: по актам приймання обладнання в ремонт від 24.06.2020 за період прострочення з 30.07.2020 по 10.09.2020, по акту приймання обладнання в ремонт за період прострочення з 31.07.2020 по 10.09.2020, по акут приймання обладнання в ремонт від 04.08.2020 за період прострочення з 09.09.2020 по 21.09.2020, а по акту приймання обладнання в ремонт від 07.07.2020 прострочення виконання зобов'язання допущено не було, тому у позивача відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій в даному випадку. Наданий суду контррозрахунок штрафних санкцій відповідач обґрунтовує тим, що на виконання умов п. 5.6 договору ним на електрону адресу позивача надсилалися листи про готовність обладнання та необхідність направлення представника замовника для відвантаження № 417-09/2020 від 10.09.2020 і № 367-08/2020 від 21.09.2020. При цьому саме позивач тривалий час не забирав свою продукцію, тому порушення строків по договору № 84/2020-ЦЮ від 09.06.2020 виникло не з вини відповідача. одночасно з відзивом на позовну заяву відповідачем подано суду клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, відповідно до якого відповідач просить суд стягнути з позивача на його користь понесенні витрати у розмірі 2000,00 грн.
Позивачем на підставі ст., ст. 166, 251 ГПК України подана відповідь на відзив на позовну, в якій позивач не погоджується з позицією відповідача по суті спору та розрахунком неустойки і штрафу, наданим відповідачем, оскільки останнім не надано жодного доказу відправлення зазначених у відзиві листів (№ 417-09/2020 від 10.09.2020 і № 367-08/2020 від 21.09.2020) про готовність продукції та їх отримання позивачем. Також позивач зазначає, що згідно умов договору вбачається можливість направлення відповідачем замовнику не лише електронного листа, але й телеграм (п. 5.6 договору), відповідно, відповідач мав можливість направити замовнику не лише електронні листи, про які він зазначає, але й телеграму, однак не зробив цього. Крім того, умовами договору не встановлено обмеження щодо кількості повідомлень (телеграм, листів) про готовність обладнання, які направляються замовнику, а в разі їх неотримання - умовами договору не заборонено здійснювати їх направлення засобами поштового зв'язку. Таким чином, відповідач у випадку дійсної готовності обладнання до повернення мав можливість повідомити позивача будь-яким способом без обмеження кількості таких повідомлень та впевнитися в їх отримання позивачем. Стовно заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу, то позивач вважає такі витрати необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідач процесуальним правом надання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву не скористався.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 30.06.2021 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. (ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України)
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 30.07.2021.
Розглянувши матеріали справи, суд
09.06.2020 Акціонерним товариством «Українська залізниця» (Замовник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» (Виконавець, відповідач у справі) укладений Договір № 84/2020-ЦЮ про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів (надалі - Договір).
Пунктом 1.1 Договору встановлено, що за цим Договором Виконавець зобов'язується надати послуги з ремонту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов'язаного обладнання та супутні послуги - код ДК 021:2015:50220000-3 (послуги з ремонту турбокомпресорів 6ТК, PDH-50) (далі - послуги) переданого Виконавцю Змовником в особі фактичних отримувачів, згідно з Специфікацією (Додаток 1 до цього Договору), Графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання (Додаток 2 до цього Договору), Протоколом узгодження цін (Додаток 3 до цього Договору), Технічними умовами (Додаток 4 до цього Договору), які є невід'ємною частиною цього Договору, у порядку та строки, визначені цим договором, а замовник зобов'язаний прийняти надані послуги та здійснити оплату у порядку та на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 12.1 визначено, що Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору сторонами підписані відповідні Додатки до Договору, згідно розділу 17 Договору.
Відповідно до п. 12.3 Договору закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час діє цього Договору, та від виконання Виконавцем зобов'язань, пов'язаних з гарантією на відремонтоване обладнання протягом гарантійних строків.
Як передбачено п., п. 1.2, 2.1 Договору послуги надаються відповідно до нормативних документів, які зазначені в Технічних вимогах (Додаток 4 до цього Договору). Найменування, опис, загальний обсяг послуг визначається в Специфікаціях (Додаток 1 до цього Договору), які є невід'ємною частиною Договору. Послуги, які надаються Виконавцем, повинні відповідати нормативним документам, наведеним у Технічних вимогах (Додаток 4 до цього Договору) і є діючими на дату підписання Договору.
Згідно з розділом 3 Договору «Ціна Договору» ціна Договору встановлюється в Національній валюті України - гривні. Ціна Договору визначена у специфікації (Додаток 1 до цього Договору), яка включає в себе вартість заміни складових частин обладнання та складає 2252750,00 грн., а також ПДВ за ставкою 20 % - 450550,00 грн., всього становить з ПДВ 2703300,00 грн. Вартість ремонту кожної одиниці обладнання розраховується на підставі фактичного технічного стану складових частин обладнання, відображеного в Акті дефектації (за формою згідно з Додаток 8 до цього Договору).
Пунктом 5.1 Договору встановлено: місце надання послуг - на території Виконавця.
В пункті 5.3 Договору визначено, що здача та приймання обладнання в ремонт оформлюється Актом приймання обладнання в ремонт (за формою згідно з Додатком 9 до цього Договору), який підписують уповноважені представники Замовника і Виконавця.
Відповідно до п. 5.6 Договору після завершення ремонту обладнання Виконавець у добовий строк повідомляє уповноважених представників Замовника за цим Договором, телеграмою або листом електронної пошти про завершення ремонту Обладнання, Замовник протягом 3-х робочих днів з дня отримання повідомлення від Виконавця направляє свого представника для приймання обладнання з ремонту на території Виконавця.
Як передбачено пунктом 5.9 Договору після підписання зазначених у п. 5.8 цього Договору документів Виконавець надає Замовнику Акт приймання-передачі наданих послуг (за формою згідно з Додатком 5 до цього Договору), підписаний зі сторони Виконавця у двох примірниках, оригінал Протоколу приймально-здавальних випробувань (за формою згідно з Додатком 13 до цього Договору), оригінал Акта приймання обладнання з ремонту (за формою згідно з Додатком 10 до цього Договору), оригінал Акта приймання-передачі металобрухту (за формою згідно з Додатком 11 до цього Договору) та організовує видачу відремонтованого обладнання Замовнику. Замовник зобов'язаний протягом 10 (десяти) календарних днів вивезти відремонтоване обладнання із надаванням Виконавцем товарно-транспортної накладної (у чотирьох примірниках) або залізничної накладної - при умові відвантаження залізничним транспортом.
При транспортуванні Обладнання після виконання ремонту залізничним транспортом оформлення перевізних документів здійснюється Виконавцем. Платником залізничного тарифу за транспортування Обладнання залізничним транспортом є Замовник.
Пунктом 5.10 Договору узгоджено, зокрема, що датою завершення ремонту обладнання є дата підписання Акта приймання-передачі наданих послуг (за формою згідно з Додатком 5 до цього договору).
Пунктом 5.11 договору встановлено, що строк надання послуг визначається Графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання, наведеним у Додатку 2 цього Договору, та по кожній одиниці ремонту становить не більше 35 (тридцяти п'яти) календарних днів з дати підписання Акта приймання обладнання в ремонт.
Згідно з п.7.1.1 Договору Виконавець зобов'язується надати послуги своїми силами та засобами в строки передбачені Графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання, наведених у Додатку 2 та згідно з Специфікацією (згідно з Додатком 1 до цього Договору).
Відповідно до наявної в матеріалах справи Специфікації, яка є Додатком 1 до Договору, відповідачем надаються послуги з ремонту турбокомпресорів 6ТК у кількості 2 одиниць, загальною вартістю з ПДВ 570300,00 грн. та турбокомпресорів PDH-50 у кількості 7 одиниць загальною вартість з ПДВ 1682450,00 грн., загальна сума послуг по Договору складає 2703300,00 грн. з ПДВ.
В Додатку 2 до Договору «Графік подачі в ремонт та видачі з ремонту Обладнання» встановлений строк здачі Обладнання з ремонту - протягом 35 календарних діб після підписання Акта приймання обладнання в ремонт.
Як свідчать матеріали справи:
1) 24.06.2020 позивачем відповідачу передано в ремонт 1 (одну) одиницю обладнання - турбокомпресор PDH-50, про що сторонами складений і підписаний Акт приймання обладнання в ремонт № 1 від 24.06.2020.
Приймаючи до уваги положення п. 5.11 Договору та Графік подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання граничний строк виконання відповідачем послуг з ремонту обладнання становить - 29.07.2020.
Відповідач зобов'язання по ремонту турбокомпресора PDH-50 у кількості 1 одиниця та передачі його Замовнику виконав 01.10.2020, про що сторонами складений та підписаний Акт приймання-передачі наданих послуг від 01.10.2020, тобто про строчка виконання зобов'язань відповідачем становить 64 календарних дні.
2) 24.06.2020 позивачем відповідачу передано в ремонт 2 (дві) одиниці обладнання - турбокомпресори PDH-50, про що сторонами складений і підписаний Акт приймання обладнання в ремонт № 2 від 24.06.2020.
Приймаючи до уваги положення п. 5.11 Договору та Графік подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання граничний строк виконання відповідачем послуг з ремонту обладнання становить - 29.07.2020.
Відповідач зобов'язання по ремонту турбокомпресорів PDH-50 у кількості 2 одиниць та передачі їх Замовнику виконав 06.10.2020, про що сторонами складений та підписаний Акт приймання-передачі наданих послуг від 06.10.2020, тобто про строчка виконання зобов'язань відповідачем становить 69 календарних днів.
3) 25.06.2020 позивачем відповідачу передано в ремонт 1 (одну) одиницю обладнання - турбокомпресор PDH-50, про що сторонами складений і підписаний Акт приймання обладнання в ремонт № 3 від 25.06.2020.
Приймаючи до уваги положення п. 5.11 Договору та Графік подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання граничний строк виконання відповідачем послуг з ремонту обладнання становить - 30.07.2020.
Відповідач зобов'язання по ремонту турбокомпресора PDH-50 у кількості 1 одиниця та передачі його Замовнику виконав 01.10.2020, про що сторонами складений та підписаний Акт приймання-передачі наданих послуг від 01.10.2020, тобто про строчка виконання зобов'язань відповідачем становить 63 календарних дні.
4) 07.07.2020 позивачем відповідачу передано в ремонт 3 (три) одиниці обладнання - турбокомпресори PDH-50, про що сторонами складений і підписаний Акт приймання обладнання в ремонт № 4 від 07.07.2020.
Приймаючи до уваги положення п. 5.11 Договору та Графік подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання граничний строк виконання відповідачем послуг з ремонту обладнання становить - 11.08.2020.
Відповідач зобов'язання по ремонту турбокомпресорів PDH-50 у кількості 3 одиниці та передачі їх Замовнику виконав 14.08.2020, про що сторонами складений та підписаний Акт приймання-передачі наданих послуг від 14.08.2020, тобто про строчка виконання зобов'язань відповідачем становить 3 календарних дні.
5) 04.08.2020 позивачем відповідачу передано в ремонт 2 (дві) одиниці обладнання - турбокомпресори 6ТК, про що сторонами складений і підписаний Акт приймання обладнання в ремонт № 5 від 04.08.2020.
Приймаючи до уваги положення п. 5.11 Договору та Графік подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання граничний строк виконання відповідачем послуг з ремонту обладнання становить - 08.09.2020.
Відповідач зобов'язання по ремонту турбокомпресора 6ТК у кількості 1 одиниця та передачі його Замовнику виконав 08.10.2020, про що сторонами складений та підписаний Акт приймання-передачі наданих послуг від 08.10.2020, тобто про строчка виконання зобов'язань відповідачем становить 30 календарних днів.
Також відповідач зобов'язання по ремонту турбокомпресора 6ТК у кількості 1 одиниця та передачі його Замовнику виконав 27.10.2020, про що сторонами складений та підписаний Акт приймання-передачі наданих послуг від 27.10.2020, тобто прострочка виконання зобов'язань відповідачем становить 49 календарних днів.
У зв'язку з порушенням відповідачем (Виконавцем) строків виконання ремонтних робіт позивач, приймаючи до уваги п., п. 8.1, 8.4, 8.6 Договору, нарахував відповідачу до стягнення пеню та штраф.
З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача надсилалася Претензія № ЦТ-08/17 від 04.02.2021 з вимогою у місячний строк з дати одержання претензії сплатити неустойку за прострочення виконання зобов'язань за Договором про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів № 84/2020-ЦЮ від 09.06.2020.
Відповідачем вказана претензія залишена без реагування, штрафні санкцій в добровільному порядку не сплачені.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів № 84/2020-ЦЮ від 09.06.2020 стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Як вже зазначалося судом вище сторонами в пункті 5.11 Договору та в «Графіку подачі в ремонт та видачі з ремонту Обладнання» узгоджені строки надання послуг - не більше 35 (тридцяти п'яти) календарних днів з дати підписання Акта приймання обладнання в ремонт.
Матеріали справи підтверджують факт прострочення виконання відповідачем зобов'язань щодо ремонту обладнання по кожному з Актів приймання обладнання в ремонт, що є предметом розгляду у даній справі.
При цьому, відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечив факт, що надання послуг з ремонту обладнання по Договору про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів № 84/2020-ЦЮ від 09.06.2020 ним виконано з прострочення обумовлених цим Договором строків.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо їх виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо своєчасного проведення ремонтних робіт, не виконав, факт порушення відповідачем умов договору, доведений позивачем та не заперечується відповідачем.
За неналежне виконання умов договору, враховуючи п., п. 8.1, 8.4, 8.6 договору, позивач нарахував до стягнення з відповідача наступні штрафні санкції:
1) по Акту приймання обладнання в ремонт № 1 від 24.06.2020 за період з 30.07.2020 по 01.10.2020 (за 64 дні) пеню в розмірі 18458,88 грн. та штраф в розмірі 20189,40 грн.;
2) по Акту приймання обладнання в ремонт № 2 від 24.06.2020 за період з 30.07.2020 по 06.10.2020 (за 69 днів) пеню в розмірі 39801,96 грн. та штраф в розмірі 40378,80 грн.;
3) по Акту приймання обладнання в ремонт № 3 від 25.06.2020 за період з 31.07.2020 по 01.10.2020 (за 63 дні) пеню в розмірі 18170,46 грн. та штраф в розмірі 20189,40 грн.;
4) по Акту приймання обладнання в ремонт № 4 від 07.07.2020 за період з 12.08.2020 по 14.08.2020 (за 3 дні) пеню в розмірі 2595,78 грн., штраф не нараховувався;
5) по Акту приймання обладнання в ремонт № 5 від 04.08.2020 за період з 09.09.2020 по 08.10.2020 (за 30 днів) пеню в розмірі 10265,40 грн., штраф не нараховувався;
по Акту приймання обладнання в ремонт № 5 від 04.08.2020 за період з 09.09.2020 по 27.10.2020 (за 49 днів) пеню в розмірі 16766,82 грн. та штраф в розмірі 23952,60 грн.
Таким чином, загалом позивачем нараховано відповідачу 106059,30 грн. пені та 104710,20 грн. штрафу, а всього 210796,50 грн.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Приписами п. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 8.4 Договору за порушення Виконавцем строків надання послуг, передбачених цим договором, останній сплачує Замовнику неустойку у розмірі 0,1 % від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, крім того, за прострочення понад 30 днів, Виконавець додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7 % вказаної суми.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання сторонами зобов'язань за Договором припиняється через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 8.6 Договору).
Аналогічні умови передбачені частиною 2 ст. 231 ГК України, якою встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов'язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості.
Як вбачається з матеріалів справи, Замовником за Договором про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів № 84/2020-ЦЮ від 09.06.2020 є Акціонерне товариству «Українська залізниця».
Згідно зі Статутом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Питання публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 02.09.2015 № 735, Акціонерне товариство «Українська залізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.
Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови Договору, суд дійшов висновку, що надані позивачем розрахунки пені та штрафу є правильними та виконані з дотриманням вказаних норм права та умов Договору.
У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи проти визначених позивачем періодів прострочення виконання зобов'язань з ремонту обладнання, посилався на листи про готовність обладнання та необхідність направлення представника замовника для відвантаження № 417-09/2020 від 10.09.2020 і № 367-08/2020 від 21.09.2020, якими відповідач нібито повідомляв Замовника про готовність обладнання до відвантаження та які направлялися ним на електрону адресу позивача.
З урахуванням зазначеного, відповідач вважає, що нарахування штрафних санкцій повинно здійснюватися наступним чином: по Актам приймання обладнання в ремонт від 24.06.2020 за період прострочення з 30.07.2020 по 10.09.2020, по Акту приймання обладнання в ремонт від 25.06.2020 за період прострочення з 31.07.2020 по 10.09.2020, по Акту приймання обладнання в ремонт від 04.08.2020 за період прострочення з 09.09.2020 по 21.09.2020, а по Акту приймання обладнання в ремонт від 07.07.2020 прострочення виконання зобов'язання допущено не було, тому у позивача відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій в даному випадку.
Оцінивши надані сторонами письмові докази, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем факту повідомлення позивача про готовність обладнання до відвантаження саме 10.09.2020 та 21.09.2020 та, як наслідок, безпідставного нарахування позивачем штрафних санкцій після цих дат, виходячи з наступного.
Пунктом 5.6 Договору встановлено, що після завершення ремонту Обладнання Виконавець у добовий строк повідомляє уповноважених представників Замовника за цим Договором, телеграмою або листом електронної пошти про завершення ремонту Обладнання, Замовник протягом 3-х робочих днів з дня отримання повідомлення від виконавця направляє свого представника для приймання обладнання з ремонту на території Виконавця.
Виходячи зі змісту умов Договору, відповідач повинен був в добовий строк телеграмою або листом електронної пошти повідомити Замовника про завершення ремонту.
Втім, відповідач всупереч умовам Договору не здійснив направлення обумовленого повідомлення у визначений спосіб.
Належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, надсилання наданих до відзиву листів № 417-09/2020 від 10.09.2020 і № 367-08/2020 від 21.09.2020 позивачу листами електронної пошти (скріншоти екранів, тощо), так само і засобами поштового зв'язку, та отримання їх позивачем відповідач суду не надав. До відзиву надані лише копії роздрукованих листів № 417-09/2020 від 10.09.2020 і № 367-08/2020 від 21.09.2020.
Інших будь-яких доказів, які б доводили факт належного виконання відповідачем умов Договору, а саме повідомлення позивача про завершення ремонту суду не надано.
За приписами ст., ст. 13 та 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)
За змістом статті 210 ГПК України, якою унормовано дослідження доказів, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Письмові, речові і електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, і пред'являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам.
У розумінні наведених положень процесуального законодавства рішення з господарського спору може ґрунтуватися лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 02.04.2019 у справі № 911/737/18.
З огляду на викладене, суд не приймає до уваги доводи відповідача, внаслідок їх недоведеності.
При цьому, суд критично ставиться до доводів позивача, що відповідач мав можливість направити Замовнику не лише електронні листи, про які він зазначає, але й телеграму, однак не зробив цього, а також, що відповідач у випадку дійсної готовності обладнання до повернення мав можливість повідомити позивача будь-яким способом без обмеження кількості таких повідомлень та впевнитися в їх отриманні позивачем, оскільки жодною одною умовою Договору не передбачено, що Виконавець, у випадку не прибуття представників Замовника для відвантаження готового після ремонту обладнання, зобов'язаний повторно повідомляти Замовника про готовність обладнання та пересвідчуватися в отримання Замовником таких повідомлень.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, судом визнані безпідставними та необґрунтованими.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» 210769,50 грн. неустойки та штрафу за невиконання зобов'язань за Договором про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів № 84/2020-ЦЮ від 09.06.2020 обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню судом.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Стосовно витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, в сумі 2000,00 грн. про стягнення яких відповідачем подано відповідне клопотання, то суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Положеннями ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною 4 ст. 129 ГПК України унормовано, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 9 статті 129 ГПК України встановлено, що випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Аналіз наведених вище норм права свідчить, що відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Втім, матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження факту протиправної поведінки саме відповідача, що в свою чергу стало підставою для звернення позивача з позовом до суду для захисту порушених його прав та законних інтересів.
З урахуванням викладеного, з огляду на висновок суду про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі, правові підстави для покладання на позивача витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу, відсутні.
Керуючись ст., ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК», м. Запоріжжя про стягнення 210769,50 грн. неустойки та штрафу за невиконання зобов'язань за договором про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів № 84/2020-ЦЮ від 09.06.2020 задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК», (69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 8А, ідентифікаційний код юридичної особи 38284929) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця», (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) 106059 (сто шість тисяч п'ятдесят дев'ять) грн. 30 коп. пені, 104710 (сто чотири тисячі сімсот десять) грн. 20 коп. штрафу та 3161 (три тисячі сто шістдесят одну) грн. 54 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне судове рішення складено « 30» липня 2021 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.